Рішення

від 27.02.2019 по справі 922/2289/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2289/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент", місто Харків 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство "ХЕМЗ-ІРЕС", місто Харків до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", місто Харків про стягнення 22 500,00 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 26.11.2018);

позивача - ОСОБА_2 (НОМЕР_1, видано Московським РВ ГУМВС України в Харківській області від 13.09.2006 - директор);

відповідача - не з'явився;

третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

11 липня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" (далі - ТОВ "Бізнес елемент", позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія", відповідач) про стягнення з відповідача, як страховика, на користь позивача-страхувальника страхового відшкодування на суму 46 500,00 грн. відповідно до договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами серії 220/02 № 048/211/0000018/16/ВА від 29.08.2016 (далі - Договір від 29.08.2016).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у зв'язку з настанням страхового випадку, який підтверджений рішенням суду від 06.02.2017 у господарській справі № 922/3445/16, яке набрало законної сили, 20.04.2017 позивач, як страхувальник, звернувся до відповідача-страховика із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному пунктом 12 Договору страхування від 29.08.2016, та надав відповідачу необхідні підтверджуючі документи. Однак, відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що подія, яку страхувальник визначив страховим випадком, мала місце в період дії договору № 24 про надання консультаційних послуг з 20.11.2015 по 23.01.2016, тоді як на момент звернення позивача за виплатою страхового відшкодування відповідальність позивача перед третіми особами була застрахована відповідачем на підставі договору страхування від 29.08.2016, строк дії якого визначено з 30.08.2016 по 29.08.2017; при цьому, строк дії попереднього договору страхування, укладеного між сторонами спору 18.05.2015, сплив 18.05.2016; відповідач не визнав страховим випадком невиконання позивачем зобов'язань перед третьою особою за договором про надання консультаційних послуг № 24 від 20.11.2015, оскільки позивачем не доведено факту невиконання ним договірних зобов'язань внаслідок ненавмисної помилки (необережності), що не узгоджується з ознаками страхового випадку, погодженого сторонами спору в пункті 4.1. договору страхування від 18.05.2015; зазначене стало підставою для звернення страхувальника з позовом до господарського суду з вимогою про стягнення із страховика страхового відшкодування на суму 46 500,00 грн.

Рішенням 25.09.2017 Господарський суд Харківської області позовні вимоги задовольнив частково, стягнув з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" на користь ТОВ "Бізнес елемент" страхове відшкодування в розмірі 22 500,00 грн. та судові витрати зі сплати судового збору на суму 774, 40 грн., в іншій частині заявленого позову відмовив.

Постановою 21.11.2017 Харківський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2017 у справі № 922/2289/17 залишив без змін.

Постановою 06.07.2018 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду скаргу ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" задовольнив частково, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2017 у справі № 922/2289/17 скасував та направив справу № 922/2289/17 на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2018, для розгляду справи № 922/2289/17 визначено суддю Рильову В.В.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.11.2018 справу № 922/2289/17 призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 27 листопада 2018 року.

20 листопада 2018 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшла заява ТОВ "Бізнес елемент" про зменшення позовних вимог (вх. № 32780), в якій позивач просить суд стягнути з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" страхове відшкодування в розмірі 22 500,00 грн.

В підготовчому засіданні 27.11.2018 судом постановлено ухвалу про прийняття заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та ухвалу про відкладення засідання на 11 грудня 2018 року о (об) 10:00 год. на підставі пункту 3 частини другої статті 183 Господарського процесуального кодексу України. Зазначені ухвали занесено до протоколу підготовчого засідання від 27.11.2018.

03 грудня 2018 року до суду надійшов відзив ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на позовну заяву (вх. № 33743), який було досліджено та долучено судом до матеріалів справи, як такий, що подано у строк та відповідає вимогам статті 165 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.12.2018 підготовче провадження у справі № 922/2289/17 продовжено на 30 днів - по 06 лютого 2019 року, надано позивачу час для подання відповіді на відзив - до 26.12.2018 та відкладено підготовче засідання на 15 січня 2019 року.

21 грудня 2018 року до суду надійшла відповідь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" на відзив (вх. № 35586), яку було досліджено та долучено судом до матеріалів справи, як таку, що подано у строк та відповідає вимогам статей 165, 166 ГПК України.

Ухвалою суду від 15.01.2019 підготовче провадження у справі № 922/2289/17 закрито та призначено справу до розгляду по суті на 29 січня 2019 року.

