Постанова

від 07.06.2019 по справі 904/5702/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2019 року м.Дніпро Справа № 904/5702/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Плаза , м. Біла Церква на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019р. (суддя Васильєв О.Ю . ) у справі №904/5702/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бланік , м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Плаза , м. Біла Церква

про стягнення 124 492, 49 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції :

Товариство з обмеженою відповідальністю Бланік звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Плаза з позовом про стягнення 56200,00 грн. заборгованості, 29669,30 грн. заборгованості за користування чужими грошовими коштами, 14964,12 грн. штрафу за прострочення оплати понад 25 днів, 23659,07 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов`язань.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019 у справі №904/5702/18 позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 56200,00 грн. заборгованості за договором, 29669, 30 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 10000,00 грн. пені, 5000,00 грн. штрафу та 1726, 93 грн. витрат на сплату судового збору. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Вказане рішення мотивоване доведеністю обставин, на які посилався позивач в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача вартості наданих послуг та наявністю правових підстав для стягнення сум штрафних санкцій, інфляційних втрат та трьох процентів річних .

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги :

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ Люкс Плаза подало апеляційну скаргу, в якій , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019р у справі №904/5702/18 в частині щодо стягнення відсотків, штрафу і пені і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у їх стягненні.

Узагальнення доводів апеляційної скарги :

Відповідач вважає, що розмір штрафних санкцій є надмірно великим порівняно із розміром основного боргу, а тому суд першої інстанції повинен був врахувати ступінь виконання зобов`язання, майновий стан сторін, а також відсутність заподіяння збитків позивачеві і скориставшись наданим йому правом та зменшити розмір штрафних санкцій до мінімуму. Задоволення ж судом вимог позивача навпаки ускладнить і так складне фінансове становище відповідача і призведе до повної неможливості вести господарську діяльність та зробить неможливим повернути суму основної заборгованості позивачу.

Скаржник вважає що перевищення розміру нарахованих штрафних санкцій над розміром збитків, завданих позивачу простроченням відповідача (які фактично відсутні), співвідношення вартості поставки з розміром збитків (їх розмір є вищим за вартість поставки), майновий стан сторін, несправедливе співвідношення розміру штрафних санкцій за порушення сторонами зобов`язань по договору, є підставами для зменшення судом розміру штрафних санкцій до мінімуму відповідно до ст. 233 ГК України.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі :

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.04.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Плаза . Розгляд апеляційної скарги ухвалено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору :

13.09.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Бланік (Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю Люкс Плаза (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №13092017, відповідно до умов якого продавець 13.09.17р. за видатковою накладною №30 від 13.09.2017р. здійснив поставку покупцю товару на загальну суму 99820, 61 грн.(а.с.16), а покупець відповідно до п.4.2. договору зобов`язався здійснити оплату за отриманий товар шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця у повному обсязі , або частками протягом 3 (трьох) календарних днів з дня передачі товару.

Відповідно до п.4.5. договору у разі прострочення оплати поставленого товару, покупець зобов`язаний сплатити його повну вартість, а також сплачує проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 40 (сорок) % річних від суми заборгованості.

В п.9.2. договору сторони погодили, що у разі порушення строків оплати товару покупець виплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення; пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання, включаючи день оплати товару. За прострочення оплати понад двадцять п`ять днів додатково стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків від вартості неоплаченого товару.

Покупець в порушення прийнятих на себе зобов`язань поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк у повному обсязі не оплатив. У період з 22.09.2017р.по 02.02.2018р. було сплачено лише 43620,61 грн.

Звертаючись з позовом до господарського суду ТОВ Бланік просив стягнути з ТОВ Люкс Плаза залишок суми заборгованості за поставлений товар - 56200,00 грн., 23659, 07 грн. - пені,14964,12 грн. штрафу і 29669, 30 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Сторони спору не оспорюють правильність рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів оцінює доводи апеляційної скарги щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків, штрафу і пені.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договори є підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.

Обов`язковість договору до виконання сторонами встановлена статтею 629 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Посилаючись на визначений в п. 4.5 договору, обов`язок Покупця у разі прострочення оплати поставленого товару сплатити проценти за користування чужими грошовими коштами, позивач просив стягнути з відповідача за період з 17.09.2017 по 07.12.2018 -29669,30 грн.

