Постанова

від 05.03.2019 по справі 640/19437/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/19437/18 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

При секретарі: Марчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Університету державної фіскальної служби України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом Університету державної фіскальної служби України до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Університет державної фіскальної служби України звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Державної фіскальної служби України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати повністю рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 19 вересня 2018 року № 0071755602 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 березня 2016 року до 17 травня 2017 року; визнати протиправним та скасувати повністю рішення Державної фіскальної служби про результати розгляду скарги від 26 жовтня 2018 року № 34921 /6/99-9911-02-02-25.

Разом з позивом Університетом державної фіскальної служби України було подано заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій він просив:

- зупинити дію індивідуального акта - рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 19 вересня 2018 року № 0071755602 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 березня 2016 року до 17 травня 2017 року;

- заборонити Головному управлінню Державної фіскальної служби України у Київській області передавати до виконання до державної виконавчої служби рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 19 вересня 2018 року № 0071755602 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 березня 2016 року до 17 травня 2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року в задоволенні даного клопотання - відмовлено.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що у ході розгляду заявленого клопотання не виявлено існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення, або неможливості захисту таких прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову, або необхідності докласти значних зусиль та витрат для відновлення таких прав та інтересів при виконанні у майбутньому судового рішення, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та прийняте нове рішення, яким задовольнити клопотання про забезпечення позову.

При цьому посилається на порушення судом норм процесуального права, зазначаючи, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, також судом першої взагалі не було наведено жодного обґрунтування відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову всупереч вимогам КАС України, не мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до норм статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.

Перелік видів забезпечення позову встановлено ч.1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ від 06 березня 2008 року № 2.

Тобто, позивач повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Між тим, дослідивши клопотання про забезпечення адміністративного позову, колегія суддів вважає, що позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів.

Так, заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що оскільки оскаржуване рішення є за Законом виконавчим документом, то існує ймовірність, що відповідач передасть рішення Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 19 вересня 2018 року № 0071755602 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за період з 21 березня 2016 року до 17 травня 2017 року до державної виконавчої служби щодо стягнення оспарюваної суми у примусовому порядку і тим самим завдасть шкоди інтересам апелянта, ускладнить розгляд справи, унеможливить виконання рішення суду. Крім того, апелянт вважає, що рішення має очевидну протиправність.

На думку скаржника, в результаті виконання рішень відповідача апелянт зазнає матеріальної шкоди у зв'язку із стягненням штрафу та пені в сумі 100591,08 грн. В подальшому, якщо на момент ухвалення рішення на користь апелянта, та рішення відповідача буде визнано протиправними та недійсними, а кошти вже будуть у примусовому порядку стягненні виконавчою службою, апелянт вимушений буде знов звертатись до суду із позовом про стягнення з відповідача - Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області безпідставно стягнутих штрафу та пені із додатковими витратами зі сплати судового збору, витрат на листування та відрядження представника (адвоката) апелянта для участі у судових засіданнях (в т.ч. транспортні витрати, а також платні послуги адвоката).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, даний спір виник між сторонами з огляду на ймовірну протиправність рішення фіскального органу про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Колегія суддів зазначає, що в даному випадку протиправність оскаржуваного рішення є безпосереднім предметом спору і жодним чином не може бути оцінена судом при вирішенні питання про забезпечення позову, оскільки це стане фактично його вирішенням по суті.

При цьому, посилання позивача на очевидну протиправність дій відповідача має абстрактний характер, не містить вказівок на конкретне порушення ним норм законодавства чи безпосередньо прав позивача, не підкріплено ніякими доказами, крім як власним суб'єктивним ставленням позивача до даної ситуації, та ніяк не підтверджує обґрунтованість зави про забезпечення позову.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді клопотання неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

А тому вірним є рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Отже при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Університету державної фіскальної служби України - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та оскарженню не підлягає відповідно до статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Файдюк В.В.

Судді: Мєзєнцев Є.І.

Чаку Є.В.