В судовому засіданні 29.01.2019 у справі № 922/2289/17 оголошено перерву до 18 лютого 2019 року, на підставі статті 216 Господарського процесуального кодексу України. Відповідну ухвалу занесено до протоколу від 29 січня 2019 року.

З причин довготривалої непрацездатності судді Рильової В.В. (перебування на лікарняному понад 14 днів з 04.02.2019 по 22.02.2019 включно) судове засідання у справі № 922/2289/17, призначене на 18 лютого 2019 року не проводилось.

У відповідності до положень розділу 5 Засад використання автоматизованої системи документообігу господарського суду Харківської області, затверджених рішенням зборів суддів господарського суду Харківської області № 6-1/2016 від 28.03.2016 (із змінами, внесеними рішеннями зборів суддів ГСХО №8-2/2016 від 16.05.2016; №9-2/2016 від 02.12.2016; №2-2/2017 від 20.02.2017; №3-3/2017 від 13.04.2017; №6-3/2017 від 14.11.2017, №5-2/2018 від 22.11.2018): у разі якщо в день слухання справи виявиться тимчасово неможливим виконання суддею, в провадженні якого перебуває справа, або який є головуючим у складі колегії суддів, обов'язків судді з причин (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка, навчання тощо) - повторний автоматичний розподіл судової справи не здійснюється. В цьому разі: судове засідання не проводиться; секретар судового засідання пропонує сторонам заповнити явочний лист, подати до суду заяву передбачену ч. 9 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України та повідомляє про неможливість проведення судового засідання у зв'язку з відсутністю судді; дата нового судового засідання доводиться до відома сторін та учасників судового процесу у спосіб, визначений статтею 120 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставини, які перешкоджали виконанню обов'язків судді.

Питання щодо призначення нової дати судового засідання у справі № 922/2289/17 вирішено судом 25 лютого 2019 року (у перший робочий день після виходу судді Рильової В.В. з лікарняного, тобто одразу після усунення обставини, які перешкоджали виконанню обов'язків судді). Новою датою судового засідання визначено 27 лютого 2019 року, про що учасників справи повідомлено відповідною ухваою-повідомленням від 25.02.2019.

18 лютого 2019 року до суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС" (вх. № 4245), в якому представник третьої особи просить судове засідання у справі № 922/2289/17 провести без його участі; позовні вимоги ТОВ "Бізнес елемент" підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Враховуючи принцип диспозитивності та право сторін на власний розсуд розпоряджатись своїми правами, в тому числі на участь в судовому засіданні, суд продовжує розгляд справи в судовому засіданні за відсутності представника Приватного акціонерного товариства "ХЕМЗ-ІРЕС".

Представники позивача, які брали участь в судовому засіданні 27.02.2019, позовні вимоги підтримували в повному обсязі, просили суд їх задовольнити та стягнути з ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" страхове відшкодування в розмірі 22 500,00 грн.

Представник ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" в судове засідання 27.02.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомляв. Про дату, час та місце розгляду справи по cуті відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується, зокрема телефонограмою, поданою у відповідності до частини шостої статті 120 ГПК України (том 3, арк.с. 57).

Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце проведення судового засідання у справі № 922/2289/17, а неявка учасників справи в судове засідання, відповідно до приписів частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає розгляду справи по суті; приймаючи до уваги обмежені строки розгляду справи, визначені частиною другою статті 195 Господарського процесуального кодексу України, а також з огляду на те, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті (зокрема, відзив ПрАТ "Українська пожежно-страхова компанія" на позовну заяву та відповідь ТОВ "Бізнес елемент" на відзив), суд вважає за можливе розглянути справу № 922/2289/17 за відсутності представника відповідача.

Всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18 травня 2015 року між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами серії 220/02 №048/211/00000035/15/ВА строком дії з 19.05.2015 до 18.05.2016.

29 серпня 2016 року між Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління (Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" (Страхувальник) укладено договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами серії 220/02 №048/211/0000018/16/ВА строком дії з 30.08.2016 до 29.08.2017.

Сторони спору визначили, що за договорами страхування від 18.05.2015 та від 29.08.2016 страхувальник зобов'язався сплатити страховий платіж та виконувати інші умови договору, а страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування в порядку та на умовах, визначених Договором та Правилами.

Згідно з пунктами 2.3. зазначених Договорів сторонами спору визначено в якості застрахованої діяльності аудиторську діяльність; відповідно до пунктів 2.1. Договорів, предметом страхування є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі в результаті провадження страхувальником застрахованої діяльності, зазначеної в пунктах 2.3. договорів.

