Рішення

від 20.02.2019 по справі 0940/2030/18

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2019 р. справа № 0940/2030/18

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Суддя Остап'юк С.В.,

за участю секретаря Котик Д.М.,

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Єврейської релігійної громади іудейського ортодоксального віросповідання до Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення за №2932-36/2018 від 06.09.2018, -

ВСТАНОВИВ:

01.11.2018 Єврейська релігійна громада іудейського ортодоксального віросповідання (далі - позивач, релігійна громада) звернулася в суд з адміністративним позовом до Коломийської міської ради Івано-Франківської області (далі - відповідач, Коломийська міська рада) про визнання незаконним та скасування рішення № 2932-36/2018 від 06.09.2018 про внесення змін у рішення Коломийської міської ради від 11.08.1995 №86 та рішення Коломийської міської ради від 30.11.1999 №203.

05.11.2018 суд залишив позовну заяву без руху для усунення її недоліків, які позивач у встановлений судом строк усунув.

Суд, ухвалою від 04.12.2018, відкрив провадження в адміністративній справі за даним позовом, призначив підготовче засідання, а також відповідно до частини 8 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та згідно частини 4 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язав відповідача опублікувати оголошення, за змістом відповідно до частини 5 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України про відкриття провадження у справі у виданні, в якому оскаржуване рішення було або мало бути офіційно оприлюднено.

Відповідно до вимог ухвали про відкриття провадження, відповідач опублікував оголошення, змістом, визначеним частиною 4 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.111).

Також, 20.12.2018 відповідач подав відзив на позовну заяву (а.с.49-51).

Для виконання завдань підготовчого провадження, 20.12.2018 проведено підготовче засідання в даній справі та за результатами підготовчого засідання закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач заявлені позовні вимоги щодо предмета спору обґрунтовує тим, відповідачем протиправно, в порушення положень Конституції України та норм Законів України Про місцеве самоврядування в Україні , внесенням оскаржуваним рішенням змін у рішення Коломийської міської ради від 11.08.1995 №86 та від 30. 11.1999 №203, шляхом зміни понять меморіальне кладовище на меморіальний сквер частини Коломийського міського скверу площею 1,4 га по вул. Чехова погіршує існуюче становище позивача, обмежуючи його права та інтереси, чим також порушує надані Законом України Про захист прав національних меншин , Декларації прав національностей України, Рамкової конвенції ООН Про захист прав національних меншин , ратифікованої Законом України від 09.12.1997 права громадян, які належать до національних меншин та реалізують свої спільні права через позивача.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали із вказаних у позовній заяві мотивів.

Представник відповідача в судовому засіданні заявлених позовних вимог не визнала, з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, обґрунтованого тим, що оскаржуваним рішенням не порушено жодних суб'єктивних прав позивача, а при прийняті спірного рішення відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Також представник відповідача зазначила, що прийняттю оскаржуваного рішення передували процедури, визначені Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , в тому числі проведення громадських слухань, а внесення змін до попередніх рішень Коломийської міської ради зумовлено затвердженням в 2014 році Генерального плану міста Коломиї.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд робить висновок, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, виходячи з таких мотивів.

Ухвалою Коломийської міської Ради народних депутатів Івано-Франківської області за №87 від 29.03.1991 Про земельну реформу віднесено землі історико-культурного, рекреаційного і природоохоронного призначення до спеціального земельного фонду місцевого значення згідно додатку №1, яким підпунктом ж пункту першого до земель історико-культурного призначення віднесено місця єврейських поховань по вул. Радянській - 1,2 га, по вул. 1 Травня -1,8 га, по вул. Лєрмонтова - 0,15 га (а.с.63-65).

Пунктом дев'ятим рішенням Коломийської міської Ради народних депутатів Івано-Франківської області за №86 від 11.09.1995 про надання земельних ділянок підприємствам і організаціям міста визначено частину міського скверу площею 1,4 га по вулиці Чехова територією меморіального кладовища та надано Коломийській єврейській релігійній громаді іудейського ортодоксального віросповідання дозвіл розробити проект впорядкування території меморіального кладовища (а.с.12).

Рішенням Коломийської міської ради за №203 від 30.11.1999 за результатами розгляду клопотання Єврейської релігійної громади про вирішення питання відводу землі під територію стародавніх Єврейських кладовищ в історичних межах, які існували до 1940 року, та приймаючи до уваги містобудівну ситуацію, яка склалася в м. Коломия на листопад 1999 року і враховуючи, що землі, зазначені в клопотанні не є вільними, міська рада вирішила визнати за Єврейськими кладовищами в м. Коломиї землі в межах, зазначених в рішеннях міської ради від 29.03.1991 №87 та від 11.08.1995 №86. Встановлено, що земля територій Єврейських кладовищ перебуває у комунальній власності м. Коломиї без права нових захоронень.

