Рішення

від 14.07.2020 по справі 640/19437/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2020 року м. Київ № 640/19437/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомУніверситету державної фіскальної служби України доГоловного управління Державної фіскальної служби у Київській області Державної фіскальної служби України провизнання протиправним та скасування рішень представники сторін: позивача: Фокін Я.Ф., Будуленко Є.В.; відповідачів - Чайковський Ю.Ю . , ВСТАНОВИВ:

21.11.2018 Університет державної фіскальної служби України (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (надалі - відповідач-1), Державної фіскальної служби України (нижче - відповідач-2), у якому просить визнати протиправними та скасувати:

- рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.09.2018 № 0071755602 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.03.2016 до 17.05.2017;

- рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 26.10.2018 № 34921/6/99-9911-02-02-25.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є зареєстрованим платником єдиного внеску; у разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску, такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки) та застосовує до платника штрафні санкції, в порядку і розмірах, визначених Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 499 від 20.04.2015; вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органів доходів і зборів; вимога про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на адресу позивача не надходила, перевірка позивача на предмет дотримання норм Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не проводилась; позивач не має і не мав у своєму складі підпорядкованих структурних одиниць - юридичних осіб, а отже є декларативним твердження відповідача-1 про те, що мала місце несвоєчасна сплата єдиного внеску у реорганізованих структурних одиницях позивача; розпорядженням КМУ від 11.11.2015 № 1184-р Про утворення Університету державної фіскальної служби України утворено Університет шляхом злиття Національного університету ДПС України, Державного науково-дослідного інституту митної справи, Науково-дослідного інституту фінансового права; 19.06.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації припинення Науково-дослідного інституту фінансового права; 04.10.2018 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було внесено запис про проведення державної реєстрації припинення Державного науково-дослідного інституту митної справи; відповідно до п.п. 11 п. 1 ст. 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підставою для відмови в державній реєстрації припинення юридичної особи є наявність заборгованості із сплати єдиного внеску; згідно із абз. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зняття з обліку платників єдиного внеску проводиться після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку; таким чином оскільки державна реєстрація припинення Державного науково-дослідного інституту митної справи та Науково-дослідного інституту фінансового права відбулась, позивач, як правонаступник припинених юридичних осіб, не має зобов`язань по сплаті єдиного внеску цих осіб.

Також позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, в якій просив суд зупинити дію рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.09.2018 № 0071755602 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.03.2016 до 17.05.2017; заборонити Головному управлінню Державної фіскальної служби у Київській області передавати до виконання до державної виконавчої служби оскаржуване рішення.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

Ухвалою від 23.11.2018 у справі № 640/19437/18 в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову було відмовлено.

28.11.2018 ухвалою суду було відкрито провадження в адміністративній справі № 640/19437/18 та призначено справу до розгляду в підготовче судове засідання на 31.01.2019.

Судовими повістками про виклик від 25.01.2019 викликано представників сторін у судове засідання на 22.02.2019.

21.02.2019 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 проти позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції відповідач-1 зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦК України та ч. 4 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців в разі злиття суб`єктів господарювання усі майнові права та обов`язки кожного з них переходять до суб`єкта господарювання, що утворюється внаслідок такого злиття; права і обов`язки юридичних осіб, що зливаються, переходять до юридичної особи - правонаступника на підставі окремих передавальних актів; таким чином позивач за своїм правовим статусом є правонаступником прав та обов`язків юридичних осіб, що були реорганізовані шляхом злиття; згідно із п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; відповідно до ч. 12 ст. 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

В судовому засіданні 22.02.2019 суд, заслухавши пояснення представників сторін, ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 02.04.2019.

14.03.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог, комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт або розподільчий баланс, який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється; в наявному в матеріалах справи передавальному акті зафіксовано, що дебіторська заборгованість на звітну дату відсутня, заборгованість із сплати податків та зборів на момент передачі відсутня; відповідачем-1 відомості за формою № 11-ЄСВ комісії з припинення не надсилались; вимога про сплату боргу (недоїмки) позивачу не надходила.

В судовому засіданні 02.04.2019 суд, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши докази по справі, поставив на обговорення питання про перехід до стадії письмового провадження. Представники сторін не заперечували щодо розгляду справи в порядку письмового провадження. Суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

11.11.2015 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 1184-р Про утворення Університету державної фіскальної служби України , пунктами 1, 3 якого передбачено погодитися з пропозицією Міністерства освіти і науки та Державної фіскальної служби щодо утворення Університету державної фіскальної служби України, реорганізувавши шляхом злиття Національний університет державної податкової служби України, Державний науково-дослідний інститут митної справи, Науково-дослідний інститут фінансового права з віднесенням його до сфери управління Державної фіскальної служби; Державній фіскальній службі затвердити у двомісячний строк статут, структуру та штатний розпис новоутвореного вищого навчального закладу і здійснити інші заходи щодо його матеріально-технічного та кадрового забезпечення, а також заходи, пов`язані з реорганізацією Національного університету державної податкової служби України, Державного науково-дослідного інституту митної справи, Науково-дослідного інституту фінансового права.

