Рішення

від 25.02.2019 по справі 911/2180/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2019 р. м. Київ Справа № 911/2180/18

За позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванівське", 09724, Київська область, Богуславський район, село Іванівка, вулиця Миру, будинок 20

до 1. Іванівської сільської ради, 09724, Київська область, Богуславський район, село Іванівка, вулиця Центральна, будинок 162-А

2. Державного реєстратора Миронівської районної державної адміністрації ОСОБА_1, 08800, Київська область, Миронівський район, місто Миронівка, вулиця Соборності, будинок 58

про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на нерухоме майно

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання Н.С.Матраєва

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (директор, витяг №1004508961 від 08.10.2018);

від відповідача 1: ОСОБА_3 (посв. №21/1468 від 01.06.2018; дог. б/н від 26.12.2018; ордер ЗР№50980);

від відповідача 2: не з'явився.

суть спору:

Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Іванівське" звернулось до господарського суду з позовом до Іванівської сільської ради та Державного реєстратора Миронівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 про визнання права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (операторську) А, свердловину А/св та водонапірну вежу 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 374922713 від 10.10.2017, прийнятого щодо вказаного майна.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне майно перейшло до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванівське" (далі - ПОСП "Іванівське") на підставі акту передачі майна колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства Надія (далі - КСП Надія ), затвердженого протоколом зборів власників майнових паїв №1 від 27.02.2003 та акту від 27.02.2003, складеного комісією по розпаюванню КСП Надія .

Зважаючи на те, що позивач більше ніж десять років добросовісно володіє та користується нежитловою будівлею (операторською) А, свердловиною А/св та водонапірною вежею 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б, несе необхідні затрати на їх утримання, а тому, на думку останнього, він має право на оформлення права власності на вказане нерухоме майно в порядку статті 344 Цивільного кодексу України за набувальною давністю.

Окрім цього позивач вважає, що державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 незаконно внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №22748733, згідно з яким за Іванівською сільською радою зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, чим порушено майнові права позивача.

Ухвалою суду від 08.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Іванівська сільська рада у відзиві на позовну заяву та доповненні до нього проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись на те, що нежитлова будівля (операторська) А, свердловина А/св та водонапірна вежа 1, що знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б, входять до складу майна соціальної інфраструктури, яке згідно вимог чинного законодавства України підлягає передачі Іванівській сільській раді у комунальну власність; що позивач не має жодних правовстановлюючих документів на спірне майно та в добровільному порядку не передав спірне майно у комунальну власність, Іванівська сільська рада самостійно ініціювала дії з державної реєстрації права власності на вказане майно; що обов'язкові елементи для визнання за позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю в порядку статті 344 Цивільного кодексу України відсутні.

Державний реєстратор Миронівської районної державної адміністрації в судові засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не подав.

26.12.2018 представник Іванівської сільської ради подав клопотання про продовження строку підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 27.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів по 07.02.2019, учасників справи повідомлено про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою суду від 17.01.2019 закрито підготовче провадження у справі №911/2180/18 та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

В судових засіданнях 28.01.2019 та 18.02.2019 оголошувались перерви, про що учасники справи повідомлялись відповідними ухвалами суду.

У судовому засіданні 25.02.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача суд

встановив:

Актом передачі майна №1 від 27.02.2003, складеним комісією по розпаюванню КСП Надія та затвердженим протоколом зборів власників майнових паїв колишнього КСП Надія , ОСОБА_2 було виділено в натурі башню рожкову (кількість 1, інвентарний номер 082), водонапірну башню (кількість 1, інвентарний номер 0022), приміщення башні 1 (кількість 1), башнюу (кількість 1, інвентарний номер 083), свердловину (кількість 1, інвентарний номер 084).

Актом від 27.02.2003, складеним комісією по розпаюванню КСП Надія , було передано ПОСП Іванівське чотири свердловини: 1) біля дитячого садка, 2) на фермі №1 і бригаді №2, 3) на фермі №2 та 4) в гаражі.

Позивач стверджує, що на підставі вказаних актів передачі майна він добросовісно заволодів об'єктом нерухомого майна - нежитловою будівлею (операторська) А, свердловиною А/св та водонапірною вежею 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б.

Позивач стверджує, що він відкрито користувався вищевказаним нерухомим майном більш ніж десять років, що підтверджується паспортом артезіанської свердловини №103-72 та дозволом на спеціальне водокористування, складеним у 2011 році департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, згідно з яким приватному орендному сільськогосподарському підприємству Іванівське видано дозвіл на забір води в термін з 02.07.2015 до 02.07.2018 з свердловини №103- 72, а також статутом приватного орендного сільськогосподарського підприємства Іванівське в редакції від 07.03.2000 та статутом приватного орендного сільськогосподарського підприємства Іванівське в редакції від 19.01.2017, з яких вбачається, що засновником даного підприємства є ОСОБА_2.

Окрім цього, позивач посилається на рішення Богуславського районного суду Київської області від 10.02.2009 по справі 2-19/09 та ухвалу про роз'яснення даного рішення від 12.12.2016, якими встановлено, що при розпаюванні майна пайового фонду колишнього КСП Надія до комунальної власності Іванівської сільської ради підлягала до передачі лише одна свердловина з водонапірною баштою біля лазні, решта передавались до ПОСП Іванівське в особі ОСОБА_2

Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для набуття ним права власності на спірне майно за набувальною давністю в порядку, передбаченому статтею статті 344 Цивільного кодексу України.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, а також частини четвертої статті 344 Цивільного кодексу України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Разом з тим, суд повинен мати на увазі, що фактичне володіння вважається правомірним, якщо інше не випливає з закону або не встановлено рішенням суду (стаття 397 Цивільного кодексу України). Скористатися правом власності на чуже майно на підставі набувальної давності може особа, якщо вона заволоділа майном добросовісно, тобто, на законних підставах.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» .

Набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного володіння чужим майном. Володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло володіння чужою річчю, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву в правомірності такого правочину). В разі виникнення спору встановити характер володіння (добросовісне й недобросовісне) має тільки суд з урахуванням обставин справи, з якої виникло володіння чужою річчю.

Отже, задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статі 344 Цивільного кодексу України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо, чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника. Крім того, оскільки право власності за набувальною давністю набувається за рішенням суду, то на момент прийняття рішення право володіння позивача не має бути припинено.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.05.2015 №911/130/14 3-87гс15.

За приписами статей 73 , 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Тобто, в даному випадку саме позивач має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Акт передачі ОСОБА_2 башні рожкової (кількість 1, інвентарний номер 082), водонапірної башні (кількість 1, інвентарний номер 0022), приміщення башні 1 (кількість 1), башні (кількість 1, інвентарний номер 083), свердловини (кількість 1, інвентарний номер 084), складений комісією по розпаюванню основних і оборотних засобів колишнього КСП Надія у складі: голова комісії - ОСОБА_4, члени комісії - ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

Згідно з пунктом 9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України N 62 від 14 березня 2001 року (далі - Порядок), виділення з складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством правонаступником на підставі рішення загальних зборів співвласників.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 затверджено Типове положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - Типове положення).

У пункті 3 Типового положення зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, у тому числі реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Пунктами 4, 5 Типового положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду тощо.

Згідно з підпунктом 10 пункту 4 Типового положення комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність.

Типовим положенням не передбачено право комісії проводити розрахунки майном пайового фонду з іншими особами та (або) укладати договори з особами, які б передбачали розпорядження майном пайового фонду.

Відповідно до пункту 10 Порядку комісія готує для розгляду на загальних зборах перелік майна для виділення його у натурі окремо для кожної групи осіб у спільну часткову власність єдиним комплексом та список осіб, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі.

Пунктом 12 Порядку встановлено, що питання розподілу майна пайового фонду вирішується загальними зборами співвласників майнових паїв, які затверджують подані комісією пропозиції, після чого згідно з пунктом 15 Порядку таке майно виділяється підприємством правонаступником з оформленням акта приймання-передачі.

Таким чином, законодавством встановлено, що до компетенції комісії не віднесено повноважень на розпорядження майном і право на розпорядження майном мають лише загальні збори співвласників майнових паїв.

В матеріалах справи відсутній протокол зборів власників майнових паїв колишнього КСП Надія №1 від 27.02.2003, яким затверджено вищевказаний акт передачі майна, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити чи було дотримано порядок зібрання та проведення вказаних зборів, зокрема стосовно порядку голосування, прийняття рішень та наявності кворуму, а також чи не були при виділенні майна позивачу, порушені права інших членів товариства або товариства в цілому.

Акт від 27.02.2003, яким було передано ПОСП Іванівське чотири свердловини: 1) біля дитячого садка, 2) на фермі №1 і бригаді №2, 3) на фермі №2 та 4) в гаражі, взагалі не містить посилання на затвердження його рішенням загальних зборів та прийнятий комісією по розпаюванню в іншому складі, ніж попередній акт про передачу майна, а саме: акт підписано ОСОБА_11, в той час як акт, затверджений рішенням зборів власників майнових паїв колишнього КСП Надія №1 від 27.02.2003, підписано ОСОБА_10

Враховуючи викладене в матеріалах справи відсутні докази того, що передання майна за вищезазначеними актами вчинено за волевиявленням загальних зборів власників майнових паїв КСП Надія та з дотриманням процедури, передбаченої Порядком та Тимчасовим положенням.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що акт передачі майна №1 від 27.02.2003, складений комісією по розпаюванню КСП Надія і затверджений протоколом зборів власників майнових паїв колишнього КСП Надія , та акт передачі майна від 27.02.2003 не можуть бути належними та допустимими доказами добросовісного набуття позивачем спірного майна.

Що стосується посилань позивача на рішення Богуславського районного суду Київської області від 10.02.2009 по справі №2-19/09 та ухвалу про роз'яснення даного рішення від 12.12.2016, то суд зазначає, що предметом розгляду по цій справі було визнання недійсним рішення зборів співвласників майна пайового фонду колишнього КСП Надія с. Іванівка від 28 грудня 2001 року в частині включення до переліку майна пайового фонду житлових квартир в будинках №№ 1,2,3 по вул. Миру в с. Іванівка, Богуславського району та про передачу вказаного житла до комунальної власності Іванівської сільської ради.

Питання про передачу спірного майна в межах справи №2-19/09 не розглядалося, жодних посилань на правомірність передачі спірного майна позивачеві вказане рішення не містить. Ні рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10.02.2009 по справі №2-19/09, а ні ухвалою про роз'яснення даного рішення від 12.12.2016 не встановлено, що спірне майно - нежитлова будівля (операторська), А, свердловина, А/св. та водонапірна вежа 1, що знаходяться за адресою: Київська область Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б, правомірно знаходиться у позивача.

Сторонами у справі не заперечується, що нежитлова будівля (операторська) А, свердловина А/св та водонапірна вежа 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б, є об'єктами соціальної інфраструктури, які забезпечують потреби у воді мешканців багатоповерхових будинків по вулиці Миру №1,2,3 в селі Іванків, та інших джерел водопостачання даних будинків не існує.

Відповідно до пункту 8 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" N 2114-XII від 14.021992 (з наступними змінами та доповненнями) об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів N 1253 від 13.08.2003 був затверджений Порядок безоплатної передачі (далі - Порядок безоплатної передачі) у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників.

За пунктом 2 Порядку безоплатної передачі об'єктами передачі є, зокрема, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування об'єктів соціальної сфери, житлового фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо).

Згідно пункту 3 Порядку безоплатної передачі рішення про передачу об'єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою, а внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, - районною, якщо об'єкт знаходиться в межах території району, або обласною радою, якщо об'єкт знаходиться в межах території двох і більше районів.

Відповідно до пункту 4 Порядку безоплатної передачі Ініціаторами передачі об'єктів у комунальну власність можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства-правонаступники, на балансі яких перебувають об'єкти.

Пунктами 5 та 7 Порядку безоплатної передачі визначено, що передача здійснюється за рішенням комісії з питань передачі об'єктів у комунальну власність (далі - комісія.) Утворює комісію і призначає її голову виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради, а стосовно передачі внутрішньогосподарських меліоративних систем - відповідно районна або обласна державна адміністрація. Передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до цього Порядку. Акт складається у чотирьох примірниках та підписується головою і членами комісії.

Пунктом 1.4. Статуту Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванівське" встановлено, що підприємство створюється в процесі реорганізації і є юридичним правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства Надія с. Іванівка, Богуславського р-н., Київської області і несе відповідальність в обсягах частини майна, що перейшло до підприємства внаслідок реорганізації даного КСП.

У своїй діяльності підприємство керується законодавством України (пункт 6.2. Статуту).

Беручи до уваги викладене позивач як правонаступник КСП Надія в частині спірного майна, яке на його думку правомірно перейшло до нього на підставі актів передачі від 27.02.2003, зобов'язаний був знати і повинен був передбачити приналежність такого майна до об'єктів соціальної сфери, які відповідно до норм чинного законодавства підлягають безоплатній передачі до комунальної власності, а отже, і про незаконність володіння і користування таким майном.

Наведені обставини виключають добросовісність володіння спірним майном з боку позивача.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено добросовісність володіння спірним майном, суд приходить до висновку про відсутність всіх обов'язкових елементів, передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України, для визнання за позивачем права власності на таке майно за набувальною давністю.

За таки обставин відсутні підстави для задоволення вимоги про визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (операторську) А, свердловину А/св та водонапірну вежу 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б.

Що стосується вимоги про скасування рішення Державного реєстратора Миронівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 про державну реєстрацію за Іванівською сільською радою прав та їх обтяжень індексний номер 374922713 від 10.10.2017 на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (операторську) А, свердловину А/св та водонапірну вежу 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України № 6-849цс15 від 09.12.2015.

Беручи до уваги, що позивач не є власником спірного майна та користувався ним всупереч положенням чинного законодавства, відповідно до яких таке майно підлягає безоплатній передачі до комунальної власності, суд приходить до висновку, що рішення Державного реєстратора Миронівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 про державну реєстрацію за Іванівською сільською радою прав та їх обтяжень індексний номер 374922713 від 10.10.2017 на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (операторську) А, свердловину А/св та водонапірну вежу 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б жодним чином не порушило прав позивача.

Інші докази порушення суб'єктивного матеріального права або законного інтересу позивача, на захист якого останнім подано позов, відсутні.

Зважаючи на викладене підстави для задоволення позову відсутні.

Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Дата підписання повного рішення: 05.03.2019.