Постанова

від 27.02.2019 по справі 729/912/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

27 лютого 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 729/912/18

Головуючий у першій інстанції - Кузюра В. О.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/350/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді: Мамонової О.Є.,

суддів: Бобрової І.О., Шитченко Н.В.,

із секретарем: Зіньковець О.О.,

сторони:

позивач: ОСОБА_2,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2018 року (ухвалене о 16:55, повний текст рішення складено 20 грудня 2018 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права оренди земельної ділянки в порядку спадкування, -

У С Т А Н О В И В:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просив визнати за ним право оренди земельної ділянки площею 44,7539 га, кадастровий номер ділянки НОМЕР_1, розташованої на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6

Позов обґрунтовував тим, що відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.06.2016 ОСОБА_6 було надано в оренду зазначену спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 7 років, на виконання якого 12.07.2016 між ним та ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області було укладено договір оренди земельної ділянки. 01.08.2016 ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було засновано Фермерське господарство ВІКТОР-2016 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 спадкоємцями були ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які звернулися до Бобровицької районної державної нотаріальної контори. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 написали заяви про відмову від спадщини.

Діяльність фермерського господарства не припинялась, спірна земельна ділянка фактично обробляється його членами. Посилаючись на положення ст. 1218 ЦК України, ч. 5 ст. 93 ЗК України та ч. 1 ст. 7 Закону України Про оренду землі , позивач зазначає, що за загальним правилом право оренди земельної ділянки, яке не було охоплено спадковою справою, включається до спадщини і, на його думку, допустимим способом захисту порушених прав є визнання за ним права оренди спірної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість та неповне дослідження судом доказів.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви та зводяться до того, що заявник вважає помилковим висновок районного суду про відсутність спору про право на даний час.

Заявник вказує, що 16.10.2018 та 07.12.2018 ним було подано заяви до Бобровицької державної нотаріальної контори з проханням про видачу свідоцтва про право оренди на вищевказані земельні ділянки, відповіді на які досі не надходили. У відповідь на його заяву від 06.12.2018 до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області з проханням внести зміни до договору оренди в частині заміни сторін договору, останнє своїм листом № Б-1459/0-1/6-19 повідомило, що не має наміру здійснювати таку заміну.

Зазначає, що в п. 37 договору оренди землі відсутні підстави припинення цього договору у зв'язку зі смертю орендаря, заборони щодо переходу права оренди землі до спадкоємців чи інших обмежень договір не містить, використання орендованої земельної ділянки та сплата орендної плати здійснюється добросовісно, на даний час землі обробляються позивачем, зупинення діяльності фермерського господарства не відбувалось.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення, а рішення районного суду - без змін, посилаючись на його законність, обґрунтованість та відповідність нормам матеріального права. Відповідач зазначає, що відповідно до положень ст. 1, 5, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. На думку Головного управління, позивач просить визнати за ним право оренди земельної ділянки, яке ввійшло до складу цілісного майнового комплексу ФГ ВІКТОР-2016 , успадкування якого не є предметом судового розгляду, а власне право оренди спірної земельної ділянки не входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_6

При зверненні до Головного управління 10.12.2018 із заявою про внесення змін до договору позивач не надав свідоцтво про право на спадщину, а останнє у свою чергу не має повноважень щодо самостійного визначення кола спадкоємців і частки позивача у спадщині.

Не дивлячись на порушення прав позивача нотаріусом, через ненадання відповіді на його заяву про видачу свідоцтва про право оренди на спірну земельну ділянку, він звернувся до суду з позовом до Головного управління всупереч установленій законом процедурі реалізації спадкових прав. Також звертає увагу, що спірна земельна ділянка була передана у комунальну власність Бобровицької міської ОТГ, а тому Головне управління втратило повноваження власника щодо неї, а отже не може бути відповідачем у даній справі.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_8, який просив задовольнити апеляційну скаргу, представника відповідача ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області - Крапивного Б.В., який просив залишити без змін оскаржуване рішення суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що на день звернення позивача до суду та на день прийняття судом рішення позивачем надано лише копії листів звернень до нотаріуса та ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області без відповідей на звернення, отже з огляду на положення ст. 4 ЦПК України відсутній спір про право на даний час.

З таким висновком районного суду погоджується апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Судом у справі встановлено, що відповідно до розпоряджень Бобровицької РДА від 25.06.2012 № 414, від 21.11.2014 № 274 та наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08.06.2016 ОСОБА_6 за його заявою була надана в оренду земельна ділянка площею 44,7539 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 7 років, розташовану на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області (а.с. 4-10, 21).

12.07.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_6 було укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 44,7539 га, кадастровий номер НОМЕР_2, в тому числі: ріллі - 42,1954 га, сіножатей - 2,5585 га, яка знаходиться на території Бобровицької міської ради Чернігівської області, строком на 7 років, державна реєстрація якого проведена в цей же день (а.с. 11-13, 24-28).

01.08.2016 ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як засновниками прийнято рішення про створення фермерського господарства Віктор-2016 , яке було зареєстроване та набуло статусу юридичної особи 03.08.2016 (а.с. 14-20).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер (а.с. 22).

21.06.2017 позивач ОСОБА_2 звернувся до Бобровицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_6, на підставі якої нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 264/2017 (а.с. 42-55).

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися з заявами про відмову від прийняття спадщини після смерті свого батька ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно (а.с. 43, 44).

Звертаючись до суду 16 серпня 2018 року ОСОБА_2, керуючись нормами чинного законодавства щодо спадкування (ст. 1216, 1218, 1219 ЦК України, ст. 93 ЗК України, ст. 7 ЗУ Про оренду землі ), просив визнати за ним право оренди спірної земельної ділянки в порядку спадкування, посилаючись на те, що спадковою справою, заведеною після смерті його батька ОСОБА_6, не було охоплене зазначене право оренди. При цьому відповідачами зазначив ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, а також своїх сестер та членів фермерського господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які позов визнали. В судовому засіданні під час перегляду справи апеляційним судом представник позивача наголошував, що в даному випадку керувався саме нормами законодавства щодо спадкування.

Відповідно до ст. 48, 67 Закону України Про нотаріат на підтвердження права на спадщину, права власності, посвідчення фактів, що громадянин є живим, про перебування його у певному місці, про прийняття на збереження документів видаються відповідні свідоцтва. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Статтею 49 вказаного Закону передбачено, що на вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

У статті 50 Закону України Про нотаріат передбачено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Частиною другою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Юридичним актом, який може бути оскарженим у судовому порядку, є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий у межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.

По справі встановлено, що на час звернення позивача до суду останній до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, а саме про право оренди спірної земельної ділянки не звертався, як і не звертався до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області. Ані свідоцтва про право на спадщину, ані постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії матеріали справи не містять.

Вже після звернення до суду з даним позовом позивачем були додані до матеріалів справи заяви до Бобровицької державної нотаріальної контори від 16.10.2018 та 07.12.2018 про видачу свідоцтва про право оренди спірної земельної ділянки та до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 06.12.2018 про внесення змін до договору оренди землі від 12.07.2016.

Будь-які юридичні акти Бобровицької державної нотаріальної контори, видані за результатами розгляду вказаних вище заяв, як на момент розгляду справи районним судом, так і під час розгляду даної справи в апеляційному суді, відсутні.

Натомість, як зазначив представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду, на час звернення до суду першої інстанції спору між сторонами не було.

Посилання заявника на відповідь ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 02.01.2019 № Б-1459/0-1/6-19, долучену ОСОБА_2 до апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги відповідно до приписів ч. 3 ст. 367 ЦПК Україні, оскільки до суду першої інстанції під час вирішення справи цей документ не подавався. Крім того, зважаючи на те, що предметом позову є визнання права оренди земельної ділянки в порядку спадкування, у справі не встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області порушило або оспорює право позивача на спадкування, має повноваження щодо визнання за особою спадкових прав чи видачі відповідних правовстановлюючих документів, визначення кола спадкоємців, розміру спадкового майна та частки позивача у спадщині тощо.

Таким чином, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та обставин справи вбачається, що звернення позивача до суду з даним позовом є передчасним, у зв'язку з відсутністю юридичного акта, який може бути оскаржено у судовому порядку (постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії) та без вирішення питання законності (незаконності) дій, бездіяльності, рішень відповідачів тощо. Відповідно доводи апеляційної скарги про помилковість висновку районного суду про відсутність спору про право на даний час зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та норм чинного законодавства.

Доводи заявника про те, що 16.10.2018 та 07.12.2018 ним було подано заяви до Бобровицької державної нотаріальної контори з проханням про видачу свідоцтва про право оренди на вищевказані земельні ділянки, відповіді на які досі не надходили, лише констатують факт відсутності порушень прав позивача та письмових документів, що породжують певні правові наслідки і можуть бути оскаржені ним у судовому порядку.

Колегія суддів також не приймає до уваги доводи про те, що в п. 37 договору оренди землі відсутні підстави припинення цього договору у зв'язку зі смертю орендаря, заборони щодо переходу права оренди землі до спадкоємців чи інших обмежень договір не містить, використання орендованої земельної ділянки та сплата орендної плати здійснюється добросовісно, на даний час землі обробляються позивачем, зупинення діяльності фермерського господарства не відбувалось, зважаючи на таке.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 1 Закону України Про фермерське господарство (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.

Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України. (ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (ст. 8 Закону).

Тобто, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Зі змісту положень ст. 12 Закону України Про фермерське господарство вбачається, що земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

З комплексного аналізу норм статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство можна зробити висновок, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Таким чином, крім іншого, вирішення питання щодо права оренди спірної земельної ділянки також безпосередньо стосується прав та обов'язків фермерського господарства Віктор-2016 , яке участі у справі не брало.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановивши фактичні обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги правильності висновків районного суду не спростовують та не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, а рішення районного суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 01 березня 2019 року.

Головуючий Судді: