Рішення

від 26.02.2019 по справі 908/2793/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/199/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2019 Справа № 908/2793/18

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні ОСОБА_1, розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Міротранс» (49051 м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 2Д, код ЄДРПОУ 37807598)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386)

про стягнення 108 700 грн. 00 коп.

за участю представників:

позивача: ОСОБА_2, дов. б/н від 12.12.2018 р.

відповідача: ОСОБА_3, дов. № 18/2019 від 21.12.2018 р.

СУТЬ СПОРУ:

26.12.2018 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Міротранс» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» 108 700 грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги перевезення вантажів для власних потреб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2018 р., справу № 908/2793/18 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 27.12.2018 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2793/18, присвоєно справі номер провадження 27/199/18 та призначено судове засідання на 23.01.2019 р.

Справа № 908/2793/18 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Представником позивача в судовому засіданні 23.01.2019 р. заявлено усне клопотання, щодо виправлення помилки допущенної при оформлені позовної заяви, а саме вважати договір на підставі якого у відповідача виникла заборгованість «№ 30/03/1 від 30.03.2018 р.» замість «№ 30/03/1 від 11.07.2018 р.» . Усне клопотання позивача щодо виправлення помилки у позовній заяві було судом прийнято.

23.01.2019 р. відповідач на електрону адресу суду надіслав клопотання (вх. № 08-08/1549/19 від 23.01.2019 р.) щодо відкладення судового засідання, у зв'язку із зайнятістю представника у іншому судовому процесі, яке по пошті надійшло до суду 25.01.2019 р. за вх. № 08-08/1707/19.

Крім того, відповідач надіслав на електрону адресу суду відзив на позовну заяву № 91 від 22.01.2019 р. (вх. № 08-08/1488/19 від 23.01.2019 р.), який надійшов поштою 25.01.2019 р. за вх. № 08-08/1704/19, відповідно до якого проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши про недоліки укладених сторонами товарно-транспортних накладних, вказавши про те, що єдиними належними доказами перевезення товару відповідачу мають бути первинні бухгалтерські документи, а саме товарно-транспортні накладні, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, проте, на думку відповідача, додані позивачем товарно-транспортні накладні, оформлені не у відповідності до законодавства, а отже і не доводять факту здійснення перевезення вантажу позивачем. Також відповідач зазначив, що додані до позову копії Договорів-заявок не підтверджують факт здійснення замовлення послуги з перевезення з боку відповідача та погодження останньої з позивачем. Відповідач вказав на те, що у позивача відсутні докази на підтвердження здійснення перевезень вантажу відповідача за Договором № 30/03/1 на суму 108700 грн.

Ухвалою суду від 23.01.2019 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 25.02.2019 р., у зв'язку з неприбуттям в засідання суду представника відповідача.

До суду 19.02.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 08-08/3519/19 від 19.02.2019 р.), відповідно до якої зазначено, що всі умови надання послуг перевезення були належним чином узгоджені сторонами, в тому числі і вартість послуг, яка була зафіксована в кожній окремій заявці. Відповідач у відзиві жодним чином не спростував факт надання йому послуг перевезення за Договором № 30/03/1 на суму 108700 грн.

Від відповідача 25.02.2019 р. (за вих. б/н від 25.02.2019 р.) надійшла заява про залишення позовної заяви без руху, яку відповідач обґрунтовує тим, що при подачі позовної заяви позивачем не було додержано вимог п.п. 3, 5, 9 ч. 3 ст. 162 ГПК України. Суд залишив дану заяву відповідача без задоволення, оскільки вона процесуально необґрунтована.

Також 25.02.2019 р. від відповідача надійшло письмове заперечення (вих. 239 від 22.02.2019 р.), відповідно до якого зазначено, що у відповідача не виникло обов'язку оплати зобов'язань за Договором у розмірі 108700 грн., оскільки позивачем не надано відповідачу оригіналів ТТН на всі здійснені з позначкою вантажеотримувача про отримання вантажу та актів приймання-передачі виконаних робіт, позивачем не доведено факту надання послуг з перевезення за Договором. Також відповідач зазначив, що умовами Договору не передбачено такого оформлення заявок на перевезення у вигляді Договорів-заявок, їх погодження електронною поштою, за таких обставин, відповідач вважає, що в нього взагалі не виникло обов'язку сплати послуг за Договором.

Ухвалою суду від 25.02.2019 р., відповідно до ст. 216 ГПК України, за проханням учасників судового процесу оголошено перерву в судовому засіданні до 26.02.2019 р. з метою надання можливості надати оригінали документів на яких ґрунтується позовна заява.

Позивачем 26.02.2019 р. подані письмові пояснення по справі (вх. № 08-08/4065/19 від 26.02.2019 р.), відповідно до яких зазначено, що протягом дії Договору, в період з 17.05.2018 р. по 30.05.2018 р. позивачем за замовленням відповідача здійснено ряд перевезень. Договори-заявки, підписані з боку відповідача без заперечень та зауважень, існують лише у сканкопіях та податкові накладні. Також позивач вказав на те, що ним на адресу відповідача були надіслані акти прийому-передачі виконаних робіт, які залишились без підписання з боку відповідача.

