Рішення

від 21.02.2019 по справі 904/2495/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2019м. ДніпроСправа № 904/2495/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі суддів Загинайко Т.В., за участю секретаря судового засідання Король І.А., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38; ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Центральна,6; ідентифікаційний код 13467337)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" (01030, м. Київ, провулок Георгіївський, буд. 2, кімната 12; ідентифікаційний код 34775422)

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 8, приміщення 8; ідентифікаційний код 39621652)

про витребування майна

Представники сторін:

від прокуратури: ОСОБА_1 - представник, посвідчення від 11.12.2015р. № 036676;

від позивача: ОСОБА_2 - головний спеціаліст, довіреність від 11.02.2019р. №06;

від відповідача-1: ОСОБА_3 - представник (адвокат) довіреність від 12.02.2018р. №б/н;

від відповідача-2: представник не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" та до відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" про витребування майна, в якому просить витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області будівлю гуртожитку, розташовану за адресою: вул. Княгині Ольги, 8А у м. Дніпро та витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області нежитлове приміщення №8 розташоване на І-му поверсі гуртожитку за адресою: вул. Княгині Ольги, 8А у м. Дніпро, стягнути з відповідачів судовий збір на користь прокуратури Дніпропетровської області.

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області у заяві (вх.№24873/18 від 08.06.2018р.) про забезпечення позову просить накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Лепар" (ідентифікаційний код юридичної особи - 34775422), а саме будівлю гуртожитку, розташовану за адресою: вул. Княгині Ольги, 8А у м. Дніпро, загальною площею 749,5 кв.м., що складається з літ. А-2 - будівля гуртожитку, літ. а - сходи, літ. а1, а2 - ґанки (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 266056512101); накласти арешт на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Інітум 1" (ідентифікаційний код юридичної особи - 39621652), а саме нежитлове приміщення № 8, що розташоване на І поверсі будівлі гуртожитку, за адресою: вул. Княгині Ольги, 8А у м. Дніпро, загальною площею 126,6 кв.м., яке складається з поз. 1-12, літ. а - ґанок (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 267270312101).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.06.2018р. було прийнято позовну заяву до розгляду (суддя Рудовська І.А.), відкрито провадження у справі №904/2495/18 та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження на 10.07.2018р. на 10:00 год.

Відповідач-1 у заяві (вх.№26995/18 від 21.06.2018р.) про застосування позовної давності просить застосувати пропуск позовної давності та відмовити у позові у зв'язку зі спливом позовної давності для заявлення позовних вимог Регіональним відділенням Фонду державного майна по Дніпропетровській області обґрунтовуючи тим, що - прокуратура Дніпропетровської області, посилається на доведеність прокурором обізнаності, лише на момент подання позовної заяви, порушенням права власності, лише на момент подання позовної заяви, порушенням права власності держави, та посилається на те, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до цього часу не вжито заходів цивільно-правового характеру, направлених на витребування спірного майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар", скасування державної власності за вказаним товариством.

ОСОБА_4 відповідач-1 у відзиві (вх.№29904/18 від 10.07.2018р.) просить застосувати пропуск строків позовної давності, відмовити у задоволенні позовної заяви у повному обсязі у зв'язку зі спливом позовної давності для заявлення позовних вимог та порушенням норм процесуального права, оскільки: - довідка про вартість майна без дати та номеру, виданою Правобережною товарною біржею не є документом, відповідно до якого може бути визначена ціна позову; - розгляд позовної заяви без проведення оцінки майна суперечить вимогам чинного законодавства; - позивач подав позов поза межами строків позовної давності; - як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах зазначеної особи іншою уповноваженою на це особою відлік позовної давності обчислюється однаково - з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; - наявні обставини, що достовірно підтверджують факт обізнаності Держави в особі РВ ФДМУ по Дніпропетровській області щодо вибуття витребуваних об'єктів нерухомого майна з права власності.

Розпорядженням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.07.2018р. №397 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи" відповідно до пункту 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду було призначено повторний автоматичний розподіл справи №904/2495/18 у зв'язку зі звільненням судді Рудовської І.А. з посади.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2018 року справу передано на розгляд судді Загинайко Т.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2018р. справу прийнято до провадження, призначено до розгляду у підготовче засідання (загальне позовне провадження) на 01.08.2018р. на 11:00 год.

