Рішення

від 20.02.2019 по справі 903/295/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2019 р. Справа № 903/295/17 Суддя Господарського суду Волинської області Костюк С. В., розглянувши матеріали по справі 903/295/17

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал"

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів"

2) Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач»

про визнання недійсними договорів купівлі-продажу

та зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач»

до відповідачів:

1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів"

про визнання недійсною частини правочину та визнання права власності,

за участю представників-учасників справи:

від позивача за первісним позовом та відповідача-1 за зустрічним позовом: ОСОБА_1, довіреність № 116 від 01.11.2018 року;

від відповідача-1 за первісним позовом та відповідача-2 за зустрічним позовом: ОСОБА_2, довіреність від 08.11.2018 року;

від відповідача-2 за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом: ОСОБА_3, довіреність від 16.01.2018 року.

Права та обов'язки учасникам судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Діловодство суду» .

Судове засідання проведено в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть: позивач - ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» звернувся до суду з позовом до відповідачів: ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» та ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» про визнання недійсними договорів: купівлі-продажу земельної ділянки від 15.08.2016 року №682; купівлі-продажу диспетчерської, магазину від 15.08.2016 року №681; купівлі-продажу трансформаторної підстанції від 15.08.2016 року №680; купівлі-продажу прохідної від 15.08.2016 року №679; купівлі-продажу лісопильного цеху від 15.08.2016 року №678; купівлі-продажу адмінбудинку від 15.08.2016 року №677; купівлі-продажу складу, лабораторії ВТК У-1 від 15.08.2016 року №676; купівлі-продажу котельні Н-1 від 15.08.2016 року №675; купівлі-продажу столярного цеху Б-1 від 15.08.2016 року №674; купівлі-продажу компресорної М-1 від 16.08.2016 року №693; купівлі-продажу виробничого корпусу №2 від 16.08.2016 року №692; купівлі-продажу виробничого корпусу №4 від 16.08.2016 року №691; купівлі-продажу виробничого корпусу №3 від 16.08.2016 року №690; купівлі-продажу кузні Щ-1 від 16.08.2016 року №689; купівлі-продажу гаража від 16.08.2016 року №688; купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 16.08.2016 року №687, посвідчених приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_4

Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що нерухоме майно, набуте ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» за оспорюваними договорами, є предметами іпотеки згідно договору іпотеки, укладеного 28.02.2012р. між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» з метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ «Торгова група «Західсталь» за Генеральним договором про здійснення кредитування №06/12 від 24.02.2012р.

Зазначає, що на підставі договору факторингу від 26.06.2014р. та договору відступлення прав за забезпечувальними документами від 26.06.2014р., укладених між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» , останнє набуло права вимоги до ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" та всі права іпотекодержателя за договором іпотеки від 28.02.2012р.

Відомості про зміну іпотекодержателя з ПАТ «Кредобанк» на ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Судовими рішеннями у справі №903/1026/15 підтверджено наявність іпотечних правовідносин між ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» та ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» , а також чинність (неприпинення) договору іпотеки, а отже в силу ч.3 ст.35 ГПК України ці обставини повторного доказування не потребують.

ТзОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» стало відомо, що всупереч вимогам ч.3 ст. 9 Закону України «Про іпотеку» , ч.2 ст. 586 ЦК України та умовам п.4.1.4 договору іпотеки, без отримання попередньо письмової згоди іпотекодержателя, ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» уклало договори купівлі-продажу та відчужило частину предметів іпотеки третій особі - ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» (відповідачу - 2).

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочини щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Вважає, всі правочини щодо відчуження вищевказаних земельних ділянок, кадастровий номер 0722182400:04:002:0541 та 15 об'єктів нерухомого майна, які знаходяться за адресою Волинська обл., Ковельський район, с.Дубове, вул. Кутузова, 27, укладені між ТзОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» та ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» 15.08.2016р. та 16.08.2016р., недійсними в силу ч.3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» .

Посилаючись на норми ч.ч. 1,2 ст. 203, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 3 ст.9, ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» стверджує, що оспорювані договори є недійсними, оскільки ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» , як іпотекодавець не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на відчуження нерухомого майна і таке відчуження відбулось без згоди ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» , як іпотекодержателя. З врахуванням зазначених в позовній заяві обґрунтувань просить задоволити позов.

Не погоджуючись з доводами позивача, відповідач - ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» звернувся до суду з зустрічним позовом до ТОВ "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал" та ТзОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", в якому просить визнати недійсним перше речення пункту 6.1. Договору іпотеки, укладеного 28 лютого 2012 року між ПАТ «Кредобанк» та ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» , посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області, зареєстрованого в реєстрі за № 319 такого змісту: «Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором та додаткових договорів до нього» , в зв'язку з невідповідністю його вимогам законодавства та умовам цього договору. Також, просить визнати за ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» право власності на об'єкти нерухомого майна, набуті за оспорюваними договорами купівлі-продажу від 15,16.08.2016 року, посвідченими приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_4

Обґрунтовуючи вимогу щодо визнання недійсним першого речення п. 6.1 Договору іпотеки від 28.02.2012 року, позивач за зустрічним позовом зазначає, що перше речення п.6.1 Договору іпотеки від 28.02.2012 р. суперечить положенням ч.3 ст. 6, ст.ст. 251-254, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» . В зв'язку з наявністю даної умови в Договорі іпотеки ТзОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» стверджує, що дія договору іпотеки та власне іпотека не припинились в зв'язку з ліквідацією позичальника за кредитним договором - ТОВ «Торгова група «Західсталь» . Такі твердження є безпідставними, суперечать закону і мають наслідком невизнання позивачем за первісним позовом права власності ПАТ «Івано- Франківськголовпостач» на об'єкти нерухомого майна, набутого за оспорюваними договорами купівлі-продажу

Оскільки, в першому реченні п. 6.1. Договору іпотеки не визначено строку дії цього договору це суперечить положенням ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» , а отже і нормам ч. 3 ст. 6 ЦК України.

Крім того, безпосередньо формулювання, застосоване сторонами у першому реченні п. 6.1. Договору іпотеки, про дію цього договору до повного виконання основного зобов'язання суперечить умовам, визначеним в п. 6.2. цього ж Договору, про те, що право іпотеки і дія Договору припиняються, зокрема у разі припинення основного зобов'язання. Адже закон, норми глави 50 ЦК України, передбачає підставами припинення зобов'язання не лише його виконання (ст. 599 ЦК України), а й інші підстави, зокрема, припинення зобов'язання в зв'язку з ліквідацією юридичної особи (ст. 609 ЦК України). За наявності в Договорі іпотеки першого речення п. 6.1., яким визначено дію цього договору виключно до повного виконання основного зобов'язання за кредитним договором нівелюються як умови цього ж договору в п. 6.2., так і норми ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» про те, що дія договору і іпотеки припиняється в зв'язку з припиненням основного зобов'язання, що, в свою чергу, згідно норм глави 50 ЦК України, може відбуватись з інших підстав, ніж повне виконання основного зобов'язання, в тому числі, з підстав ліквідації юридичної особи - позичальника.

За ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи, що перше речення п. 6.1. Договору іпотеки від 28.02.2012р. суперечить положенням ч. 3 ст. 6, ст.ст. 251-254, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» , наявність такої умови в Договорі іпотеки є підставою для оспорювання права власності ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» на об'єкти нерухомого майна, набутого за оспорюваними у первісному позові договорами купівлі-продажу, то вимога зустрічного позову про визнання недійсною цієї частини Договору іпотеки від 28.02.2012 р. є підставною, ґрунтується на законі, відповідає визначеному законом способу захисту порушених прав та інтересів, а тому підлягає до задоволення.

Зазначає, що про правомірність його позиції щодо припинення іпотеки в зв'язку з припиненням основного зобов'язання внаслідок ліквідації основного позичальника і про невідповідність першого речення п. 6.1. Договору іпотеки від 28.02.2012 р. вимогам закону свідчить правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 11.09.2013 р. у справі №6-52цс13.

Виходячи з однорідної юридичної природи поруки та застави, як засобів забезпечення виконання зобов'язань, а також того факту, що як порука, так і застава припиняються у разі припинення основного зобов'язання відповідно до ч.1 ст. 575, п.1 ч.1 ст.593, ч. 1 ст. 609 ЦК України, ч.1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» , іпотека як вид застави припиняється у разі припинення основного зобов'язання (кредитного договору). Зважаючи на це, припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом є підставою для припинення іпотеки, оскільки зобов'язання за кредитним договором припиняється. Урегулювання сторонами договірних відносин на власний розсуд за наявності в законі імперативних приписів є протиправним.

Вказує, що ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» набуло права власності на об'єкти нерухомого майна, яке не було обтяжене іпотекою; в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в реєстрі іпотек були відсутні відомості про обтяження відчужуваних об'єктів нерухомого майна та заборону їх відчуження.

Оскільки, на думку ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» іпотека за договором іпотеки є припиненою та договір припинив свою чинність в зв'язку з припиненням основного зобов'язання за кредитним договором, у позивача - ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» відсутні підстави вважати себе іпотекодержателем, а тому його згода на відчуження майна за оспорюваними правочинами не потрібна.

Задоволення первісного позову про визнання недійсними оспорюваних договорів купівлі-продажу матиме наслідком припинення права власності ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» на нерухоме майно і повернення його у власність ТзОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» , що суперечить положенням ст.ст. 328, 330, 388 ЦК України та ст. 41 Конституції України.

Тому вимоги первісного позову ТзОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» задоволенню не підлягають, як такі, що суперечать закону.

Враховуючи викладене, вимога зустрічного позову про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» як за добросовісним набувачем є підставною, ґрунтується на законі, відповідає визначеному законом способу захисту порушених прав та інтересів, а тому підлягає до задоволення.

Відповідач за первісним та зустрічним позовом - ТзОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» підтримав зустрічний позов та заперечив проти первісного позову, надав суду відзив на позов та додаткові пояснення.

При обгрунтуванні своїх доводів та заперечень посилається на те, що іпотека за договором іпотеки від 28.02.2012р. є припиненою, оскільки припиненими з 29.07.2015р. є зобов'язання ТзОВ «Торгова група «Західсталь» за Генеральним договором про здійснення кредитування №06/12 від 24.02.2012р., то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» припиненою є і іпотека за Договором іпотеки від 28.02.2012р., яким були забезпечені зобов'язання за Генеральним договором про здійснення кредитування № 06/12 від 24.02.2012р.

Позивач безпідставно покликається на судові рішення № 903/1026/15 (рішення господарського суду Волинської області від 08.12.2015р., постанова Вищого господарського суду України від 12.07.2016р.) про те, що цими рішеннями підтверджено наявність іпотечних правовідносин і «неприпинення» іпотеки та на підставі ч. 3 ст. 35 ГПК України стверджує, що встановлені в цих судових рішеннях обставини не потребують доведення.

З доводами позивача відповідач не погоджується враховуючи наступне:

Так, у справі № 903/1026/15 не брало участі ПАТ «Івано- Франківськголовпостач» , а тому висновки судів у цій справі не мають преюдиційного значення для цієї особи у справі №903/295/17.

Суди у справі № 903/1026/15 не встановлювали тієї обставини, що іпотека нібито не припинилась. Наведене в мотивувальних частинах цих судових рішень є висновками судів щодо встановлених обставин. Обставини у справі № 903/1026/15 є такими ж, як і у справі № 903/295/17, зокрема: що 28.02.2012 р. між ПАТ «Кредобанк» та ТзОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» було укладено договір іпотеки, яким забезпечувались зобов'язання ТзОВ «Торгова група «Західсталь» перед ПАТ «Кредобанк» за Генеральним договором про здійснення кредитування № 06/12 від 24.02.2012р., що 04.02.2014р. було вчинено виконавчий напис, і що ухвалою господарського суду Волинської області від 22.07.2015р. у справі №903/28/14 ТзОВ «Торгова група «Західсталь» ліквідоване. При цьому суди зробили висновок, що оскільки право на звернення стягнення на предмети іпотеки було реалізовано кредитором до ліквідації основного боржника, то ліквідація останнього не свідчить про припинення зобов'язання майнового поручителя. Такий висновок не є обставинами в юридичному значенні цього терміну, тобто певними подіями, які мали місце у певний період часу, а є оцінкою суду цих обставин. В свою чергу ч.3 ст. 35 ГПК України визначає, що саме обставини, встановлені рішенням суду не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Безпосередньо висновки суду, тобто оцінка обставин, не мають преюдиційної сили. Вказує, що висновки судів у справі № 903/1026/15 суперечать положенням п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, яка є імперативною і не встановлює, що внаслідок припинення основного зобов'язання, застава, за певних умов, може залишатись чинною, а тому враховуючи похідний характер іпотеки від основного зобов'язання, іпотека як вид забезпечення не може існувати без основного зобов'язання (ч. 5 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» ).

Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» подав відзив на зустрічний позов, в якому заперечив вимогу позивача.

В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що ТОВ «Фінансова компанія «Ідеа Капітал» , як іпотекодержатель нерухомого майна з 26.06.2014р., правомірність чого підтверджена рішенням господарського суду Волинської області від 08.12.2015 року у справі № 903/1026/15, яке залишено без змін становою Вищого господарського суду України від 12.07.2016 року, не надавало згоду ТОВ «Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів» на відчуження предмету іпотеки на користь ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» , що свідчить про нікчемність (недійсність в силу ст. 12 Закону України «Про іпотеку» ) договорів купівлі-продажу та, відповідно, необґрунтованість позовних вимог ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» за зустрічною позовною заявою.

Укладаючи договір застави (іпотеки), заставодавець (іпотекодавець) бере на себе всі ризики, пов'язані з невиконанням зобов'язання боржником (у межах вартості предмета застави (іпотеки), у тому числі й ті, що виникають унаслідок банкрутства боржника з його подальшим виключенням із ЄДРПОУ. Оскільки, покладення цих ризиків на особу, яка видала забезпечення, відбулося за договором, укладеним заставодавцем (іпотекодавцем) саме із кредитором, то всі узяті ризики слід покладати на особу, яка видала забезпечення, і після припинення існування боржника. Тому, ліквідація боржника не припиняє обов'язок заставодавця (іпотекодавця) із несення цих ризиків.

Вказує, що сам факт ліквідації боржника за кредитним договором із внесенням запису до відповідного реєстру про припинення юридичної особи за наявності заборгованості боржника за цим договором, яка не була погашена у процедурі ліквідації, не є підставою для припинення договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання кредитного договору боржником.

У відзиві посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 10.02.2016 року у справах № 6-216цс14 та № 6-84цс15, від 17.02.2016 року у справі №6-245цс14, в яких зазначено, що саме по собі виключення юридичної особи - боржника за основним зобов'язанням з ЄДРПОУ не призводить до припинення зобов'язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, якщо до цього іпотекодержателем було реалізовано його право на звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки боржник належним чином не виконував узяті на себе зобов'язання з погашения боргу.

Заперечуючи твердження ПАТ «Івано-Франківськголовпостач» у зустрічній позовній заяві про невизначення в п. 6.1. Договору іпотеки від 28.02.2012 року строку дії цього договору та, що строк дії іпотечного договору - є істотною умовою такого договору, відсутність якої є підставою для визнання договору в частині недійсним, зазначає наступне.

Перелік істотних умов іпотечного договору наведений у ст. 18 Закону України «Про іпотеку» , а саме: відомості про іпотекодавця та іпотекодержателя; зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання; опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; посилання на видачу заставної або її відсутність.

Зазначений перелік істотних умов договору іпотеки є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Обов'язковою умовою для подання позову про визнання правочину недійсним є доведення позивачем факту, що такий правочин порушує його права або законні інтереси.

Однак, позивачем не доведено порушення його прав, а тому вимога щодо визнання недійсною частини правочину є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Волинської області від 11.12.2017 року у справі №903/295/17 за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал", товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" про визнання недійсною частини правочину та визнання права власності в задоволенні первісного позову відмовлено повністю.

Зустрічний позов задоволено частково: визнано частково недійсним п.6.1 договору іпотеки, укладеного 28.02.2012р. між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області, зареєстрованого в реєстрі за № 319, а саме: частину першого речення пункту 6.1 договору такого змісту: "діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього".

В іншій частині визнання недійсним першого речення п. 6.1 договору іпотеки, укладеного 28.02.2012р. між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", зареєстрованого в реєстрі за № 319, відмовлено, припинено провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ПАТ "Івано-Франківськголовпостач".

Вищезазначені судові рішення залишено без змін Постановою апеляційної іцнстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2018 року касаційну скаргу ТзОВ Фінансова компанія Ідеа капітал задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 року та рішення Господарського суду Волинської області від 11.12.2017 року у справі № 903/295/17 скасовано, справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, вдавшись до формального тлумачення наведених у ЦК України визначень "строк" і "термін", залишили поза увагою зміст ст. 631 (строк договору) та не надали оцінки наявності підстав для визнання недійсним п. 6.1 договору іпотеки, з рахуванням вказаної статті, а також загального принципу свободи договору.

Водночас, розглядаючи позовні вимоги ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" (яке не є стороною договору іпотеки) про визнання недійсним першого речення п. 6.1. договору іпотеки, суди попередніх інстанцій не з'ясували, яким чином оспорюваний пункт договору, який було укладено у 2012 році, порушує права позивача за зустрічним позовом, який став власником нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, у 2016 році.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2018 року справу № 903/295/17 розподілено судді Костюк С. В.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року справу № 903/295/17 прийнято до провадження суддею Костюк С. В., вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, підготовче засідання призначено на 13.11.2018 року.

Ухвалою суду від 13.11.2018 року, за клопотанням сторін, відкладено підготовче засідання на 10.12.2018 року.

Ухвалою суду від 10.12.2018 року, за клопотанням сторін, продовжено строк підготовчого провадження до 22.01.2019 року та відкладено підготовче засідання на 14.01.2019 року.

Ухвалою суду від 14.01.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2019 року.

22.01.2019 року від представників ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" та ТзОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" поступило клопотання про відкладення розгляду справи по суті на іншу дату для надання можливості врегулювати спір.

Ухвалою суду від 23.01.2019 року розгляд справи по суті відкладено на 20.02.2019 року.

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом просить первісний позов задоволити, в задоволенні зустрічного - відмовити, представник відповідача-1 за первісним та відповідача-2 за зустрічним позовом підтримав викладене у відзиві на первісний позов, просить відмовити в задоволенні первісного позову, зустрічний позов задоволити, представник відповідача-2 за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом просить відмовити в первісному позові, зустрічний задоволити.

З матеріалів справи, пояснень представників сторін вбачається, що 28 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" (іпотекодавець) був укладений договір іпотеки (далі - договір іпотеки, т.1, а.с. 14-19), який забезпечує виконання зобов'язань ТзОВ Торгова група "Західсталь" (позичальника) та вимог іпотекодержателя за генеральним договором №06/12 від 24.02.2012р., який укладено між ТзОВ Торгова група "Західсталь" та іпотекодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених відсотків, комісій, неустойок і штрафів у повному обсязі.

Згідно п.1.3 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно:

- ремонтно-механічна майстерня Ч-1 пл.193,4 кв.м;

- гараж на 11 автомобілів Ж-1 пл. 279,6 кв.м;

- кузня Щ-1 пл. 20,7 кв.м;

- котельня Н-1 пл. 605,7 кв.м;

- столярний цех Б-1 пл. 3787,4 кв.м;

- диспетчерська, магазин Х-1 пл. 141,0 кв.м;

- прохідна Ф-1 пл. 7,8 кв.м;

- трансформаторну підстанцію № 91 Т-1 пл. 26,9 кв.м.;

- компресорна М-1 пл. 234,9 кв.м.;

- бетонно-змішувальний вузол, виробничий корпус № 1 (формувальний цех) Е-1, пл. 971,8 кв.м.;

- виробничий корпус № З Є-1, пл. 2179,6 кв.м.;

- виробничий корпус № 2 И-1, пл. 462,3 кв.м.;

- виробничий корпус № 4 К-1, пл. 1495,2 кв.м.;

- склад цементу Д-1, пл. 105,4 кв.м.;

- лісопильний цех В-1, пл. 1420,5 кв.м.;

- склад, лабораторія ВТК У-1, пл. 639,0 кв.м.;

- адмінбудинок А-3, пл. 1333,1 кв.м.;

що знаходяться за адресою: Волинська область, Ковельський район, село Дубове, вулиця Кутузова, будинок № 27 (двадцять сім);

- земельна ділянка, площею 8,4297 га за призначенням для обслуговування виробничих приміщень, що розташована на території Дубівської сільської ради, Ковельського району, Волинської області.

Також, 03.03.2012 року та 11.12.2012 року між сторонами були укладені договори про внесення змін до договору іпотеки.

08.07.2014 року ПАТ "Кредобанк" відступлено (передано у власність) товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" всі права грошової вимоги ПАТ "Кредобанк" до ТОВ Торгова група "Західсталь" за генеральним кредитним договором №06/12 від 24.02.2012 р., в тому числі по договору іпотеки від 28.02.2012 р., укладеного між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", посвідченого 28.02.2012 р. приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 за реєстровим №319, з усіма наступними змінами і доповненнями.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки відомості про відступлення прав були зареєстровані державним реєстратором ОСОБА_6 08.07.2014.

Постановою заступника начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Волинській області від 05.06.2015 замінено сторону виконавчого провадження, а саме: первинного стягувача - ПАТ "Кредобанк" на нового стягувача - ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал".

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.07.2015 року у справі №903/28/14 про банкрутство ТОВ "Торгова група "Західсталь", затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Торгова група "Західсталь", ТОВ "Торгова група "Західсталь" - ліквідовано.

29.07.2015 ТОВ "Торгова група "Західсталь" виключено з ЄДРПОУ.

15.08.2016 року та 16.08.2016 року між ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" (продавець/відповідач-1) та ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" (покупець/відповідач-2) було укладено ряд договорів купівлі-продажу: земельної ділянки від 15.08.2016 року №682; купівлі-продажу диспетчерської, магазину від 15.08.2016 року №681; купівлі-продажу трансформаторної підстанції від 15.08.2016 року №680; купівлі-продажу прохідної від 15.08.2016 року №679; купівлі-продажу лісопильного цеху від 15.08.2016 року №678; купівлі-продажу адмінбудинку від 15.08.2016 року №677; купівлі-продажу складу, лабораторії ВТК У-1 від 15.08.2016 року №676; купівлі-продажу котельні Н-1 від 15.08.2016 року №675; купівлі-продажу столярного цеху Б-1 від 15.08.2016 року №674; купівлі-продажу компресорної М-1 від 16.08.2016 року №693; купівлі-продажу виробничого корпусу №2 від 16.08.2016 року №692; купівлі-продажу виробничого корпусу №4 від 16.08.2016 року №691; купівлі-продажу виробничого корпусу №3 від 16.08.2016 року №690; купівлі-продажу кузні Щ-1 від 16.08.2016 року №689; купівлі-продажу гаража від 16.08.2016 року №688; купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 16.08.2016 року №687 (т.2, а.с.35-61).

Позивач - ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал", посилаючись на те, що ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", як іпотекодавець, не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності на відчуження нерухомого майна і таке відчуження відбулось без згоди ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал", як іпотекодержателя, звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсними вищевказаних договорів купівлі-продажу на підставі ч.ч. 1,2 ст. 203, ч.ч. 1,2 ст.215, ч.2 ст.586 ЦК України, ч.3 ст.9, ч.3 ст.12 Закону України "Про іпотеку".

Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.12.2017 року у справі №903/295/17 відмовлено в задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськголовпостач" про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Зустрічний позов задоволено частково: визнано частково недійсним п.6.1 договору іпотеки, укладеного 28.02.2012р. між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області, зареєстрованого в реєстрі за № 319, а саме: частину першого речення пункту 6.1 договору такого змісту: "діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього"; в іншій частині визнання недійсним першого речення п. 6.1 договору іпотеки, укладеного 28.02.2012р. між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", зареєстрованого в реєстрі за № 319, відмовлено, припинено провадження у справі в частині зустрічних позовних вимог про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна за ПАТ "Івано-Франківськголовпостач".

Вищезазначені судові рішення залишено без змін постановою апеляційної інстанції.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.06.2018 року касаційну скаргу ТзОВ Фінансова компанія Ідеа капітал задоволено частково, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.01.2018 року та рішення Господарського суду Волинської області від 11.12.2017 року у справі № 903/295/17 скасовано, справу передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанції Верховний Суд зазначив, що задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, вдавшись до формального тлумачення наведених у ЦК України визначень "строк" і "термін", залишили поза увагою зміст ст. 631 (строк договору) та не надали оцінки наявності підстав для визнання недійсним п. 6.1 договору іпотеки, з рахуванням вказаної статті, а також загального принципу свободи договору.

Водночас, розглядаючи позовні вимоги ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" (яке не є стороною договору іпотеки) про визнання недійсним першого речення п. 6.1. договору іпотеки, суди попередніх інстанцій не з'ясували, яким чином оспорюваний пункт договору, який було укладено у 2012 році, порушує права позивача за зустрічним позовом, який став власником нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, у 2016 році.

За ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

Розглядаючи вимогу про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, суд враховує наступне.

За змістом ст.ст. 203, 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Кожна з цих вимог є самостійною підставою недійсності правочину.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 Закону України «Про іпотеку» ).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя, зокрема, відчужувати предмет іпотеки.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсними .

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Волинської області від 08.12.2015 у справі №903/1026/15 в позові ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" до ТОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" про визнання договору іпотеки від 28.02.2012 припиненим, таким, що втратив чинність, виключення з реєстру інформації про державну реєстрацію обтяжень, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - відмовлено.