06.09.2018 рішенням Коломийської міської ради за №2932-36/2018 внесено зміни у пункт 9 рішення Коломийської міської ради від 11.08.1995 за №86, який викладено в новій редакції, згідно якої визначено частину скверу площею 1,4 га по вулиці Антона Чехова територією меморіального скверу та доручено управлінню комунального господарства розробити проект благоустрою меморіального скверу з подальшим внесенням на розгляд архітектурно-містобудівної ради при відділі архітектури та містобудування міської ради та сесією міської ради. Встановити термін розроблення проекту благоустрою 6 місяців.

Крім того, вищевказаним рішенням Коломийської міської ради від 06.09.2018 внесено зміни до рішення цієї ради за №203 від 30.11.1999, якими пункти 1, 2 та 3 викладено в новій редакції, а саме: визнано меморіальними скверами в м.Коломиї території єврейських поховань в межах, зазначених в рішеннях міської ради №87 (п. ж додатку 1) від 29.03.1991 та №86 від 11.08.1995. Встановлено, що територія меморіальних скверів перебуває у комунальній власності міста Коломиї. Встановлено, що територія меморіальних скверів може використовуватися виключно у межах законів України щодо подібних об'єктів (а.с.14).

Частиною 3 статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування.

Частина друга статті 19 Основного Закону України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. Органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Дотриманням вимог Конституції та Законів України є обов'язком для кожного, і в тому числі для органів місцевого самоврядування.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що у демократичній, правовій державі, якою Україну проголошено Конституцією України, загальновизнаними типами правового регулювання є два основоположні, базові принципи: загально-дозвільний - дозволено все, що не заборонено законом та спеціально-дозвільний (чи дозвільний) - заборонено все, що прямо не дозволено законом , або, інакше кажучи, дозволено лише те, що прямо передбачено законом . При цьому, якщо перший принцип зумовлює зміст і спрямованість поведінки людини та всіх інститутів громадянського суспільства, яким гарантується можливість діяти будь-яким чином та у будь-який спосіб, не порушуючи індивідуальну свободу, права інших людей чи законодавчо встановлені заборони, то другий принцип, поширюючи свій нормативний вплив на органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки. Адже вони зобов'язані діяти лише таким чином та у такий спосіб, як це прямо передбачено конституційно-правовими нормами і лише в межах закріпленої за ними компетенції.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України Про місцеве самоврядування в Україні .

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Як зазначалося судом вище, ухвалою Коломийської міської Ради народних депутатів Івано-Франківської області за №87 від 29.03.1991 Про земельну реформу віднесено землі історико-культурного, рекреаційного і природоохоронного призначення до спеціального земельного фонду місцевого значення згідно додатку №1, яким підпунктом ж пункту першого до земель історико-культурного призначення віднесено місця єврейських поховань по вул. Радянській - 1,2 га, по вул. 1 Травня -1,8 га та по вул. Лєрмонтова - 0,15 га.

Відповідно до статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення (частина 1).

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 2).

Враховуючи, що рішеннями Коломийської міської ради №86 від 11.08.1995 та № 203 від 30.11.1999 частина міського скверу на землях території єврейського кладовища площею 1,4 га по вул. Чехова в м. Коломия не відводилася та не передавалася у власність чи користування, то цільове призначення вказаної частини міського скверу не змінювалося і належить до земель історико-культурного призначення.

Стаття 23 Закону України Про поховання та похоронну справу передбачає, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад забезпечують планування та впорядкування території місць поховання згідно з генеральними планами забудови відповідних населених пунктів та іншої містобудівної документації з дотриманням обов'язкових містобудівних, екологічних та санітарно-гігієнічних вимог (частина 2).

Дослідженими в судовому засіданні викопіюванням з генерального плану міста Коломиї 2004 року та 2018 року вся територія міського скверу по вул. Чехова віднесена до територій зелених насаджень загального користування (а.с.103-105).

Крім того, частиною першою статті 23 Закону України Про поховання та похоронну справу встановлено, що для розміщення місця поховання рішенням уповноваженого органу в установленому законом порядку відповідному спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування надається земельна ділянка.

Доказів передачі спеціалізованому комунальному підприємству, установі, організації в постійне користування земельної ділянки з частини території міського скверу по вул. Чехова в м. Коломиї для розміщення місця поховання суду не надано.

Як наслідок, правовідносини, що виникли з приводу впорядкування частини території міського скверу по вул. Чехова в м. Коломия Законом України Про поховання та похоронну справу , на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не регулюються.

Одночасно з цим, суд зазначає, що згідно частини 4 статті 23 вказаного Закону України Про поховання та похоронну справу передбачено, що для почесних поховань органи місцевого самоврядування можуть відводити земельні ділянки поза територією місць поховання, на яких створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави.

Таким чином, Законом України Про поховання та похоронну справу передбачено можливість функціонування почесних поховань поза територією місць поховання тільки на земельних ділянках, на яких органами місцевого самоврядування створюються меморіальні бульвари, сквери, парки і кургани Слави.

При цьому, суд зазначає, що Закон України Про поховання та похоронну справу в своїх нормах не містить поняття меморіальне кладовище та не визначає такого об'єкту правового регулювання, призначеного для організації поховання померлих чи збереження місць поховань.

У зв'язку з цим, визначення відповідачем частини міського скверу, площею 1,4 га по вул. Антона Чехова в м. Коломия меморіальним сквером для функціонування поховань єврейського кладовища є правомірним та таким, що вчинене на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, суд зазначає, що предметом регулювання оскаржуваного рішення Коломийської міської ради, а також рішення відповідача №86 від 11.08.1995, до якого внесено оскаржуваним рішенням зміни є надання дозволу на розробку проекту благоустрою та впорядкування території, відповідно.

Стаття 18 Закону України Про основи містобудування передбачає, що впорядкування і благоустрій територій є наслідком реалізації містобудівної документації, що полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування

Частиною 2 статті 22 Закону України Про благоустрій населених пунктів встановлено, що проектування, будівництво та реконструкція об'єктів комплексного благоустрою здійснюються на основі генерального плану населеного пункту, комплексних транспортних схем та схем організації дорожнього руху, детальних планів територій, планів червоних ліній з урахуванням природно-кліматичних умов і містобудівних особливостей населеного пункту, експлуатаційних, протипожежних, екологічних та санітарних норм і правил, умов безпеки руху транспорту та пішоходів, етапності будівництва, реконструкції і капітального ремонту.

Містобудівною документацією є затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій, що визначено Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності, спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Частина 3 статті 19 вказаного Закону встановлює, що на підставі та з урахуванням положень затвердженого детального плану території може розроблятися проект землеустрою щодо впорядкування цієї території для містобудівних потреб, який після його затвердження стає невід'ємною частиною детального плану території. Частина 4 цієї статті Закону передбачає, що детальний план території визначає порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі.

Згідно з статтею 35 Закону України Про благоустрій населених пунктів технічна документація з питань благоустрою територій населених пунктів (проекти, схеми, карти, атласи тощо) розробляється з метою здійснення комплексу заходів з благоустрою територій, окремих об'єктів благоустрою, їх частин і може бути включена до правил благоустрою території відповідного населеного пункту. Технічна документація з питань благоустрою населених пунктів погоджується в установленому порядку та затверджується її замовником.

Рішенням відповідача за №86 від 11.08.1995 надано дозвіл позивачу розробити проект впорядкування території меморіального кладовища.

Позивач розробленого проекту впорядкування території на затвердження відповідачу не подав, також такого проекту позивач не надав суду.

Наданий позивачем локальний кошторис на будівельні роботи та зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, а також укладений між позивачем та Відділом управління комунальним майном Коломийської міської ради від 03.07.2009 №35/2009 договір тимчасового надання міської території для виконання земляних робіт та дозвіл №35/2009 на тимчасове користування міською територією для встановлення огорожі в період з 01.07.2009 до 20.08.2009 не складають містобудівної документації впорядкування території (а.с.68-90).

За таких обставин, позивач не реалізував рішення Коломийської міської ради за № 86 від 11.08.1995 в частині отриманого дозволу на розробку проекту впорядкування території меморіального кладовища.

06.08.2019 оскаржуваним рішенням відповідача доручено управлінню комунального господарства розробити проект благоустрою меморіального скверу з подальшим внесення на розгляд архітектурно-містобудівної ради при відділі архітектури та містобудування міської ради та сесію міської ради, встановивши термін розроблення проекту благоустрою 6 місяців.

Відповідно до частини першої статті другої Закону України Про регулювання містобудівної діяльності планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає прогнозування розвитку територій; забезпечення раціонального розселення і визначення напрямів сталого розвитку територій; обґрунтування розподілу земель за цільовим призначенням; взаємоузгодження державних, громадських та приватних інтересів під час планування і забудови територій; визначення і раціональне взаємне розташування зон житлової та громадської забудови, виробничих, рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих, історико-культурних та інших зон і об'єктів; встановлення режиму забудови територій, на яких передбачено провадження містобудівної діяльності; розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; збереження, створення та відновлення рекреаційних, природоохоронних, оздоровчих територій та об'єктів, ландшафтів, лісів, парків, скверів, окремих зелених насаджень; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури; створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; проведення моніторингу забудови; ведення містобудівного кадастру; здійснення контролю у сфері містобудування.

