Рішення

від 20.02.2019 по справі 904/4194/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019м. ДніпроСправа № 904/4194/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом UAB "Interchemas" Joint-Stock-Company, м. Вільнюс Литовська Республіка

до Державного підприємства "СМОЛИ", м. Кам'янське Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 29 741,54 євро за договором про закупівлю від 14.03.2017 № 38-07/4

Представники:

від позивача: Ліщишин І.В., ордер КС №456803 від 15.02.2019, адвокат

від відповідача: Тітов М.І., ордер КС №460107 від 10.01.2019, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

UAB "Interchemas" Joint-Stock-Company звернулося до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути з Державного підприємства "СМОЛИ" заборгованість в сумі 29 741,54 євро, з яких: 25 337,07 євро - основний борг, 3 675,60 євро - пеня, 728,87 євро - 3% річних, відповідно до умов договору про закупівлю від 14.03.2017 № 38-07/4, а також витрати позивача на сплату судового збору в сумі 446,12 євро.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою господарського суду від 24.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 16.10.2018.

16.10.2018 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтована тим, що позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, а також тим, що направлені на адресу відповідача копії документів разом із позовною заявою не завірені належним чином.

Крім того, електронною поштою від відповідача надійшла заява про відкладення судового засідання.

16.10.2018 позивач надав до суду копію наказу про призначення директора від 07.04.2016; копію статуту UAB "Interchemas" Joint-Stock-Company із перекладом; копію витягу з торгового реєстру Литовської Республіки від 04.07.2016; копію договору про надання правової допомоги від 30.08.2018 № 2018/08/30-1; копію довіреності від 08.10.2018 № 8-67/14 з перекладом.

Ухвалою господарського суду від 16.10.2018 підготовче засідання відкладене на 08.11.2018, у зв'язку з необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів та неявкою представника відповідача.

30.10.2018 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 25.10.2018 № 58-01/1127, в якому відповідач зазначив, що не укладав договорів із UAB "Interchemas" Join-Stock-Company, тому заборгованість перед позивачем у нього відсутня. Звертає увагу суду, що позивач нараховує пеню в іноземній валюті, в той час як розмір подвійної облікової ставки НБУ визначається у національній валюті гривні. Просив у задоволенні позову відмовити.

08.11.2018 на адресу суду надійшло клопотання позивача від 02.11.2018 № 2018/11/02-1 про проведення підготовчого засідання без участі представника позивача.

У судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 08.11.2018 підготовче засідання відкладено на 22.11.2018, у зв'язку з необхідністю надання сторонами витребуваних судом документів та неявкою представника позивача.

Ухвалою господарського суду від 22.11.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; оголошено перерву у підготовчому засіданні до 29.11.2018.

29.11.2018 на електронну адресу суду від позивача надійшли:

- заява про проведення підготовчого засідання без участі позивача від 28.11.2018 № 2018/11/28-2;

- заява про уточнення позовних вимог від 28.11.2018 № 2018/11/28-1;

- відповідь на відзив від 27.11.2018 № 2018/11/27-1.

У судовому засіданні 29.11.2018 представник відповідача наполягав на задоволенні заявленого ним клопотання про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2018 позов UAB "Interchemas" Joint-Stock-Company залишено без руху в порядку ч.11 ст.176 Господарського процесуального кодексу України; запропоновано позивачу протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, надавши до суду нотаріально посвідчений переклад на українську мову документів юридичної особи позивача, що є доказом правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (витяг з торгового реєстру) та статутних документів.

Крім того, у вказаній ухвалі господарський суд зазначив про відсутність правових підстав для розгляду станом на 29.11.2018 поданого відповідачем клопотання про залишення позову без розгляду та поданих позивачем заяв про уточнення позовних вимог, про проведення підготовчого засідання без участі позивача та відповіді на відзив, у зв'язку із направленням вказаних документів електронною поштою на адресу суду без засвідчення цифровим підписом у встановленому Законом порядку.

04.12.2018 на адресу суду надійшла відповідь відповідача на відзив від 27.11.2018 № 2018/11/27, в якій навів доводи на спростування заперечень відповідача та просив суд вважати правильною та повною назву позивача - UAB "Interchemas"; відхилити заперечення, викладені у відзиві.

04.12.2018 на адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог від 28.11.2018 № 2018/11/28-1, відповідно до якої просив суд стягнути з Державного підприємства "СМОЛИ" на користь UAB "Interchemas" (Литовська Республіка) заборгованість за договором про закупівлю №38-07/4 від 14.03.2017, а саме: 25 337,07 євро основного боргу, 114 274 грн. 73 коп. пені за невиконання грошового зобов'язання, 27 581 грн. 32 коп. 3% річних, а також покласти на відповідача витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 474,02 євро, витрати, пов'язані з вчиненням процесуальних дій у розмірі 1 064 грн. 37 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 368,98 євро.

18.12.2018 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 29.11.2018, а саме надано нотаріально посвідчений переклад українською мовою статуту UAB "Interchemas".

19.12.2018 на адресу суду надійшло клопотання позивача про приєднання доказів до матеріалів справи, відповідно до якого позивач надав нотаріально посвідчений переклад на українську мову розширеного витягу з реєстру юридичних осіб Литовської Республіки від 10.12.2018 на UAB "Interchemas"; оригінал нотаріально посвідченої довіреності від 08.10.2018 на представника UAB "Interchemas" Денисюка О.І. та її нотаріально посвідчений переклад на українську мову.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2018 продовжено розгляд справи, підготовче засідання призначено на 16.01.2019.

14.01.2019 на адресу суду надійшов відзив відповідача на уточнену позовну заяву від 11.01.2019 № 58-01/20, підписаний представником позивача за довіреністю Кравець В.В.

Господарський суд не приймає до розгляду вказаний відзив відповідача, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що особа, яка підписала відзив, є адвокатом.

Ухвалою суду від 16.01.2019 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 05.02.2019.

01.02.2019 на адресу суду надійшла відповідь відповідача на відзив позивача від 29.01.2019 № 2019/01/29-1, у який відповідач зазначив про недопустимість поданого відповідачем 14.01.2019 відзиву як доказу по справі. Крім того, вказує, що відмітка у вигляді печатки відповідача, проставленої на міжнародній товарно-транспортній накладній, є достатнім підтвердженням того, що товар прийнятий відповідачем. При цьому, позивач вважає 29.05.2017 датою поставки товару, оскільки саме цією датою значиться відмітка Дніпропетровської митниці ДФС, яка підтверджує закінчення митного оформлення товару та, відповідно, набуття відповідачем усіх прав власності на товар.

У судовому засіданні 05.02.2019 оголошено перерву до 20.02.2019.

18.02.2019 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив від 15.02.2019 № 30-1/127, в яких зазначив, що умовами спірного договору чітко визначено, що перебіг строк оплати товару пов'язаний із настанням такої події, як проставлення дати отримання товару у товарно-транспортній накладній. Оскільки подана позивачем накладна не містить відмітки відповідача про дату отримання товару, строк виконання зобов'язань відповідача за договором є таким, що не настав. Крім того, стверджує, що подія розмитнення та заповнення митних декларацій не має жодного відношення до зобов'язання з оплати товару; відсутність дати отримання товару у накладній не передбачає можливості застосування дати відмітки митниці у якості початкової для перебігу строку виконання зобов'язання з оплати товару. Просив у позові відмовити.

20.02.2019 позивач подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи нотаріально засвідченого перекладу міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № F07725589, з якої вбачається, що розвантаження товару відбулося 30.05.2017.

У судовому засіданні 20.02.2019 представник відповідача подав клопотання про залишення позову без розгляду від 20.02.2019. В обґрунтування поданої заяви відповідач зазначив, що позивачем не виконані вимоги суду, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 29.11.2018, а саме не надано витяг з торгового реєстру. Крім того, зазначив, що позивачем у порушення ст.. 80 ГПК України не направлено відповідачу належним чином засвідчені копії доданих документів.

Господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача з огляду на наступне.

Так, при постановленні ухвали від 26.12.2018 господарським судом перевірено надані позивачем документи та встановлено факт своєчасного усунення недоліків позовної заяви, що стало підставою для про продовження розгляду справи згідно ч. 12 ст. 176 ГПК України. Наведене свідчить про помилковість тверджень відповідача, викладених у заяві про залишення позову без розгляду щодо невиконання позивачем вимог ухвали господарського суду від 29.11.2018.

Господарський суд зазначає, що за приписами ч. 9 ст. 80 ГПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази, зокрема, є у відповідного учасника справи.

При цьому господарським судом враховано, що спірний договір про закупівлю укладений між сторонами за результатами проведення процедури закупівлі, відповідно до норм Закону України Про публічні закупівлі , переможцем якої є позивач, тому статутні документи позивача, що подавались останнім на вимогу суду, є в наявності у відповідача, як замовника закупівлі.

У судовому засіданні 20.02.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.03.2017 між державним підприємством "СМОЛИ" (замовник) та UAB "Interchemas" Joint-Stock-Company (постачальник) укладено договір про закупівлю 38-07/2017 (надалі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2017 році поставити замовникові на умовах СРТ згідно ІНКОТЕРМС-2010 товар: CPV за ДК 021:2015-24320000-3 "Основні органічні хімічні речовини" (Диметиламін технічний) CAS 124-40-3 у кількості 100 тн, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити товар на умовах цього Договору (п.1.1, 1.3 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору ціна договору становить 181 758,00 ЄВРО "без ПДВ".

Розрахунки за цим Договором здійснюються у грошовій одиниці - ЄВРО (п.4.1 Договору).

У п. 4.2 Договору сторони узгодили, що попередня оплата не передбачена. Оплата здійснюється протягом 120 календарних днів з дати отримання товару. Датою отримання товару при цьому вважається дата відмітки про отримання товару у товарно-транспортній накладній.

Оплата за цим Договором здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника. Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (п.4.3,4.4 Договору).

За умовами п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 Договору поставка товару здійснюється автотранспортом. Поставка товару за цим договором здійснюється замовником на умовах СРТ згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010. Умови постачання: СРТ Кам'янське. Місце поставки товару: проспект Аношкіна, будинок 179, місто Кам'янське, Дніпропетровська область, Україна, поштовий індекс 51917, Державне підприємство "Смоли". Строк поставки товару 10 днів з моменту отримання заявки. Протягом березня-грудня 2017. Поставка товару здійснюється у кількості згідно заявки Заявника.

Згідно п. п. 6.1.1 замовник зобов'язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати поставлений товар.

Відповідно до п. 12.1 Договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 року, а в частині взаєморозрахунків сторін - до їх повного завершення.

Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час його дії (п. 12.2 Договору).

Додатковою угодою № 1 до Договору, укладеною 27.12.2017, сторони продовжили строк дії Договору на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного 2018 року, в обсязі, що не перевищує20 відсотків суми, визначеної у Договорі, на суму 36 340,00 Євро без ПДВ (т. 1, а.с. 18).

На виконання умов договору позивачем на підставі заявки відповідача №41-01/443 від 26.04.2017 здійснено поставку товару в кількості 13,940 тн на суму 25 337,07 євро, що підтверджується наданими в матеріали справи інвойсом №120517 від 19.05.2017 та міжнародно-транспортною накладною (CMR) №F07725589 (т.1, а.с. 19, 20, 21).

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у разі порушення зобов'язання з оплати товару, згідно умов цього договору, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.

В порушення приписів п. 4.2. Договору відповідач свої зобов'язання з оплати отриманого товару у визначений Договором строк не виконав, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем на суму 25 337,07 євро.

В порядку досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача із претензією від 07.08.2018 № 2018/08/07-1, в якій вимагав сплатити заборгованість та нараховані позивачем пеню, інфляційні, проценти річних (т. 1, а.с. 23-24).

Претензія отримана відповідачем 08.08.2018, проте залишена без відповіді та задоволення (т.1, а.с. 25).

За розрахунком позивача підлягає стягненню з відповідача пеня на підставі п. 8.3 Договору за період з 27.09.2017 по 27.03.2018 у розмірі 114 274 грн. 73 коп.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 27 581 грн. 32 коп. за період з 27.09.2017 по 26.11.2018.

Заборгованість відповідача підтверджується: договором з додатками, копіями заявки відповідача, інвойсу, міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) та її нотаріально засвідченим перекладом, обґрунтованим розрахунком суми позову тощо.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За умовами п. п. 11.1, 11.2 Договору у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. У разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) підсудні судам України і підлягають розгляду згідно з процесуальним законодавством України.

Статтею 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

За змістом статей 365, 366 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Як передбачено ч. 1 ст. 32 Закону України "Про міжнародне приватне право" зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом.

