Постанова

від 05.03.2019 по справі 908/1475/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019 року м. Дніпро Справа № 908/1475/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Кузнецової І. Л., Подобєда І.М.

секретар судового засідання Пінчук Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області

на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 р.

( головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Боєва О.С., Зінченко Н.Г.,

м. Запоріжжя, повний текст складено та підписано 27.11.2017 р. )

по справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Єлизаветівське",

с. Єлизаветівка Запорізької області

до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

м. Запоріжжя

про визнання договору оренди землі № 167/55 від 17.04.2007 р. поновленим та визнання укладеною додаткову угоду до договору оренди землі про поновлення договору на 10 років

                    ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 р. позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Єлизаветівське" до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задоволено - визнано договір оренди землі № 167/55 від 17.04.2007 року, зареєстрований у Приморському РВ ЗРФ ДП "Центр ДЗК", запис в державному реєстрі земель № 040727800175 від 17.04.2007 року, укладений між Приватним акціонерним товариством "Єлизаветівське" та Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, поновленим шляхом укладення додаткової угоди в редакції Додаткової угоди про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017 року, яка була підписана Приватним акціонерним товариством "Єлизаветівське" та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі".

Не погодившись з прийнятим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 р. у справі № 908/1475/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

В обгрунтування апеляційної скарги Скаржник посилається на те, що у зв'язку з ненаданням Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, Головне управління, як орендодавець, не мало можливості визначити розмір орендної плати за землю та не мало правових підстав для поновлення (продовження) договору оренди землі № 166/55 від 17.04.2007 р. Також, Головним управління було запропоновано поновити вказаний договір оренди, на умовах – 8 % орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з терміном дії оренди 7 років.

Скаржник наголошує на тому, що між Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області та ПАТ «Єлизаветівське» не досягнуто домовленості щодо зміни істотних умов договору. З моменту недосягнення домовленості щодо зміни істотних умов договору переважне право орендаря ( ПАТ «Єлизаветівське» ) на укладення договору оренди землі припинилося.

Скаржник зазначає, що для застосування норми матеріального права, передбаченої ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», повинні мати місце лише події, пов'язані з продовженням користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та відсутністю листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі. Проте, у спірних правовідносинах, серед інших, мали місце такі події: орендар повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк: до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендарю направлено лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення в частині заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі на умовах орендаря.

Водночас, на думку Скаржника, суд першої інстанції застосував у даній справі норми матеріального права, викладені в ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», які не підлягали застосуванню до спірних правовідносин. Натомість, до спірних правовідносин підлягали застосуванню норми ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». Відповідно, і застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, викладених в ч. ч. 1-5 та в ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", у судових справах може відбуватись лише шляхом їх взаємовиключення.

Від Приватного акціонерного товариства "Єлизаветівське", надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

В обгрунтування своїх заперечень, Товариство посилається на те, що фактичні обставини справи вказують наявність наступних юридичних фактів: Позивач виконав вимоги ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» стосовно реалізації свого переважного права, але Відповідач ухилився від виконання свої обов'язків, передбачених вказаною нормою законодавства; Позивач належним чином виконує умови спірного договору оренди та продовжує користуватись відповідною земельною ділянкою після закінчення строку дії відповідного договору ( що свідчить про вчинення Позивачем конклюдентних дій з метою поновлення спірного договору оренди), протягом встановленого строку ( протягом місяця після закінчення строку спірного договору оренди, тобто в період після 17.04.2017 р. та до 17.05.2017 р. ) від Відповідача не надійшли заперечення щодо поновлення відповідного договору оренди землі. Вказані юридичні факти свідчать про фактичне поновлення вказаного договору оренди саме з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Стосовно доводів Відповідача, Позивач звертає увагу на те, що ч. ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначено вичерпний перелік документів, з якими Позивач повинен був звернутись до Відповідача, при цьому вказаними нормами законодавства не передбачено подання Позивачем серед іншого і витягу з нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки. За таких обставин, вимога Відповідача щодо надання Позивачем вказаного витягу з нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки не відповідає приписам законодавства України та свідчить про перевищення Відповідачем своїх повноважень.

У відзиві на апеляційну скаргу Позивач просив суд здійснити розподіл судових витрат з урахуванням витрат Позивача на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи в суді апеляційної інстанції в сумі 5 000,00 грн. - за рахунок Відповідача, зазначивши, що копії документів на підтвердження вказаних витрат будуть надані додатково.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 19.03.2018 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 908/1475/17 за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 16.04.2018 р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, м. Запоріжжя на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 р. у справі № 908/1475/17.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.04.2018 р. призначено до розгляду апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 р. у справі № 908/1475/17 на 22.05.2018 р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.05.2018 р. зупинено апеляційне провадження у справі № 908/1475/17 до закінчення перегляду у касаційному порядку палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 920/739/17.

Указом Президента України від 29.12.2017 р. № 454/2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Дніпропетровський апеляційний господарський суд та Донецький апеляційний господарський суд; утворено Центральний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, з місцезнаходженням у місті Дніпрі.

Донецький апеляційний господарський суд з 03.10.2018 р. припинив здійснення правосуддя у зв'язку із публікацією в газеті "Голос України" повідомлення про початок роботи Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 31 ГПК України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду.

У зв'язку з припиненням діяльності з відправлення правосуддя Донецьким апеляційним господарським судом, справа № 908/1475/17 передана до Центрального апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 31 ГПК України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Автоматизованою системою документообігу Центрального апеляційного господарського суду для розгляду даної справи було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Кузнецова І.Л., Подобєд І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.10.2018 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Кузнецова І.Л., Подобєд І.М., прийнято до свого провадження справу № 908/1475/17 за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 р.

Згідно інформації, отриманої судом апеляційної інстанції, у Єдиному державному реєстрі судових рішень розміщено постанову Верховного Суду, прийняту палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду по справі № 920/739/17.

У зв'язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення апеляційного провадження у справі, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2019 р., поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 р. Призначено судове засідання по розгляду апеляційної скарги на 12.02.2019 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2019 р. розгляд справи було відкладено на 05.03.2019 р.

Від Приватного акціонерного товариства "Єлизаветівське" надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи стосовно підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн.

Представник Позивача просив задовольнити його клопотання та стягнути з Відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Представник Відповідача підтримуючи доводи апеляційної скарги, заперечував проти стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області судових витрат Позивача на професійну правничу допомогу, пов'язану із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні 05.03.2019 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 17.04.2007 р. між Приморською районною державною адміністрацією ( Орендодавець ) та Відкритим акціонерним товариством “Єлизаветівське” ( Орендар ) укладений Договір оренди землі № 167/55, який зареєстровано у Приморському РВ ЗРФ ДП “Центр ДЗК”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.04.2007 р. за № 040727800175.

Відповідно до п. п. 1, 2, 5 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно з планом, який є невід'ємною частиною даного договору, у стані придатному для її цільового призначення, яка знаходиться на території Єлизаветівської сільської ради. В оренду передається земельна ділянка не витребувана частка (пай) сільськогосподарського призначення (угіддя-рілля) площею 19,0500 га, яка розташована на території Єлизаветівської сільської ради. Грошова оцінка земельної ділянки 200 грн. за 1 га.

Згідно з п. п. 9 – 11 Договору орендна плата вноситься Орендарем щомісячно. Форма орендної плати грошова безготівкова (у гривнях). Орендна плата, за домовленістю сторін, розрахована на один рік у розмірі 3810,00 грн. (три тисячі вісімсот десять гривень, 00 коп.), щомісячно 371 грн. 50 коп. (триста сімдесят одна грн. 50 коп.). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням (без урахування) індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно до 30 числа місяця наступного за звітним. Орендна плата на майбутній період вноситься не більше одного календарного року. У разі дострокового припинення або розірвання договору внесена на майбутній період орендна плата повертається Орендарю протягом шести місяців з дня припинення чи розірвання договору.

Пунктами 15, 16 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва згідно з планом, що є невід'ємною частиною цього договору у стані, придатному для її цільового призначення. Цільове призначення земельної ділянки: сільськогосподарське використання.

