Постанова

від 05.07.2006 по справі 4/122

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/122

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                                             ПОСТАНОВА

                                                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05.07.06 р.                                                                             Справа № 4/122

Господарський суд Донецької області у складі судді - Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою:

за позовом:                                       Донецького обласного відділення соціального захисту

                                                          інвалідів м. Донецька

до відповідача :                               Дружківський комбінат комунальних підприємств

                                                         м. Дружківка

про стягнення штрафних санкцій в розмірі 12045,60грн. за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за період 2005року та пені за порушення термінів сплати штрафних санкцій.

за участю представників сторін: від позивача –  Вдовін М.М.-  доручення від

                                                                                  25.04.2006року,

від відповідача – Керасиренко В.П.- начальник підприємства.

Особи, які брали участь в судовому засіданні відмовились від застосування технічними засобами фіксування судового процесу.

Дослідивши надані сторонами документи, суд ,-

встановив:

Позивач, Донецький обласне відділення соціального захисту інвалідів м. Донецька, заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача – Дружківського комбінату комунальних підприємств м. Дружківка 12045,60грн., з яких: 12000,00грн. - штрафні санкції за недодержання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за період 2005року та пені в сумі 45,60грн. за порушення термінів сплати штрафних санкцій.

          В підтвердження позову позивач посилається на не виконання відповідачем Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та надав в обґрунтування наданий  відповідачем Фонду звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005рік, розрахунок штрафу, листи.

Відповідач у письмовому відзиву на позов від 22.06.2006року № 299 відповідач заперечив проти вимог позивача на тій підставі, що 14.06.2006року за заявою кредитора УПФУ в м. Дружківка порушено провадження про банкрутство підприємства господарським судом Донецької області за справою № 5/116-Б, який ухвалив вести мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому вважає вимоги позивача безпідставними. У судовому засіданні начальник підприємства визнав факт не створення двох місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві.

В обґрунтування заперечень, відповідач не надав копію ухвали господарського суду донецької області про порушення справи про його банкрутство як і відмову позивача від позову.

          Після проведення аналізу наданих сторонами документів та, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступного:

          Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995року № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів” затверджено Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі –Положення).

          Відповідно до п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості Фонду

соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда у відповідності до пункту 3 Положення.

Разом з тим, статтею 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі – Закон) зазначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів, а не підприємствами.

          Зазначені положення Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком  підбирати й працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Таких обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 Закону.

На підприємство покладено обов'язок по створенню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов'язок підбирати та працевлаштовувати їх на створені місця, як у своїх запереченнях повідомляє відповідач.

Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету міністрів України №1434 від 26 вересня 2002року), згідно з яким завдання Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів  робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього  пункту четвертого та підпункту третього пункту п'ятого цього Положення, яким Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.          

          Згідно з пунктом 8 Положення  о робочім місці інваліда і о порядку працевлаштуванні інвалідів, затвердженого Постановою КМУ від 03 травня 1995року № 314, інваліди, які не мають можливості працювати на підприємстві (в тому числі і на спеціалізованих), можуть займатись надомною формою труда у відповідності з рекомендацією МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці і з урахуванням побутових вимог.

          Статтею 19 Закону для підприємств, установ, організацій, незалежно від форми власності і господарювання встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної численності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з наявного у матеріалах справи Звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів по формі 10-П1 за 2005рік, який здається відповідачем до Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецька вбачається, що на підприємстві працювало в 2005році 65 осіб. У відповідності до вимог статті 19 Закону повинно бути створено на підприємстві відповідача три робочих місця для працевлаштування інвалідів. Відповідачем створено одне робоче місце для працевлаштування інваліда, що підтверджено Звітністю.

Численність нестворених робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2005році на підприємстві відповідача складає два.

Стаття 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” встановлює, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), установи і організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Середньомісячна заробітна плата штатного працівника в 2005році на підприємстві, яка відображена у рядку 05 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів Форми №10-П1 розраховується згідно Інструкції щодо заповнення Форми №10-П1 поштова-річна “Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів”, затвердженою наказом Мінпраці України від 29.12.2004року №338, виходячи із середньомісячної заробітної плати штатного працівника в 2005році на підприємстві відповідача.

Оскільки позивачем доведено, а відповідачем не заперечене, що на підприємстві не створено одне робоче місце для працевлаштування інвалідів, господарський суд стягує передбачений Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” штраф в розмірі 12000,00грн.

Відповідачем штрафні санкції самостійно не сплачені, тому на підставі п. 2 ст. 20 Закону Фондом нарахована пеня за порушення термінів сплати штрафних санкцій, яка обчислюється виходячи з 120% річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином пеня складає 45,60грн.

Оскільки позивачем доведено свої позовні вимоги, господарський суд задовольняє вимоги позивача в повному обсязі.

У відповідності до п. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, Постанови Кабінету Міністрів України від 03.05.1995року № 314 “Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, якою затверджено “Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, керуючись п. 3 Розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення”, статтями 94-98, 162-163,254 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд –

П о с т а н о в и в :

Задовольнити позов  Донецького обласного відділення соціального захисту інвалідів м. Донецька про стягнення штрафних санкцій в розмірі 12045,60грн. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за період 2005року та пені з Комбінату комунальних підприємств м. Дружківка в повному обсязі.

Стягнути з Комбінату комунальних підприємств м. Дружківка-84200, вул.Юрченка, 3, ЄДРПОУ 22004168 на користь Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Донецьк-83073, вул.Університетська,91, ЄДРПОУ 24164870 штраф в розмірі 12000,00грн. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за період 2005року та пеню в розмірі 45,60грн. Всього підлягає стягненню 12045,60грн.(дванадцять тисяч сорок п”ять гривень 60коп.)

Суддя                                                                                              Гринько С.Ю.           

Постанова господарського суду може бути оскаржено до апеляційного господарського суду Донецької області через місцевий господарський суд.

Оголошений повний текст постанови 05.07.2006року.

Надруковано у 3прим.:

1-до справи

2-позивачу

3-відповідачу