Отже, сторонами погоджено, що у разі недосягнення сторонами згоди спори (розбіжності) підсудні судам України і підлягають розгляду згідно з процесуальним законодавством України.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У п. 4.2 Договору сторони узгодили, що оплата здійснюється протягом 120 (ста двадцяти) календарних днів з дати отримання товару. Датою отримання товару при цьому вважається дата відмітки про отримання товару у товарно-транспортній накладній.

За нормами п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з оригіналу нотаріально засвідченого перекладу міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) №F07725589, пункт 24 Вантаж одержано вказаної накладної містить печатку відповідача, що свідчить про отримання товару замовником, проте дата отримання замовником не проставлена.

Разом з тим, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) №F07725589 містить відмітки Дніпропетровської митниці ДФС про закінчення митного оформлення товару 29.05.2017 та розвантаження доставленого вантажу 30.05.2017 (проставлено у пункті 13 накладної), що свідчить про набуття ДП СМОЛИ усіх прав на поставлений товар 30.05.2017.

Господарський суд відхиляє заперечення відповідача з приводу того, що відсутність дати отримання товару, проставленої одержувачем товару (замовником), свідчить про ненастання події, з якою умови договору пов'язують відлік строку для виконання відповідачем свого обов'язку оплатити товар.

Господарський суд зауважує, що відсутність дати у пункті 24 вантажної накладної та наявність печатки ДП СМОЛИ свідчить про те, що відповідач, отримавши товар від перевізника, та будучи обізнаним про умови п. 4.2 Договору, ухилився від свого обов'язку засвідчити реальну дату отримання товару шляхом її проставлення у накладній. При цьому, факт отримання товару за вказаною накладною після його розмитнення відповідачем не заперечується.

За вказаних обставин, господарський суд, з урахуванням умов п. 4.2 Договору, констатує, що строк оплати товару за спірною поставкою на суму 25 337,07 євро є таким, що настав 27.09.2017 (з дати розвантаження товару після розмитнення 30.05.2017 + 120 календарних днів).

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд зазначає, що позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення заборгованість в іноземній валюті з визначенням еквіваленту до національної валюти з урахуванням наступного.

Так, як зазначила Велика палата Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 (справа №761/12665/14-ц, провадження № 14-134цс18), відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті. Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.

Враховуючи, що відповідачем своєчасно не сплачено у повному обсязі вартість отриманого товару, суд вважає позовну вимогу про стягнення боргу у розмірі 25 337,07 євро обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у разі порушення зобов'язання з оплати товару, згідно умов цього договору, замовник сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми платежу.

Позивачем заявлено до стягнення 114 274,73 грн. пені за період 27.09.2017-27.03.2018.

Разом з тим, перевіривши розрахунок пені, з урахуванням положень п.8.3 Договору, судом встановлено, що позивачем невірно визначено початковий період прострочення, а саме нарахування здійснюється з 27.09.2017, у той час як прострочення виникло з 28.09.2017.

Згідно розрахунку, виконаному судом, до стягнення з відповідача підлягає пеня в сумі 113 698 грн. 61 коп. за період з 28.09.2017 по 27.03.2018. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у сумі 27 581 грн. 32 коп. за період прострочення 27.09.2017-26.11.2018.

Розрахунок 3% річних також невірно враховує дату початкового періоду нарахування заявленої до стягнення суми, тому дана позовна вимога підлягає частковому задоволенню у розмірі 27 507 грн. 73 коп. за період з 28.08.2017 по 26.11.2018.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання, чим порушив умови укладеного із позивачем договору про закупівлю та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 337 євро 07 центів основного боргу, 113 698 грн. 61 коп. пені, 27 507 грн. 73 коп. 3% річних - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Водночас, господарський суд відхиляє заперечення відповідача щодо невірного найменування юридичної особи позивача та сумніви щодо права позиватися до відповідача із посиланням на умови спірного договору, з огляду на наступне.

Так, відповідно до відомостей реєстру юридичних осіб Литовської республіки та , на території Литовської республіки зареєстрована тільки одна компанія із власною назвою UAB "Interchemas" (UAB "Interchemas" Joint-Stock-Company, реєстраційний номер 304221262, зареєстрована за адресою: Vilniaus m. sav. m. Laisves pr. 60 (т. 2, а.с. 10).