У судовому засіданні 26.02.2019 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні 26.02.2019 р., відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2019 р. підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.02.2019 р. заперечив проти задоволення позовних вимог, на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву, запереченнях, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши представників сторін, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

30.03.2018 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Міротранс (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Український Рітейл (Завмовник) укладений Договір на перевезення вантажів для власних потреб № 30/03/1 (Договір).

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Замовник доручає, а Перевізник приймає на себе зобов'язання по виконанню послуг по організації та виконанню перевезення вантажів автомобільним транспортом в міських та міжміських сполученнях.

Замовник зобов'язується, зокрема, надавати вантаж для перевезення на підставі обумовленої Заявки на перевезення, яка є невід'ємною частиною даного Договору; забезпечити оформлення товарно-супровідних документів у встановлений строк; своєчасно сплачувати послуги Перевізника (п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.6 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору зазначено, що ціни на послуги обмовляються сторонами в Заявках на перевезення та вказуються в рахунках Перевізника.

Розрахунки по даному Договору здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку Замовника на поточний рахунок перевізника протягом 14 банківських днів з моменту надання Перевізником оригіналів наступних документів: рахунок на оплату; товарно-транспортні накладні; акти прийому-передачі виконаних робіт, підписаними двома сторонами.

На виконання умов договору за період з 17.05.2018 р. по 30.05.2018 р. перевізник за замовленням Замовника здійснив ряд перевезень, які були узгоджені сторонами, про що свідчать договори-заявки, які були підписані сторонами, а саме: Договір - заявка №560 від 17.05.2018 на суму 14 000, 00 грн., Договір - заявка №565 від 18.05.2018 на суму 9 700, 00 грн., Договір - заявка №570 від 21.05.2018 на суму 9 500, 00 грн., Договір - заявка №579 від 22.05.2018 на суму 10 000, 00 грн., Договір - заявка №595 від 24.05.2018 на суму 9 000, 00 грн., Договір - заявка №601 від 25.05.2018 на суму 17 600,00 грн., Договір - заявка №611 від 30.05.2018 на суму 11 900,00 грн., Договір - заявка №612 від 30.05.2018 на суму 7 500,00 грн., Договір - заявка №615 від 30.05.2018 на суму 10 000, 00 грн., Договір - заявка №644 від 04.06.2018 на суму 9 500,00 грн.

Послуги перевезення позивачем були виконанні належним чином та у відповідності до умов Договору, про що свідчать підписані сторонами без заперечень та зауважень товарно-транспортні накладні, а саме: ТТН № 17.5 від 17.05.2018; ТТН№ 1805/003 від 18.05.2018; ТТН № 2105/002 від 21.05.2018; ТТН № 2305/077 від 23.05.2018; ТТН № 2405/009 від 24.05.2018; ТТН № 2605/002 від 26.05.2018; ТТН № 3005/28 від 30.05.2018; ТТН № 3005/007 від 30.05.2018; ТТН № 3105/077 від 31.05.2018;ТТН № 0506/077 від 05.06.2018.

Відповідач, в свою чергу, не виконав свої зобов'язання за Договором щодо оплати отриманих послуг, в зв'язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 108700 грн.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частинами 1, 2 ст. 307 ГК України встановлено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 ЦК України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.

Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 17.05.2018 р. по 30.05.2018 р. здійснював на вимогу відповідача ряд перевезень на загальну суму 108700 грн. 00 коп., що підтверджуються двосторонньо підписаними сторонами без заперечень та зауважень товарно-транспортними накладними, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Акти прийому-передачі виконаних робіт, які були надіслані на адресу відповідача та отримані ним 08.11.2018 р. не були відповідачем підписані.

Відповідач доказів виконання зобов'язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми у повному обсязі не надав.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 108700 грн. 00 коп. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо невідповідності товарно-транспортних накладних вимогам закону, оскільки не містить посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції не приймаються судом до уваги, оскільки факт здійснення перевезення підтверджується підписом представника підприємства відповідача - всіх накладних та печаткою підприємства відповідача, також не було пред'явлено до позивача будь-яких претензій стосовно невиконання умов договору з боку позивача. Належні оригінали документів та сканкопії були надані позивачем для огляду суду в судовому засіданні, що підтверджує правовідносини між сторонами та не викликає сумнів суду в їх належності.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною права на суд , адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії ).

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міротранс» обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.

У зв'язку з тим, що представник позивача не надав в судовому засіданні оригіналів доказів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., суд залишив без задоволення дану вимогу.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Міротранс» , м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» , м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український рітейл» (69006, м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 25, кімн. 207, код ЄДРПОУ 34604386) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міротранс» (49051, м. Дніпро, вул. Осіння, буд. 2Д, код ЄДРПОУ 37807598) 108 700 (сто вісім тисяч сімсот) грн. 00 коп. заборгованості за надані послуги перевезення вантажів для власних потреб, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору . Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 04.03.2019 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua .

Суддя С.С. Дроздова