Пунктами 4.1. Договорів сторони погодили, що страховим випадком є настання внаслідок ненавмисної помилки (необережності, неогляду) страхувальника при здійсненні застрахованої діяльності цивільної відповідальності Страхувальника за заподіяння шкоди в період дії Договору.

Відповідальність Страхувальника за заподіяння шкоди третім особам підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили протягом строку дії Договору та згідно з яким страхувальника зобов'язано відшкодувати шкоду, заподіяну третій особі (п. 4.2. Договорів).

Сторони спору в пунктах 4.3. Договорів погодили, що випадок визнається страховим за наявності таких умов: факт завдання шкоди страхувальником та її розмір є обґрунтованими та доведеними; ненавмисні помилки (необережність, недогляд), що спричинили заподіяння шкоди, мали місце протягом строку дії договору; має місце причинно-наслідковий зв'язок між застрахованою діяльністю страхувальника та фактом заподіяння шкоди; страхувальник винний відповідно до норм законодавства у заподіянні шкоди; пред'явлені третіми особами вимоги щодо відшкодування заподіяної страхувальником шкоди заявлені відповідно до та на підставі норм чинного законодавства; вимоги щодо відшкодування шкоди пред'явлені страхувальнику протягом строку дії договору.

Пунктом 6 Договорів страхування встановлено розмір страхової суми за договором - 50 000,00 грн., а пунктом 7 договорів визначено розмір безумовної франшизи - 5% від страхової суми, передбаченої пунктом 6 Договорів.

Разом з тим, 20.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" (виконавцем) та Приватним акціонерним товариством "ХЕМЗ-ІРЕС" (замовником) було укладено договір про надання консультаційних послуг № 24, пунктом 1.1 якого встановлено, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе обов'язки надати консультаційні послуги з супроводу проведення обов'язкової інвентаризації необоротних активів та товарно-матеріальних цінностей ПАТ "ХЕМЗ-РЕС" і перенесення даних бухгалтерського обліку в програмне забезпечення для автоматизації обліку з метою визначення достовірності даних станом на 31.12.2015, кінцевим результатом яких будуть відображені в програмному продукті 1С дані бухгалтерського обліку (фінансової звітності) станом на 31.12.2015.

Пунктом 5.5. договору № 24 від 20.11.2015 сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань настає майнова відповідальність в розмірі прямих збитків, понесених іншою стороною, але не більше вартості робіт за цим договором, - 60 800,00 грн. (пункт 2.1. договору).

В жовтні 2016 року Приватне акціонерне товариство "ХЕМЗ-ІРЕС" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" збитків. На підтвердження позовних вимог Приватне акціонерне товариство "ХЕМЗ-ІРЕС" посилалося на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" обов'язків за Договором про надання консультаційних послуг № 24 провід 20.11.2015, у зв'язку з чим у позивача виникли збитки у вигляді сплаченої ним суми попередньої оплати в розмірі 45 600,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2017 у справі № 922/3445/16 позовні вимоги ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" задоволено; стягнуто з ТОВ "Бізнес елемент" на користь ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" 45 600,00 грн. збитків та 1 378,00 грн. судового збору; постановою Харківського апеляційною господарського суду від 03.04.2017 зазначене судове рішення залишено без змін.

12 квітня 2017 року Господарським судом Харківської області у справі № 922/3445/16 видано наказ про стягнення з ТОВ "Бізнес елемент" на користь ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" 45 600,00 грн. збитків та 1 378,00 грн. судового збору, на виконання якого 25.04.2017 державним виконавцем Київського ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу від 12.04.2017 у справі №922/3445/16.

17 лютого 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" із заявою про настання страхового випадку - стягнення збитків та судового збору за рішенням господарського суду Харківської області по справі № 922/3435/16 від 06.02.2017 та повідомлено, що на вищевказане рішення буде подана апеляційна скарга у встановлений законом термін.

Листом від 27.02.2017 за вих. № 15 Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" було повідомлено позивача про те, що після отримання документів, передбачених договором страхування, відповідач розгляне їх, проведе повний та всебічний аналіз та повідомить позивача про результати даного розгляду.

20 квітня 2017 року у зв'язку з настанням страхового випадку, що підтверджений рішенням суду, яке набрало законної сили, позивач звернувся до відповідача в порядку пункту 12 Договору страхування від 29.08.2016 серії 220/02 №048/211/0000018/16/ВА із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування на користь третьої особи - ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС".

Позивач вказує, що одночасно із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" у відповідності до вимог розділу 12 Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами надало на адресу відповідача всі необхідні підтверджуючі документи.

У відповідності до п. 11.2. Договору страхування від 29.08.2016 рішення про виплату страхового відшкодування чи про відмову у виплаті страхового відшкодування приймається страховиком протягом 30 (тридцяти) робочих днів з дати отримання страховиком всіх необхідних документів відповідно до п. 12.1. договору.

Оскільки, позивач не отримав від відповідача будь-якої інформації або вимоги відповідно до п. 12.5. Договору страхування про недостатність наданих документів або даних для виплати страхового відшкодування, 14.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" звернулося до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" із претензією щодо невиконання умов Договору добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 29.08.2016 серії 220/02 №048/211/0000018/16/ВА та вимогою виплатити передбачене даним договором страхове відшкодування.

У відповіді Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (лист за вих. № 1925/17 від 13.06.2017) відповідач відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що подія, яку страхувальник визначив страховим випадком, мала місце в період дії договору № 24 про надання консультаційних послуг з 20.11.2015 по 23.01.2016, тоді як на момент звернення позивача за виплатою страхового відшкодування відповідальність позивача перед третіми особами була застрахована відповідачем на підставі договору страхування від 29.08.2016, строк дії якого визначено з 30.08.2016 по 29.08.2017; при цьому, строк дії попереднього договору страхування, укладеного між сторонами спору 18.05.2015, сплив 18.05.2016; відповідач не визнав страховим випадком невиконання позивачем зобов'язань перед третьою особою за договором про надання консультаційних послуг № 24 від 20.11.2015, оскільки позивачем не доведено факту невиконання ним договірних зобов'язань внаслідок ненавмисної помилки (необережності), що не узгоджується з ознаками страхового випадку, погодженого сторонами спору в пункті 4.1. договору страхування від 18.05.2015.

Зазначені обставини стали підставою для звернення страхувальника з позовом до господарського суду з вимогою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" страхового відшкодування.

Скасовуючи постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.2017 та рішення Господарського суду Харківської області від 25.09.2017 у справі № 922/2289/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що під час нового розгляду справи суду необхідно, зокрема, з'ясувати обсяг відповідальності відповідача, як страховика, з урахуванням умов договорів страхування від 18.05.2015 та від 29.08.2016 як самостійних правочинів, дослідити обставини звернення позивача до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, встановити правомірність результату її розгляду, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті та в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (частина перша статті 316 ГПК України).

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного суду від 06.07.2018 у даній справі, відповідач зазначив, що взаємозв'язок п. 4.1 та п.п. 4.3.2 п. 4.3 Договору страхування від 29.08.2016 дає підставу для висновку, що ненавмисні помилки (необережність, недогляд), що призвели до настання страхового випадку, за цим Договором трактуються як не направлені спеціально на нанесення збитку третім особам помилки в процесі здійснення Страхувальником аудиторської діяльності (наприклад, непередбаченої втрати бухгалтерських (фінансових) документів та інших паперів, що становлять цінність для третьої особи та втрата яких призвела до майнових збитків).

Зі змісту п.п. 4.3.3 п. 4.3 Договору страхування від 29.08.2016 вбачається, що відповідальність Страховика настає виключно за наявності причинно-наслідкового зв'язку між аудиторською діяльністю (в даному випадку згідно п. 1.1 Договору № 24 про надання консультаційних послуг - це діяльність, пов'язана з наданням консультаційних послуг з супроводу проведення обов'язкової інвентаризації необоротних активів та товарно-матеріальних цінностей та веденням бухгалтерського обліку) та фактом заподіяння шкоди.

Як слідує із фактичних обставин справи, шкода заподіяна не внаслідок помилки в процесі здійснення Страхувальником аудиторської діяльності, а саме у зв'язку із нездійсненням такої діяльності, через що у третьої особи виникли збитки у вигляді сплаченої ним на користь ТОВ "Бізнес елемент" суми попередньої оплати по Договору № 24 в розмірі 45 600,00 грн. Так, у рішенні господарського суду Харківської області від 06.02.2017 у справі № 922/3445/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 зазначено, що ТОВ "Бізнес елемент" не надало суду будь-яких доказів, які б підтверджували фактичне надання ним послуг за Договором при вирішенні даного спору. Харківський апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову від 03.04.2017 у справі № 922/3445/16, зазначає, що посилання відповідача на часткове надання послуг не підтверджене матеріалами справи.

Враховуючи наведене, відповідач зазначає, що у зв'язку із відсутністю двох основних умов, передбачених в підпунктах 4.3.2 та 4.3.3 п. 4.3 Договору страхування від 29.08.2016, даний випадок не може визнаватися страховим, оскільки аудиторська діяльність ТОВ "Бізнес елемент" не здійснювалася.

Окрім того, відповідно до п.п. 4.3.2 п. 4.3 Договору страхування від 29.08.2016 випадок визнається страховим за умови, що ненавмисні помилки (необережність, недогляд), що спричинили заподіяння шкоди, мали місце протягом строку дії Договору.

В даному випадку подія, а саме - нездійснення ТОВ "Бізнес елемент" аудиторської діяльності, відбулася у період дії Договору № 24 про надання консультаційних послуг (з 20.11.2015 - по 23.01.2016), тобто ще до укладення з ПрАТ "УПСК" Договору страхування від 29.08.2016.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що визначений та узгоджений між сторонами предмет договору не обмежує його дію лише виникненням аудиторської помилки, зміст та сутність якої сторонами договору взагалі не визначені, а також подіями, на які посилається Відповідач в своєму відзиві на позовну заяву.

Крім того, на думку позивача, під час розгляду справи № 922/2243/16 за позовом ТОВ "Бізнес елемент" до TOB "ХЕМЗ-ІРЕС" про визнання виконаними послуг, наданих за договором про надання консультаційних послуг № 24 від 20.11.2015, а також про стягнення боргу за надані послуги у розмірі 15 200,00 грн. надані достатні та переконливі докази, що вимога про стягнення збитків з боку 3-ї особи є наслідком невизначеності між сторонами щодо дати та способу підписання акту приймання - передачі виконаних (наданих) послуг за договором. Так, дані електронного листування між позивачем та 3-ю особою підтверджують факт виконання позивачем замовлених послуг. Отже, можливість для позову про стягнення збитків стала реальною саме внаслідок помилкових дій позивача із способу передання на адресу 3-особи для підписання відповідного кінцевого акту за договором, а не внаслідок навмисних дій, що становлять склад цивільного правопорушення.

Підставою для отримання страхового відшкодування за Договором добровільного страхування відповідальності перед третіми особами від 29.08.2016 із терміном дії з 30.08.2016 по 29.08.2017, позивачем зазначено рішення суду від 06.07.2017, що набрало законної сили 03.04.2017, тобто відповідальність страхувальника, визначення якої наведено в п.4.2. Договору страхування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Преамбулою Закону України "Про страхування" визначено сферу дії цього Закону та поширено його на відносини страхування з метою посилення захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб. Під поняттям "страхування" статтею 1 цього Закону визначено вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Положеннями частини четвертої статті 3 Закону України "Про страхування" страхувальникам надано право при укладенні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, зокрема, договорів страхування відповідальності, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України.

За приписами статті 17 Закону України "Про страхування" правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити, зокрема, предмет договору страхування; порядок визначення розмірів страхових сум та (або) розмірів страхових виплат; виключення із страхових випадків і обмеження страхування; строк та місце дії договору страхування; дії страхувальника у разі настання страхового випадку; перелік документів, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків; порядок і умови здійснення страхових виплат; причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; умови припинення договору страхування; особливі умови.

Згідно статті 8 Закону України "Про страхування" страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Отже, страховий ризик та страховий випадок є взаємопов'язаними факторами, страховий ризик у випадку його фактичного настання переростає у страховий випадок, що зумовлює виникнення зобов'язання страховика виплатити страхове відшкодування.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" встановлено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Дані норми також узгоджується зі статтями 988-990 Цивільного кодексу України.

Статтею 26 Закону України "Про страхування" визначені підстави відмови у страхових виплатах та страховому відшкодуванні, зокрема, навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Так, згідно пункту 5.1. Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 статті 6 Закону України "Про страхування"), затверджених Головою Правління АТ "УПСК" 31.03.2009 та зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 07.05.2009 №1590303 (далі - Правила добровільного страхування) (том 1, арк.с. 123-154) страховим випадком не визнається і страхове відшкодування не виплачується у випадках:

п.п. 5.1.1. Якщо шкода спричинена внаслідок події, яка не визначена в Договорі страхування як страховий випадок та/або мала місце за межами місця дії Договору страхування, та/або викликана обставинами, про які страхувальник знав або повинен був знати, але не вжив усіх від нього залежних заходів для запобігання страхового випадку;

п.п. 5.1.2. Умисного заподіяння шкоди або навмисних дій Страхувальника, його працівників, осіб, які входять до складу органу управління Страхувальника, спрямованих на виникнення страхового випадку, змовою Страхувальника та третьої особи.

Згідно п. 5.2. вказаних Правил до страхових випадків не відносяться:

п.п. 5.2.1. Вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної третім особам до дати початку дії Договору страхування або після закінчення строку його дії, якщо інше не передбачено Договором страхування.

Пунктом 5.3. встановлено, що дія цих Правил не поширюється на вимоги щодо відшкодування шкоди, пов'язаної з: …

п.п. 5.3.2. Затримкою виконання зобов'язань за договором (контрактом) та виплатою компенсацій у цьому випадку, якщо інше не передбачено Договором страхування.

Як вже було встановлено судом, позивач - ТОВ "Бізнес Елемент", як виконавець, взяв на себе зобов'язання з надання третій особі - ПАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" послуг із супроводу проведення обов'язкової інвентаризації необоротних активів та товарно-матеріальних цінностей ПАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" та перенесення даних бухгалтерського обліку в програмне забезпечення для автоматизації обліку з метою визначення достовірності даних обліку станом на 31.12.2015, про що укладено Договір № 24 про надання консультаційних послуг від 20.11.2015 строком дії до 23.01.2016 (пункти 1.1., 6.1. договору) (том. 1, арк.с. 21-23).

Пунктом 5.5. Договору № 24 від 20.11.2015 сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань настає майнова відповідальність в розмірі прямих збитків, понесених іншою стороною, але не більше вартості робіт за цим договором, - 60 800,00 грн. (пункт 2.1. договору).

Страховим випадком, у зв'язку з настанням якого позивач 20.04.2017 заявив до відповідача вимогу про виплату страхового відшкодування, страхувальником визначено факт завдання ним шкоди третій особі - ПАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" внаслідок неналежного виконання зобов'язань з надання послуг за договором № 24 від 20.11.2015, що було встановлено рішенням суду від 06.02.2017 у господарській справі № 922/3445/16; при цьому, в підтвердження існування між сторонами спору договірних зобов'язань позивач-страхувальник послався на Договір добровільного страхування відповідальності перед третіми особами серії 220/02 №048/211/0000018/16/ВА від 29.08.2016.

Статтею 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно частини першої статті 362 Господарського кодексу України аудиторською діяльністю визнається діяльність громадян та організацій, предметом якої є здійснення аудиту, організаційне і методичне забезпечення аудиту та надання інших аудиторських послуг.

За змістом частин першої, другої статті 363 Господарського кодексу України аудит - це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності законодавству та встановленим нормативам. Аудит здійснюється незалежними особами (аудиторами), аудиторськими організаціями, які уповноважені суб'єктами господарювання на його проведення.

З аналізу вказаних норм Господарського кодексу України вбачається, що аудиторська діяльність є видом господарської діяльності аудитора/аудиторської організації, яка здійснюється ними на власний ризик; суб'єкт аудиторської діяльності вправі застрахувати свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами-замовниками аудиторських послуг, пов'язану з невиконанням чи неналежним виконанням договірних зобов'язань.

Проаналізувавши встановлені страховиком правила страхування на предмет визначення ними загальних умов та порядку виплати страхового відшкодування у разі настання страхових випадків, а також дослідивши обставини виникнення страхового випадку під час здійснення аудиторської діяльності позивачем та наявності у такої події ознак страхового випадку, передбачених як пунктом 4 Договору страхування, так і пунктом 5 Правил добровільного страхування, затверджених страховиком, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, згідно приписів статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.02.2017 у справі № 922/3445/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 03.04.2017 встановлено, що відповідач (ТОВ "Бізнес елемент") порушив своє зобов'язання та не надав послуги, обумовлені Договором про надання консультаційних послуг № 24 від 20.11.2015. Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" не надало суду будь-яких доказів, які б підтверджували фактичне надання ним послуг за Договором при вирішенні даного спору. Так, підписаний сторонами акт наданих робіт, який згідно пункту 3.1 Договору є доказом фактичного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, в матеріалах справи відсутній. Так само відсутні й будь-які докази відмови з боку ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" підписати такий акт.

