Постанова

від 10.07.2019 по справі 908/2793/18

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2019 року м.Дніпро Справа № 908/2793/18

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кузнецова В.О.,

суддів Чередка А.Є., Чус О.В.,

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2019 (повний текст складений 04.03.2019, суддя Дроздова С.С.) та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2019 (повний текст складений 07.03.2019, суддя Дроздова С.С.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс", м. Дніпро

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл", м.Запоріжжя

про стягнення 108 700,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міротранс" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" заборгованості у розмірі 108 700,00 грн.

Зазначені позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем умов договору № 30/03/1 від 11.07.2018 про перевезення вантажів для власних потреб щодо здійснення оплати за результатом наданих послуг.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.02.2019 у даній справі позов задоволений повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс" 108 700,00 грн. заборгованості за надані послуги перевезення вантажів для власних потреб, 1 762,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Згадане рішення мотивовано посиланням на те, що позивач з 17.05.2018 по 30.05.2018 здійснював на вимогу відповідача ряд перевезень на загальну суму 108700,00 грн. 00 коп., що підтверджуються двосторонньо підписаними сторонами без заперечень та зауважень товарно-транспортними накладними, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи. Акти прийому-передачі виконаних робіт, які були надіслані на адресу відповідача та отримані ним 08.11.2018 не були відповідачем підписані. Відповідач доказів виконання зобов`язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми у повному обсязі не надав.

Також, до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс" про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на професійну правничу допомогу у розмірі 12 500,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду Запорізької області від 07.03.2019 у даній справі стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс" 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2019 та ухвалити нове рішення, яким в задоволення позовних вимог відмовити.

Не погодившись із додатковим рішенням місцевого господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2019 у справі №908/2793/18 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про прийняття додаткового рішення щодо стягнення судових витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на професійну правничу допомогу.

2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

У поданих апеляційних скаргах відповідач зазначає, що в процесі розгляду цієї справи позивачем взагалі не доведено факту здійснення перевезення вантажу відповідачу за договором №30/03/1 про перевезення вантажів для власних потреб, який суд першої інстанції визнав встановленим.

Господарським судом було проігноровано, що надані позивачем договори-заявки були підписані невідомими відповідачу особами, умовами договору не передбачено такого порядку оформлення заявок на перевезення у вигляді договорів-заявок, їх погодження електронною поштою та підписання невідомими особами.

Господарським судом взагалі не було перевірено справжність (відповідність копій оригіналам) доданих позивачем до позовної заяви документів. Позивачем не виконано вимогу суду щодо надання оригіналів документів.

Твердження позивача щодо неповернення йому оригіналів первинних документів є безпідставним та необґрунтованим, адже позивачем не доведений факт того, що оригінали цих документів було взагалі передано відповідачу (доказів направлення відповідачу оригіналів товарно-транспортних накладних та замовлень на перевезення вантажу матеріали справи не містять).

На думку відповідача, у суду першої інстанції були відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення, адже, по-перше, заяву про вирішити питання про судові витрати на професійну правничу допомогу позивачем було подано всупереч вимогам ст. 221 ГПК України вже після ухвалення судом першої інстанції рішення по суті справи, по-друге, питання судових витрат судом першої інстанції було вирішено, адже стягнуто з відповідача суму судового збору у розмірі 1762, 00 грн., а вимогу позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. суд залишив без задоволення через ненадання представником позивача оригіналів доказів на їх підтвердження.

2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзивах на апеляційні скарги позивач просить залишити рішення та додаткове рішення без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Позивач вважає судові рішення законними та обґрунтованими. Апеляційні скарги подані відповідачем лише з метою затягнути судовий процес, з можливістю в подальшому взагалі уникнути відповідальності та не сплачувати наявну заборгованість.

До відзиву на апеляційну скаргу позивачем додані додаткову докази, які не були долучені до матеріалів справи та які підтверджують наявність правовідносин між позивачем та відповідачем в межах договору №30/03/1 від 30.03.2018. Дані докази не були надані до матеріалів справи у суді першої інстанції через те, що під час розгляду справи ані судом, ані відповідачем не ставилось під сумнів існування договірних правовідносин між сторонами за договором № 30/03/1 від 30.03.2018.

Позивач зазначає, що на момент подання позовної заяви у нього були відсутні оригінали документів, доданих до позовної заяви, оскільки оригінали первинних документів знаходяться у відповідача.