Наведене підтверджується також нотаріально посвідченим перекладом розширеного витягу з реєстру юридичних осіб Литовської Республіки (т. 2, а.с. 86-90).

Як вбачається з наданих позивачем документів, UAB "Interchemas" та UAB "Interchemas" Joint-Stock-Company є однією і тією ж компанією: вони мають один і той же код реєстрації та одну і ту ж адресу реєстрації, одного і того ж керівника.

Господарський суд зазначає, що абревіатура UAB Joint-Stock-Company ЗАО є організаційно-правовою формою підприємства, що викладена відповідно литовською, англійською та російською мовами, тобто за змістом має одне і те ж значення.

Як зазначає позивач, вказані найменування організаційно - правової форми різними мовами використовується підприємством в зовнішньоекономічній діяльності для розуміння контрагентами правового статусу підприємства.

Таким чином, як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду із даним позовом допущено помилку при зазначенні організаційно-правової форми юридичної особи англійською мовою, що не спростовує право позивача звернутися до суду із вимогами до відповідача про стягнення заборгованості за спірним договором.

Щодо вимог про покладення на відповідача витрат позивача, пов'язаних із вчиненням процесуальних дій в сумі 1 064 грн. 37 коп. та витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 1 368,98 євро, викладених у заяві про уточнення позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності документів в оригіналі, що засвідчують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона, якщо його обов'язковість передбачена правилами перевезення на відповідному виді транспорту, та розрахункових документів про їх придбання за всіма видами транспорту, в тому числі на чартерні рейси; рахунків, отриманих із готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого працівника, в тому числі бронювання місць у місцях проживання; страхових полісів тощо (відповідно до п.12 р.2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13.03.98р. №59).

На підтвердження понесених позивачем витрат у розмірі 1 064 грн. 37 коп., позивач надав до суду: копії залізничних квитків (Київ-Дніпро; Дніпро-Київ) (т. 2 а.с.31-33).

Господарським судом враховано, що у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі 923/567/17 викладений висновок щодо застосування норм права, згідно з яким витрати на придбання посадочних документів для приїзду у судове засідання відносяться до судових витрат; у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі 918/558/16 викладений висновок щодо застосування норм права, згідно з яким склад судових витрат не є вичерпним і оцінка тих чи інших витрат сторін, як судових, здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

За вищевказаних обставин, суд вважає витрати позивача, понесені у зв'язку з розглядом справи на суму 1 064 грн. 37 коп., підтвердженими належними доказами, а вимогу позивача про стягнення цих витрат з відповідача - обґрунтованою.

Згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позову, судові витрати позивача зі сплати судового збору та витрати, понесені позивачем у зв'язку із розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

На підтвердження понесення таких витрат до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги від 30.08.2018 № 2018/08/30-1, укладеного між позивачем та Адвокатськім бюро Гришина та партнери ; копію додаткової угоди до вказаного договору від 26.11.2018 № 208/11/26-1; копію звіту про виконану роботу за період з серпня 2018 по листопад 2018 до вказаного договору від 23.11.2018; копію акта надання послуг від 23.11.2018 № 105.

Господарський суд констатує, що доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зазначеній сумі (платіжні документи, що підтверджують оплату таких послуг) матеріали справи не містять та позивачем під час судового розгляду справи не надано.

За вказаних обставин, у господарського суду відсутні правові підстави для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "СМОЛИ" (51917, Дніпропетровська область, м. Кам'янське, пр. Аношкіна, 179, код ЄДРПОУ 30168850) на користь UAB "Interchemas" Joint-Stock-Company (05120, Литовська Республіка, м. Вільнюс, пр. Лаісвес, 60 (Vilniaus m. sav. m. Laisves pr. 60), реєстраційний код 304221262) 25 337 євро 07 центів (двадцять п'ять тисяч триста тридцять сім євро 07 центів) основного боргу, 113 698 грн. 61 коп. (сто тринадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім грн. 61 коп.) пені, 27 507 грн. 73 коп. (двадцять сім тисяч п'ятсот сім грн. 73 коп.) 3% річних, 1 063 грн. 64 коп. (одну тисячу шістдесят три грн. 64 коп.) витрат, пов'язаних з вчиненням процесуальних дій, 446 євро 60 центів (чотириста сорок шість євро 60 центів) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І.А. Рудь

Повне рішення складено 04.03.2019