Частина 1 статті 4 вказаного Закону визначає, що об'єктами містобудування на місцевому рівні є планувальна організація території населеного пункту, його частини (групи земельних ділянок) зі спільною планувальною структурою, об'ємно-просторовим рішенням, інженерно-транспортною інфраструктурою, комплексом об'єктів будівництва, що визначаються у населених пунктах відповідно до меж населених пунктів, їх функціональних зон (сельбищної, промислової тощо), житлових районів, мікрорайонів (кварталів), приміських зон відповідно до містобудівної документації на місцевому рівні.

Таким чином, Коломийською міською радою оскаржуваним рішенням здійснено повноваження щодо планування і забудови об'єкта містобудування історико-культурного призначення комунальної власності міста Коломиї, шляхом доручення управлінню комунального господарства розробити проект благоустрою меморіального скверу з подальшим внесення на розгляд архітектурно-містобудівної ради при відділі архітектури та містобудування міської ради та сесії міської ради.

Позивачем у позовній заяві, а також представниками позивача в судовому засіданні, не обґрунтовано в який спосіб рішення відповідача щодо доручення розробити проект благоустрою меморіального скверу та подальше його внесення на розгляд архітектурно-містобудівної ради та сесії міської ради порушує права та законні інтереси позивача чи обмежує позивача в їх реалізації.

Відповідач, а також інші органи місцевого самоврядування, в тому числі управління комунального господарства Коломийської міської ради на виконання вимог статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рівність конституційних прав і свобод громадян, а також рівність громадян перед законом гарантована статтею 24 Конституції України.

Також стаття 24 Основного Закону встановлює, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Рівність політичних, економічних, соціальних та культурних прав всіх народів, національних груп, громадян, які проживають на території України гарантується Українською державою відповідно до Декларації прав національностей України, ратифікованої Законом України від 01.11.1991.

Згідно з статтею 5 Декларації прав національностей України, а також частини 2 статті 6 Закону України Про національні меншини в Україні пам'ятки історії та культури національних меншин на території України охороняються законом.

При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, суд виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини, суд зазначає, що є неприпустимими всі форми дискримінації, а будь-яке пряме чи непряме обмеження прав і свобод громадян за національною або іншою ознакою є неприйнятним в умовах демократичного суспільства.

Процедура розроблення та розгляду проекту благоустрою меморіального скверу площею 1,4 га по вул. Антона Чехова в м. Коломия в силу дії статті 19 та 24 Конституції України, Декларації прав національностей України, Закону України Про національні меншини в Україні , Про охорону культурної спадщини відповідачем повинна проводитися в спосіб, що покликаний сприяти в реалізації релігійних та культурних права громадян, які діють через створену громадську організацію - позивача, а прийняте за її наслідками рішення повинно забезпечити дотримання прав осіб, які належать до національних меншин.

Оскаржуване рішення відповідача є тільки підставою для виникнення зазначених правовідносин з приводу розроблення та розгляду проекту благоустрою території, його прийняття є загальним способом реалізації відповідачем повноваження щодо планування і забудови об'єкта містобудування, а позивач наділений рівними з усіма іншими суб'єктами містобудування гарантіями на участь у процесі прийняття цього рішення.

У зв'язку з цим відсутні підстави вважати, що реалізація органом місцевого самоврядування своїх повноважень планування і забудови об'єкта містобудування історико-культурного призначення комунальної власності, шляхом надання доручення на розробку проекту благоустрою вчинене з метою обмеження вибору обсягу і форм здійснення прав, громадянами, які належать до національних меншин, чи переслідує мету створення перешкод для задоволення їх релігійних чи культурних прав.

Вірним є посилання позивача, на Рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування, в якому Конституційний Суд України зазначає, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Однак, враховуючи, що позивач не реалізував рішення Коломийської міської ради за № 86 від 11.08.1995 в частині отриманого дозволу на розробку проекту впорядкування території меморіального кладовища, то правовідносини, що пов'язані з реалізацією суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача на розробку такого проекту не виникли.

Одночасно з цим, суд зазначає, що Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування дійшов висновку про те, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області за № 2932-36/2018 від 06.09.2018 про внесення змін у рішення Коломийської міської ради від 11.08.1995 №86 та рішення Коломийської міської ради від 30.11.1999 №203 прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та не підлягає до скасування.

Таким чином, за наслідками судового розгляду обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги не підтверджені, відсутні фактичні та правові підстави для задоволення позовних вимог, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Судових витрат, які підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у справі не має.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Єврейської релігійної громади іудейського ортодоксального віросповідання (вулиця Пекарська, будинок 3, місто Коломия, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 25063711) до Коломийської міської ради Івано-Франківської області (проспект Михайла Грушевського, будинок 1, місто Коломия, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 04054334) про визнання незаконним та скасування рішення за №2932-36/2018 від 06.09.2018, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап'юк С.В.

Рішення складене в повному обсязі 04 березня 2019 р.