Харківський апеляційний господарський суд, ухвалюючи постанову від 03.04.2017 у справі № 922/3445/16 також зазначив, що посилання відповідача на часткове надання послуг не підтверджене матеріалами справи.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, завдана Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" шкода викликана обставинами, про які страхувальник знав (оскільки пунктом 5.5. Договору № 24 від 20.11.2015 сторони погодили, що у разі невиконання чи неналежного виконання договірних зобов'язань настає майнова відповідальність в розмірі прямих збитків, понесених іншою стороною), однак, вочевидь, не вжив усіх від нього залежних заходів для належного виконання умов Договору про надання консультаційних послуг № 24 від 20.11.2015.

Не може суд також погодитися із твердженням позивача щодо того, що вимога про стягнення збитків з боку 3-ї особи є наслідком невизначеності між сторонами щодо дати та способу підписання акту приймання - передачі виконаних (наданих) послуг за договором № 24 від 20.11.2015.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.09.2016 у справі № 922/2243/16, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.12.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017, відмовлено в задоволенні позову ТОВ "Бізнес елемент" до ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" про визнання виконаними послуг, наданих за Договором про надання консультаційних послуг № 24 та стягнення боргу за надані послуги у розмірі 15200,00 грн.

Так, в постанові Вищого господарського суду України від 15.08.2017 у справі № 922/2243/16 зазначено: "Враховуючи відсутність в матеріалах справи належних доказів на підтвердження факту передачі позивачем акту виконаних робіт, у відповідності до вимог п. 3.1. договору від 20.11.2015 № 24, суди правомірно відмовили у задоволенні позовних вимог щодо стягнення боргу у розмірі 15 200,00 грн., оскільки відсутні докази прийняття як результату роботи, так і наявності немотивованої відмови у їх прийнятті".

Такі обставини, на думку суду, не можуть свідчити про ненавмисність помилки у діях Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент", як виконавця за Договором про надання консультаційних послуг № 24 від 20.11.2015, оскільки такі послуги взагалі не були надані, що підтверджується висновками судів у справі № 922/2243/16 та у справі № 922/3445/16.

Враховуючи встановлені судом у справі № 922/3445/16 обставини завдання шкоди третій особі внаслідок невиконання договірних зобов'язань позивачем-страхувальником, суд приходить до висновку, що в даному випадку така шкода є саме прямими збитками, завданими ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" виключно невиконанням ТОВ "Бізнес елемент" зобов'язання за Договором про надання консультаційних послуг № 24 від 20.11.2015, що за Правилами добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 статті 6 Закону України "Про страхування") також не відноситься до страхового випадку.

З огляду на зазначене, суд не вбачає наявності у заявленої страхувальником події ознак страхового випадку як за умовами договору страхування, так і відповідно до встановлених страховиком правил страхування, якими визначено особливості надання страховиком страхових послуг.

Крім того, частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Аналіз положень статей 11, 610, 626, 627, 628, 631 Цивільного кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що цивільні права та обов'язки можуть виникати на підставі договорів, які укладаються учасниками цивільних правовідносин на основі їх вільного волевиявлення на встановлення, зміну та припинення їх взаємних прав та обов'язків з визначенням на власний розсуд умов (пунктів) цивільно-правового договору, що становлять його зміст та є обов'язковими до виконання сторонами договору з настанням цивільно-правової відповідальності у разі порушення виконання договірного зобов'язання чи його невиконання, зокрема, у вигляді відшкодування шкоди.

За змістом статті 631 Цивільного кодексу України вбачається, що істотною умовою цивільно-правового договору є строк його дії як час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Виходячи з принципу свободи договору відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони вправі встановити, що умови укладеного договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Положеннями статті 979 Цивільного кодексу України визначено правову природу договору страхування як договору, за яким страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Статтею 982 ЦК України істотною умовою договору страхування визначено строк його дії.

Отже, договір страхування є стоковим цивільно-правовим договором, що визначає взаємні права та обов'язки страховика та страхувальника на період його дії із зазначенням сторонами в тексті договору конкретного періоду часу, протягом якого такий договір є чинним.

За змістом укладених між сторонами спору договорів страхування вбачається, що строк їх дії обмежено конкретними часовими межами, а саме договору від 18.05.2015 - з 19.05.2015 по 18.05.2016 та договору від 29.08.2016 - з 30.08.2016 до 29.08.2017; при цьому, договір набуває чинності за умови внесення страхувальником на поточний рахунок страховика страхових платежів, визначених договорами (пункти 8, 9 договорів); пунктом 9.4. договорів сторони спору погодили, що договір припиняє дію о 24 год. 00 хв. останнього дня оплаченого періоду страхування згідно з пунктом 8 Договору, а всі події, які відбулись після припинення дії Договору, не визнаються страховими, а збитки, пов'язані з їх настанням, страховиком не відшкодовуються (том 1, арк.с. 15, 19).

Отже, сторонами спору визначено строковість їх договірних зобов'язань із страхування та обмежено їх взаємні права та обов'язки періодами дії зазначених договорів.

Крім того, страховиком за змістом затверджених ним Правил добровільного страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14 статті 6 Закону України "Про страхування") конкретизовано визначені договором страхування ознаки страхового випадку та встановлено винятки, за яких ті чи інші події не можуть бути визнані страховиком страховим випадком, у зв'язку з настанням якого у страхувальника виникає право на одержання страхового відшкодування. Зокрема, страховик визначив, що до страхових випадків не відносяться вимоги щодо відшкодування шкоди, заподіяної третім особам до дати початку дії договору страхування або після закінчення строку його дії, якщо інше не передбачено договором страхування (пункт 5.2. Правил добровільного страхування).

Дослідивши обставин справи на предмет існування між сторонами спору договірних зобов'язань на момент виникнення події, що була заявлена позивачем як страховий випадок в період дії Договору № 24 про надання консультаційних послуг - з 20.11.2015 по 23.01.2016, суд також звертає увагу на те, що за умовами пункту 4.2. договорів страхування сторони спору визначили вимоги до рішення суду, яким може бути підтверджена відповідальність страхувальника за завдання шкоди третім особам, та погодили, що таке рішення суду має набрати законної сили протягом строку дії договору та визначати обов'язок страхувальника відшкодувати завдану третій особі шкоду.

Приймаючи до уваги рішення суду від 06.02.2017 у господарській справі № 922/3445/16 як таке, що встановлює обов'язок позивача-страхувальника відшкодувати шкоду, завдану третій особі невиконанням договірних зобов'язань з надання консультаційних послуг, суд звертає увагу на те, що зазначене рішення набрало законної сили після його перегляду в апеляційному порядку 03.04.2017, в той час як строк дії договору страхування від 18.05.2015, який визначав страхові правовідносини сторін спору в період дії Договору № 24 про надання консультаційних послуг від 20.11.2015, сплив на момент звернення третьої особи у жовтні 2016 року з позовом до страхувальника про відшкодування шкоди та не був пролонгований на момент набрання законної сили 03.04.2017 рішенням місцевого суду від 06.02.2017 у справі № 922/3445/16 про стягнення заявленої суми шкоди.

Разом з тим, позивач-страхувальник звернувся до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування на користь третьої особи - ПрАТ "ХЕМЗ-ІРЕС" саме в порядку пункту 12 Договору страхування від 29.08.2016 серії 220/02 №048/211/0000018/16/ВА, в той час, як подія, що була заявлена позивачем як страховий випадок, виникла в період дії Договору № 24 про надання консультаційних послуг - з 20.11.2015 по 23.01.2016, а отже мала місце до дати початку дії Договору страхування від 29.08.2016.

Враховуючи те, що страхові правовідносини сторін спору в період дії Договору № 24 про надання консультаційних послуг від 20.11.2015 визначались саме договором страхування від 18.05.2015, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для виплати відповідачем (страховиком) на користь позивача (страхувальника) страхового відшкодування на підставі договору страхування від 29.08.2016 як такого, що був укладений сторонами спору після заподіяння шкоди третій особі, зі спливом більш як трьох місяців після закінчення 18.05.2016 строку дії договору страхування від 18.05.2015.

Таким чином, виходячи із положень п. 4.1., підпунктів 4.3.2. та 4.3.3. п. 4.3., п. 9.4. Договору страхування від 29.08.2016 та п. 5.1. п.п. 5.1.1., 5.1.2, п. 5.2., п.п. 5.2.1., п. 5.3., п.п. 5.3.2. Правил добровільного страхування, заявлена позивачем подія не визнається страховим випадком і, відповідно, страхове відшкодування не виплачується. Отже, відповідач - страховик правомірно відмовив у визнанні страховим випадком події із завдання шкоди третій особі та відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення позову. З огляду на викладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи відмову в задоволенні позову Харківської міської ради та керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає витрати зі сплати судового збору за позивачем.

З огляду на наведене, керуючись статтями 1, 13, 18, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 310, 316 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес елемент" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" в особі Харківського відділення Центрального регіонального управління ПАТ "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення страхового відшкодування на суму 22 500,00 грн. - відмовити. Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 06.03.2019 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/2289/17