Постанова

від 04.03.2019 по справі 911/1142/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р. Справа№ 911/1142/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства Калитянський

на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2018

у справі № 911/1142/18 (суддя Рябцева О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Українська енергетична компанія

до Комунального підприємства Калитянський

про стягнення 110 765,99 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об'єднання Українська енергетична компанія (надалі - ТОВ ВО Українська енергетична компанія , позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Калитянський (надалі - КП Калитянський , відповідач) про стягнення 110 765,99 грн, з яких 100 633,80 грн основного боргу, 7 261,18 грн пені, 2 223,23 грн інфляційних втрат та 647,78 грн 3% річних, посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором № 75 від 01.10.2017 щодо оплати наданих позивачем у січні-березні 2018 року послуг.

Під час розгляду справи позивачем подано заяву про зміну підстав позову, в якій останній просив суд врахувати як підставу позову договір №75 від 01.10.2017, в редакції, яка надана відповідачем, із зазначенням ціни договору 19 500,00 грн на місяць.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.09.2018 у справі №911/1142/18 позов задоволено частково, стягнуто з КП Калитянський на користь ТОВ ВО Українська енергетична компанія 100 633,80 грн заборгованості, 7 220,31 грн пені, 1 297,72 грн інфляційних втрат, 647,78 грн 3 % річних, 1 746,63 грн судового збору та 9 268,43 грн витрат на правничу допомогу, в іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що позивачем було надано відповідачеві послуги з технічного обслуговування ВОГ та котельні, чистки, ремонту та запуску котла на загальну суму 99 864,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та поставлено товар на суму 769,80 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною, однак, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані у січні-березні 2018 року на підставі договору № 75 від 01.10.2017 роботи та отриманий товар на час прийняття рішення не погашена, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 100 633,80 грн боргу підлягає задоволенню.

Водночас, судом здійснено перерахунок пені, 3% річних, інфляційних втрат та встановлено, що розрахунок 3% річних є арифметично вірним, а розрахунки інфляційних втрат та пені є неправильними, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення останніх судом задоволено частково.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, КП Калитянський звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказував на те, що в примірнику договору відповідача, який позивач просив врахувати як підставу позову, відсутній такий об'єкт як Калитянська ЗОШ І-ІІІ ступенів і щодо цієї обставини, як однієї з первісних підстав позову, представник позивача у заяві про зміну підстав позову не зазначав, а просив врахувати лише ціну договору в меншому розмірі; умовами договору було встановлено відповідний об'єм робіт, який мав виконувати позивач, однак, в актах здачі-приймання робіт (надання послуг) зазначено лише технічне обслуговування ВОГ (вузлів обліку газу) та котельні, при цьому, поняття технічного обслуговування котельні, зокрема, якої саме та на яких саме об'єктах і в чому полягає таке обслуговування, договором не передбачено; вказані акти не відображають виконаний позивачем та передбачений договором і графіком технічного обслуговування системи газопостачання КП Калитянський на 2017-2018 роки об'єм робіт, а також не спрямовані на реальне настання наслідків, що ними обумовлюються; з акта здачі-приймання робіт (надання послуг)№22 від 12.03.2018 та видаткової накладної №3 від 12.03.2018 не вбачається юридичних фактів виникнення у позивача зобов'язань із виконання відповідних робіт та поставки відповідачеві товару саме на підставі договору №75 від 01.10.2017; доказів виставлення відповідачеві рахунку на оплату у відповідності до п. 2.4 договору позивачем не надано; судом неправильно оцінено надані позивачем акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та видаткову накладну як належні, достовірні та достатні докази на виконання позивачем об'єму робіт у повному обсязі за договором; судом не було взято до уваги пояснень свідків - працівників відповідача, які також підтверджували, що позивачем жодні роботи у спірний період не виконувались.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП Калитянський на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2018 у справі №911/1142/18, розгляд апеляційної скарги призначено на 21.01.2019, встановлено ТОВ ВО Українська енергетична компанія строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані уповноваженими представниками обох сторін, скріплені їх печатками та підтверджують факт надання реальних послуг; відповідні операції відображені у бухгалтерському обліку обох підприємств; позивач виконав свої обов'язки належним чином, що підтверджується тим, що у період 2016-2017 роки усі заклади, які обслуговувались, були забезпечені теплом, жодних скарг та претензій від них, як і від відповідача не надходило; посилання відповідача на невиконання позивачем будь-яких робіт є надуманими, необґрунтованими та такими, що спрямовані на ухилення від виконання своїх зобов'язань з їх оплати.