Прокурор у відповіді (вх.№32567/18 від 25.07.2018р.) на відзив не погоджується з доводами відзиву відповідача-2, вважає, що обґрунтовано звернувся до суду із позовом із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що: - вказаний відзив не містить жодних обставин, які б свідчили про допущення прокурором порушень норм матеріального чи процесуального права при зверненні до суду з позовом; - довідка про оцінку майна містить дату визначення вартості нерухомого майна, ціна майна визначена станом на 17.05.2018р., тобто безпосередньо до моменту подання прокурором позову до суду; - протягом 2008-2013 років Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області вживало послідовні заходи цивільно-правового характеру щодо повернення спірного нерухомого майна у державну власність, про що свідчать відповідні рішення судів, якими обґрунтовані позовні вимоги прокуратури області та на які посилається у своєму відзиві відповідач-1; - перебіг строку позовної давності у даній справі необхідно відраховувати від дати, коли прокуратура та позивач дізнались про подальше відчуження спірного нерухомого майна; - з моменту ознайомлення 19.04.2018р. прокуратурою з реєстраційними справами №266056512101 та №267270312101 як позивачеві так і прокуророві стало достовірно відомо про порушення прав позивача на мирне володіння державним майном та, відповідно, про необхідність звернення до суду з метою його поновлення.

Відповідач-1 у запереченнях (вх.№33527/18 від 01.08.2018р.) на відповідь від 24.07.2018р. просить застосувати пропуск строків позовної давності, відмовити у задоволенні позовної заяви прокурора у повному обсязі у зв'язку зі спливом позовної давності для заявлення позовних вимог позивачем та порушенням норм процесуального права, посилається на те, що: - довідка про вартість майна без дати та номеру, надана Прокуратурою Дніпропетровської області, містить лише інформативний характер, а не висновки щодо вартості майна, як цього вимагають нормативно-правові акти України та методики розрахунків вартості нерухомого майна; - довідка містить розрахунок "вартості аналогічного майна" на ринку нерухомого майна, а не конкретно даного об'єкту, який витребується позивачем; - згідно до правовстановлюючих документів загальна площа об'єкту складає 749,5 кв.м, жила площа 238,2 кв.м; - нежиле приміщення №8 за адресою м. Дніпро, вул. К.Ольги, 8А входить до складу будинку літ. А-2, а, отже, й входить до загальної площі 749,5 кв.м.; - довідка Правобережної товарної біржі містить недостовірні та дублюючі дані та невірну, завищену оцінку аналогічного майна; - прокуратурою області не було проведено незалежної оцінки майна, що є предметом спору, а надані лише довідка про середньоринкову вартість одного квадратного метру житлового будинку в центрі міста; - оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органів державної влади, права та інтереси яких він захищає, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор; - в позовній заяві про витребування майна прокуратурою Дніпропетровської області було зазначено про обізнаність Регіонального відділення Фонду державного майна України; - жодних належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску позовної давності прокуратура та позивач не надали.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2018р. було оголошено перерву у підготовчому засіданні (загальне позовне провадження) на 12.09.2018р. на 12:30 год.

Відповідач-1 у клопотанні (вх.№36844/18 від 23.08.2018р.) просить приєднати до матеріалів справи докази направлення заперечення на відповідь від 24.07.2018р.

Прокурор у клопотанні (вх.№37755/18 від 30.08.2018р.) просить вважати правильним повним найменування відповідача ТОВ "Інітіум 1" - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1", ідентифікаційний код юридичної особи - 39621652, вул. Княгині Ольги, 8а, приміщення 8, м. Дніпро, 49038), оскільки у позовній заяві і у заяві про забезпечення позову прокуратурою області зроблено технічну опечатку щодо найменування відповідача, а саме вказано ТОВ "Інітіум 1".

Позивач у відповіді (вх.№38369/18 від 04.09.2018р.) на відзив вважає доводи відповідача безпідставними та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що: - оцінка майна проводиться обов'язково у тому випадку, коли майно вже повернуто на підставі рішення суду, а в даному випадку майно перебуває у незаконному володінні відповідача у зв'язку з чим прокуратурою Дніпропетровської області подано позов, а рішення щодо витребування майна ще не прийнято; - лише суд може вирішити питання щодо необхідності призначення відповідної експертизи; - у довідці про оцінку майна вказано, що оцінка проводилась станом на 17.05.2018р.; - Регіональним відділенням протягом значного періоду вживалися вичерпні заходи щодо повернення спірного нерухомого майна у державну власність; - у зв'язку з неправомірними діями відповідача спірне нерухоме майно було вкотре відчужено незважаючи на рішення судів; - про подальше відчуження Регіональному відділенню стало достовірно відомо під час ознайомлення з реєстраційними справами №266056512101 та №267270312101, що свідчить про відсутність підстав для застосування строків позовної давності.

Відповідач-1 у заяві (вх.№39584/18 від 12.09.2018р.) просить суд враховувати судову практику при розгляді справи по суті та надає відповідні документи.

ОСОБА_4 відповідач-1 у запереченнях на відповідь (вх.№39585/18 від 12.09.2018р.) просить суд застосувати пропуск строків позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що: - довідка про вартість майна без дати та номеру виданою Правобережною товарною біржею містить лише інформативний характер, а не висновки щодо вартості майна; - довідка містить розрахунок "вартості аналогічного майна" на ринку нерухомого майна, а не конкретно даного об'єкту, який витребовується позивачем; - поділ спірного майна на частини, а також будь-які дії з ним не створюють нового моменту відліку позовної давності, оскільки про відчуження майна позивачу було відомо ще в 2008 році, а з того моменту вже сплинуло 10 років.

Прокурор у клопотанні (вх.№39616/18 від 12.09.2018р.) просить приєднати до матеріалів справи постанову Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №927/939/17, яка підтверджує обґрунтованість доводів прокурора щодо не застосування положень про позовну давність до заявлених вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України та надає відповідні документи.

ОСОБА_4 прокурор у клопотанні (вх.№39655/18 від 12.09.2018р.) просить приєднати до матеріалів справи копії наступних документів, які підтверджують, що саме в 2018 році прокуратурі області стало відомо про порушення права позивача та необхідність звернення з відповідним позовом до суду та надає відповідні документи.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2018р. у справі №904/2495/18 було відмовлено Першому заступнику прокурора Дніпропетровської області в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2018р. продовжено підготовче провадження до 17.10.2018р. та оголошено перерву у підготовчому засіданні (загальне позовне провадження) на 25.09.2018р. о 12:00 год.

Прокурор у клопотанні (вх.№41019/18 від 24.09.2018р.) просить долучити до матеріалів справи: - рішення Дніпропетровської міської ради від 25.01.2012р. №28/20 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: вул. Горького, 8а; - лист Департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради від 01.12.2011р. №3/6109 ; - звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" від 14.11.2011р. №14/11 на адресу міського голови; - протокол від 11.11.2011р. № 4 засідання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар".

Позивач у додаткових поясненнях (вх.№41398/18 від 25.09.2018р.) з урахуванням заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" від 11.09.2018р. вважає доводи відповідача безпідставними та наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на те, що: - протягом тривалого часу, починаючи з 2008р., Регіональне відділення вживало послідовні заходи цивільно-правового характеру щодо повернення спірного майна у державну власність, про що свідчать рішення судів; - під час приватизації орендного підприємства Дніпропетровський комбінат хлібопродуктів, зі статутного фонду останнього, був вилучений державний фонд, а саме, житлові будинки по вул. Горького, б. 8а, ОСОБА_5, б. 21а та Свєтлова, б. 20 м. Дніпропетровська; - рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2018р. у справі №904/2011/18 задоволено позовні вимоги першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення до ТОВ "Зерниця" про витребування на користь держави будівлі гуртожитку по вул. Андрія Фарба (Сєрова) б. 21, на виконання рішення видано наказ від 31.08.2018р., який перебуває на виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби м. Дніпра.

Відповідач-1 у клопотанні (вх.№41397/18 від 25.09.2018р.) просить суд зупинити провадження у справі № 904/2495/18 на підставі пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України до розгляду ОСОБА_6 Палатою Верховного суду справи №907/50/16 у подібних правовідносинах.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.09.2018р. зупинено провадження у справі №904/2495/18 за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар", відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" про витребування майна до перегляду ОСОБА_6 Палатою Верховного Суду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №907/50/16.

Відповідач-1 у клопотанні (вх.№2228/19 від 16.01.2019р.) просить поновити провадження у справі №904/2495/18, врахувати постанову ОСОБА_6 Верховного Суду від 20.11.2018р. при розгляді справи по суті та відмовити у задоволенні позовної заяви, у зв'язку із пропуском позовної давності.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.01.2019р. було поновлено провадження у справі №904/2495/18, справу призначено до розгляду у підготовчому засіданні (загальне позовне провадження) на 07.02.2019р. о 11:00 год.

Відповідач-1 клопотанням (вх.№5998/18 від 07.02.2019р.) приєднує до матеріалів справи постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019р. у справі №922/2055/17.

Прокурор у клопотанні (вх№5999/19 від 07.02.2019р.) просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності і захистити порушене право держави на спірне майно; задовольнити позовні вимоги першого заступника прокурора Дніпропетровської області в повному обсязі посилаючись, на те що - факт належності до державної власності будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: вул. ОСОБА_7 (Горького), 8А у м. Дніпро встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2013, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 та постановою Вищого господарського суду від 11.07.2013 у справі 39/904/138/2013 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Дніпропетровської міської ради про визнання незаконним рішення про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку; - при реалізації спірного майна не було дотримано процедури його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню до державної власності.

Позивач у заяві про поновлення строків позовної давності (вх.№6000/19 від 07.02.2019р.) просить суд визнати причини пропущення строку для звернення до суду за захистом прав держави щодо витребування з незаконного володіння державного майна повноважними, поновити пропущений за поважних причин строк для звернення до суду з захистом прав держави щодо витребування з незаконного володіння державного майна оскільки: - відповідно до рішень, які додані до позовної заяви, Регіональним відділенням протягом значного періоду вживалися вичерпні заходи щодо повернення спірного нерухомого майна у державну власність; - у зв'язку з неправомірними діями відповідачів спірне нерухоме майно було відчужено незважаючи на рішення судів; - про відчуження та існування запису про право власності Регіональному відділенню стало достовірно відомо під час ознайомлення з реєстраційними справами №266056512101 та №267270312101 у лютому 2018р.; - отримавши в січні 2018 витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно Регіональному відділенню стало відомо про реєстрацію права власності на вказану будівлю за відповідачами; - Регіональне відділення зверталось до державного реєстратора з відповідною заявою про скасування запису про право власності з метою подальшої реєстрації права державної власності, однак рішенням державного реєстратора від 12.01.2018 у скасуванні запису відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2019р. відкладено підготовче засіданні (загальне позовне провадження) на 20.02.2019р. о 10:30 год.

Позивач у клопотанні (вх.№6697/19 від 12.02.2019р.) в порядку статті 42 Господарського процесуального кодексу України, просить долучити докази направлення заяви про поновлення строків позовної давності до матеріалів справи.

Прокурор у клопотанні (вх.№7144/19 від 14.02.2019р.) просить долучити до матеріалів справи докази направлення відповідачу-2 клопотання прокуратури області від 07.02.2019р.

Відповідач-1 у поясненнях по справі (вх.№8000/19 від 19.02.2019р.) просить відмовити у задоволенні заяви про поновлення строків позовної давності щодо визнання поважності причин пропуску строку для звернення до суду та відмовити у задоволенні клопотання прокуратури Дніпропетровської області від 07.02.2019р. №05/б/нвих-19, посилаючись на: - правову позицію у постанові ОСОБА_6 Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 07.02.2019р. у справі №926/3614/17; - позивач сам неодноразово підтверджує про обізнаність щодо переходу право власності на нерухоме майно та вже понад 10 років вживає заходи, однак зареєструвати спірний об'єкт нерухомого майна так і не вдалось; - у 2014 році відбулось перенесення даних із старого реєстру - Реєстру прав власності на нерухоме майно до нового реєстру - Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей стосовно об'єкту нерухомого майна; - в подальшому з об'єкту нерухомого майна був виділ частини нежитлового приміщення, яке внесене в статутний капітал ТОВ "Інітіум 1"; - перехід права власності на спірний об'єкт нерухомого майна відбувався у 2006 році за рішенням господарського суду від 21.03.2006р. у справі №19/23, про що достовірно було відомо позивачу.

Відповідач-2 у поясненнях (вх.№8012/19 від 20.02.2019р.) просить відмовити у задоволенні заяви позивача та клопотання прокуратури про поновлення строків позовної давності щодо визнання поважності причин пропуску для звернення до суду; відмовити у задоволенні позовної заяви та розгляд справи здійснити за відсутності представника відповідача-2, та зазначає, що повністю підтримує правову позицію відповідача-1 та заперечує проти задоволення заяви позивача.

Відповідач-1 у клопотанні від 20.02.2019р. просить приєднати до матеріалів справи - інформацію (довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна.

Сторони у спільній письмовій згоді від 20.02.2019р. погодилися на початок розгляду справи по суті у судовому засіданні 20.02.2019р., оскільки під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач-2 у судове засідання 20.02.2019р. не з'явився, при цьому суд врахував пояснення відповідача-2, у яких просив здійснювати розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Судом у судовому засіданні 20.02.2019р. оголошено про закриття підготовчого провадження та початок судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 20.02.2019р. оголошено перерву до 21.02.2019р. о 11:00 год.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників прокурора, позивача та відповідача-1, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2006р. у справі №19/23 за позовом Приватного підприємства "Інгрейн" до Відкритого акціонерного товариства "Дніпромлин" про визнання права власності було задоволено позовну заяву Приватного підприємства "Інгрейн" до Відкритого акціонерного товариства "Дніпромлин" та визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресами: вул. Горького, 8А, вул. Свєтлова, 20 та вул. ОСОБА_8 (Сєрова), 21А у м. Дніпро.

У подальшому, 30.03.2007р. рішенням третейського суду, створеного для вирішення конкретного спору у складі судді Аркіної Лізавети Олександрівни, у справі за позовом ОСОБА_9 до Приватного підприємства "Інгрейн" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" до ОСОБА_9 та Приватного підприємства "Інгрейн" про визнання права власності в задоволенні позову ОСОБА_9 відмовлено, задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" про визнання права власності та визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лепар" право власності на житловий будинок, розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 8а (житловою площею 238,2 кв.м), який складається з: Літ. А-2 загальною площею 749,5 кв.м, а - сходи, а1, а2 - ганки з урахуванням здійсненого переобладнання, який відповідає категорії К-2 та вимогам СніП для подальшої його експлуатації за функціональним призначенням без актів вводу в експлуатацію (а.с.50-53, т.1).

На підставі рішення третейського суду Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради проведено державну реєстрацію права приватної власності на житловий будинок, літ. А-2, розташований за адресою: вул. Горького, 8А у Дніпропетровську за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лепар", що підтверджується витягом від 20.04.2007р. №14312306 про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.93-94, т.1).

Постановою Вищого господарського суду України від 13.02.2008р. у справі №19/23 за касаційною скаргою Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2006р. у справі №19/23 за позовом Приватного підприємства "Інгрейн" до Відкритого акціонерного товариства "Дніпромлин" про визнання права власності, за яким Приватне підприємство "Інгрейн" набуло право власності на спірну будівлю гуртожитку, було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.35-39, т.1).

В подальшому, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2008р. у справі №18/134-08(36/109-08(19-23) було відмовлено в задоволенні позову Приватного підприємства "Інгрейн" до Відкритого акціонерного товариства "Дніпромлин", третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна житлового фонду, що розташовані у м. Дніпропетровську за адресами: вул. Горького, 8А, вул. Сєрова, 21А та вул. Свєтлова, 20 (а.с.40-43, т.1).

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.03.2009р. у справі №18/134-08(36/109-08(19-23)) провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Інгрейн" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2008р. припинено на підставі статей 28, 80 Господарського процесуального кодексу України (в редакції станом на час прийняття рішення) у зв'язку з ліквідацією Відкритого акціонерного товариства "Дніпромлин" (а.с.44-49, т.1).

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.2011р. у справі №6-16/2011 задоволено заяву Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до ОСОБА_9, Приватного підприємства "Інгрейн", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" про скасування рішення третейського суду м. Дніпропетровська від 30.03.2007р., на підставі якого за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лепар" зареєстровано право власності на житловий будинок, розташований за адресою: вул. Горького, 8А у м. Дніпропетровську.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2013р. у справі №39/904/138/2013 задоволено позов Регіонального відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області до Дніпропетровської міської ради про визнання незаконним рішення про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку, визнано незаконним рішення Дніпропетровської міської ради від 25.10.2012р. №28/20 "Про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку за адресою: вул. Горького, 8а".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. у справі №39/904/138/2013 апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2013р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.07.2013р. у справі №39/904/138/2013 касаційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишено без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2013р. у справі №39/904/138/2013 залишено без змін.

Відповідно до протоколу від 16.12.2013р. №16/12-01 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" прийнято рішення про виділення нежитлового приміщення в натурі із житлового будинку за адресою: вул. Горького, 8А, загальною площею 126,6 кв.м., проведення його технічної інвентаризації та подальшої державної реєстрації прийнято (а.с.138-140, т.1).

13.01.2014р. державним реєстратором Дніпропетровського міського управління юстиції на підставі рішення третейського суду від 30.03.2007р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лепар" зареєстровано право власності на житловий будинок літ. А-2, загальною площею 749,5 кв.м., житловою площею 238,2 кв.м., який розташований за адресою: вул. Горького, 8А у м. Дніпропетровську (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 266056512101), про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкту нерухомого майна (а.с.71-72, т.1).

ОСОБА_4 13.01.2014р. за Товариством з обмеженою відповідальністю "Лепар" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення №8, що розташоване на І поверсі житлового будинку літ. А-2, загальною площею 126,6 кв.м., за адресою: вул. Горького, 8А у м. Дніпропетровську (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 267270312101).

ОСОБА_4 Товариству з обмеженою відповідальністю "Лепар" було видано Свідоцтво від 15.01.2014р.серія САК №590292 про право власності на нежитлове приміщення №8, яке розташовано за адресою: вул. Горького, 8А у м. Дніпропетровську, загальною площею 126,6 кв.м.(а.с.161 Т.1).

Відповідно до протоколу від 29.01.2015р. №1 засідання установчих зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" створено юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" зі статутним капіталом у розмірі 50 000 грн. 00 коп. за рахунок вкладів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1", що вноситимуться наступним чином: - в обмін на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" внесено нежитлове приміщення №8, розташоване за адресою: вул. Горького, 8А у м. Дніпропетровську, вартістю 19 500 грн. 00 коп.; - ОСОБА_5 в обмін на корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" до статутного капіталу кошти у розмірі 30 500 грн. 00 коп.

Включення зазначеного нежитлового приміщення до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" підтверджується пунктом 5.5.1. Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1", зареєстрованого 05.02.2015 Департаментом адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради та передано у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" за актом від 11.02.2015 приймання-передачі, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лепар".

З акту від 11.02.2015р. приймання-передачі у власність об'єкту нерухомого майна вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лепар" передало до статутного фонду у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" об'єкт нерухомого майна, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Горького, 8а, а саме: нежитлове приміщення, розташоване в житловому будинку літ. А-2 на І поверсі загальною площею 126,6 кв.м., яке складається з: поз. 1-12, а-ґанок (а.с.191, т.1).

Державну реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" на нежитлове приміщення №8, що розташоване за адресою: вул. Горького, 8А у м. Дніпропетровську (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 267270312101) проведено державним реєстратором Дніпровського міського управління юстиції 14.05.2015, свідоцтво про право власності серія СТА №230345 (а.с 202, т.1).

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" набуло право власності на майно, передане засновником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Лепар" як вклад до статутного капіталу та в якості погашення заборгованості засновника з внесення вкладу.

Прокурор вважає, що житловий будинок літ. А-2 (будівля гуртожитку) по вул. Княгині Ольги (колишня вул. Горького), 8А у м. Дніпрі та нежитлове приміщення №8, що розташоване по вул. Княгині Ольги (колишня вул. Горького), 8А у м. Дніпрі (І-ий поверх) належить державі та має бути витребувано у відповідачів-1, -2; відповідачі-1, -2 проти цього заперечують, що і є причиною спору.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників прокурора, позивача та відповідача-1, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку про необгрунтованість вимог прокурора з огляду на таке.

В ході приватизації орендного підприємства "Дніпропетровський комбінат хлібопродуктів" шляхом перетворення у Відкрите акціонерне товариство "Дніпромлин" до переліку майна, яке не увійшло до статутного фонду, Відкритого акціонерного товариства "Дніпромлин" при приватизації було включено державний житловий фонд, у тому числі житлові будинки, що розташовані у м. Дніпро за адресами: вул. Горького, 8А, вул. Сєрова, 21А та вул. Свєтлова, 20, приватизація яких повинна була здійснюватись відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Відповідно до акту оцінки вартості майна орендного підприємства "Дніпропетровський комбінат хлібопродуктів", затвердженого розпорядженням начальника Регіонального відділення фонду державного майна України по Дніпропетровській області від 17.03.1997р. №12/35-РСИ державний житловий фонд було вилучено із статутного фонду акціонерного товариства.

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, що не увійшли до статутного фонду Відкритого акціонерного товариства "Дніпромлин" підлягали передачі у комунальну власність територіальної громади міста Дніпра за рішенням органу, уповноваженого управляти держаним майном за наявності згоди на цю передачу відповідної місцевої ради.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2013р., яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013р. та постановою Вищого господарського суду від 11.07.2013р. у справі №39/904/138/2013 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Дніпропетровської міської ради про визнання незаконними рішення про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку. встановлено, що нерухоме майно (будівля по вул Горького, 8а) , яке не увійшло до статутного капіталу Відкритого акціонерного товариства "Дніпромлин" під час приватизації державного майна останнім, належить до державної власності.

Прокурор зазначає про незаконне вибуття спірного майна з державної власності, що порушує права та інтереси держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області.

Відповідно до положень статей 321, 319, 658 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребуване у нього (частина 1 статті 330 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. У таких випадках відповідачем за віндикаційним позовом є особа, яка незаконно володіє майном (незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати), тобто заволоділа ним без відповідної правової підстави.

Згідно з частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Разом з тим, правовою підставою набуття права власності на спірне майно у відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" є рішення третейського суду від 30.03.2007р., яке було скасовано; проте, на підставі вказаного рішення третейского суду зареєстровано право власності на житловий будинок літ. А-2, загальною площею 749,5 кв.м., житловою площею 238,2 кв.м., який розташований за адресою: вул. Горького, 8А у м. Дніпропетровську

Отже, за змістом наведеної норми випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача. У той же час покупець не може бути визнаний добросовісним набувачем, якщо на момент укладення відплатної угоди щодо спірного майна мали місце претензії третіх осіб, про які покупцю було відомо і які згодом були в установленому порядку визнані правомірними.

Згідно вимог статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Частиною 3 статті 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 Цивільного кодексу України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.

Крім того, до вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто проти волі власника майна або законного володільця.

Відтак, суд вбачає наявність підстав для витребування майна від відповідачів-1, -2, як добросовісних набувачів у відповідності до положень статті 388 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, вищенаведене не свідчить про порушення принципу пропорційності при поверненні у державну власність спірного майна, яке вибуло із такої власності незаконно, оскільки добросовісний власник, із власності якого майно витребовується, не позбавлений можливості відновити своє право на підставі статті 661 Цивільного кодексу України та не суперечить загальним принципам і критеріям правомірного позбавлення майна, закладеним у статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Так, предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном. У практиці Європейского Суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited» проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

При цьому ЄСПЛ у питаннях оцінки "пропорційності", як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

У даній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, втручання держави в право Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" на мирне володіння майном не суперечить критеріям правомірного втручання в це право, сформульованим в усталеній практиці ЄСПЛ.

Отже, витребування майна з володіння відповідачів відповідає критерію законності: витребування, здійснюється на підставі норм статей 387, 388 Цивільного кодексу України у зв'язку з безпідставним заволодінням державним майном .

Крім того, ЄСПЛ визнає за державою право користуватися "значною свободою (полем) розсуду" при визначенні суспільного інтересу в контексті втручання в право мирного володіння майном. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку існування проблеми, що становить суспільний інтерес, яка б вимагала заходів втручання. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес" (рішення від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").

Разом з тим, аналізуючи позицію сторін з приводу поданого відповідачем-1 клопотання про застосування спливу строку позовної давності у спорі та клопотання прокурора та позивача щодо наявності поважних причин для поновлення такого строку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Прокурор у клопотанні (вх№5999/19 від 07.02.2019р.) просить суд визнати поважними причини пропуску позовної давності і захистити порушене право держави на спірне майно; задовольнити позовні вимоги першого заступника прокурора Дніпропетровської області в повному обсязі посилаючись, на те що - факт належності до державної власності будівлі гуртожитку, розташованої за адресою: вул. ОСОБА_7 (Горького), 8А у м. Дніпро встановлено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2013, яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.05.2013 та постановою Вищого господарського суду від 11.07.2013 у справі 39/904/138/2013 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Дніпропетровської міської ради про визнання незаконним рішення про надання згоди на прийняття у комунальну власність територіальної громади міста гуртожитку; - при реалізації спірного майна не було дотримано процедури його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню до державної власності.

Позивач у заяві про поновлення строків позовної давності (вх.№6000/19 від 07.02.2019р.) просить суд визнати причини пропущення строку для звернення до суду за захистом прав держави щодо витребування з незаконного володіння державного майна повноважними, поновити пропущений за поважних причин строк для звернення до суду з захистом прав держави щодо витребування з незаконного володіння державного майна оскільки: - відповідно до рішень, які додані до позовної заяви, Регіональним відділенням протягом значного періоду вживалися вичерпні заходи щодо повернення спірного нерухомого майна у державну власність; - у зв'язку з неправомірними діями відповідачів спірне нерухоме майно було відчужено незважаючи на рішення судів; - про відчуження та існування запису про право власності Регіональному відділенню стало достовірно відомо під час ознайомлення з реєстраційними справами №266056512101 та №267270312101 у лютому 2018р.; - отримавши в січні 2018 витяг з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно Регіональному відділенню стало відомо про реєстрацію права власності на вказану будівлю за відповідачами; - Регіональне відділення зверталось до державного реєстратора з відповідною заявою про скасування запису про право власності з метою подальшої реєстрації права державної власності, однак рішенням державного реєстратора від 12.01.2018 у скасуванні запису відмовлено.

Загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 261 Цивільного кодексу України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Це правило пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

У справі, яка є предметом перегляду, прокурор в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернувся з позовними вимогами про витребування майна з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1".

Зазначений позов виник у зв'язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лепар" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інітіум 1" набуло у власність спірне майно поза волею власника та без дотримання відповідної процедури.

Таким чином, про факт обізнаності держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області щодо вибуття витребуваних об'єктів нерухомого майна з права власності свідчить касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області та постанова Вищого господарського суду України від 13.02.2008р.

Аналіз статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов'язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою (Постанова Верховного Суду України від 12.07.2017р у справі №6-2458цс16).

Тобто, про відчуження майна позивача було відомо ще в 2008 році, а з того моменту вже сплинуло 10 років.

Зокрема, судом взято до уваги те, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти; порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач знав про порушення свого цивільного права, однак, вважаючи достатніми заходами дії Регіонального відділення фонду державного майна України щодо спірного майна, і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).

При цьому, строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовна давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).

При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (правовий висновок Верховного Суду України у справі № 6-2376цс16 від 19.04.2017).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 Цивільного кодексу України).

Водночас, стосовно клопотання прокурора та заяви позивача про визнання причин пропущення строку позовної давності поважними суд відзначає наступне.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності Абзац третій підпункту 2.2 пункту 2 із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду № 6 від 10.07.2014 .

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Закон не визначає, з чиєї ініціативи суд визнає причини пропущення позовної давності поважними. Як правило, це здійснюється за заявою (клопотанням) позивача з наведенням відповідних доводів і поданням належних та допустимих доказів. Відповідна ініціатива може виходити й від інших учасників судового процесу, зокрема, прокурора, який не є стороною у справі.

Висновок про застосування позовної давності відображається у мотивувальній частині рішення господарського суду.

Натомість, наведені прокурором та позивачем мотиви поважності причин пропуску строку позовної давності є безпідставними та необґрунтованими та не підтверджуються наявними у справі доказами.

ОСОБА_4 не можуть бути взяті до уваги судом доводи прокурора щодо неможливості застосування строків позовної давності до вимог за віндикаційною вимогою з огляду на таке.

У статті 268 Цивільного кодексу України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову. Водночас у відповідних випадках судам слід враховувати правила про набувальну давність, передбачені статтею 344 названого Кодексу.

Однак, прокурором та позивачем не доведено, що на момент звернення з позовом у позивача зберігалось право власності на спірне майно, оскільки таке за твердженням самого позивача вибуло з його власності.

При цьому, посилання прокурора на правову позицію Верховного Суду України, висловлену ним у постанові від 05.10.2016 р. у справі № 3-604гс16 та постановою ВГСУ від 26.04.2016 р. у справі № 916/2129/15 щодо регулювання спірних правовідносин, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки аналіз практики Верховного Суду України, яка здійснена у інших справах та пізніше за вищенаведену (зокрема червень 2017 р.), де за вимогами про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України Верховний суд України вказує на незаконність незастосування положень про позовну давність, підтверджується Правовим висновком у Постанові ВСУ від 22 червня 2017 р. у справі № 6-1047цс17, у Постанові ВСУ від 07 червня 2017 р. у справі № 3-455гс17.

ОСОБА_4 ОСОБА_6 Верховного Суду зазначає, що суди дійшли правильного висновку, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 32-38 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень), про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 07.02.2019р. у справі №926/3614/17).

Таким чином, за наявності правових підстав для витребування майна від відповідачів-1, -2 мають застосовуватися положення статті 267 Цивільного кодексу України, згідно якої сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові ОСОБА_6 Верховного Суду від 20.11.2018р. у справі №907/50/16.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові - на позивача.

У відповідності до вимог частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається відповідно до платіжного доручення від 01.06.2018р. №1400 судовий збір у сумі 272 738 грн. 69 коп. було сплачено Прокуратурою Дніпропетровської області, яка у даній справі виступає представницьким органом.

Тому суд вважає, що судові витрати у справі слід покласти на позивача, стягнувши їх на користь прокуратури.

Керуючись статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38; ідентифікаційний код 02909938) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6; ідентифікаційний код 13467337) до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Лепар" (01030, м. Київ, провулок Георгіївський, буд. 2, кімната 12; ідентифікаційний код 34775422) та відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інітіум" (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 8, приміщення 8; ідентифікаційний код 39621652) про витребування майна - відмовити.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Центральна,6; ідентифікаційний код 13467337) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38; ідентифікаційний код 02909938; р/р 35217020000291 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172, за кодом класифікації видатків бюджету - 2800) 272 738 (двісті сімдесят дві тисячі сімсот тридцять вісім) грн. 69 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

05.03.2019р.