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Проценти за користування грошовими коштами встановлені сторонами у п. 4.5. договору у розмірі 40% річних від суми заборгованості. Погоджений сторонами в договорі розмір процентів дозволяє позивачу отримати їх за рішенням суду.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафними санкціями) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Аналогічні положення містить і ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України.

За приписами ч.2, ч. 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення строків виконання негрошового зобов`язання у відсотках від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Таким чином, Законом надано право сторонам встановити в договорі розмір і порядок нарахування штрафних санкцій.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України визначено, що застосування штрафних санкцій є одним зі способів захисту прав та законних інтересів суб`єктів господарювання.

Чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу.

До того ж така відповідальність постачальника узгоджується і з нормами чинного законодавства, а саме з ч. 1 ст. 627 ЦК України, якою встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Уклавши з позивачем договір купівлі-продажу №13092017 від 13.09.2017 відповідач погодився з його умовами, договір не оскаржений в судовому порядку, а отже підлягає виконанню сторонами.

Таким чином, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а в силу ст.ст. 217, 230 ГК України штраф та пеня визначені як види штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Відтак, в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

На підставі п. 9.2. договору позивачем нараховано до стягнення з відповідача за період з 17.09.2017 по 07.12.2018 за несвоєчасне виконання зобов`язання з оплати товару - 23659,07 грн. пені і за прострочення оплати понад 25 днів штраф -14964,12 грн.

Строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, визначений ст. 256 ЦК України як строк позовної давності.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) відповідно до ст. 258 ЦК України застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік.

Враховуючи заперечення відповідача щодо нарахування пені, яке було здійснено з пропуском строку позовної давності, умови укладеного договору, дату звернення позивача з позовом-18.12.2018, керуючись роз`ясненнями пленуму Вищого господарського суду України в п. 4.3. постанови №10 від 29.05.2013 року Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів і п.2.5. постанови №14 від 17.12.13р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань щодо обчислення позовної давності у випадку стягнення пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем строку позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача пені за період з 17.09.2017р. по 16.03.2018р. в загальному розмірі 9 364, 26 грн. та задоволення позовних вимог про стягнення пені за період з 17.03.18р. по 07.12.18р у сумі 14294, 82 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні норми встановлені у ст. 233 Господарського кодексу України: У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій

Виходячи з інтересів сторін, оцінивши ступень виконання зобов`язання боржником, враховуючи той факт, що порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, місцевий господарський суд зменшив розмір штрафу, який підлягає стягненню з відповідача до 5000,00 грн. і розмір пені до 10000, 00 грн.

Щодо зменшення розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд першої інстанції правильно вказав, що вони не мають характеру штрафних санкцій, а отже не можуть бути зменшені на підставі ст. 233 ГК України.

Враховуючи погодження сторонами в договорі розмір і порядок нарахування штрафних санкцій, тривалість періоду невиконання відповідачем умов договору щодо оплати товару відповідачем, колегія суддів вважає, що встановлений судом першої інстанції розмір штрафних санкцій є співрозмірним із розміром основного боргу, не є надмірно великими.

Доводи апеляційної скарги, що задоволення місцевим господарським судом позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій призведе до необґрунтованого збагачення за його рахунок позивача носять декларативний характер і відхиляються колегією суддів, як необгрунтовані.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до незгоди відповідача з необхідністю сплачувати штрафні санкції, визначені договором і зменшені, відповідно до діючого законодавства місцевим господарським судом до реально обґрунтованих відхиляються колегією суддів, як такі, що носять декларативний характер і не несуть в собі посилань на порушення з боку суду першої інстанції, які можуть бути враховані в якості підстав для задоволення скарги.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що частково задовольняючи позов, суд першої інстанції діяв у відповідності до приписів Господарського процесуального кодексу України та вірно оцінив докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а тому рішення місцевого господарського суду є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування чи зміни відсутні, що відповідно, дає підстави залишити рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019р. у справі № 904/5702/18 без змін, а апеляційну скаргу, відповідно - без задоволення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.129,269,270,273,275,276,282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Люкс Плаза , м. Біла Церква залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.03.2019р. у справі №904/5702/18 - залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги у даній справі покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Люкс Плаза .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 10.06.2019.

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя О.Г.Іванов

Суддя О.В.Березкіна