Ухвала

від 04.03.2019 по справі 904/1224/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відстрочення виконання рішення суду

04.03.2019м. Дніпро№ 904/1224/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєв Е.М., при секретарі судового засідання Найдьонова Є.О., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про відстрочення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6)

до Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" (49029, м. Дніпро, вул. Олександра Кониського, буд. 5)

про стягнення 100 931 333,53 грн. заборгованості за переданий газ, 3 437 195,64 грн. пені та 340 124,85 грн. 3% річних

Представники:

Від позивача (стягувача): ОСОБА_1, довіреність №14-4 від 14.01.2019, адвокат

Від відповідача (заявника): ОСОБА_2, довіреність №007.1Др-113-1218 від 29.12.2018, адвокат

СУТЬ СПОРУ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено.

На виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 видано наказ про:

- стягнення з Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 100 931 333 грн. 53 коп. заборгованості, 3 437 195 грн. 64 коп. пені, 340 124 грн. 85 коп. 3% річних, 616 700 грн. 00 коп. судового збору за подання позову до Господарського суду Дніпропетровської області, 925 050 грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2018 у справі №904/1224/18.

До суду 27.02.2019 надійшла заява Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про відстрочення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 на один рік з дати її винесення.

В обґрунтування поданої заяви, боржник зазначає, що можливість відповідача розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ прямо залежить від затвердженого граничного допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової. НКРЕКП, незважаючи на всі звернення не встановила компенсації невідповідності обсягів затверджених тарифом витрат на природний газ для потреб ВТВ у зв'язку з їх затвердженням Міненерго вугілля у заниженому розмірі (компенсація затвердження занижених обсягів ВТВ на 2014 - 2015 рр.). Даний факт є визначальним для забезпечення джерела повного фінансування витрат на ВТВ. Також заявник зазначає, що тривала криза неплатежів за спожитий природний газ вимушено призвела до порушення дисципліни розрахунків зі сторони ПАТ "Дніпрогаз" по всім категоріям споживачів. Станом на 31.12.2018 заборгованість підприємств, установ, організацій, населення за послуги з розподілу природного газу складає 53 060 183,26 грн., в т.ч. бюджетні установи 238 418,32 грн., підприємства теплоенергетики 40 905 638,53 грн. Відповідно до Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 9 місяців 2018 року (форма 2) діяльність ПАТ "Дніпрогаз" є збитковою, а сума збитку складає 58 103 тис. грн. Додатковою обставиною, що свідчить про скрутний майновий стан відповідача, є обставина щомісячної сплати ПАТ "Дніпрогаз" суми в розмірі 204 277,48 грн. по договорам про реструктуризацію заборгованості, укладеними з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (Договір від 28.05.2012 №14/12-91 на суму боргу 23 511 176,52 грн. з обов'язковою щомісячною сплатою суми в розмірі 97 963,24 грн.; Договір від 28.05.2012 №14/12-92 на суму 25 431 262,84 грн. з обов'язковою щомісячною сплатою суми в розмірі 105 963,60 грн. в термін до 2032 року; Договір від 28.05.2012 №14/12-93 на суму 84 152,60 грн. з обов'язковою щомісячною сплатою суми в розмірі 350,64 грн. в термін до 2032 року).

Також ПАТ "Дніпрогаз" щомісяця сплачує на підставі ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 25.12.2012 по справі №36/5005/6053/12 суму в розмірі 247 081,19 грн. до 31.12.2027; ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 26.12.2012 по справі №36/5005/6050/12 суму в розмірі 420 776,76 грн. до 31.12.2027.

Отже, особливості господарської діяльності ПАТ "Дніпрогаз", які не дозволяють йому впливати на цінову політику в сфері надання послуг з розподілу природного газу та стан розрахунків споживачів за надані послуги, його суспільно-економічне значення, вкрай незадовільний фінансовий стан підприємства, обумовлений, в першу чергу, вкрай низьким рівнем розрахунків за надані послуги з розподілу природного газу, обумовлюють складність та неможливість виконання рішення суду в даній справі без його відстрочення на термін, достатній для виплати присудженої суми без тяжких економічних наслідків для оператора ГРМ.

Разом з цим, відстрочення виплати присудженої суми не призведе до порушення прав позивача, та дозволить запобігти її одноразовому примусовому списанню, стабілізувати тим самим вкрай тяжке фінансове становище ПАТ "Дніпрогаз" та дозволить виконувати функції Оператора ГРМ.

Також боржник звертає увагу суду на обставини, які свідчать про можливість виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду у справі №904/1224/18 у майбутньому, а саме 02.03.2015 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України прийнято Наказ №122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік". Зазначеним наказом було затверджено нормативні втрати і виробничо-технологічні витрати природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік для газопостачальних та газорозподільних підприємств, в тому числі і для споживачів, у заниженому розмірі. ПАТ "Дніпрогаз", разом з іншими операторами ГРМ, звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міненерговугілля про скасування наказу № 122 від 02.03.2015, зобов'язання вчинити дії. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015 у справі №826/15132/15 було скасовано наказ №122 від 02.03.2015, а Міненерговугілля зобов'язано затвердити на 2015 рік розміри ВТВ та Втр в газорозподільних мережах, що розрахований ПАТ "Дніпрогаз" відповідно до ОСОБА_2 №264 та ОСОБА_2 №595. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2016 у відкритті провадження за касаційною скаргою Міненерговугілля було відмовлено.

Оскільки Міненерговугілля рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2015 у справі №826/15132/15 досі не виконано, ПАТ "Дніпрогаз" звернулося до з позовною заявою до НКРЕКП про зобов'язання встановити для ПАТ "Дніпрогаз" економічно обґрунтованого тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами, включивши до нього витрати на придбання та оплату природного газу для потреб виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат.

Таким чином, після встановлення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу на розподіл природного газу, ПАТ "Дніпрогаз" отримає змогу виконати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі №904/1224/18 без завдання істотної шкоди майновому стану відповідача та без створення загрози його банкрутству.

Крім того, ПАТ "Дніпрогаз" постійно вчиняються дії щодо погашення дебіторської заборгованості підприємств, установ, організацій, населення перед Товариством для покращення його фінансового стану.

Стягувач заперечує проти задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду оскільки вважає, що подана заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Боржником не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставною для відстрочення викання рішення суду: відсутності коштів на рахунках, відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, наявності реальної загрози банкрутства. На підтвердження свого реального фінансового стану боржником взагалі не надано довідок про рух коштів з банківських установ, в яких відкриті рахунки боржника, а також підтверджуючих документів щодо відсутності коштів на усіх банківських рахунках (а не лише з двох банків "Кліринговий Дім" та АТ "Ощадбанк"), не надано суду доказів відсутності майна, на яке можливо було б звернути стягнення.

Також стягувач звертає увагу суду на те, що боржник має фінансову можливість здійснювати щомісячне погашення заборгованості перед іншими юридичними особами (ДК "Газ України"), а вчасне виконання рішення суду у справі №904/1224/18 на користь НАК "Нафтогаз України" намагається уникнути шляхом подання заяви про відстрочення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 у справі №904/1224/18.

Крім того, відстрочення призводить до порушення прав стягувача на виконання судового рішення. Задоволення заяви боржника про відстрочення виконання рішення на один рік призведе до непропорційного порушення балансу майнових інтересів сторін та є невиправданими для досягнення мети - виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, стягувач вважає, що обставини, на які посилається відповідач в своїй заяві не є тими виключними обставинами в розумінні статті 331 Господарського процесуального кодексу України та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" для надання відстрочки виконання судового рішення, а є лише способом для затягування виконання рішення суду у справі № 904/1224/18.

Розглянувши подану заяву Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про відстрочення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду з наступних підстав.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписом ст.18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Разом з тим, згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Так, статтею 239 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Господарський суд на підставі статті 331 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання. Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Аналогічна правова позиція висвітлена у п. 7.1., п. 7.1.2. та п.7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17 жовтня 2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

В обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання рішення відповідач посилається на ряд об'єктивних причин, які не залежали від ПАТ "Дніпрогаз" та призвели до неможливості своєчасного виконання рішення суду.

На підтвердження даної інформації, боржник надає докази, які підтверджують, що станом на 31.12.2018 заборгованість підприємств, установ, організацій, населення за послуги з розподілу природного газу становить 53 060 183,26 грн., зокрема, згідно Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний доход) за 9 місяців 2018 діяльність ПАТ "Дніпрогаз" є збитковою, а сума збитку складає 58 103 тис. грн. Також боржником надані довідки про залишок коштів на рахункам, на яких відбувається рух коштів, договори про реструктуризацію заборгованості та інші докази, які підтверджують скрутне фінансове становище підприємства.

Отже, примусове і одночасне стягнення всієї суми боргу призведе до вкрай негативних і непередбачуваних наслідків. При цьому, стягувачем, в обґрунтування своїх заперечень, не надано доказів свого скрутного становища та не зазначено, у чому саме полягає порушення балансу майнових інтересів сторін, у разі відстрочення виконання рішення суду.

Господарський суд вважає, що заходи примусового стягнення з відповідача заборгованості зможуть не тільки не надати очікуваного результату, а й можуть мати своїм наслідком накопичення нових боргів при неможливості їх погашення.

Надання відстрочення виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору.

При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява №22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V).

За практикою Європейського суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява N36575/02); І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого ст.6 Конвенції (справа "Крапивницький та інші проти України", заява N60858/00).

Відстрочення виконання рішення для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, боржник лише намагається через існування певних обставин, які таке виконання ускладнюють, забезпечити повне виконання рішення та остаточне погашення заборгованості перед стягувачем.

У даній справі відстрочення виконання рішення суду здійснюється з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора, тобто, справедливий баланс інтересів сторін у цій справі в разі надання відстрочення буде дотриманий.

Суд, надавши оцінку дотримання принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на законне сподівання отримати кошти, вважає, що наведені боржником обставини є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача.

З метою дотримання справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав стягувача (його права на отримання грошових коштів, стягнутих за судовим рішенням), суд допускає можливість відстрочити виконання судового рішення на суму боргу.

Як зазначалося раніше, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши як доводи боржника, так і доводи стягувача, враховуючи фінансовий стан обох сторін, суд дійшов висновку, що надання відстрочки виконання рішення на чотири місяці не порушить принципу збалансованості інтересів сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для часткового задоволення заяви ПАТ "Дніпрогаз" про відстрочення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 по справі №904/1224/18 на чотири місяці до 14.06.2019.

Керуючись ст. ст. 233, 234, ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" про відстрочення виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 по справі №904/1224/18 задовольнити частково.

Відстрочити виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 13.02.2019 по справі №904/1224/18 на чотири місяці до 14.06.2019.

Ухвала набирає законної сили - 04.03.2019 .

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя ОСОБА_3