21.01.2019 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про долучення доказів, в якій останній просив оглянути в судовому засіданні журнали обліку роботи устаткування, оригінали заяв-пояснень свідків, а також допитати в якості свідків працівників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2019, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, оголошено у розгляді справи №911/1142/18 перерву на 04.03.2019.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання про допит свідка ОСОБА_3 (надалі - ОСОБА_3.).

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його задоволення, у зв'язку з чим, в порядку ч. 3 ст. 87 ГПК України, здійснено допит свідка ОСОБА_3 з попередженням останнього про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

У судовому засіданні керівник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник та керівник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, вважають рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити оскаржуване рішення без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, заслухавши пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 01.10.2017 між ТОВ ВО Українська енергетична компанія (у тексті договору - підрядник) та КП Калитянський (у тексті договору - замовник) було укладено договір № 75 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується: проводити технічне обслуговування ВОГ, системи сигналізації, внутрішніх газопроводів, газоспоживаючого обладнання за адресою: ДНЗ Зірочка , смт. Калита, пров. Молодіжний, 2; Селищна Рада, пров. Ювілейний, 4; Заворицька ЗОШ І-ІІІ, с.Заворичи, вул. Шкільна, 89; ДНЗ Заворичи , вул. Шкільна, 11; Мокрецька ЗОШ І-ІІІ ст., с. Мокрець, вул. Нова, 2а.

Згідно з п. 1.2 договору підрядник виконує роботи відповідно до графіка, затвердженого керівником замовника, Правилами безпеки систем газопостачання України , Правилами технічної експлуатації систем газопостачання України (РТН 204) і веде експлуатаційну документацію.

Відповідно до п. 2.1 договору вартість виконаних робіт, вказаних в п. 1.1 договору становить 16 250,00 грн на місяць, крім того ПДВ 20% 3 250,00 грн, всього 19 500,00 грн.

Згідно з п. 2.3 договору оплата робіт підрядника за планове технічне обслуговування, яке виконується у відповідності з вимогами договору, виконується замовником не пізніше 3 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що здача-приймання робіт з технічного обслуговування і ремонту, виконаних відповідно до умов цього договору, оформлюється двостороннім актом виконаних робіт, акт вважається підписаним, якщо протягом трьох днів з моменту отримання замовником актів особисто або засобами поштового зв'язку або іншим незабороненим способом він не надав підряднику письмової незгоди, або заперечення щодо змісту актів, або обсягів або якості виконаних робіт.

Якщо протягом 10 днів з моменту надання замовнику підрядником актів, замовник не підпише акти і не надасть мотивовану відмову в письмовій формі в ті ж терміни, роботи вважаються виконаними в повному обсязі і акт вважається підписаним з двох сторін (п. 3.2 договору).

Відповідно до п. 9.2 договору термін дії договору встановлюється з моменту його підписання сторонами і діє до 15 квітня 2018 року.

Сторонами погоджено та підписано графік технічного обслуговування системи газопостачання підприємства КП Калитянський на 2017-2018 роки (додаток № 1 до договору), згідно з яким підрядник зобов'язався здійснювати щомісячно протягом опалювального періоду (листопад-квітень) технічне обслуговування внутрішніх газопроводів, газовикористовуючого обладнання, обслуговування системи сигналізації, перевірку витоків газу КВОГ, очистку приладів ЗВТ від пилу та окалини, стану запірної арматури, перевірку ступені забруднення фільтрів.

Як стверджує позивач, на виконання вказаного договору за період січень-березень 2018 року ним було надано відповідачеві послуги з технічного обслуговування ВОГ та котельні, чистки, ремонту та запуску котла Колві 100 на загальну суму 99 864,00 грн, а також здійснено заміну деяких частин та деталей обладнання на суму 769,80 грн, однак, відповідач за надані послуги та замінені частини устаткування не розрахувався.

19.04.2018 позивач звернувся до відповідача з листом № 37 від 17.04.2018, в якому просив погасити існуючу заборгованість у розмірі 100 633,80 грн у термін до 31.04.2018.

Вказаний лист отриманий відповідачем нарочно 19.04.2018, що підтверджується відміткою уповноваженої особи відповідача на вказаному листі із зазначенням вхідного номеру та дати, однак, залишений без відповіді та задоволення, у зв'язку чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, а доводи апелянта вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Місцевий господарський суд, даючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору правильно зазначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Таким чином, укладення ТОВ ВО Українська енергетична компанія та КП Калитянський договору № 75 від 01.10.2017 було спрямоване на отримання останнім послуг з технічного обслуговування ВОГ, системи сигналізації, внутрішніх газопроводів, газоспоживаючого обладнання та одночасного обов'язку із здійснення їх оплати.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як під час розгляду справи місцевим господарським судом, так і в апеляційній скарзі, відповідач посилався на те, що за період січень-квітень 2018 року жодні роботи на виконання вказаного договору позивачем не проводились.

На підтвердження своїх заперечень відповідачем до суду першої інстанції були надані копії заяв-пояснень свідків - працівників КП Калитянський , які в період опалювального сезону 2017-2018 рр. працювали операторами міні-котелень КП Калитянський , а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, в яких вони повідомляють, що в період січень-квітень 2018 року ТОВ ВО Українська енергетична компанія не здійснювало жодних робіт із обслуговування ВОГ, системи сигналізації, внутрішніх газопроводів, газоспоживаючого обладнання, котлів на об'єктах Заворицької ЗОШ І-ІІІ ст., Мокрецької ЗОШ І-ІІІ ст., Дошкільного навчального закладу Зірочка та Калитянської селищної ради (а.с. 53-63).

Крім того, в суді апеляційної інстанції колегією суддів, в порядку ч. 3 ст. 87 ГПК України, здійснено допит свідка ОСОБА_3, який з 12.05.2014 займає посаду головного інженера-енергетика КП Калитянський , що підтверджується відомостями з наданої ним трудової книжки.

На питання представника апелянта, представників позивача та суду ОСОБА_3 підтвердив, що у спірний період працював головним енергетиком КП Калитянський та був відповідальним за усі котельні, де розміщено обладнання, яке повинен був обслуговувати позивач згідно договору, зазначивши про обізнаність з наявністю такого договору та його умовами зі слів директора підприємства; представники ТОВ ВО Українська енергетична компанія не здійснювало жодних робіт із обслуговування обладнання у відповідності до умов договору та погодженого сторонами графіку технічного обслуговування; про приїзд будь-яких осіб на об'єкти, де знаходилось відповідне обладнання (котельні), перебування сторонніх осіб, у тому числі, директора школи у котельнях, йому щоранку в телефонному режимі доповідали підлеглі - оператори котелень; особисто щодня у відповідних котельнях не перебував; у разі, якщо б приїздили представники енергетичної компанії, його б обов'язково поставили до відома, однак, про приїзд працівників позивача його до відома жодного разу не ставили.

Заслухавши показання вказаного свідка, дослідивши наявні в матеріалах справи заяви свідків, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 87 ГПК України визначено, що показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 88 ГПК України у заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.

Разом з тим, на переконання колегії суддів, подані відповідачем заяви-пояснення свідків правомірно не прийняті судом першої інстанції в якості доказів, які підтверджують викладені у відзиві заперечення проти факту виконання робіт позивачем, оскільки такі заяви не відповідають вимогам ч. 2 ст. 88 ГПК України, а саме, не містять відомостей про джерела обізнаності свідків щодо викладених у них обставин.

При цьому, за змістом наданих у судовому засіданні показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що останні ґрунтуються на повідомленнях інших осіб (операторів котелень, директора відповідача), а тому, у відповідності до ч. 4 ст. 87 ГПК України не беруться апеляційним судом до уваги.

Водночас, колегія суддів зазначає, що юридична наука виходить з того, що цінність свідка полягає в його безпосередньому об'єктивному сприйнятті обставини справи за допомогою органів чуттів і відсутності юридичної зацікавленості у вирішенні справи. І саме з огляду на своє нейтральне становище людина здатна об'єктивно та правильно засвідчити події і факти так, як вони дійсно відбувалися.

Колегія суддів зазначає, що свідок не повинен мати матеріально-правової або процесуально-правової зацікавленості в результаті справи, не повинен бути пов'язаний матеріально-правовими відносинами з особами, які беруть участь у справі. З цієї причини суд зобов'язаний з'ясувати, які відносини існують між свідком і сторонами, що в обов'язковому порядку враховується при оцінці показань свідків.

Як було зазначено вище, свідками за наданими відповідачем заявами-поясненнями є працівники КП Калитянський , які в період опалювального сезону 2017-2018 рр. працювали операторами міні-котелень КП Калитянський , а свідок ОСОБА_3 у вказаний період та по даний час займає посаду головного інженера-енергетика КП Калитянський , тобто вказані особи є особами, пов'язаними матеріально-правовими (трудовими) відносинами з відповідачем, зацікавленим у розгляді даної справи та ухвалення судом рішення на свою користь.

Крім того, у відповідності до приписів ч. 2 ст. 87 ГПК України, на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів зазначає, що факт здійснення господарської операції із надання послуг підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції Закону України № 1724-VIII від

03.11.2016) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов'язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5 пункту 2 згаданого Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на виконання умов вказаного договору № 75 від 01.10.2017 позивач у період січень-березень 2018 року надав послуги на загальну суму 99 864,00 грн, а відповідач, у свою чергу, прийняв вказані послуги, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- № 20 від 31.01.2018 на суму 58 500,00 грн,

- № 45 від 28.02.2018 на суму 19 500,00 грн,

- № 67 від 30.03.2018 на суму 19 500,00 грн.

- № 22 від 12.03.2018 на суму 2 364,00 грн (а.с. 16, 18-20).

Крім того, позивач вказує, що у зв'язку із настанням обставин, передбачених пунктом 4.3 договору, позивачем здійснено заміну певних частин і деталей устаткування, що підтверджується видатковою накладною № 3 від 12.03.2018 на суму 769,80 грн (а.с. 17).

Колегією суддів встановлено, що зазначені акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та видаткова накладна, підписані без зауважень та заперечень уповноваженими особами обох сторін, а саме, директором позивача та директором відповідача, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 № 88, а тому, на переконання колегії суддів, є належними та допустимими доказами на підтвердження факту надання послуг позивачем та прийняття їх відповідачем за договором.

При цьому, судом першої інстанції правомірно відхилено посилання відповідача на те, що з акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 22 від 12.03.2018 та видаткової накладної № 3 від 12.03.2018 не вбачається юридичних фактів виникнення у позивача зобов'язань з виконання відповідних робіт та поставки відповідачеві вказаного товару саме на підставі договору № 75 від 01.10.2017.

Так, у п. 4.3 договору сторони передбачили, що у разі відмови обладнання у період дії цього договору, підрядник зобов'язується відреагувати на повідомлення замовника в телефонному режимі негайно, але не пізніше доби з моменту отримання ним повідомлення про несправність обладнання, про що складається відповідний акт, який підписується сторонами у строки та на умовах, визначеними п. 3.2 договору.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що замовник зобов'язується проводити оплату за замінені запасні частини і деталі при поточному ремонті устаткування.

В акті здачі-приймання робіт (надання послуг) № 22 від 12.03.2018 та видатковій накладній № 3 від 12.03.2018 зазначено, що послуги та товар були надані позивачем відповідачеві за основним договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, інших договорів щодо поставки товару та надання послуг з чистки, ремонту та запуску котла Колві 100 між сторонами укладено не було, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що зобов'язання з оплати виконаних позивачем робіт та замінених запасних частин (деталей) за вказаним актом здачі-приймання робіт та видатковою накладною виникли у відповідача саме на підставі договору № 75 від 01.10.2017.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем було надано відповідачеві послуги з технічного обслуговування ВОГ та котельні, чистки, ремонту та запуску котла Колві 100 на загальну суму 99 864,00 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 20 від 31.01.2018, № 45 від 28.02.2018, № 22 від 12.03.2018, № 67 від 30.03.2018 та поставлено товар на суму 769,80 грн, що підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 3 від 12.03.2018.

При цьому, колегією суддів відхиляються посилання апелянта на п. 5.3 договору та журнали обліку роботи устаткування Заворицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, ДНЗ Заворичі , Мокрецького НВК, Калитянської селищної ради, Будинок культури, Калитянської ДНЗ Зірочка , оригінали яких оглянуто судом у судовому засіданні, з огляду на наступне.

Так, згідно з пунктом 5.3. договору до обов'язків замовника віднесено ведення журналу обліку роботи устаткування, який оформлений належним чином (прошитий, пронумерований, скріплений печаткою замовника), в якому підрядник, при проведенні чергового технічного обслуговування, робить відповідний запис згідно з п. 4.1.7 Правил безпеки системи газопостачання України . Підрядник приступає до виконання робіт після занесення запису в журнал обліку роботи устаткування про початок проведення робіт.

Разом з тим, у наданих відповідачем журналах відсутні необхідні графи для здійснення таких відміток підрядником, а міститься лише інформація про зміну операторів котелень, їх підписи та зауваження, температурний режим, показники лічильників, а тому, на переконання колегії суддів, такі журнали, не відповідають наведеному положенню договору та не можуть бути належними доказами на підтвердження тих обставин, що позивач не приступав до виконання робіт по технічному обслуговування внутрішніх газопроводів, газовикористовуючого обладнання та інших робіт.

Крім того, зі змісту вказаної умови договору вбачається, що обов'язок з ведення та зберігання відповідних журналів покладений саме на замовника, тобто відповідача у справі, а тому обґрунтованими є доводи представника позивача про те, що останній позбавлений можливості надати докази, що підтверджують здійснення його працівниками відповідних записів до інших журналів, які відповідають умовам п. 5.3. договору, проте, з невідомих причин не були надані відповідачем.

Відповідно до статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.3 договору сторони встановили, що оплата робіт підрядника за планове технічне обслуговування, яке виконується у відповідності з вимогами договору, виконується замовником не пізніше 3 днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до останнього підписаного сторонами акта здачі-приймання робіт № 67 від 30.03.2018 останній день оплати виконаних позивачем робіт - 02.04.2018.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, відповідач вартість послуг та замінених запасних частин (деталей) за вказаними актами прийому-передачі та видатковою накладною позивачеві не сплатив.

Отже, як правильно встановлено місцевим господарським судом, заборгованість відповідача перед позивачем за отримані послуги за вказаними актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та поставлений товар за видатковою накладною № 3 від 12.03.2018 становить 100 633,80 грн.

Крім того, наявність вказаної заборгованості підтверджується актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2018 по 16.04.2018, підписаним та скріпленим печатками обох сторін (а.с. 22).

Доводи апелянта про фіктивність вказаного договору та про те, що підписані на його виконання акти здачі-приймання робіт (надання послуг) не спрямовані на реальне настання наслідків, що ними обумовлюються та по суті є лише формальним складенням цих актів за відсутності факту виконання позивачем робіт, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не підтверджуються жодними доказами у справі.

Посилання відповідача на здійснення відділом Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області досудового розслідування у кримінальному провадженні за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України за фактом розтрати майна КП Калитянський шляхом фіктивного працевлаштування осіб та неправомірного списання товарно-матеріальних цінностей протягом 2016-2017 років службовими особами підприємства, зокрема, його попереднім директором ОСОБА_16, колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутній обвинувальний вирок суду щодо вказаної особи, а згідно зі ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

При цьому, з наданого витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань кримінального провадження №42017111130000170 вбачається, що правоохоронними органами не визначено осіб, яким повідомлено про підозру, а відповідачем не надано суду інших доказів про результати розслідування даної кримінальної справи.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 ЦК України).

Зважаючи на встановлене, враховуючи відсутність доказів оплати боргу відповідача перед позивачем, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 100 633,80 грн є належним чином доведеним, документально підтвердженим, відповідачем не спростованим, а тому позовні вимоги про стягнення боргу за надані послуги згідно договору № 75 від 01.10.2017 судом першої інстанції задоволено правомірно.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи позивачем було заявлено вимогу про стягнення 7261,18 грн пені, нарахованої на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі робіт та видатковою накладною окремо з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період з 05.02.2018 по 11.05.2018.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня.

При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Згідно зі ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1.4 договору сторони передбачили, що за порушення термінів оплати виконаних робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 1 % від суми платежу за кожен день прострочення.

Таким чином, умовами договору передбачено нарахування пені лише за порушення термінів оплати виконаних робіт, а відтак, суд першої інстанції, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, правильно встановив, що такий є невірним, оскільки позивачем неправомірно нараховано 40,87 грн пені на заборгованість відповідача за видатковою накладною № 3 від 12.03.2018.

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом перерахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що її розмір становить 7220,31 грн, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково. У задоволенні іншої частини вказаної вимоги, а саме, у стягненні 40,87 грн пені необхідно відмовити.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 647,78 грн 3 % річних та 2 223,23 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих на заборгованість відповідача за кожним актом приймання-передачі робіт та видатковою накладною окремо, з урахуванням дат виникнення заборгованості за загальний період з 05.02.2018 по 11.05.2018, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що такий розрахунок є арифметично вірним, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача 647,78 грн 3% річних підлягає задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за актом приймання-передачі робіт № 20 від 31.01.2018 за загальний період з лютого по квітень 2018 у сумі 1638,00 грн, за актом приймання-передачі робіт № 45 від 28.02.2018 за період з березня по квітень 2018 у сумі 370,05 грн, за актом приймання-передачі робіт № 22 від 12.03.2018 за період з березня по квітень 2018 у сумі 44,92 грн, за актом здачі-приймання робіт № 67 від 30.03.2018 за квітень 2018 у сумі 156,00 грн та за видатковою накладною № 3 від 12.03.2018 за період з березня по квітень 2018 у сумі 14,26 грн, суд першої інстанції правильно встановив, що позивачем неправомірно нараховано інфляційні втрати за періоди, в яких заборгованість відповідача існувала менше місяця та неправомірно нараховано інфляційні втрати на заборгованість за актом приймання-передачі № 67 від 30.03.2018 за квітень 2018 року.

Так, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши здійснений місцевим господарським судом перерахунок інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що їх розмір становить 1 297,72 грн, а тому вказана позовна вимога підлягає задоволенню частково. У задоволенні іншої частини вказаної вимоги, а саме, у стягненні 925,51 грн інфляційних втрат необхідно відмовити.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із рішенням суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, а саме, стягнення з КП Калитянський на користь ТОВ ВО Українська енергетична компанія 100 633,80 грн заборгованості, 7 220,31 грн пені, 1 297,72 грн інфляційних втрат та 647,78 грн 3 % річних. В іншій частині позову, а саме, у стягненні 40,87 грн пені та 925,51 грн інфляційних втрат необхідно відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Разом з тим, враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи сторін, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом Київської області від 11.09.2018 у справі №911/1142/18 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга КП Калитянський - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, з огляду на відмову в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Калитянський на рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2018 у справі №911/1142/18 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 11.09.2018 у справі №911/1142/18 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/1142/18 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.03.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська