Рішення

від 21.02.2019 по справі 922/1377/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/1377/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Солдатовій М.Ю.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольберівська мануфактура", м.Харків про стягнення 4 607 519,68грн. за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність 3 08-21/4/2-19 від 02.01.2019

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (далі за текстом - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольберівська мануфактура" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 4607519,68грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у період з 01.01.2016 по 30.04.2018 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою площею 7,5457га, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Новожанівська, 1, яка належить територіальній громаді м.Харкова, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов'язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 4607519,68грн.

Ухвалою від 29.05.2018 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.06.2018.

19 червня 2018 року від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він проти вимог позивача заперечив, просив у позові відмовити. При цьому, зазначив, що позивачем помилково застосовано положення статей 1212-1214 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки відповідач правомірно використовує земельну ділянку, як власник розташованих на ній об'єктів нерухомості. Також, вказав, що фактично прийняв нежитлові приміщення від попереднього власника - ПАТ ЛФЗ "Червоний хімік" у травні 2016 року, про що свідчать акти приймання-передачі від 04.05.2016, і з цього часу відповідачем здійснювалася сплата земельного податку в загальній сумі 268004,16грн. та вчинялися дії щодо отримання земельної ділянки площею 80995м.кв. у користування для реконструкції та нового будівництва виробничих будівель та споруд, інфраструктурних та інженерних мереж підприємства. Крім того, відповідач вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що товариством використовується земельна ділянка саме в розмірі 7,5457га.

26 червня 2018 року від представника відповідача адвоката ОСОБА_2 надійшло клопотання про перенесення судового засідання, яке мотивовано його зайнятістю у іншій справі, у якій він бере участь як представник свого іншого клієнта.

Дане клопотання було задоволено у підготовчому засіданні 26.06.2018, у зв'язку з чим судом було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення підготовчого засідання на 16.07.2018.

10 липня 2018 року від позивача надійшла відповідь на відзив, у якому наведені заперечення проти доводів позивача, викладених у відзиві на позов. Зокрема, позивач наполягає на правомірності застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України. Вказав, що площа земельної ділянки визначена із урахуванням меж фактичного використання земельної ділянки відповідачем. Також до відповіді на відзив додано письмові пояснення позивача щодо розрахунку безпідставно збережених відповідачем грошових коштів у розмірі орендної плати.

У підготовчому засіданні 16.07.2018, яке відбулося за участю представників обох сторін, судом постановлено ухвалу про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку постанови Харківського апеляційного господарського суду від 21.02.2018 у справі №922/3412/17.

Ухвалою від 17.12.2018 провадження у справі поновлено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, призначено підготовче засідання на 27.12.2018.

У підготовчому засіданні 27.12.2018 судом оголошено перерву до 28.01.2019.

28 січня 2019 року від представника відповідача адвоката ОСОБА_2 надійшли:

- клопотання про перенесення судового засідання, яке мотивовано його зайнятістю у іншій справі, у якій він бере участь як представник свого іншого клієнта;

- заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПАТ Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік";

- заява про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Лакофарбовий завод "Червоний хімік".

У підготовчому засіданні 28.01.2019, яке відбулося за участю представників обох сторін, незважаючи на заявлене представником відповідача клопотання про перенесення судового засідання, судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відмову у задоволенні заяв відповідача про залучення третіх осіб, оскільки відповідачем не доведено, що рішення у даній справі може вплинути на їх права і обов'язки.

Також, у зв'язку із закінченням передбаченого статтею 177 ГПК України строку підготовчого провадження судом відмовлено у задоволенні усного клопотання представника відповідача про оголошення перерви у підготовчому засіданні для надання додаткових доказів.

За наслідками підготовчого засідання 28.01.2019 судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. За погодженням з представниками сторін судове засідання призначено на 13.02.2019.

12 лютого 2019 року від представника відповідача адвоката ОСОБА_2 надійшло клопотання про перенесення судового засідання, яке мотивовано його зайнятістю у слідчих діях в рамках кримінального провадження, у якому він бере участь як представник свого іншого клієнта.

13 лютого 2019 року до канцелярії суду надійшли:

- клопотання ПАТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" про залучення його до участі у справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у порядку статті 50 ГПК України;

- клопотання ПАТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" про залучення його до участі у справі як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у порядку статті 49 ГПК України;

- клопотання ПАТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" про залучення його у якості співвідповідача у даній справі у порядку статті 48 ГПК України;

- клопотання відповідача про призначення земельно-технічної експертизи.

У судовому засіданні 13.02.2019 судом оголошено перерву до 18.02.2019 для надання представнику позивача можливості ознайомитися з вищевказаними клопотаннями.

У судовому засіданні 18.02.2019 судом було постановлено ухвали без виходу до нарадчої кімнати про залишення без розгляду клопотань ПАТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" про залучення до участі у справі як третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у порядку статті 50 ГПК України, про залучення до участі у справі як третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, у порядку статті 49 ГПК України, про залучення у якості співвідповідача у даній справі у порядку статті 48 ГПК України. Також було постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про залишення без розгляду клопотання відповідача про призначення земельно-технічної експертизи.

При цьому суд виходив з того, що відповідно до положень ч.1 ст.48, ч.1 ст.49, ч.1 ст.50, п.п. 4, 8 ч.2 ст.183 ГПК України всі вищевказані клопотання можуть бути подані лише в межах підготовчого провадження, яке у даній справі було закрито 28.01.2019. Відповідно до статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Слід зауважити, що у вищевказаних клопотаннях ПАТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" та ТОВ "Гольберівська мануфактура" не містилося клопотань про поновлення пропущеного процесуального строку, що унеможливлює застосування положень статті 119 ГПК України.

Також у судовому засіданні 18.02.2019 судом за погодженням з представниками сторін оголошено перерву до 21.02.2019.

18 лютого 2019 року від представника відповідача адвоката ОСОБА_2 надійшло клопотання про видачу повного тексту судового рішення, а саме ухвали, прийнятої за результатами розгляду клопотання про призначення земельно-технічної експертизи.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 4, 5 статі 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Ухвали суду, постановлені окремим документом, підписуються суддею (суддями) і приєднуються до справи. Ухвали, постановлені судом, не виходячи до нарадчої кімнати, заносяться до протоколу судового засідання.

Оскільки клопотання відповідача про призначення земельно-технічної експертизи було розглянуто судом без виходу до нарадчої кімнати, відповідна ухвала була занесена до протоколу судового засідання від 18.02.2019.

20 лютого 2019 року від представника відповідача адвоката ОСОБА_2 надійшло клопотання про перенесення судового засідання, яке мотивовано його зайнятістю у слідчих діях в рамках кримінального провадження, у якому він бере участь як представник свого іншого клієнта.

Розглянувши дане клопотання, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, оскільки даним представником за час розгляду справи вже чотири рази заявлялися клопотання про перенесення засідань саме у зв'язку із його зайнятістю в інших справах (кримінальних провадженнях).

Пунктом 2 частини 3 статті 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не доведено об'єктивної неможливості залучення до участі у справі іншого представника.

21 лютого 2019 року від відповідача надійшли письмові пояснення щодо доказів, які досліджувалися у судовому засіданні 18.02.2019. При цьому, відповідачем до даного клопотання були додані нові докази, а саме: копія звіту про проведення кадастрової зйомки території за адресою: м.Харків, вул.Новожанівська, 1 з додатками, складений ФОП ОСОБА_3 у 2018 році; копія довідки ГУДФС у Харківській області №8445/10/20-40-56-05-22 від 19.02.2019 щодо сплати відповідачем земельного податку; копія рішення Харківської міської ради від 27.04.2005 щодо передання в оренду земельної ділянки; копії судових рішень у справах №922/587/18, №923/921/17, №922/529/18, №922/3639/17.

Суд зауважує, що чинним законодавством не встановлено строків для реалізації стороною свого права на подання письмових пояснень щодо питань, пов'язаних з розглядом справи, а тому письмові пояснення відповідача приймаються судом.

Щодо доданих до цих письмових пояснень доказів слід зазначити, що вони, всупереч нормам статті 80 ГПК України, подані вже під час судового розгляду справи по суті, тобто з пропуском встановленого процесуального строку. При цьому відповідне клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку відповідачем не заявлено.

У зв'язку з цим, відповідно до частини 2 статті 118 ГПК України суд вважає за необхідне залишити ці документи без розгляду.

Також, 21.02.2019 до канцелярії суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 20.02.2019 (вх.4608 від 21.02.2019), в якому він просить визнати поважними причини пропуску та поновити строк, наданий для подання доказів, а саме: копії договору про виконання землевпорядних робіт з додатками, копій листів до ФОП ОСОБА_3; копії звіту про проведення кадастрової зйомки території за адресою: м.Харків, вул.Новожанівська, 1 з додатками, складеного ФОП ОСОБА_3 у 2018 році; довідки ГУДФС у Харківській області №8445/10/20-40-56-05-22 від 19.02.2019.

Ухвалою від 21.02.2019 відмовлено у поновленні процесуального строку на подання Товариством з обмеженою відповідальністю "Гольберівська мануфактура" документів, зазначених у клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи від 20.02.2019 (вх.4608 від 21.02.2019); залишено без розгляду документи, зазначені у клопотанні про приєднання доказів до матеріалів справи від 20.02.2019 (вх.4608 від 21.02.2019).

У судовому засіданні 21.02.2019 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з вищевказаних причин, які не визнані судом поважними.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

У судовому засіданні 21.02.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.04.2018 №120253979:

- право власності на нежитлові будівлі літ.літ. Б-1 площею 711,8 м.кв., Г-1 площею 148,2 м.кв., К-1 площею 3280 м.кв., П-1 площею 1642,1 м.кв., Ж-1 площею 147 м.кв., И-1 площею 138,9 м.кв., А-1 площею 35,2 м.кв., Д-1 площею 424,3 м.кв., Л-1 площею 136,8 м.кв., З-1 площею 762,5 м.кв., Н-1 площею 1050,2 м.кв., Р-1 площею 84,7 м.кв., М-3 площею 645,0 м.кв., В-1 площею 115,1 м.кв. по вул.Новожанівській, 1 у м. Харкові з 29.12.2015 зареєстроване за TOB "Гольберівська мануфактура" (код 40187424) на підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2015 №1802;

- право власності на нежитлові будівлі літ.літ. С-1 площею 999,6 м.кв., Х-2 площею 853,6 м.кв., Е-1 площею 422 м.кв. по вул. Новожанівській, 1 у м. Харкові з 29.12.2015 зареєстроване за TOB "Гольберівська мануфактура" (код 40187424) на підставі договору-купівлі продажу від 29.12.2015 № 1804.

Відповідно до інформаційної довідки від 11.04.2018 №120253979, листа Управління Держгеокадастру у м.Харкові Харківської області від 14.07.2016 №19-20.08-3-3175/20-16 речові права відповідача на земельну ділянку під вищевказаними будівлями по вул.Новожанівській, 1 у м. Харкові не зареєстровані.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст.12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка по вул.Новожанівській, 1 у м. Харкові, яку використовує відповідач, перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

11 квітня 2018 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_4, за участі інженера-геодезиста ОСОБА_5 та інженера-землевпорядника ОСОБА_6, проведено обстеження вищевказаної земельної ділянки.

В ході обстеження на місцевості встановлено, що дана земельна ділянка використовується TOB "Гольберівська мануфактура", ТОВ "Лакофарбовий завод "Червоний хімік" та АТЗТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" для експлуатації та обслуговування виробничих будівель та споруд.

Земельна ділянка огороджена залізобетонним парканом, вільний доступ до неї обмежений, прохід та проїзд здійснюється через ворота.

Площа цієї земельної ділянки відповідно до її меж складає 8,1111га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж паркану.

За результатами обстеження складено відповідний ОСОБА_4 обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Наявність зареєстрованих прав власності на інші нежитлові приміщення, що розташовані на зазначеній земельній ділянці, у ТОВ "Лакофарбовий завод "Червоний хімік" та АТЗТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" підтверджується наданою позивачем інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.04.2018 №120253979.

Таким чином, TOB "Гольберівська мануфактура" з 01.01.2016 по теперішній час використовує земельну ділянку площею 7,5457га (частка від 8,1111га) по вул.Новожанівській, 1 у м. Харкові без виникнення права власності або користування нею та без державної реєстрації цих прав відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України.

При цьому, оскільки межі використання земельної ділянки між TOB "Гольберівська мануфактура", ТОВ "Лакофарбовий завод "Червоний хімік" та АТЗТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік" не визначені і всі підприємства спільно використовують всю земельну ділянку, для визначення площі земельної ділянки, яка використовується безпосередньо відповідачем, позивач виходив з наступного.

Позивач визначив загальну площу всіх належних позивачу нежитлових будівель по вул.Новожанівській, 1 у м. Харкові, які відповідають площі під забудовою, інформація про які надана КБ "Харківське міське БТІ" (лист від 19.02.2018 №2303). Загальна площа забудови цих приміщень склала 12920,1кв.м.

Також позивачем визначено загальну площу всіх будівель по вул.Новожанівській, 1 у м. Харкові, які відповідають площі під забудовою, інформація про які також надана КБ "Харківське міське БТІ" (лист від 19.02.2018 №2303) та які зареєстровані за TOB "Гольберівська мануфактура", TOB "Лакофарбовий завод "Червоний хімік" та АТЗТ "Харківський лакофарбовий завод "Червоний хімік". Загальна площа забудови цих приміщень склала 13888,1кв.м. (12920,1кв.м.+529,2кв.м.+438,8кв.м.=13888,1кв.м.)

Зазначені площі забудови були розділені між собою для визначення пропорційної частки позивача (12920,1кв.м. / 13888,1кв.м.) та результат помножений на загальну площу земельної ділянки, що використовується всіма вищевказаними суб'єктами господарювання (8,1111кв.м.)

В результаті цього позивач визначив, що відповідачем використовується частка земельної ділянки в розмірі 7,5457га (12920,1кв.м. / 13888,1кв.м. х 81111кв.м.= 75457кв.м.)

Посилаючись на те, що відповідач не набув у встановленому порядку належних прав власності або користування на дану земельну ділянку та не сплачує грошові кошти за користування нею у встановленому законодавством розмірі, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 ЦК України просив стягнути з відповідача 4607519,68грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.01.2016 по 30.04.2018.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє лише нежитловими будівлями, розташованими на земельній ділянці по вул.Новожанівській, 1 у м.Харкові. Проте відповідне право щодо земельної ділянки загальною площею 7,5457га для експлуатації та обслуговування даних нежитлових будівель за відповідачем не зареєстровано.

При цьому, суд погоджується із застосованим позивачем методом пропорційного визначення площі земельної ділянки, що використовується позивачем, виходячи із площ забудови всіх об'єктів нерухомості, що розташовані на спірній ділянці. Оскільки дана земельна ділянка самовільно огороджена та використовується всіма власниками нежитлових будівель, позивача слід визнати таким, що свідомо користується частиною цієї ділянки, яка є пропорційною до площі забудови всіх належних йому об'єктів нерухомості.

Правомірність визначеного позивачем розміру земельної ділянки в установленому порядку відповідачем не спростована.

Фактично відповідач обмежився висловленням сумнівів щодо правильності розрахунку позивача без наведення власного контррозрахунку.

Так, у відзиві відповідач вказував, що загальна площа належних йому нежитлових приміщень складає 11512,3кв.м., що становить менше 1,5га.

Однак по-перше, відповідний розрахунок даної площі відповідачем не наведено, по-друге, для використання та обслуговування цих об'єктів відповідач об'єктивно має використовувати більшу площу земельної ділянки, у тому числі для проходу/проїзду до належних йому нежитлових приміщень.

Крім того, у справі наявний лист відповідача, адресований Харківському міському голові (вх. від 03.10.2016), у якому він просив розглянути питання щодо можливості надання земельної ділянки площею 80995кв.м. по вул.Новожанівській, 1 у м.Харкові для реконструкції та нового будівництва виробничих будівель та споруд, інфраструктурних та інженерних мереж підприємства.

Тобто відповідачем фактично визнано необхідність використання у господарській діяльності земельної ділянки по вул.Новожанівській, 1 у м.Харкові у більшому розмірі, ніж визначений позивачем у позові.

Як зазначалося вище, заявлене відповідачем клопотання про призначення судової експертизи, а також подані додаткові докази, а саме: копія звіту про проведення кадастрової зйомки території за адресою: м.Харків, вул.Новожанівська, 1 з додатками, складений ФОП ОСОБА_3 у 2018 році, були залишені судом без розгляду як такі, що подані з пропуском встановленого процесуального строку.

Суд наголошує, що відповідно до часини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, суд вважає доведеним позивачем розмір земельної ділянки, що використовується відповідачем, саме в розмірі 7,5457га.

Заперечення відповідача щодо визначеного позивачем періоду користування земельною ділянкою судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідач вказує, що розпочав використання земельної ділянки лише після підписання акту приймання-передачі від 04.05.2016 до договору купівлі продажу №1802 від 29.12.2015 та акту приймання-передачі від 04.05.2016 до договору купівлі продажу №1804 від 29.12.2015.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом із тим, самі договори купівлі-продажу №1802 від 29.12.2015 та №1804 від 29.12.2015, зі змісту яких можливо було б встановити момент переходу до відповідача права власності на придбані ним об'єкти нерухомості, суду надано не було.

Крім того, частиною 4 статті 334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

З наявної у справі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 11.04.2018 №120253979 вбачається, що відповідач зареєстрував право власності на всі об'єкти нерухомості, що були придбані за договорами №1802 від 29.12.2015 та №1804 від 29.12.2015, саме 29.12.2015.

Отже, з 29.12.2015 у нього виникло право власності на ці об'єкти нерухомості, і, відповідно, виник обов'язок щодо здійснення оплати за користування земельною ділянкою, на якій такі об'єкти розташовані.

За таких обставин, позивач правомірно здійснив нарахування сум, що є предметом його позову, за період з 01.01.2016 по 30.04.2018.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Таким чином, набувач земельної ділянки фактично зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшуючи вартість власного майна, а власник землі (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати).

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За таких обставин, відповідач повинен відшкодувати позивачу безпідставно збережені кошти.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_7 Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17.

У зв'язку з викладеним, суд відхиляє посилання відповідача на те, що до спірних правовідносин не можна застосовувати положення статей 1212-1214 ЦК України.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у даному випадку обов'язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

Розмір збережених відповідачем коштів у період з 01.01.2016 по 30.04.2018 в сумі 4607519,68грн. було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Суд погоджується із методом визначення позивачем розміру позовних вимог, оскільки він ґрунтується на нормах Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

В той же час, відповідачем було надано суду докази сплати земельного податку в загальному розмірі 268004,16грн., підтвердженням чого є копії платіжних доручень, що додані до відзиву на позов.

Суд зазначає, що відповідач в розумінні чинного законодавства не може бути платником земельного податку, оскільки не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, втім сплачені ним до бюджету суми мають бути враховані судом як плата за фактичне користування за користування земельною ділянкою.

Позивач сплату цих коштів не врахував, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати такими, що підлягають частковому задоволенню - в сумі 4339515,52грн. (4607519,68грн. - 268004,16грн.)

При цьому, суд відхиляє доводи позивача про те, що надані відповідачем копії платіжних доручень не є належними доказами сплати земельного податку за користування саме спірною земельною ділянкою, оскільки вони не містять будь-яких посилань на неї.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Всупереч вищевказаним нормам позивач не довів суду факту наявності у відповідача в користування будь-якої іншої земельної ділянки. Також не надано відповідачем і відповідного підтвердження від органів ДФС щодо ненадходження цих коштів від відповідача.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольберівська мануфактура" (61071, м.Харків, вул.Новожанівська, буд.1, код 40187424) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243, р/р31419611700002, Банк: ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) 4 339 515,52грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 65 092,73грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.03.2019 р.

Суддя ОСОБА_8