Водночас, постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2016 року рішення Господарського суду Волинської області від 08.12.2015 у справі №903/1026/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено: визнано припиненим договір іпотеки від 28.02.2012, посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_7 за реєстраціним №319, укладений між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів"; визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 04.02.2014 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 (реєстраційний номер 321) про звернення стягнення: на нерухоме майно згідно переліку, що знаходяться за адресою: Волинська область, Ковельський район, село Дубове, вулиця Кутузова, будинок № 27 (двадцять сім); на земельну ділянку, площею 8,4297 га за призначенням для обслуговування виробничих приміщень, що розташована на території Дубівської сільської ради, Ковельського району, Волинської області; вилучено запис про іпотеку з Державного реєстру Іпотек (реєстраційний номер іпотеки №12218505 від 28.02.2012); знято заборону відчуження нерухомого майна ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" (45031, Волинська область, Ковельський район, село Дубове, вул. Кутузова, 27, ЄДРПОУ 32028210) накладену приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 по договору іпотеки від 28.02.2012 за реєстровим №319 (з усіма наступними змінами і доповненнями) записи про заборону відчуження від 28.02.2012 року реєстраційні №№: 12219510, 12220308, 12220343, 12220366, 12220393, 12220428, 12220458, 12220490, 12220527, 12220570, 12220600, 12220634, 12220654, 12220713, 12220754, 12220774, 12220810, 12220826.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2016 у справі №903/1026/15 скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.02.2016, рішення Господарського суду Волинської області від 08.12.2015 залишено без змін.

За ч. 3 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у ч. 2 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", відповідно до якої взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Пунктами 74, 75 Порядку держаної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, передбачено, що рішення суду щодо обтяження прав на нерухоме майно, що набрало законної сили, є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення обтяжень речових прав на нерухоме майно.

Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Тобто, у разі скасування незаконного судового рішення про визнання іпотеки недійсною, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення суду, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Це означає, що іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек.

Вказаний правовий висновок наведений у постановах Верховного Суду України від 13.05.2015 у справі № 6-53цс15, від 27.05.2015 у справі № 6-332цс15, від 25.05.2016 у справі № 6-2858цс15.

Тобто, виходячи з вищезазначеного та не зважаючи на припинення основного зобов'язання за генеральним договором № 06/12 від 24.02.2012 у зв'язку з ліквідацією ТзОВ "Торгова група "Західсталь", на момент розгляду даної справи іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в державний реєстр іпотек.

Як зазначив, Вищий господарський суд України у постанові по справі № 903/1026/15 закінчення господарським судом розгляду справи про банкрутство боржника за основним зобов'язанням (за генеральним договором № 06/12) ТОВ "Торгова група "Західсталь" і внесення запису про його припинення до ЄДРПОУ не є безумовною підставою припинення іпотеки. Інше свідчило би про неспівмірне обмеження прав кредитора, який своєчасно вжив необхідних заходів і вчинив достатні дії на захист своїх порушених прав. Тобто, Вищий господарський суд України вказав, що саме по собі постановлення господарським судом ухвали про ліквідацію юридичної особи-боржника за основним зобов'язанням і його виключення з ЄДРПОУ не призводить до припинення зобов'язання іпотекодавця з виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання, адже до цього іпотекодержателем було реалізовано його право на звернення стягнення на іпотечне майно, оскільки боржник належним чином не виконував узяті на себе зобов'язання з погашення боргу.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду України у постановах від 24.02.2016 у справі № 3-952гс15, від 10.02.2016 у справі № 6-216цс14 та №6-84цс15, від 17.02.2016 у справі № 6-245цс14.

З врахуванням зазначених правових норм, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, як таких, що суперечать чинному законодавству та порушують права позивача за первісним позовом.

ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" звернувся до суду з зустрічним позовом до ТОВ "Фінансова Компанія "Ідеа Капітал" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", в якому просить визнати недійсним перше речення пункту 6.1. Договору іпотеки, укладеного 28 лютого 2012 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області, зареєстрованого в реєстрі за № 319 такого змісту: "Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього", в зв'язку з невідповідністю його вимогам законодавства та умовам цього договору. Також, просить визнати за ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" право власності на об'єкти нерухомого майна, набуті за оспорюваними договорами купівлі-продажу від 15-16.08.2016р., посвідченими приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_4

Обґрунтовуючи вимогу щодо визнання недійсним першого речення п. 6.1 договору іпотеки від 28.02.2012р., позивач за зустрічним позовом зазначає, що перше речення п.6.1 договору іпотеки від 28.02.2012 р. суперечить положенням ч.3 ст. 6, ст.ст. 251-254, п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України, ч. 5 ст. 3, ч. 1 ст. 17 Закону України "Про іпотеку". В зв'язку з наявністю такої умови в договорі іпотеки ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" стверджує про те, що дія договору іпотеки та власне іпотека не припинились в зв'язку з ліквідацією позичальника за кредитним договором - ТОВ "Торгова група "Західсталь", що на думку позивача за зустрічним позовом, свідчить про невизнання позивачем за первісним позовом права власності ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" на об'єкти нерухомого майна, набутого за оспорюваними договорами купівлі-продажу.

Розглядаючи вимогу по зустрічному позову суд враховує наступне.

Відповідно до п. 6.1 договору іпотеки від 28.02.2012 цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Реалізуючи свободу договору, сторони договору іпотеки у п. 6.1 дійшли згоди про те, що він діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Суд вважає, що зазначені умови договору відповідають чинному законодавству, а тому підстави визнавати недійсним першого речення п. 6.1 відсутні.

Відповідно ст. 1 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017р.) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивач, звертаючись до суду з зустрічним позовом - 13.11.2017 року та обгрунтовуючи вимогу про визнання недійсним першого речення п. 6.1 договору іпотеки повинен був довести факт порушених його прав та законних інтересів, в обґрунтування вимоги про визнання недійсним першого речення п. 6.1 договору іпотеки.

Оскільки, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів, позивачем у справі за даним предметом спору може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Водночас, позивач за зустрічним позовом - ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" звертаючись з позовом про визнання недійсним першого речення пункту 6.1. Договору іпотеки, укладеного 28 лютого 2012 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів", посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області, зареєстрованого в реєстрі за № 319 такого змісту: "Цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та додаткових договорів до нього" не довів, яким чином порушено його права, оскільки як слідує з матеріалів справи ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" став власником іпотечного майна за оспорюваними договорами укладеними лише 15 та 16.08.2016 року.

А оскільки підстави для визнання частково недійсним п.6.1 договору іпотеки відсутні, судом задоволено вимоги позивача за первісним позовом - визнано недійсними оспорювані договори купівлі-продажу, суд повністю відмовляє в задоволенні зустрічного позову.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оскільки спір по первісному позову до розгляду доведено з вини відповідачів, сплачений позивачем судовий збір в сумі 25600,00 грн. в силу ст.129 ГПК України, слід покласти порівну на відповідачів.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 74, 86, 123, 129, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, -

вирішив:

1. Первісний позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсними договори: купівлі-продажу земельної ділянки від 15.08.2016 року №682; купівлі-продажу диспетчерської, магазину від 15.08.2016 року №681; купівлі-продажу трансформаторної підстанції від 15.08.2016 року №680; купівлі-продажу прохідної від 15.08.2016 року №679; купівлі-продажу лісопильного цеху від 15.08.2016 року №678; купівлі-продажу адмінбудинку від 15.08.2016 року №677; купівлі-продажу складу, лабораторії ВТК У-1 від 15.08.2016 року №676; купівлі-продажу котельні Н-1 від 15.08.2016 року №675; купівлі-продажу столярного цеху Б-1 від 15.08.2016 року №674; купівлі-продажу компресорної М-1 від 16.08.2016 року №693; купівлі-продажу виробничого корпусу №2 від 16.08.2016 року №692; купівлі-продажу виробничого корпусу №4 від 16.08.2016 року №691; купівлі-продажу виробничого корпусу №3 від 16.08.2016 року №690; купівлі-продажу кузні Щ-1 від 16.08.2016 року №689; купівлі-продажу гаража від 16.08.2016 року №688; купівлі-продажу ремонтно-механічної майстерні від 16.08.2016 року №687, посвідчених приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу ОСОБА_4

3. Стягнути порівно з ТзОВ "Ковельський завод сучасних будівельних матеріалів" та ПАТ "Івано-Франківськголовпостач" в користь ТзОВ "Фінансова компанія "Ідеа Капітал" 25600,00 грн. витрат по судовому збору за первісним позовом.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

04.03.2019 року.

Суддя С. В. Костюк