Постанова

від 22.04.2021 по справі 729/912/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 729/912/18

провадження № 61-6986св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2018 року у складі судді Кузюри В. О. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Шитченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права оренди земельної ділянки в порядку спадкування.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08 червня 2016 року ОСОБА_4 було надано в оренду зазначену спірну земельну ділянку для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 7 років, на виконання якого 12 липня 2016 року між ним та Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області укладено договір оренди земельної ділянки.

У серпні 2016 року ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було засновано фермерське господарство Віктор-2016 .

Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 спадкоємцями були ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які звернулися до Бобровицької районної державної нотаріальної контори. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 написали заяви про відмову від спадщини.

Діяльність фермерського господарства не припинялась, спірна земельна ділянка фактично обробляється його членами.

Посилаючись на статтю 1218 ЦК України, частину п`яту статті 93 ЗК України та частину першу статті 7 Закону України Про оренду землі , позивач зазначав, що за загальним правилом право оренди земельної ділянки, яке не було охоплено спадковою справою, включається до спадщини і, на його думку, допустимим способом захисту порушених прав є визнання за ним права оренди спірної земельної ділянки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2018 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що в разі смерті орендаря договір оренди продовжує діяти для його спадкоємців, а не укладається з ними новий договір та згідно з абзацом 5 частини першої статті 31 Закону України Про оренду землі припиняється лише в разі відмови спадкоємців від виконання укладеного договору. Спадкоємець ОСОБА_4 умови договору виконує, отже договір діє. У разі обґрунтованої відмови орендодавцем в укладені додаткової угоди, відмови реєстратора в реєстрації вказаної угоди в разі її укладення, спадкодавець може звертатися до суду. На день звернення позивача до суду та на день прийняття судом рішення позивачем надано лише копії листів звернень до нотаріуса та Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області без відповідей на звернення, отже з огляду на положення статті 4 ЦПК України відсутній спір про право на цей час.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним, у зв`язку з відсутністю юридичного акта, який може бути оскаржено у судовому порядку (постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії) та без вирішення питання законності (незаконності) дій, бездіяльності, рішень відповідачів тощо. Після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство реєструється в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом не досліджено питання щодо права на спадкування земельної ділянки, а враховуючи висновок Верховного Суду України у справі № 6-375цс15 позивач має право на отримання права оренди земельної ділянки у спадок, висновки судів про відсутність спору є помилковими, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не визнає право позивача на спадкування оренди земельної ділянки та не має наміру замінювати сторону договору оренди земельної ділянки.

У травні 2019 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що відповідно до розпоряджень Бобровицької районної державної адміністрації від 25 червня 2012 року № 414, від 21 листопада 2014 року № 274 та наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 08 червня 2016 року ОСОБА_4 за його заявою була надана в оренду земельна ділянка площею 44,7539 га (кадастровий номер 7420610100:08:000:0371) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 7 років, розташовану на території Бобровицької міської ради Бобровицького району Чернігівської області (а. с. 4-10, 21).

12 липня 2016 року між Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення (для ведення фермерського господарства) загальною площею 44,7539 га, кадастровий номер 7420610100:08:000:0371, в тому числі: ріллі - 42,1954 га, сіножатей - 2,5585 га, яка знаходиться на території Бобровицької міської ради Чернігівської області, строком на 7 років, державна реєстрація якого проведена в цей же день (а. с. 11-13, 24-28).

01 серпня 2016 року ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як засновниками прийнято рішення про створення фермерського господарства Віктор-2016 , яке було зареєстроване та набуло статусу юридичної особи 03 серпня 2016 року (а. с. 14-20).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 22).

У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Бобровицької районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_4 , на підставі якої нотаріальною конторою заведена спадкова справа № 264/2017 (а. с. 42-55).

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулися з заявами про відмову від прийняття спадщини після смерті свого батька 23 та 26 жовтня 2017 року (а. с. 43, 44).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Юридичним актом, який може бути оскарженим у судовому порядку, є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий у межах його компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні правові наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб`єктів.

Встановивши, що на час звернення до суду позивач не звертався до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини в частині права оренди земельної ділянки, а також не звертався до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області щодо укладення договору оренди, азвернувся іззаявою до Бобровицької державної нотаріальної контори 16 жовтня 2018 року та із заявою про видачу свідоцтва про право оренди спірної земельної ділянки 07 грудня 2018 року, та до Головного Управління Держгеокадастру у Чернігівській області у грудні 2018 року щодо внесення змін до договору оренди землі від 12 липня 2016 року. Ані свідоцтва про право на спадщину, ані постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії матеріали справи не містять. Будь-які юридичні акти Бобровицької державної нотаріальної контори, видані за результатами розгляду вказаних вище заяв, як на момент розгляду справи районним судом, так і під час розгляду даної справи в апеляційному суді, відсутні.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним, у зв`язку з відсутністю юридичного акта, який може бути оскаржено у судовому порядку (постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії) та без вирішення питання законності (незаконності) дій, бездіяльності, рішень відповідачів тощо.

Крім того, відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з набуттям права власності на земельну ділянку або укладенням договору оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства, що є передумовою для державної реєстрації останнього.

Відповідно до статті 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства.

За змістом статей 1, 5, 7, 8 і 12 Закону України Про фермерське господарство після укладення договорів оренди земельної ділянки для ведення фермерського господарства та проведення державної реєстрації такого господарства обов`язки орендаря цих земельних ділянок виконує фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Зазначений висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 275/82/18.

Оскільки після державної реєстрації договорів оренди позивач заснував і зареєстрував фермерське господарство, у правовідносинах користування земельними ділянками відбулася фактична заміна орендаря, й обов`язки землекористувача земельних ділянок перейшли до фермерського господарства з дня його державної реєстрації.

Доводи касаційної скарги про те, що суди не врахували висновок Верховного Суду України у справі № 6-375цс15 та дійшли помилкового висновку про те, що позивач не має право на отримання права оренди земельної ділянки у спадок є безпідставними, оскільки зазначений висновок Верховного Суду України висловлений у справі із іншими фактичними обставинами, а саме щодо витребування земельної ділянки з незаконного користування, яка була передана в користування на підставі договору оренди між фізичними особами та орендар якої помер, а його спадкоємець продовжив користуватися спірною земельною ділянкою.

Інші доводи касаційної скарги про те, що судами не досліджено питання щодо права на спадкування земельної ділянки, а висновки судів про відсутність спору є помилковими, оскільки Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області не визнає право позивача на спадкування оренди земельної ділянки та не має наміру замінювати сторону договору оренди земельної ділянки, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 20 грудня 2018 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 27 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук І. М. Фаловська