Рішення

від 05.03.2019 по справі 591/3068/18

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/3068/18

Провадження № 2/591/280/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2019 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря судового засідання Антипенко Н.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми, за участю позивача ОСОБА_1, позивача представника адвоката ОСОБА_2, в спрощеному позовному провадженні справу № 591/3068/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-МІЛЛ про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за роботу у нічний та надурочний час, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 звернувся 29 травня 2018 року до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-МІЛЛ про стягнення заборгованості по заробітній платі у вигляді доплати за роботу в надурочний час 18428,00 грн, заборгованості по заробітній платі у вигляді доплати за роботу в нічний час 4303,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 працював у відповідача охоронцем з 24.01.2017 р. по 16.12.2017 р. В коло його посадових обов'язків входило здійснення охорони території млину, що належить відповідачу та знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, с.Степанівка, вул. Центральна. На виконання умов трудового договору позивачу щомісячно виплачувалась заробітна плата в сумі 3200,00 грн. З грудня 2017 року до червня 2017 року працював за таким графіком: доба працює, дві відпочиває. В період з червня 2017 року до моменту звільнення графік роботи був наступним: позивач охороняє територію з 18 години до 08 години (робоча зміна становить 14 годин), а наступні 34 години відпочиває. Якщо в період з червня 2017 року до моменту звільнення позивача його зміна припадала на вихідний (субота, неділя) або святковий день, позивач працював добу. За весь період роботи позивача з лютого 2017 року по грудень 2017 року ним відпрацьовано 2626 годин, з яких понад нормованих - 849 годин, в нічний час - 1112 годин. Посилаючись на ст.106,108 КЗпП України просить стягнути оплату за цей час роботи з відповідача.

Ухвалою суду від 05 червня 2018 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 13 серпня 2018 року на 10-00 год.

02 серпня 2018 року від представника ТОВ МАКС-МІЛЛ ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідно до табелів обліку робочого часу, які велися бухгалтером ОСОБА_5, позивач ОСОБА_1 не працював в надурочний та нічний час, такі відомості на товаристві відсутні. Просить відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю (а.с.43-66).

У зв'язку з тим, що відповідачем без поважних причин пропущений строк для подання відзиву, а заява про надання додаткового строку від нього не надходила, судом ухвалено не брати до уваги вказаний відзив та додатки до нього.

Протокольною ухвалою головуючого від 13.08.2018 року відкладено розгляд справи до 18 вересня 2018 року на 13 год.10 хв. у зв'язку з неявкою відповідача та викликом свідків.

18 вересня 2018 року розгляд справи відкладено на 16 жовтня 2018 року на 16-00 год. в зв'язку з перебуванням головуючого на лікарняному.

16 жовтня 2018 року розгляд справи відкладено на 29 листопада 2018 року на 10-00 год. в зв'язку з перебуванням головуючого на лікарняному.

29 листопада 2018 року розгляд справи відкладено на 09 січня 2019 року на 09-30 год. в зв'язку з перебуванням головуючого на лікарняному.

09 січня 2019 року протокольною ухвалою головуючого розгляд справи відкладено на 01 березня 2019 року на 13 год.10 хв. в зв'язку з викликом свідків.

Представник позивача ОСОБА_3 та позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 01 березня 2019 року позовні вимоги підтримали повністю, просили їх задовольнити. Пояснили суду, що на підприємстві під час роботи позивача охоронцями велися два журнали: журнал чергування охорони та журнал робочого часу, де охоронці відмічали перелік зданого та прийнятого під час чергування майна, як матеріально відповідальні особи, а також час початку і закінчення чергування. ОСОБА_1 пояснив також. що трудовий договір з ним укладений в усній формі, всі обов'язки, які він виконував на підприємстві, покладалися на нього за вказаним трудовим договором, і згідно з цими умовами виплачувалася заробітна плата. Проте, вважає, що фактично відповідач повинен був виплачувати йому значно більшу суму в якості заробітної плати, оскільки він працював у нічний та понадурочний час.

Представник відповідача ТОВ МАКС-МІЛЛ в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, заяв про відкладення розгляд справи не надходило.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 прийнятий на посаду охоронця до ТОВ МАКС-МІЛЛ 24.01.2017 року та звільнений 15.12.2017 року за угодою сторін згідно п.1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.6).

Відповідно до відповіді ТОВ МАКС-МІЛЛ вих.№ 10/05-1 від 10.05.2018 р. на запит адвокату ОСОБА_3 кількість відпрацьованого часу за період роботи ОСОБА_1 на підприємстві складає : січень 2017 р- 48 год, лютий 2017 р. - 160 год., березень 2017 р.- 176 год., квітень 2017 р. - 152 год., травень 2017 р. - 160 год., червень 2017 р. -160 год., липень 2017 р. - 168 год., серпень 2017 р. - 175 год., вересень 2017 р. - 168 год., жовтень 2017 р.- 167 год., листопад 2017 р. - 176 год, грудень 2017 р. - 88 год. Кількість відпрацьованого часу понад норму складає 0 годин, кількість відпрацьованого часу у нічний час становить 0 годин. (а.с.19).

Статтею 50 КЗпП України визначено, що нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.

Відповідно до ст. 57 КЗпП України час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Статтею 62 КЗпП України обмежені надурочні роботи - роботи понад встановлену тривалість робочого дня (статті 52, 53 і 61).

Відповідно до ст. 64 КЗпП України надурочні роботи можуть провадитися лише з дозволу виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) підприємства, установи, організації.

Між тим, слід зазначити, що режим ненормованого робочого дня може встановлюватися для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу (п. 1 Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.1997р. № 7, далі - Рекомендації № 7). За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу. Робота в режимі ненормованого робочого дня не вважається надурочною. Міра праці в такому разі визначається не лише тривалістю робочого часу, але й колом обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Перелік професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день на підприємстві, визначається колективним договором.

На працівників із ненормованим робочим днем поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу. У зв'язку із цим роботодавець не має права систематично залучати працівників, які працюють за таким режимом, до роботи понад установлену тривалість робочого часу.

Кількість годин перепрацьованого часу за такого режиму визначається в колективному договорі. Обов'язки працівників із ненормованим робочим днем мають бути зафіксовані у трудовому договорі, посадових інструкціях, правилах внутрішнього трудового розпорядку таким чином, щоб була передбачена можливість зазвичай виконувати ці обов'язки в межах нормальної тривалості робочого часу.

Як компенсація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі працівникам із ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів (п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону від 15.11.1996р. № 504/96-ВР Про відпустки ).

Факт виконання позивачем надурочної праці та роботи у нічний час в судовому засіданні не знайшов свого підтвердження.

Відповідно до ст. 61 КЗпП України, на деяких видах робіт, де за умовами виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена для даної категорії працівників щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, допускається за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації запровадження підсумованого обліку робочого часу з тим, щоб тривалість робочого часу за обліковий період не перевищувала нормального числа робочих годин (ст. ст. 50 і 51 КЗпП України).

Згідно із ч. 2 ст. 65 КЗпП України роботодавець зобов'язаний вести облік робочого часу працівника.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 КЗпП України у разі підсумованого обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, у порядку, передбаченому частинами першою і другою цієї статті.

Разом із тим, помилковою є думка позивача, що з урахуваннями цих норм, відповідач повинен був запровадити підсумований облік робочого часу і здійснювати оплату у подвійному розмірі за надурочні години.

Варто зазначити, що ненормований робочий час і понаднормові роботи не є тотожними поняттями.

Так, згідно з ч. 1 ст. 62 КЗпП України, наднормовими вважаються роботи, довші за встановлену тривалість робочого дня. Чинне законодавство містить обмеження щодо застосування понаднормових робіт. Якщо працівник виконує роботу в понаднормовий час, тоді він отримує додаткові переваги, передбачені ст. 106 КЗпП України у вигляді доплати понад норму відпрацьованих годин.

Отже, у разі необхідності за ненормованого робочого дня працівник виконує роботу більшу за нормальну тривалість робочого часу. Але ця робота не завжди є понаднормовою, адже обсяг праці за ненормованого робочого дня визначається не лише тривалістю робочого часу, але й низкою обов'язків і обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Позивач на підтвердження факту графіку роботи в нічний час надав до суду журнали чергування охорони та журнали робочого часу працівників ТОВ МАКС-МІЛЛ .

Суд не може взяти до уваги вказані документи в якості належного, допустимого та достатнього доказу, оскільки позивач в судовому засіданні пояснив, що вилучив їх на підприємстві без законної підстави, тобто фактично ці докази отримані у спосіб, не передбачений законом.

В судовому засіданні також встановлено, що ведення на підприємстві таких журналів нічним не передбачено.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними, у відповідності до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд не може взяти до уваги в якості доказів, які вважає неналежними, недопустимими та недостатніми надані позивачем журнали чергування охорони та журнали робочого часу працівників ТОВ МАКС-МІЛЛ , оскільки не встановлено походження цих журналів, законні підстави ведення на підприємстві таких журналів, а також законні підстави для вилучення звільненим працівником ОСОБА_1 цих журналів та надання їх до суду.

Оскільки однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що позивач доказів на підтвердження факту роботи в нічний та надурочний час, суду не надав, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

В зв'язку з викладеним, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що відсутність підсумованого обліку робочого часу, є порушенням вимог трудового законодавства, як і те, що він протиправно не отримував додаткову оплату за роботу норму відпрацьованих годин згідно ст. 106 КЗпП України.

В задоволенні позову суд вважає за необхідне відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Товариства з обмеженою відповідальністю МАКС-МІЛЛ (місцезнаходження м. Суми, вул. Бєлінського, буд. 2, код ЄДРПОУ 40266385) про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати за роботу у нічний та надурочний час відмовити повністю .

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 05.03.2019 року.

Суддя О.В.Грищенко