Постанова

від 27.05.2019 по справі 911/2180/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р. Справа№ 911/2180/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Пономаренка Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.,

за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 27.05.2019

за апеляційною скаргою Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванівське"

на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 (повний текст складено 05.03.2019)

у справі №911/2180/18 (суддя Шевчук Н.І.)

за позовом Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванівське"

до відповідача-1: Іванівської сільської ради

до відповідача-2: Державного реєстратора Миронівської районної державної адміністрації Литвиненко Світлани Олександрівни

про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на нерухоме майно,

Розглянувши справу в порядку ст. 269 , 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України ), Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи

У жовтні 2018 року Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Іванівське" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Іванівської сільської ради, Державного реєстратора Миронівської районної державної адміністрації Литвиненко Світлани Олександрівни, в якому просив визнати право власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (операторську) А, свердловину А/св та водонапірну вежу 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 374922713 від 10.10.2017, прийнятого щодо вказаного майна

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірне майно перейшло до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванівське" (далі - ПОСП "Іванівське") на підставі акту передачі майна колишнього Колективного сільськогосподарського підприємства "Надія" (далі - КСП "Надія"), затвердженого протоколом зборів власників майнових паїв №1 від 27.02.2003 та акту від 27.02.2003, складеного комісією по розпаюванню КСП "Надія".

Зважаючи на те, що позивач більше ніж десять років добросовісно володіє та користується нежитловою будівлею (операторською) А, свердловиною А/св та водонапірною вежею 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б, несе необхідні затрати на їх утримання, а тому, на думку останнього, він має право на оформлення права власності на вказане нерухоме майно в порядку статті 344 Цивільного кодексу України за набувальною давністю.

Окрім цього, позивач посилався на те, що державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації Литвиненко Світланою Олександрівною незаконно внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності №22748733, згідно з яким за Іванівською сільською радою зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно, чим порушено майнові права позивача.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.02.2019 в задоволенні позову Приватному орендному сільськогосподарському підприємству "Іванівське" відмовлено.

Рішення обґрунтовано тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено добросовісність володіння спірним майном, що свідчить про відсутність всіх обов'язкових елементів, передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України, для визнання за позивачем права власності на таке майно за набувальною давністю.

Крім того, беручи до уваги, що позивач не є власником спірного майна та користувався ним всупереч положенням чинного законодавства, відповідно до яких таке майно підлягає безоплатній передачі до комунальної власності, суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Державного реєстратора Миронівської районної державної адміністрації Литвиненко Світлани Олександрівни про державну реєстрацію за Іванівською сільською радою прав та їх обтяжень індексний номер 374922713 від 10.10.2017 на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (операторську) А, свердловину А/св та водонапірну вежу 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б жодним чином не порушило прав позивача.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 25.03.2019 Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Іванівське" звернулося (відповідно відтиску печатки Укрпошти на конверті) до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 по справі № 911/2180/18 та постановити нове рішення, яким задовольнити позов ПОСП "Іванівське" до Іванівської сільської ради та Державного реєстратора Миронівської районної державної адміністрації Литвиненко С.О. про скасування рішення державного реєстратора та визнання права власності на майно в повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 у справі № 911/2180/18 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванівське" на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 по справі № 911/2180/18, призначено до розгляду апеляційну скаргу в судовому засіданні 27.05.2019.

В судовому засіданні 27.05.2019 представники скаржника підтримали доводи апеляційної скарги, просили суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити в апеляційному порядку нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 27.05.2019 представник відповідача-1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач-2 - Державний реєстратор Миронівської районної державної адміністрації Литвиненко Світлана Олександрівна - в судове засідання 27.05.2019 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні матеріали справи, враховуючи те, що явка учасників справи обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи містять усі необхідні пояснення для розгляду апеляційної скарги, з метою уникнення затягування розгляду справи та необхідність дотримання строку розгляду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що неявка представників відповідача-2 - не є перешкодою для розгляду справи, а справа може бути розглянута у даному судовому засіданні з урахуванням частини 12 статті 270 ГПК України.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів

Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Іванівське" в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, вказує, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм процесуального права в частині оцінки наявних у справі доказів та з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема статті 9, пункту 8 статті 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство .

Скаржник посилався на те, що спірне нерухоме майно увійшло до пайового фонду КСП Надія і було розпайоване між його членами ще у лютому 2003 року, оскільки 27.02.2003 збори власників майнових паїв колишнього КСП Надія затвердили своїм рішенням (протокол № 1) акт, складений комісією з розпаювання, згідно якого групі співвласників майна колишнього КСП було виділено в натурі майно, серед якого й спірне майно, яке в подальшому було передано співвласниками позивачу, який правомірно, добросовісно і відкрито володіє, користується спірним майном, а також здійснює дії з утримання спірного майна.

Окрім того, скаржник наголошує на тому, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що Іванівська сільська рада не приймала рішення про передачу спірного майна в комунальну власність, а розпорядження сільського голови с.Іванівка № 15 від 26.06.2017 про проведення інвентаризації майна - не впливає на правовий статус спірного майна

Крім того, разом з апеляційною скаргою по справі подано нові докази по справі (відсутні в матеріалах справи). Так, Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Іванівське" долучило до своєї апеляційної копію протоколу зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП "Надія" №1 від 27.02.2003. Скаржник наголошує, що вказаний доказ не міг бути ним поданий до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно не залежали від позивача, оскільки відповідач-1 не висловлював своєї незгоди з приводу доказування обставин перебування майна у володіння позивача за актом комісії із грифом затвердження рішенням зборів співвласників майнових паїв .

Частиною 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

15.05.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від Іванівської сільської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу.

При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що Іванівською сільською радою відзив на апеляційну скаргу подано з пропуском строку на подання відзиву, встановленого згідно ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 (протягом 15 днів з дня отримання ухвали), оскільки вказана ухвала отримана відповідачем-1 26.04.2019, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення 0972400051374, а отже, 15-денний строк на подання відзиву сплив 13.05.2019. Клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву на апеляційну скаргу відповідачем-1 - не заявлялось, а тому поданий відзив на апеляційну скаргу залишається судом апеляційної інстанції без розгляду з огляду на приписи ст.ст. 165, 118, 207, 263 ГПК України.

Від Державного реєстратора Миронівської районної державної адміністрації Литвиненко Світлани Олександрівни відзив на апеляційну скаргу - не надходив. Ухвала Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 про відкриття апеляційного провадження отримана учасником справи 02.05.2019.

Згідно з частиною 9 ст. 165, ст. 263 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції

Актом передачі майна №1 від 27.02.2003, складеним комісією по розпаюванню КСП "Надія" та затвердженим протоколом зборів власників майнових паїв колишнього КСП "Надія", Пирятинському Ю.В. було виділено в натурі башню рожкову (кількість 1, інвентарний номер 082), водонапірну башню (кількість 1, інвентарний номер 0022), приміщення башні 1 (кількість 1), башню (кількість 1, інвентарний номер 083), свердловину (кількість 1, інвентарний номер 084).

Актом від 27.02.2003, складеним комісією по розпаюванню КСП "Надія", було передано ПОСП "Іванівське" чотири свердловини: 1) біля дитячого садка, 2) на фермі №1 і бригаді №2, 3) на фермі №2 та 4) в гаражі.

Позивач у позові стверджував, що на підставі вказаних актів передачі майна він добросовісно заволодів об'єктом нерухомого майна - нежитловою будівлею (операторська) А, свердловиною А/св та водонапірною вежею 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б.

Позивач стверджує, що він відкрито користувався вищевказаним нерухомим майном більш ніж десять років, що підтверджується паспортом артезіанської свердловини №103-72 та дозволом на спеціальне водокористування, складеним у 2011 році департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації, згідно з яким приватному орендному сільськогосподарському підприємству "Іванівське" видано дозвіл на забір води в термін з 02.07.2015 до 02.07.2018 з свердловини №103- 72, а також статутом приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванівське" в редакції від 07.03.2000 та статутом приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванівське" в редакції від 19.01.2017, з яких вбачається, що засновником даного підприємства є Пирятинський Юрій Володимирович.

Окрім цього, позивач, як на підставу добросовісності володіння спірним майном, посилався на рішення Богуславського районного суду Київської області від 10.02.2009 по справі 2-19/09 та ухвалу про роз'яснення даного рішення від 12.12.2016, якими встановлено обставини, що при розпаюванні майна пайового фонду колишнього КСП "Надія" до комунальної власності Іванівської сільської ради підлягала до передачі лише одна свердловина з водонапірною баштою біля лазні, решта передавались до Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванівське" в особі Пирятинського Ю.В.

Вказані обставини, на думку позивача, є підставою для набуття ним права власності на спірне майно за набувальною давністю в порядку, передбаченому статтею статті 344 Цивільного кодексу України.

ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями частин першої та четвертої статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України , а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.

Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України , слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини третьої статті 344 Цивільного кодексу України ); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 Цивільного кодексу України ). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.

Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Вищенаведені позиції також узгоджуються з позицією, висловленою в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18).

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України визначено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З урахуванням цих норм, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наявний в матеріалах справи Акт свідчить про передачу саме Пирятинському Ю.В. башні рожкової (кількість 1, інвентарний номер 082), водонапірної башні (кількість 1, інвентарний номер 0022), приміщення башні 1 (кількість 1), башні (кількість 1, інвентарний номер 083), свердловини (кількість 1, інвентарний номер 084), складений комісією по розпаюванню основних і оборотних засобів колишнього КСП "Надія" у складі: голова комісії - Горбаченко Л.А., члени комісії - Федоренко В.М., Бойко Г.І., Коваленко В.А., Якубенко В.І., Доник П.І., Татієнко Я.М.

Позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76-79, 269 ГПК України набуття/переходу права власності на спірне майно від Пирятинського Ю.В., що виключає наявність обумовлених законом підстав для задоволення позовної вимоги про скасування рішення Державного реєстратора Миронівської районної державної адміністрації Литвиненко Світлани Олександрівни про державну реєстрацію за Іванівською сільською радою прав та їх обтяжень індексний номер 374922713 від 10.10.2017 на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (операторську) А, свердловину А/св та водонапірну вежу 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б, саме через відсутність порушеного права особи, яка звернулась до суду з відповідним позовом, тобто у даному випадку - позивача.

Згідно з пунктом 9 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України N 62 від 14 березня 2001 року (далі - Порядок), виділення з складу пайового фонду майна в натурі окремим власникам чи групам власників за їх бажанням у процесі вирішення майнових питань здійснюється підприємством правонаступником на підставі рішення загальних зборів співвласників.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року N 177 затверджено Типове положення про комісію з вирішення майнових питань, що виникають у процесі реформування аграрного сектору економіки (далі - Типове положення).

У пункті 3 Типового положення зазначено, що основним завданням комісії є уточнення складу і вартості пайових фондів майна членів підприємства, у тому числі реорганізованих, де не завершено процес паювання майна і не здійснено належного оформлення та реалізації цих прав відповідно до законодавства.

Пунктами 4, 5 Типового положення визначені права комісії, які зводяться до проведення розрахунків щодо пайового майна, визначення структури пайового фонду, тощо.

Згідно з підпунктом 10 пункту 4 Типового положення комісія вносить пропозиції щодо виділення групі осіб (окремим особам), які є власниками паїв, індивідуально визначених об'єктів із складу майна реорганізованого підприємства та передачі їх у спільну власність.

Типовим положенням не передбачено право комісії проводити розрахунки майном пайового фонду з іншими особами та (або) укладати договори з особами, які б передбачали розпорядження майном пайового фонду.

Відповідно до пункту 10 Порядку, комісія готує для розгляду на загальних зборах перелік майна для виділення його у натурі окремо для кожної групи осіб у спільну часткову власність єдиним комплексом та список осіб, які виявили бажання отримати свої майнові паї у натурі.

Пунктом 12 Порядку встановлено, що питання розподілу майна пайового фонду вирішується загальними зборами співвласників майнових паїв, які затверджують подані комісією пропозиції, після чого згідно з пунктом 15 Порядку таке майно виділяється підприємством правонаступником з оформленням акта приймання-передачі.

Таким чином, законодавством встановлено, що до компетенції комісії не віднесено повноважень на розпорядження майном і право на розпорядження майном мають лише загальні збори співвласників майнових паїв.

При цьому, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що в матеріалах справи відсутній протокол зборів власників майнових паїв колишнього КСП "Надія" №1 від 27.02.2003 , яким затверджено вищевказаний акт передачі майна, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості встановити, чи було дотримано порядок зібрання та проведення вказаних зборів, зокрема стосовно порядку голосування, прийняття рішень та наявності кворуму, а також чи не були при виділенні майна позивачу, порушені права інших членів товариства або товариства в цілому.

В свою чергу, разом з апеляційною скаргою по справі, Приватне орендне сільськогосподарське підприємство "Іванівське" долучило до своєї апеляційної копію протоколу зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП "Надія" №1 від 27.02.2003. Скаржник наголошує, що вказаний доказ не міг бути ним поданий до суду першої інстанції з причин, які об'єктивно не залежали від позивача, оскільки відповідач-1 не висловлював своєї незгоди з приводу доказування обставин перебування майна у володіння позивача за актом комісії із грифом затвердження рішенням зборів співвласників майнових паїв.

Частиною 3 ст. 269 ГПК України визначено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що наведені скаржником обставини щодо неподання протоколу зборів власників майнових паїв колишнього КСП "Надія" №1 від 27.02.2003 - не є винятковими, а стосуються виключно права позивача подати відповідні документи в обгрунтування своїх вимог під час звернення до суду з відповідним позовом, і скаржником не наведено обгрунтованих доводів неможливості подання до суду першої інстанції вказаного доказу з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

При цьому, частиною 2 статті 80 ГПК України чітко визначено, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, тобто вказаною процесуальною нормою визначено обов'язок позивача подати відповідний доказ, яким він обґрунтовує свої вимоги по суті спору, разом з поданням позову. Крім того, позивачем не повідомлялось суду першої інстанції і обставин неможливості подання відповідного доказу, як того вимагає частина 4 статті 80 ГПК України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, керуючись ч. 3 ст. 269 ГПК України, не приймає поданий позивачем на стадії апеляційного розгляду доказ, а саме: протокол зборів співвласників майнових паїв колишнього КСП "Надія" №1 від 27.02.2003 .

Також, суд апеляційної інстанції, оцінивши інші наявні докази в матеріалах справи, дійшов наступних висновків.

В матеріалах справи наявний Акт від 27.02.2003, яким було передано ПОСП "Іванівське" чотири свердловини: 1) біля дитячого садка, 2) на фермі №1 і бригаді №2, 3) на фермі №2 та 4) в гаражі.

Проте, дослідивши вказаний Акт, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він не містить посилання на затвердження його рішенням загальних зборів та прийнятий комісією по розпаюванню в іншому складі, ніж попередній акт про передачу майна.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що передання майна за вищезазначеними актами вчинено за волевиявленням загальних зборів власників майнових паїв КСП "Надія" та з дотриманням процедури, передбаченої Порядком та Тимчасовим положенням.

З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт передачі майна №1 від 27.02.2003, складений комісією по розпаюванню КСП "Надія" і затверджений протоколом зборів власників майнових паїв колишнього КСП "Надія", та акт передачі майна від 27.02.2003 не можуть бути належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами в розумінні ст. ст. 76-79, 269 ГПК України добросовісного набуття позивачем спірного майна.

Також, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відхилення доводів позивача щодо посилань на наявність рішення Богуславського районного суду Київської області від 10.02.2009 по справі №2-19/09 та ухвалу про роз'яснення даного рішення від 12.12.2016, оскільки предметом розгляду у вказаній справі було визнання недійсним рішення зборів співвласників майна пайового фонду колишнього КСП "Надія" с. Іванівка від 28.12.2001 в частині включення до переліку майна пайового фонду житлових квартир в будинках №№ 1,2,3 по вул. Миру в с. Іванівка, Богуславського району та про передачу вказаного житла до комунальної власності Іванівської сільської ради.

Питання про передачу спірного майна в межах справи №2-19/09 не розглядалося, жодних посилань на правомірність передачі спірного майна позивачеві вказане рішення не містить. Ні рішенням Богуславського районного суду Київської області від 10.02.2009 по справі №2-19/09, а ні ухвалою про роз'яснення даного рішення від 12.12.2016 не встановлено, що спірне майно - нежитлова будівля (операторська), А, свердловина, А/св. та водонапірна вежа 1, що знаходяться за адресою: Київська область Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б, правомірно знаходиться у позивача.

Відповідно до пункту 8 статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" N 2114-XII від 14.021992 (з наступними змінами та доповненнями) об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів N 1253 від 13.08.2003 був затверджений Порядок безоплатної передачі (далі - Порядок безоплатної передачі) у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників.

За пунктом 2 Порядку безоплатної передачі об'єктами передачі є, зокрема, зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування об'єктів соціальної сфери, житлового фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо).

Згідно пункту 3 Порядку безоплатної передачі рішення про передачу об'єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою, а внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, - районною, якщо об'єкт знаходиться в межах території району, або обласною радою, якщо об'єкт знаходиться в межах території двох і більше районів.

Відповідно до пункту 4 Порядку безоплатної передачі, ініціаторами передачі об'єктів у комунальну власність можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства-правонаступники, на балансі яких перебувають об'єкти.

Пунктами 5 та 7 Порядку безоплатної передачі визначено, що передача здійснюється за рішенням комісії з питань передачі об'єктів у комунальну власність (далі - комісія.) Утворює комісію і призначає її голову виконавчий орган відповідної сільської, селищної, міської ради, а стосовно передачі внутрішньогосподарських меліоративних систем - відповідно районна або обласна державна адміністрація. Передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до цього Порядку. Акт складається у чотирьох примірниках та підписується головою і членами комісії.

Пунктом 1.4. Статуту Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванівське" визначено, що підприємство створюється в процесі реорганізації і є юридичним правонаступником колективного сільськогосподарського підприємства "Надія" с. Іванівка, Богуславського р-н., Київської області і несе відповідальність в обсягах частини майна, що перейшло до підприємства внаслідок реорганізації даного КСП.

У своїй діяльності підприємство керується законодавством України (пункт 6.2. Статуту).

Доводи скаржника, що судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги ті обставини, що нежитлова будівля (операторська) А, свердловина А/св та водонапірна вежа 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б, - є об'єктами соціальної інфраструктури, які забезпечують потреби у воді мешканців багатоповерхових будинків по вулиці Миру №1,2,3 в селі Іванків, - судом апеляційної інстанції відхиляються саме як підстава скасування оскаржуваного рішення, оскільки віднесення спірного майна до певної категорії, згода або незгода з таким віднесенням особи, не впливає на необхідність первісного дослідження обставин наявності у особи, яка вважає, що право на певну річ належить їй, обумовленого законом титулу на майно внаслідок набувальної давності. При цьому, як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції встановлено відсутність у позивача такого титулу та встановлено відсутність доказів на підтвердження добросовісності володіння спірним майном з боку позивача.

З огляду на викладене, здійснивши розгляд справи в апеляційному порядку та оцінивши наявні у справі докази в сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами в розумінні ст. ст. 76-79, 269 ГПК України не доведено добросовісність володіння спірним майном, як не доведено і порушення своїх прав на вказане майно з боку визначених ним відповідачів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність всіх обов'язкових елементів, передбачених статтею 344 Цивільного кодексу України, для визнання за позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю, у зв'язку з чим обумовлені законом підстави для задоволення вимоги про визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (операторську) А, свердловину А/св та водонапірну вежу 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б - відсутні.

Також, враховуючи те, що позивачем не подано ні суду першої інстанції під час розгляду справи, ні суду апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду доказів у розумінні ст. ст. 76-79, 269 ГПК України, що він є власником спірного майна або володіє ним на будь-якому майновому титулі, заснованому на законі або договорі, а тому рішення Державного реєстратора Миронівської районної державної адміністрації Литвиненко Світлани Олександрівни про державну реєстрацію за Іванівською сільською радою прав та їх обтяжень індексний номер 374922713 від 10.10.2017 на об'єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю (операторську) А, свердловину А/св та водонапірну вежу 1, які знаходяться за адресою: Київська обл., Богуславський р-н., с. Іванівка, вул. Миру, буд. 10Б - не порушує прав позивача по відношенню до спірного майна.

Крім того, доводи скаржника стосовно того, що Іванівська сільська рада не приймала рішення про передачу спірного майна в комунальну власність, а розпорядження сільського голови с.Іванівка № 15 від 26.06.2017 про проведення інвентаризації майна не можуть бути підставами для виникнення права комунальної власності, - судом апеляційної інстанції відхиляються саме як підстава для підтвердження правомірності вининення у позивача майнових прав (титулу) на спірне нерухоме майно, оскільки вказані доводи не впливають на правовий статус спірного майна в межах існуючого спору в контексті спірних правовідносин сторін, а отже, не входять до предмету доказування.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що відсутність добросовісності в позивача під час заволодіння ним спірним майном звільняє від потреби аналізувати інші умови набуття права власності за набувальною давністю, передбачені статтею 344 Цивільного кодексу України .

Враховуючи наведене вище, керуючись ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку, що судом першої інстанції обгрунтовано відмовлено в задоволенні позовних вимог.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, а тому судом першої інстанції правильно відмовлено у їх задоволенні.

Під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції також не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, як не встановлено і неправильного застосування норм матеріального права.

Таким чином, керуючись ст. 2 , 129, 269 , 270 , п. 1 ч. 1 ст. 275 , ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладається на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України .

Керуючись ст.ст. 2 , 129, 269 , 270 , п. 1 ч. 1 ст. 275 , ст. 276 , 281 - 283 ГПК України , Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного орендного сільськогосподарського підприємства "Іванівське" на рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 у справі № 911/2180/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.02.2019 у справі № 911/2180/18 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 07.06.2019

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Є.Ю. Пономаренко