15.01.2016 Державною фіскальною службою України було прийнято наказ № 36 Про реорганізацію Науково-дослідного інституту фінансового права , відповідно до п.п. 1, 4.5., 4.6. якого наказано розпочати реорганізацію шляхом злиття Науково-дослідного інституту фінансового права (код ЄДРПОУ 26147232) та встановити двомісячний строк для задоволення вимог кредиторів; після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог і закінчення процедури припинення, яка передбачена законодавством, скласти щодо Інституту передавальний акт із зазначенням в ньому про правонаступництво щодо всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами; передати копію передавального акту до органів державної реєстрації за місцем державної реєстрації Інституту.

15.01.2016 Державною фіскальною службою України було прийнято наказ № 37 Про реорганізацію Державного науково-дослідного інституту митної справи , відповідно до п. п. 1, 4.5., 4.6. якого наказано розпочати реорганізацію шляхом злиття Державного науково-дослідного інституту митної справи (код ЄДРПОУ 36308785) та встановити двомісячний строк для задоволення вимог кредиторів; після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог і закінчення процедури припинення, яка передбачена законодавством, скласти щодо Інституту передавальний акт із зазначенням в ньому про правонаступництво щодо всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами; передати копію передавального акту до органів державної реєстрації за місцем державної реєстрації Інституту.

29.03.2017 комісією з реорганізації Державного науково-дослідного інституту митної справи та комісією від Університету державної фіскальної служби України складено акт приймання-передачі, в якому, зокрема, зазначено, що до складу об`єкта передачі входять активи, пасиви згідно балансу на 01.01.2017 та позабалансового обліку, зокрема, такі облікові одиниці: вартість необоротних активів: первісна вартість 1 126 319,00 грн., залишкова вартість 214 123,16 грн.; матеріали 82 568,11 грн., малоцінні та швидкопсувні предмети 22 587,03 грн.; грошові документи 324,40 грн.; кредиторська заборгованість відсутня.

30.03.2017 комісією з реорганізації Науково-дослідного інституту фінансового права та комісією від Університету державної фіскальної служби України складено акт приймання-передачі, в якому, зокрема, зазначено, що до складу об`єкта передачі входять активи, пасиви згідно балансу на 01.01.2017 та позабалансового обліку, зокрема, такі облікові одиниці: вартість необоротних активів: первісна вартість 1 377 576,00 грн., залишкова вартість 393 437,00 грн.; матеріали 687 619,44 грн., кредиторська заборгованість відсутня.

19.09.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби Київської області прийнято рішення № 0071755602, яким на підставі ч. 10 п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 58 714,16 грн. та пеня за період 21.03.2016 до 17.05.2017 в розмірі 41 876,92 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся до Державної фіскальної служби України із скаргою (вих. № 2469/91-91-01-23 від 27.09.2018), в якій просив спірне рішення скасувати.

Рішенням про результати розгляду скарги (вих. № 34921/6/99-9911-02-02-25 від 26.10.2015) Державна фіскальна служба України залишила скаргу позивача без задоволення, а рішення Головного управління Державної фіскальної служби Київської області № 0071755602 від 19.09.2018 - без змін.

Не погоджуючись із такими діями відповідачів позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку встановлені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - Закон № 2464).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами (п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464).

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону № 2464 контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів.

Частиною 1 ст. 5 Закону № 2464 встановлено, що облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування був затверджений наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014 (надалі - Порядок № 1162).

Пунктом 1 розділу VI Порядку № 1162 передбачено, що контролюючими органами є відповідні державні податкові інспекції у районах, містах (крім м. Києва), районах у містах, об`єднані державні податкові інспекції (далі - ДПІ) та головні управління ДФС в областях, м. Києві, Офіс великих платників податків ДФС (далі - ГУ).

Отже з наведеного вбачається, що податкові органи наділенні повноваженнями здійснювати контроль за дотриманням платниками вимог законодавства щодо обчислення та сплати єдиного внеску.

В свою чергу Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затверджена наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 (надалі - Інструкція № 449).

Вказана Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування , нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Пунктом 1 Розділу IV Інструкції № 449 встановлено, що:

1) єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшені на суму відрахувань податків, інших обов`язкових платежів, що відповідно до Закону сплачуються із зазначених сум або за договорами позики, придбання товарів та виплат на інші цілі за дорученням отримувача;

2) єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати;

3) єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, в тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення єдиного внеску із сум, виражених в іноземній валюті (крім випадків сплати єдиного внеску в іноземній валюті згідно з договорами про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) особами, які працюють або постійно проживають за межами України, зазначеними в абзаці третьому підпункту 3 пункту 1 розділу V цієї Інструкції), здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на день обчислення єдиного внеску;

4) обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється, виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку нараховується єдиний внесок;

5) при обчисленні єдиного внеску платниками, зазначеними в підпункті 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, за осіб, зазначених в абзацах третьому, п`ятому - сьомому підпункту 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, що здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2011 року N 178 "Про затвердження Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб", у розмірі не менше мінімального страхового внеску за кожну особу за минулі періоди застосовується розмір єдиного внеску, що діяв у місяці, за який нараховується єдиний внесок.

Сплата єдиного внеску здійснюється за місцем обліку такого платника в національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на відповідні рахунки органів доходів і зборів, відкриті в органах Державної казначейської служби України (далі - органи Казначейства), для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь (п.п. 1 п. 2 Розділу IV Інструкції № 449).

Згідно із п.п. 1, 2 Розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Як встановлено п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (п. 10 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464).

Відповідно до п. 1 Розділу VII Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Підпунктом 2 пункту 2 Розділу VII Інструкції № 449 встановлено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Таким чином з наведеного вбачається, що до платників, які не виконали обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, орган доходів і зборів застосовує штрафні санкції у вигляді штрафу (10% або 20% своєчасно не сплачених сум) та пеню (0,1% від суми недоплати за кожний день прострочення платежу).

Як вбачається із матеріалів справи, 19.09.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби Київської області прийнято рішення № 0071755602, яким на підставі ч. 10 п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 58 714,16 грн. та пеня за період 21.03.2016 до 17.05.2017 в розмірі 41 876,92 грн.

Оскаржуючи вказане рішення позивач зазначає, що він, як правонаступник припинених юридичних осіб, а саме: Національного університету державної податкової служби України, Державного науково-дослідного інституту митної справи, Науково-дослідного інституту фінансового права, не несе зобов`язань із сплати єдиного внеску вказаними юридичними особами.

Тож суд досліджує матеріали справи та законодавство на предмет правонаступництва прав та обов`язків юридичних осіб в разі злиття.

Так з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що Університет державної фіскальної служби України був створений 26.01.2016, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань був внесений запис № 1 357 134 0000 004323.

Отже дослідженню підлягає законодавство в редакції станом на січень 2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ЦК України (в редакції станом на січень 2016 року) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Суб`єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства (ч. 1 ст. 56 ГК України).

Статтею 105 ЦК України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов`язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади (ч. 1 ст. 106 ЦК України).

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 107 ЦК України кредитор може вимагати від юридичної особи, що припиняється, виконання зобов`язань якої не забезпечено, припинення або дострокового виконання зобов`язання, або забезпечення виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що вимоги кредиторів повинні бути виражені у письмовій формі. Протягом не менше ніж два місяці з моменту розміщення повідомлення про припинення юридичної особи, комісія з припинення юридичної особи розглядає подані до неї вимоги кредиторів. Вона має право задовольняти чи відхиляти заявлені вимоги. За результатами своєї діяльності комісія складає передавальній акт (у разі злиття, приєднання, перетворення), або розподільчий баланс (у разі поділу). Вказані документи мають обов`язково містити положення про правонаступництво, щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, а також стосовно її всіх боржників та кредиторів включаючи зобов`язання, які оспорюються.

Після остаточного завершення роботи комісії з передавальним актом чи розподільчим балансом, комісія передає відповідний документ на затвердження учасникам юридичної особи або органу що прийняв рішення про припинення юридичної особи. Потім відповідно до Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань до органу, що здійснює реєстрацію, за місцем реєстрації відповідної юридичної особи, подається відповідний пакет документів.

При цьому, в теорії права розрізняють універсальне та сингулярне правонаступництво.

За універсальним правонаступництвом, яке має місце у випадках припинення юридичної особи, відбувається перехід усієї сукупності прав та обов`язків певної особи. При цьому майно особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва праводателю, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні.

Важливим є правильне визначення моменту переходу прав до правонаступника юридичної особи. Відповідно до ст. 107 ЦК України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника. Отже, моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення запису до Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в порядку, передбаченому Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - Закон № 755).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у разі злиття юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутвореної юридичної особи та державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття. Припинення вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Згідно із ч. 13 ст. 17 Закону України № 755 для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її реорганізації після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації;

2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) розподільчого балансу - у разі припинення юридичної особи в результаті поділу;

3) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі припинення юридичної особи в результаті перетворення, злиття або приєднання;

4) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню, - у разі припинення юридичної особи в результаті поділу, злиття або приєднання;

5) документи для державної реєстрації створення юридичної особи, визначені частиною першою цієї статті, - у разі припинення юридичної особи в результаті перетворення;

6) документи для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, визначені частиною четвертою цієї статті, - у разі припинення юридичної особи в результаті приєднання.

Отже, відповідно до норм цього Закону злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються у результаті злиття.

Такий висновок узгоджується із судовою практикою, що, як приклад, відображено в постанові ВГСУ від 14.09.2016 у справі № 908/1748/15-г.

Таким чином аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що в разі злиття до новоутвореної особи переходять усі права та обов`язки юридичних осіб, що припинились. При цьому, обсяг таких прав та обов`язків має бути відображений в передавальному акті.

Як зазначалось вище, 11.11.2015 Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження № 1184-р Про утворення Університету державної фіскальної служби України , пунктами 1, 3 якого передбачено погодитися з пропозицією Міністерства освіти і науки та Державної фіскальної служби щодо утворення Університету державної фіскальної служби України, реорганізувавши шляхом злиття Національний університет державної податкової служби України, Державний науково-дослідний інститут митної справи, Науково-дослідний інститут фінансового права з віднесенням його до сфери управління Державної фіскальної служби; Державній фіскальній службі затвердити у двомісячний строк статут, структуру та штатний розпис новоутвореного вищого навчального закладу і здійснити інші заходи щодо його матеріально-технічного та кадрового забезпечення, а також заходи, пов`язані з реорганізацією Національного університету державної податкової служби України, Державного науково-дослідного інституту митної справи, Науково-дослідного інституту фінансового права.

15.01.2016 Державною фіскальною службою України було прийнято наказ № 36 Про реорганізацію Науково-дослідного інституту фінансового права , відповідно до п. п. 1, 4.5., 4.6. якого наказано розпочати реорганізацію шляхом злиття Науково-дослідного інституту фінансового права (код ЄДРПОУ 26147232) та встановити двомісячний строк для задоволення вимог кредиторів; після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог і закінчення процедури припинення, яка передбачена законодавством, скласти щодо Інституту передавальний акт із зазначенням в ньому про правонаступництво щодо всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами; передати копію передавального акту до органів державної реєстрації за місцем державної реєстрації Інституту.

15.01.2016 Державною фіскальною службою України було прийнято наказ № 37 Про реорганізацію Державного науково-дослідного інституту митної справи , відповідно до п. п. 1, 4.5., 4.6. якого наказано розпочати реорганізацію шляхом злиття Державного науково-дослідного інституту митної справи (код ЄДРПОУ 36308785) та встановити двомісячний строк для задоволення вимог кредиторів; після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог і закінчення процедури припинення, яка передбачена законодавством, скласти щодо Інституту передавальний акт із зазначенням в ньому про правонаступництво щодо всіх його кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами; передати копію передавального акту до органів державної реєстрації за місцем державної реєстрації Інституту.

29.03.2017 комісією з реорганізації Державного науково-дослідного інституту митної справи та комісією від Університету державної фіскальної служби України складено акт приймання-передачі, в якому, зокрема, зазначено, що до складу об`єкта передачі входять активи, пасиви згідно балансу на 01.01.2017 та позабалансового обліку, зокрема, такі облікові одиниці: вартість необоротних активів: первісна вартість 1 126 319,00 грн., залишкова вартість 214 123,16 грн.; матеріали 82 568,11 грн., малоцінні та швидкопсувні предмети 22 587,03 грн.; грошові документи 324,40 грн.; кредиторська заборгованість відсутня.

30.03.2017 комісією з реорганізації Науково-дослідного інституту фінансового права та комісією від Університету державної фіскальної служби України складено акт приймання-передачі, в якому, зокрема, зазначено, що до складу об`єкта передачі входять активи, пасиви згідно балансу на 01.01.2017 та позабалансового обліку, зокрема, такі облікові одиниці: вартість необоротних активів: первісна вартість 1 377 576,00 грн., залишкова вартість 393 437,00 грн.; матеріали 687 619,44 грн., кредиторська заборгованість відсутня.