Умовами пунктів 18, 20 Договору сторони визначили, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є розпорядження Приморської районної державної адміністрації № 829 від 18.10.2006 року. Передача земельної ділянки Орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Згідно з п. 43 Договору цей Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Умовами п. 8 Договору сторони дійшли згоди, що договір укладено до 31.12.2016 року. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

За актом прийому-передачі від 18.04.2007 р. Орендодавець згідно умов договору передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку площею 19,0500 га із земель резервного фонду Єлизаветівської сільської ради – рілля в довгострокову оренду ( терміном 10 років ).

Згідно з рішенням Загальних зборів акціонерів ( протокол № 4 від 21.04.2011 р. ) найменування ВАТ “Єлизаветівське” було змінено на Публічне акціонерне товариство “Єлизаветівське”. У відповідності із рішенням чергових ( річних ) загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариство “Єлизаветівське”, оформленим протоколом № 7 від 29.04.2014 р., змінено тип акціонерного товариства та найменування товариства на Приватне акціонерне товариство “Єлизаветівське”.

01.01.2013 р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності”, відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центральних органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області.

Наказом від 25.01.2013 р. № 40 Міністерство аграрної політики України затвердило зміни до Положення про Головні управління Держземагенства в областях, згідно з п. 4.32 якого Головні управління Держземагенства в областях наділені повноваженнями передавати відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або у користування для всіх потреб в межах областей.

Відповідно до п. 2 та п. 5 ч. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 р. № 442 “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” Державне агентство земельних ресурсів України реорганізоване шляхом перетворення в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру є правонаступником Державного агентства земельних ресурсів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 р. № 5 “Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру” утворені як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області; реорганізовані територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, у тому числі і Головне управління Держземагенства у Запорізькій області шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області. Встановлено, що територіальні органи Державного агентства земельних ресурсів, які реорганізуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 294-р від 31.03.2015 р. “Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру” функції та повноваження Державного агентства земельних ресурсів у зв'язку з розформуванням покладено на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.

У зв'язку з набранням чинності зазначеного вище закону розпорядником земель за договором оренди землі № 167/55 від 17.04.2007 р. слід вважати Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідно до п. 4 п.п. 13 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Як вбачається з листа-повідомлення № 277 від 29.11.2016 р., Орендар з метою реалізації свого переважного права на укладення Договору оренди землі на новий строк, звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, в якому просив вирішити питання про поновлення Договору. До вказаного листа був доданий проект додаткової угоди від 29.11.2016 р., який передбачав поновлення договору на 10 років.

Вказаний лист-повідомлення був отриманий Відповідачем 08.12.2016 р. та зареєстрований за вх. № 32-6078/0/1-16.

Листом-повідомленням № 32-8-0.41-9176/2-16 від 15.12.2016 р. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області з посиланням на лист № ДС-22-28-0.13-17122/23-15 від 14.12.2015 р. запропонував при поновленні договору оренди землі визначити істотні умови договору: розмір орендної плати – 8 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та з терміном дії оренди 7 років. При цьому зазначив, що у зв'язку з ненаданням йому витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, Головне управління, як орендодавець, не має можливості визначити розмір орендної плати за землю та не має правових підстав для поновлення (продовження) договору оренди землі № 167/55 від 17.04.2007 р. (зареєстрованого 17.04.2007 р. № 040727800175) та укладання додаткової угоди.

В подальшому Позивач звернувся до Відповідача з листом № 125 від 14.06.2017 р., в якому просив вирішити питання щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі № 167/55 від 17.04.2007 р. До вказаного листа був доданий проект додаткової угоди від 01.01.2017 року, який передбачає поновлення договору на 10 років.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.06.2017 року головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель у Бердянському, Приазовському, Приморському, Чернігівському районах та у м. Бердянську Управління контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області проведено позапланову перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні ПрАТ “Єлизаветівське” земельних ділянок за кадастровими номерами: 2324881300:02:002:0022 площею 19,05 га, 2324881300:02:018:0001 площею 75,6952 га, розташованих на території Єлизаветівської сільської ради Приморського району Запорізької області та можливого самовільного зайняття вказаних земельних ділянок.

За наслідками перевірки складено акт обстеження земельних ділянок за № 251/91-17 від 23.06.2017 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.06.2017 року № 249/91-17.

Так, актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 23.06.2017 року № 249/91-17 встановлено порушення стосовно використання земельної ділянки за кадастровим номером: 2324881300:02:002:0022 площею 19,05 га, мовою оригіналу: “ (...) за даними Національної Кадастрової Системи, термін оренди земельної ділянки ВАТ “Єлизаветівське” закінчився 17.04.2017р.; земельна ділянка обробляється: проведено поверхневу обробку ґрунту, та засіяно соняшником, що є порушенням вимог діючого земельного законодавства, оброблення (використання) земельної ділянки без документів ПрАТ “Єлизаветівське”.

Актом обстеження земельної ділянки за № 251/91-17 від 23.06.2017 р. за результатами проведеного обстеження встановлено, мовою оригіналу: “ (...) документи відсутні, за даними Національної Кадастрової Системи, термін оренди земельної ділянки ВАТ “Єлизаветівське” закінчився 17.04.2017р.; договір не продовжено, речове право на використання земельної ділянки не зареєстроване, земельна ділянка за кадастровим номером 2324881300:02:002:0022 використовується ПрАТ “Єлизаветівське”, проведено поверхневу обробку ґрунту, та засіяно соняшником, що є порушенням вимог діючого земельного законодавства - самовільне зайняття земельної ділянки

Як слушно зауважив господарський суд, вказані акти є документальним підтвердженням факту використання Позивачем спірної земельної ділянки після закінчення строку дії Договору та підтвердженням невизнання з боку Відповідача за Позивачем права користування земельною ділянкою за кадастровим номером 2324881300:02:002:0022, площею 19,0500 га.

Позивач в позові вказує, що заперечення з боку Відповідача стосовно поновлення договору оренди землі відсутні, в тому числі станом на момент звернення до суду, пропозиції з боку Відповідача стосовно внесення змін до договору оренди чи додаткової угоди не надходили. При цьому посилається на те, що станом час розгляду спору в суді додаткова угода не підписана Відповідачем, вказана бездіяльність останього обумовлює порушення приписів ст. 126 ЗК України. Разом з тим, Орендар продовжує користуватись земельною ділянкою, сплачує орендну плату та належним чином виконує всі інші умови договору оренди. У зв'язку з відсутністю в місячний строк після закінчення строку дії Договору від Відповідача письмових заперечень у поновленні вказаного договору, Позивач вважає, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 33 Закону України “Про оренду землі” зазначений договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Предметом спору в даній справі є вимоги Позивача про визнання з дня набрання чинності рішенням суду договору оренди землі № 167/55 від 17.04.2007 р., зареєстрованого у Приморському РВ ЗРФ ДП “Центр ДЗК”, запис в державному реєстрі земель № 040727800175 від 17.04.2007 р., укладеним між Приватним акціонерним товариством “Єлизаветівське” та Головним управлінням Держгеокадастру у Запорізькій області, вважаючи укладеною Додаткову угоду про поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки від 01.01.2017 року у редакції, яка була підписана Приватним акціонерним товариством “Єлизаветівське” та відповідає вимогам Закону України “Про оренду землі”, а земельну ділянку такою, що передана з моменту набрання чинності судовим рішенням на умовах, визначених договором.

Встановивши, що за своєю правовою природою між сторонами укладений договір оренди землі і до спірних правовідносин слід застосувати спеціальні норми права, які передбачені Законом України “Про оренду землі”, а також те, що сторони у справі досягли всіх суттєвих умов передбачених законом для договорів даного виду: зокрема щодо предмету оренди, за його індивідуально – визначеними ознаками, ціни, строку його дії, а тому він вважається укладеним згідно вимог ст. ст. 13-16 Закону, п. п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181, ст. 283 ГК України та ст. ст. 627, 628, 638, 759 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновки місцевого господарського суду про те, що договір оренди землі є поновленим на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки Орендар ( Позивач ) належно виконує обов'язки за договором оренди землі, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і протягом одного місяця після закінчення строку договору відсутній лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з вказаним висновком суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

За змістом ч. 2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Ст. 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов'язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення ( ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі").

Ч. 6 ст. 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не вимагається. Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв'язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у "мовчазній згоді".

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов'язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною ст. 33 Закону України "Про оренду землі", і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі". При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Суд першої інстанції установив, що до закінчення строку дії договору оренди Орендар (позивач) завчасно письмово повідомив Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області про намір скористатись переважним правом та укласти договір на новий строк, звернувшись із листом-повідомленням вх. № 277 від 29.11.2016 р.

У відповідь на вказане звернення Позивач отримав від Відповідача лист за № 32-8-0.41-9176/2-16 від 15.12.2016 р., в якому повідомлено про відсутність правових підстав для поновлення договору оренди землі № 167/55 від 17.04.2007 р. у зв'язку з неможливістю визначити розмір орендної плати через ненадання Позивачем витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

При цьому, вказаний лист-відповідь наданий Відповідачем до закінчення строку дії договору оренди землі № 167/55 від 17.04.2007 р.

Втім будь-які докази наявності листів-повідомлень Відповідача про заперечення у поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку договору відповідачем не надані ( тобто за період з 01.01.2017 р. по 01.02.2017 р. ).

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що Позивач, після закінчення строку дії договору, продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати за неї орендну плату, що підтверджується платіжними дорученнями: № 118 від 27.02.2017 року, № 195 від 28.03.2017 року, № 339 від 25.04.2017 року, № 332 від 25.04.2017 року, № 359 від 24.05.2017 року, № 428 від 20.06.2017 року про сплату орендної плати за 1 кв. 2017 року, за січень 2017 року, за лютий 2017 року, за березень 2017 року, за квітень 2017 року, за травень 2017 року. Крім того, відповідно до довідки Єлизаветівської сільської ради Приморського району Запорізької області № 260 від 02.08.2017 р. у Позивача відсутня заборгованість за договором оренди № 167/55 від 17.04.2007 р.

Відповідачем факт продовження належного користування Позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано, доказів заперечення протягом строку, встановленого ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", не надано.

Отже, суд першої інстанції установив факт порушення Відповідачем місячного терміну для повідомлення орендареві про прийняте рішення, що, у свою чергу, дало Позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Таким чином, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 р. у справі № 920/739/17 у разі встановлення обставин дотримання орендарем процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі та невиконання орендодавцем установленого ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" обов'язку у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення поведінку орендодавця не можна визнати добросовісною.

Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі ст. 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов'язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору Орендодавець порушив право Позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже і на укладення додаткової угоди до договору.

Щодо доводів викладених в апеляційній скарзі пов'язаних із ненаданням Головному управлінню Держгеокадастру у Запорізькій області витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що позбавило Головне управління, як орендодавця можливості визначити розмір орендної плати за землю та правових підстав для поновлення (продовження) договору оренди землі № 166/55 від 17.04.2007 р., то апеляційний суд зазначає наступне.

Приписами ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» визначено вичерпний перелік документів, з якими Позивач повинен був звернутись до Відповідача, при цьому вказаними нормами законодавства не передбачено подання Позивачем серед іншого і витягу з нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки.

За таких обставин, вимога Відповідача щодо надання Позивачем вказаного витягу з нормативної грошової оцінки відповідної земельної ділянки не відповідає приписам законодавства України та свідчить про перевищення Відповідачем своїх повноважень.

Як убачається зі змісту договору, розмір орендної плати визначено сторонами у межах законодавства, а зміна такого розміру за відсутності погодження між сторонами може бути окремою підставою для звернення до суду.

Оскільки нормативна грошова оцінка земель - основа для визначення розміру орендної плати, її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати в процесі узгодження з орендарем усіх істотних умов договору, а не підставою для відмови у поновленні договору оренди.

Щодо доводів Скаржника стосовно його пропозиції поновити вказаний договір оренди, на умовах – 8 % орендної плати від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з терміном дії оренди 7 років, то як слушно зазначив Позивач лист Відповідача за вих. № 32-8-0.41-9177/2-16 від 15.12.2016 р. не може бути кваліфіковано як пропозиція внести зміни до умов спірного договору оренди землі, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

За приписами ст. 188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за Договором.

Зміст вказаних статей ЦК України та ГК України узгоджується і з положеннями ч. 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», якою передбачено, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект відповідної додаткової угоди, за якою повинні вноситись відповідні зміни до умов основного зобов'язання (спірного договору оренду).

За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

Порядок укладення господарського договору врегульовано ч. 2-4 ст. 181 ГК Україки згідно з якими: проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін, у разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках; сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні; за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Після одержання згаданої додаткової угоди Відповідачем не було направлено на адресу Позивача пропозицій щодо внесення змін до неї за встановленою законодавством формою, оскільки лист Відповідача (за вих. № 32-8-0.41-9177/2-16 від 15.12.2016 р.) не відповідає вказаним вимогам законодавства.

Вказаний лист не може бути розцінений і як заперечення у поновленні договору оскільки, він направлений Відповідачем на адресу Позивача лише 15.12.2016 р., в той час як спірний договір оренди закінчився 17.04.2017 р. Тобто, повідомлення направлено з пропуском місячного строку, встановленого ст. 33 згаданого Закону.

До того ж, зі змісту вказаного листа неможливо встановити яку саме умову (її конкретний зміст) пропонується змінити. Вказане обумовлюється тим, що факт не проведення Відповідачем нормативної грошової оцінки земельної ділянки зумовлює неможливість визначення конкретного розміру нової орендної плати за відповідним договором.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").

Бездіяльність Відповідача щодо недотримання приписів ст. 33 Закону України «Про оренду землі» не може бути правомірним виправданням відмови у реалізації фундаментального права особи мирно володіти своїм майном. Незважаючи на очевидність порушення принципу "належного урядування" в цій частині, дана проблема шляхом прийняття відповідного рішення Відповідачем вирішена не була.

В рішенні Європейського суду з прав людини "Зеленчук та Цицюра проти України" від 22.05.2018 зазначено, що перша і найважливіша вимога статті 1 Протоколу №1 до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державної влади у безперешкодне користування своїм майном повинно бути законним: друге речення першого абзацу дозволяє позбавлення майна тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення дотримання "законів". Більш того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, властивий всім статтям Конвенції. Принцип законності передбачає, що відповідні положення національного законодавства є досить доступними, точними і передбачуваними в їх застосуванні.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР ). Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення залишенню без змін.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

Крім того, Позивачем було заявлено про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

На підтвердження заявленого клопотання надані копії Договору № 06/04-18 про надання правової допомоги від 06.04.2018 р., підписаної між Позивачем та Адвокатським Обєднанням «Аксіома», додатку до Договору № 06/04-18 про надання правової допомоги від 06.04.2018 р. з найменуванням послуг та їх вартістю, Акту № АО-0000112 здачі-приймання робіт ( надання послуг ) на суму 3 500 грн., довідки про рух коштів на підприємстві Позивача щодо Адвокатського Обєднання «Аксіома» на суму 3 500 грн., Опис надання послуг за Договором № 06/04-18 про надання правової допомоги від 06.04.2018 р. на загальну суму 7 000 грн., рахунок-фактура № АО-0000112 від 07.02.2019 р. на суму 3 500 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Втім, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Подані Позивачем докази, а саме Договір № 06/04-18 про надання правової допомоги від 06.04.2018 р. з додатком яким визначений чіткий перелік адвокатських послуг та їх вартість, Акт № АО-0000112 здачі-приймання робіт ( надання послуг ), Опис надання послуг, рахунок-фактура є достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі. Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 30.08.2018 р. у справі № 466/2631/16-ц.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи викладене та час, витрачений адвокатами на судові засідання час, необхідний для ознайомлення з апеляційною скаргою, підготовку відзиву, тощо апеляційний суд вважає співмірним стягнути з Відповідача на користь Позивача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.11.2017 р. у справі № 908/1475/17 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на користь Приватного акціонерного товариства "Єлизаветівське" 5 000 грн. витрат на правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, про що видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду Запорізької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 06.03.2019 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя                                                             І. Л. Кузнецова

Суддя                                                                                 І.М. Подобєд