Рішення

від 25.02.2019 по справі 918/712/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2019 р. м. Рівне Справа № 918/712/18

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р. , при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства "Автотехнологія"

до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2

про визнання недійсною додаткової угоди б/н від 02 квітня 2018 року до договору постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_8 (пас-т НОМЕР_1 від 04.09.2014 р.);

Від позивача: Щербяк Ю.В. (ордер РН-651 № 006 від 11.11.2017 р.);

Від відповідача: Піхоцький А.Л. (дов. № 5 від 21.12.2017 р.);

Від третьої особи: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

08 листопада 2018 року Приватне підприємство "Автотехнологія" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі - відповідач) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди б/н від 02 квітня 2018 року до договору постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог Приватне підприємство "Автотехнологія" посилалося на наступні обставини. Позивачу стало відомо про те, що укладений з Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" договір про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року на підставі додаткової угоди від 02 квітня 2018 року розірвано. Вказану додаткову угоду підписано ОСОБА_2 яка діяла на підставі наказу № 21-к від 14 серпня 2018 року та довіреності № б/н від 14 серпня 2017 року. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не є представником Приватне підприємство "Автотехнологія", вказаний наказ № 21-к від 14 серпня 2018 року та довіреність № б/н від 14 серпня 2017 року підроблені.

Зважаючи на викладені обставини, позивач просить суд визнати недійсною додаткову угоду № б/н від 02 квітня 2018 року до договору постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року.

В судовому засіданні 25 лютого 2019 року позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач у свою чергу не погоджуючись зі вимогами позивача, подав до суду відзив на позовну заяву, який обґрунтував наступними обставинами. Відповідач зазначає, що 05 серпня 2011 року між Приватним підприємством "Автотехнологія" та Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" укладено договір про постачання електричної енергії № 2660. Відповідач стверджує, що 06 вересня 2017 року ОСОБА_2, перебуваючи на посаді директора Приватного підприємства "Автотехнологія" звернулася до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" із заявою про розірвання договору № 2660 про постачання електричної енергії. 07 вересня 2017 року. Відповідач зазначає, що на підтвердження повноважень ОСОБА_2 надано відповідачу копію наказу № 21-к від 14 серпня 2018 року та довіреності № б/н від 14 серпня 2017 року. На переконання відповідача вказані обставини свідчать про те, що вказана додаткова угода підписана уповноваженим представником Приватного підприємства "Автотехнологія".

Зважаючи на викладені обставини, відповідач вважає позовні вимоги позивача без підставними та просить суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 25 лютого 2019 року представник відповідача заперечив позовні вимоги з підстав викладених у відзиві, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання 25 лютого 2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заяви та клопотання у справі

07 грудня 2018 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в порядку ст. 165 ГПК України, в якому останній позовні вимоги заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити.

29 грудня 2018 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме витребувати з Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" оригінал додаткової угоди № б/н від 02 квітня 2018 року до договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року та оригінал додаткової угоди від 07 вересня 2017 року до договору постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року.

29 грудня 2018 року до відділу канцелярії суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в порядку ст. 166 ГПК України, в якому останній спростовує твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та просить суд задоволити позов у повному обсязі.

04 січня 2019 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла заява, в якій останній просить суд збільшити позовні вимоги.

Вказана заява обґрунтована тим, що позивач дізнався про наявність ще одної додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року. У зв'язку із вказаними обставинами позивач просить суд збільшити позовні вимоги та визнати недійсною додаткову угоду б/н від 02 квітня 2018 року до договору постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року та визнати недійсною додаткову угоду від 07 вересня 2017 року до договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року.

Відповідно до частини 1, 2, 5, 6 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Враховуючи те, що заява подана в передбачений законодавством України порядок, строк та спосіб, суд її задовольняє.

08 січня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду підготовчого провадження.

16 січня 2019 року до канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу додаткової угоди від 07 вересня 2017 року.

30 січня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову.

Вказана заява обґрунтована тим, що позивач дізнався про наявність ще одної додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року. У зв'язку із вказаними обставинами позивач просить суд збільшити позовні вимоги та визнати недійсною додаткову угоду б/н від 02 квітня 2018 року до договору постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року та визнати недійсною додаткову угоду від 07 вересня 2017 року до договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року.