3. Апеляційне провадження.

3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Пархоменко Н.В., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.04.2019 зазначену справу з розгляду заяви про прийняття додаткового рішення передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Пархоменко Н.В., судді Коваль Л.А., Чередко А.Є.

Ухвалою суду від 15.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2019 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.04.2019 розгляд зазначених вище апеляційних скарг призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.05.2019.

14.05.2019 судове засідання з розгляду цієї справи не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді-доповідача Пархоменко Н.В. на лікарняному.

Розпорядженням керівника апарату суду № 528/19 від 21.05.2019 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді-доповідача Пархоменко Н.В.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.05.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чередко А.Є., Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.05.2019 прийнято до свого провадження справі за апеляційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2019 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2019; розгляд справи призначено на 26.06.2019.

26.06.2019 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.07.2019.

Розпорядженням керівника апарату суду № 871/19 від 09.07.2019 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Коваль Л.А.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2019 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Чус О.В., Чередко А.Є.

10.07.2019 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

30.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Міротранс (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Український Рітейл (замовник) укладений договір на перевезення вантажів для власних потреб № 30/03/1 (договір).

Відповідно до п.1.1 договору замовник доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання по виконанню послуг по організації та виконанню перевезення вантажів автомобільним транспортом в міських та міжміських сполученнях.

Замовник зобов`язується, зокрема, надавати вантаж для перевезення на підставі обумовленої Заявки на перевезення, яка є невід`ємною частиною даного договору; забезпечити оформлення товарно-супровідних документів у встановлений строк; своєчасно сплачувати послуги перевізника (п. 2.1.1, 2.1.2, 2.1.6 договору).

Згідно з п.3.1 договору зазначено, що ціни на послуги обмовляються сторонами в заявках на перевезення та вказуються в рахунках перевізника.

Розрахунки по даному договору здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок перевізника протягом 14 банківських днів з моменту надання перевізником оригіналів наступних документів: рахунок на оплату; товарно-транспортні накладні; акти прийому-передачі виконаних робіт, підписаними двома сторонами.

На виконання умов договору за період з 17.05.2018 по 30.05.2018 перевізник за замовленням замовника здійснив ряд перевезень, які були узгоджені сторонами, про що свідчать договори-заявки, які були підписані сторонами, а саме: договір - заявка №560 від 17.05.2018 на суму 14 000, 00 грн., договір - заявка №565 від 18.05.2018 на суму 9 700,00 грн., договір - заявка №570 від 21.05.2018 на суму 9 500,00 грн., договір - заявка №579 від 22.05.2018 на суму 10 000, 00 грн., договір - заявка №595 від 24.05.2018 на суму 9 000, 00 грн., договір - заявка №601 від 25.05.2018 на суму 17 600,00 грн., договір - заявка №611 від 30.05.2018 на суму 11 900,00 грн., договір - заявка №612 від 30.05.2018 на суму 7 500,00 грн., договір - заявка №615 від 30.05.2018 на суму 10 000, 00 грн., договір - заявка №644 від 04.06.2018 на суму 9 500,00 грн.

Послуги перевезення позивачем були виконанні належним чином та у відповідності до умов договору, про що свідчать підписані сторонами без заперечень та зауважень товарно-транспортні накладні, а саме: ТТН № 17.5 від 17.05.2018; ТТН№ 1805/003 від 18.05.2018; ТТН № 2105/002 від 21.05.2018; ТТН № 2305/077 від 23.05.2018; ТТН № 2405/009 від 24.05.2018; ТТН № 2605/002 від 26.05.2018; ТТН № 3005/28 від 30.05.2018; ТТН № 3005/007 від 30.05.2018; ТТН № 3105/077 від 31.05.2018;ТТН № 0506/077 від 05.06.2018, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Акти прийому-передачі виконаних робіт, які були надіслані на адресу відповідача та отримані ним 08.11.2018 р. не були відповідачем підписані.

Відповідач, в свою чергу, не виконав свої зобов`язання за договором щодо оплати отриманих послуг, в зв`язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 108700 грн.

Встановивши наведені обставини місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення основного боргу в розмірі 108700,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

При цьому, місцевим господарським судом не прийнято до уваги заперечення відповідача щодо невідповідності товарно-транспортних накладних вимогам закону, оскільки не містить посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції не приймаються судом до уваги, оскільки факт здійснення перевезення підтверджується підписом представника підприємства відповідача - всіх накладних та печаткою підприємства відповідача, також не було пред`явлено до позивача будь-яких претензій стосовно невиконання умов договору з боку позивача. Належні оригінали документів та сканкопії були надані позивачем для огляду суду в судовому засіданні, що підтверджує правовідносини між сторонами та не викликає сумнів суду в їх належності.

У зв`язку з тим, що представник позивача не надав в судовому засіданні оригіналів доказів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., суд залишив без задоволення дану вимогу.

У додатковому рішенні місцевим господарським судом встановлено, що позивач (заявник) у зв`язку із необхідністю судового захисту своїх порушених прав Товариство з обмеженою відповідальністю «Міротранс» звернулось за правовою допомогою до Адвокатського бюро Лихопьок Д.П. .

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міротранс» та Адвокатським бюро Лихопьок Д.П. укладений договір про надання правової допомоги № 9-1/18 від 01.10.2018. Відповідно до додатку № 1 від 01.10.2018 до договору, Товариству з обмеженою відповідальністю «Міротранс» надається правова допомога у зв`язку з розглядом даної справи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Міротранс» понесло витрати на професійну правничу допомогу, а саме: перевірка стану відносин позивача з відповідачем щодо поставки товару та складання претензії- 1 000,00 грн.; консультування щодо судового врегулювання спору - 500,00 грн.; складання позовної заяви - 2 500,00 грн.; відповідь на відзив - 1 500,00 грн.; пояснення по справі - 1 000,00 грн.; представництво інтересів позивача у господарському суді Запорізької області - 1 000,00 грн. за одне судове засідання - участь у 3 (трьох) судових засіданнях - 3 000,00 грн.; витрати на відрядження з урахуванням участі у 3 (трьох) судових засіданнях -3000,00 грн.

Вищевказані послуги правової допомоги підтверджуються відповідними актами виконаних робіт. В свою чергу оплата вищевказаних послуг підтверджується відповідними платіжними документами. Таким чином, Адвокатське бюро Лихопьок Д.П. надало позивачу послуги правової допомоги на загальну суму у розмірі 12 500,00 грн.

Встановивши наведені обставини, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 12500 грн. є завищеними, враховуючи обсяг наданих послуг та предмет позову, у зв`язку з чим підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. 00 коп.

3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення у судовому засіданні присутніх учасників справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та наданих заперечень, дослідивши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, оцінивши докази в їх сукупності та взаємозв`язку, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, враховуючи таке.

Положенням статті 269 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої - третьої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 307 ГК України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторони договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Відповідно до пунктів 11.4-11.6 Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається перевізнику.

Згідно з пунктами 14.1, 14.4 Правил форма і порядок розрахунків, а також випадки зміни розміру оплати за перевезення вантажів і надання інших послуг, пов`язаних з цим, визначаються перевізником з вантажовідправником або вантажоодержувачем - замовником при укладенні ними договору на перевезення вантажів. Остаточний розрахунок за перевезення вантажів провадиться замовником на підставі рахунку перевізника, який має бути виписаний не пізніше трьох днів після виконання перевезень з доданням товарно-транспортних накладних. Рахунок за виконані перевезення виписується на підставі належним чином оформлених товарно-транспортних накладних.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

За ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 91 ГПК України передбачено, що якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Ухвалою господарського суду від 25.02.2019 у судовому засіданні оголошено перерву для можливості надання позивачем оригіналів документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме: договір - заявка №560 від 17.05.2018 на суму 14 000, 00 грн., договір - заявка №565 від 18.05.2018 на суму 9 700,00 грн., договір - заявка №570 від 21.05.2018 на суму 9 500, 00 грн., договір - заявка №579 від 22.05.2018 на суму 10 000,00 грн., договір - заявка №595 від 24.05.2018 на суму 9 000,00 грн., договір - заявка №601 від 25.05.2018 на суму 17 600,00 грн., договір - заявка №611 від 30.05.2018 на суму 11 900,00 грн., договір - заявка №612 від 30.05.2018 на суму 7 500,00 грн., договір - заявка №615 від 30.05.2018 на суму 10 000, 00 грн., договір - заявка №644 від 04.06.2018 на суму 9 500,00 грн.; ТТН № 17.5 від 17.05.2018; ТТН №1805/003 від 18.05.2018; ТТН № 2105/002 від 21.05.2018; ТТН № 2305/077 від 23.05.2018; ТТН № 2405/009 від 24.05.2018; ТТН № 2605/002 від 26.05.2018; ТТН № 3005/28 від 30.05.2018; ТТН № 3005/007 від 30.05.2018; ТТН № 3105/077 від 31.05.2018; ТТН № 0506/077 від 05.06.2018.

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що фактично у матеріалах справи наявні копії договорів-заявок № 601 від 25.05.2018 та №612 від 30.05.2019 на суму 16 800,00 грн. та 5 500,00 грн. відповідно.

26.02.2019 на адресу місцевого господарського суду надійшли пояснення позивача, в яких останній зазначив про відсутність у нього оригіналів ТТН.

Таким чином, місцевий господарський суд безпідставно зазначив у мотивувальній частині оскаржуваного рішення про те, що належні оригінали документів були надані позивачем суду для огляду в судовому засіданні.

Враховуючи відсутність оригіналів ТТН, приймаючи до уваги заперечення відповідача щодо отримання ним оригіналів ТТН, з урахуванням приписів ст.91 ГПК України, колегія суддів не приймає до уваги наявні в матеріалах справи копії ТТН.

Крім того, відповідно до товарно-транспортної накладної №1805/003 від 18.05.2018 замовником та вантажоодержувачем є ТОВ "Українська дистрибуційна компанія", яка не є стороною спірного договору.

Також колегія суддів відхиляє посилання позивача на податкові накладні, оскільки документи податкового обліку оформляються відповідно до норм Податкового кодексу України, застосовуються у сфері справляння податків і зборів і за даними податкового обліку не є можливим встановити реальний факт виконання позивачем зобов`язань з перевезення за спірними ТНП.

З урахуванням наведеного, позивачем не доведено належними та допустимими доказами надання відповідачу послуг з перевезення на загальну суму 108 700,00 грн.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що у пункті 4.1 спірного договору сторони погодили, що розрахунки за цим договором здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахунку грошових коштів з поточного рахунку замовника на поточний рахунок перевізника, протягом 14 банківських днів з моменту надання (отримання поштою, кур`єрською доставкою та ін.) перевізником оригіналів наступних документів: рахунок на оплату; ТТН на усі здійснені з відмітками вантажоодержувача про отримання вантажу; акти прийому-передачі виконаних робіт, підписані представниками обох сторін.

Відповідно до ч.1 ст.530 ГПК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріали справи не містять, а позивачем не надано доказів надіслання на адресу відповідача оригіналів спірних ТТН, що є порушенням п.4.1 договору.

З урахуванням наведеного, строк оплати за спірним договором не настав.

Крім того, наявний в матеріалах справи опис документів від 06.11.2018, засвідчений печаткою поштового відділення, свідчить про те, що позивачем на адресу відповідача були надіслані відповідні рахунки та акти, а також акт звірки взаєморозрахунків.

При цьому, рахунки та акти, перелічені в наведеному вище описі документів, в матеріалах справи відсутні, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дослідити наведені документи та надати їм відповідну оцінку.

Частиною 3 статті 269 ГПК України встановлено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів не приймає до уваги надані позивачем додаткові докази, оскільки заявником належним чином не обґрунтовано неможливість подання цих доказів суду першої інстанції, з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Встановивши наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Дійшовши висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу.

3.4. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Враховуючи наведене, наявні підстави передбачені статтею 277 ГПК України, для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, а також скасування додаткової постанови.

3.5. Розподіл судових витрат.

Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.269,275,277,281-283 ГПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" задовольнити.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.02.2019 та додаткове рішення Господарського суду Запорізької області від 07.03.2019 у справі №908/2793/18 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс" про ухвалення додаткового рішення залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міротранс" (49051 м. Дніпро, вул. Осіння, буд.2Д, код ЄДРПОУ 37807598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український рітейл" (69006, м.Запоріжжя, вул.Добролюбова, буд.25, кімн.207, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2 643,00 грн.

Доручити Господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Постанова складена у повному обсязі 18.07.2019.

Головуючий суддя В.О.Кузнецов

Суддя А.Є.Чередко

Суддя О.В.Чус