Таким чином, ані в передавальному акті від 29.03.2017 (укладеному між комісією з реорганізації Державного науково-дослідного інституту митної справи та комісією від Університету державної фіскальної служби України), ані в передавальному акті від 30.03.2017 (укладеному комісією з реорганізації Науково-дослідного інституту фінансового права та комісією від Університету фіскальної служби України) не вказана заборгованість із сплати податків і зборів, єдиного внеску, тощо.

При цьому, в п. 2 розділу VI Інструкції № 1162 зазначено, що головні управління виконують процедури обліку платників відповідно до функцій, визначених Податковим кодексом України, зокрема, проводять заходи, пов`язані з припиненням (закриттям) платників єдиного внеску, формують та направляють (видають) відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску за формою N 11-ЄСВ та повідомлення про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою N 10-ЄСВ у порядку, визначеному розділами IV, V цього Порядку.

Розділом IV Інструкції № 1162 встановлений порядок зняття з обліку платників єдиного внеску - юридичних осіб (відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців

Так, відповідно до п. 1 Розділу IV Інструкції № 1162 процедури щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску у зв`язку з припиненням платника єдиного внеску контролюючим органом розпочинаються та проводяться в разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей):

- відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи;

- відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення про припинення відокремленого підрозділу;

- судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника єдиного внеску, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів такого платника, зміну мети установи, реорганізацію платника єдиного внеску.

При отриманні одного із зазначених документів (відомостей) контролюючий орган вносить відповідний запис до реєстру страхувальників.

Після отримання від державного реєстратора відповідних відомостей згідно з пунктом 1 цього розділу контролюючий орган проводить передбачену законодавством перевірку платника щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску (п. 2 Розділу IV Інструкції № 1162).

Пунктами 3-4 Розділу IV Інструкції № 1162 передбачено, що за результатами перевірки щодо правильності нарахування та сплати єдиного внеску платник здійснює остаточні розрахунки.

До завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, а також у день отримання запиту від суб`єкта державної реєстрації контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру у порядку інформаційної взаємодії відомості про відсутність (наявність) заборгованості зі сплати єдиного внеску за формою N 11-ЄСВ (додаток 4).

Якщо до завершення строку, визначеного для заявлення кредиторами своїх вимог, на запит суб`єкта державної реєстрації контролюючим органом було надано відомості про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску та якщо у платника єдиного внеску виникла заборгованість зі сплати єдиного внеску до проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, то контролюючий орган формує та передає до Єдиного державного реєстру відомості про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Якщо контролюючим органом до Єдиного державного реєстру передано відомості про наявність заборгованості зі сплати єдиного внеску, то після погашення такої заборгованості контролюючий орган передає до Єдиного державного реєстру відомості про відсутність заборгованості зі сплати єдиного внеску.

У разі наявності заборгованості зі сплати єдиного внеску відомості за формою N 11-ЄСВ разом із додатком надсилаються (видаються) комісії з припинення (ліквідаційній комісії, ліквідатору) або відповідальній особі платника за його зверненням.

Разом з тим в матеріалах справи відсутні, а відповідачами не надані докази складання відомості про наявність заборгованості із сплати єдиного внеску за формою № 11-ЄСВ.

Більш того, за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки Державного науково-дослідного інституту митної справи з питань дотримання податкового законодавства за період з 23.08.2016 по 02.07.2018, валютного законодавства за період з 23.08.2016 по 02.07.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 28.03.2016 по 02.07.2018 Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області було складено Довідку № 1184/22-01-14-05/36308785 від 07.07.2018, з якої вбачається, що порушень не виявлено.

Крім цього згідно із п. 2 розділу VI Інструкції № 469 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Втім в матеріалах справи відсутні, а відповідачами не надані, докази направлення позивачу вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

При цьому, суд акцентує увагу, що в порядку виконання обов`язку, встановленого ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачами не спростовані доводи позивача, викладені у позовній заяві та у відповіді на відзив.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.09.2018 № 0071755602 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.03.2016 до 17.05.2017 підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 26.10.2018 № 34921/6/99-9911-02-02-25, суд зазначає наступне.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Втім, рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 26.10.2018 № 34921/6/99-9911-02-02-25 не є актом індивідуальної дії в розумінні КАС України та само по собі не впливає на права або інтереси позивача по справі.

За вказаних обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про скасування вказаного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

З наведеного випливає, що за правилами ч. ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то судові витрати підлягають частковому відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Університету державної фіскальної служб України - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 19.09.2018 № 0071755602 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.03.2016 до 17.05.2017.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код 39393260, адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Університету державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 40233365, адреса: 08201, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Університетська, 31), на будь-який рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, судові витрати у сумі 1 762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко