Рішення

від 04.03.2019 по справі 904/5702/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2019р. Справа № 904/5702/18 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Бланік , м. Дніпро

До: Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Плаза , м. Біла Церква

Про: стягнення 124 492, 49 грн.

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликалися

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ Бланік (позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ Люкс Плаза (відповідач) про стягнення 124 492, 49 грн. (в т.ч.: 56 200, 00 грн. - основна заборгованість; 23 659, 07 грн. - пеня; 14 964, 12 грн. - штраф; та 29 669, 30 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами ) заборгованості за договором купівлі-продажу №13092017 від 13.09.17р. ( укладеним між сторонами). Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов вищезазначеного договору щодо здійснення своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою суду від 02.01.19р. відкрито провадження у справі №904/5702/18 , вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

ТОВ Люкс Плаза ( відповідач) позовні вимоги визнав в частині наявності основної заборгованості перед позивачем в розмірі 56 200, 00 грн. Одночасно заперечував проти стягнення з нього 23 659, 07 грн. - пені, 14 964, 12 грн. - штрафу, та 29 669, 30 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами, посилаючись на пропуск позивачем позовної давності щодо цих вимог. Також вказував , що є безпідставним одночасне нарахування пені та штрафу , посилаючись на приписи ст. 61 Конституції України. Окрім того , просив зменшити розмір штрафних санкцій , посилаючись на приписи ст. 233 ГК України.

ТОВ Бланік (позивач) своїм правом на подання до суду відповіді на відзив на позов не скористався.

Суд наголошує на тому, що ухвала суду була надіслана учасникам процесу завчасно на їх юридичні адреси, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958, що підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідного судового процесуального документу. За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення сторін про відкриття провадження у справі та про необхідність подання витребуваних судом документів. При цьому, стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Нормами статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконання обов'язків щодо доказів. Тож, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів і заперечень. Частиною першою статті 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у раз неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тому суд розглядає справу без призначення судового засідання та виклику сторін за наявними у ній матеріалами і документами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд , -

ВСТАНОВИВ:

13.09.17р. між ТОВ Бланк (продавець) та ТОВ Люкс Плаза (покупець) укладено договір купівлі-продажу №13092017, відповідно до умов якого продавець 13.09.17р. за видатковою накладною №30 від 13.09.17р. здійснив поставку покупцю товару на загальну суму 99 820, 61 грн. ( а.с.16, 24, 26, 28, 30), а покупець відповідно до п.4.12. договору зобов'язався здійснити оплату за отриманий товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі , або частками протягом 3 (трьох) календарних днів з дня передачі товару.

Відповідно до п.4.5. договору , у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов'язаний сплатити його повну вартість , а також сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40 (сорок) % річних від суми заборгованості. В п.9.2. договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати , від суми заборгованості за кожний день прострочення; пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов'язання , включаючи день оплати товару. За прострочення оплати понад двадцять п'ять днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків від вартості неоплаченого товару. (а.с.12-15).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк у повному обсязі не оплатив (сплачено лише 43 620, 61 грн. , у період з 22.09.17р.по 02.02.18р. ); у зв'язку з чим ( згідно наданого позивачем розрахунку) за відповідачем станом на 28.12.18р. рахується заборгованість за поставлений товар в розмірі 56 200, 00 грн. (а.с.2)

Окрім того - позивач відповідно до пунктів 4.5. та 9.2. договору нарахував відповідачу: 23 659, 07 грн. - пені ( за період з 17.09.17р. по 07.12.18р.); 14 964, 12 грн. - штрафу; та 29 669, 30 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами. (а.с.3-5).

Відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Згідно до ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст.655 ЦК України ). Згідно ч.3-4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 56 200, 40 грн. - основної заборгованості за договором.

Одночасно , суд ( з урахуванням заперечень відповідача), не погоджується зі здійсненими позивачем нарахуванням пені, оскільки таке нарахуванням було здійсненне з пропуском позовної давності , виходячи з наступного . Статтею 256 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 2.2 Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Згідно п.4.3. постанови, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін . При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором);порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред'явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Відповідно до п.2.5. постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.13р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане ; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем , у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін . Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно з пунктом 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013 р. : … з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи вищезазначене та те, що прострочення з оплати виконання зобов'язання за договором у відповідача розпочалось з 17.09.17р. ( з урахуванням змісту п.4.2. договору), та в той же день і розпочався період, за який позивач мав право нарахувати відповідачу пеню ( а саме з 17.09.17р. по 17.03.18р., в розумінні приписів ст.232 ГК України); при цьому, строк позовної давності (щодо до вимог про стягнення з відповідача пені, в розумінні ст.258 ЦК України) закінчився б у позивача 17.03.19р.; з позовом до суду позивач звернувся 18.12.18р. ; суд дійшов висновку про те , що позивач пропустив строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені за період з 17.09.17р. по 16.03.18р. в загальному розмірі 9 364, 26 грн. Обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності, суд не знаходить. За викладених обставин в цій частині стягнення пені в позові слід відмовити.

Одночасно, підлягає задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 17.03.18р. по 07.12.18р. (дата закінчення нарахування пені, яка зазначені у позовній заяві), розмір яких внаслідок здійсненого судом перерахунку розміру пені склав 14 294, 82 грн. Таким чином, саме ця сума пені підлягає стягненню з відповідача.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача: 56 200, 00 грн. - основної заборгованості , 29 669, 30 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами. Окрім того, суд керуючись правами , наданими йому ст. 233 ГК України , вважає за можливе зменшити розміру штрафу , який підлягає стягненню з відповідача , до 5 000, 00 грн. та зменшити розмір пені до 10 000, 00 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Одночасно заперечення відповідача, стосовно неможливості одночасного стягнення пені та штрафу, суд оцінює критично, оскільки таке право передбачено ст. 231 ГК України. Також у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, оскільки вони не мають характеру штрафних санкцій.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 178, 233, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, господарський суд , -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково .

2. Стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Плаза (09100, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 41507808) на користь позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Бланік ( 49000, АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ 40417902): 56 200, 00 грн. - заборгованості за договором; 29 669, 30 грн. - відсотків за користування чужими грошовими коштами; 10 000, 00 грн. - пені ; 5 000, 00 грн. - штрафу та 1 726, 93 грн. - витрат на сплату судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням чинності.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 04.03.2019р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення . Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення .

Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції .

Суддя Васильєв О.Ю.