Відповідно до частини 1, 2, 5, 6 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі. Суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Враховуючи те, що заява подана в передбачений законодавством України порядок, строк та спосіб, суд її задовольняє.

31 січня 2019 року до канцелярії суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи клопотання наступних документів, а саме: копія постанови Північно-західного апеляційного господарського суду по справі № 918/309/18 від 123 грудня 2018 року; копія заяви Приватного підприємства "Автотехнологія" № 02/08 від 09 серпня 2018 року; копія відповіді на заяву від 09 серпня 2018 року Рівненського об'єднаного управління ПФУ Рівненської області; докази направлення письмових доказів відповідачу та третій особі.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 09 листопада 2018 року відкрито провадження у справі 918/712/18, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 10 грудня 2018 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10 грудня 2018 року розгляд справи відкладено в підготовчому засіданні на 08 січня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 08 січня 2019 року розгляд справи відкладено в підготовчому засіданні на 31 січня 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 31 січня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 25 лютого 2019 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

З матеріалів справи вбачається, що засновником та власником Приватного підприємства "Автотехнологія", який одночасно перебуває на посаді директора позивача, є ОСОБА_8, що підтверджується відповідними відомостями, відображеними у інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуті Приватного підприємства "Автотехнологія".

05 серпня 2011 року між Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" та Приватним підприємством "Автотехнологія" укладено договір про постачання електричної енергії № 2660.

Додатковою угодою № б/н від 02 квітня 2018 року до договору від 05 серпня 2011 року № 2660 про постачання електричної енергії, визначено, що сторони дійшли згоди припинити дію договору від 05 серпня 2011 року № 2660 про постачання електричної енергії (п. 1 додаткової угоди № б/н від 02 квітня 2018 року). Згідно п. 3 додаткової угоди № б/н від 02 квітня 2018 року дана додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання останньою із сторін.

Зазначений правочин від імені Приватного підприємства "Автотехнологія" підписаний ОСОБА_2, яка за текстом додаткової угоди діє на підставі статуту Приватного підприємства "Автотехнологія" як В.о. директора підприємства. Крім того, наведена угода була скріплена печатками вищезазначених юридичних осіб.

Окрім того, додатковою угодою № б/н від 07 вересня 2017 року до договору від 05 серпня 2011 року № 2660 про постачання електричної енергії, визначено, що сторони дійшли згоди припинити дію договору від 05 серпня 2011 року № 2660 про постачання електричної енергії (п. 1 додаткової угоди № б/н від 07 вересня 2017 року). Згідно п. 3 додаткової угоди № б/н від 07 вересня 2017 року дана додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання останньою із сторін.

Зазначений правочин від імені Приватного підприємства "Автотехнологія" підписаний ОСОБА_2, яка за текстом додаткової угоди діє на підставі статуту Приватного підприємства "Автотехнологія" як В.о. директора підприємства. Крім того, наведена угода була скріплена печатками вищезазначених юридичних осіб.

Як на підставу своїх повноважень ОСОБА_2 надано Приватному акціонерному товариству "Рівнеобленерго" копію довіреності № б/н від 14 серпня 2017 року та копію наказу Приватного підприємства "Автотехнологія" № 21-к від 14 серпня 2017 року, яким покладено на ОСОБА_2 виконувати обов'язки директора на період перебування директора ОСОБА_8 у щорічній основній відпустці з 15 серпня 2017 року по 08 вересня 2017 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Приватне підприємство "Автотехнологія" посилалося на підписання вищезгаданих додаткових угод від імені позивача не уповноваженою на те особою, що свідчить про недійсність вказаних правочинів.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Джерела права й акти їх застосування

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчиняться у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно з частиною 2 статті 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду

Судом встановлено, що в обгрунтування своїх позовних вимог Приватне підприємство "Автотехнологія" посилалося на те, що укладений з Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" договір про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року на підставі додаткової угоди від 02 квітня 2018 року розірвано. Вказану угоду підписано ОСОБА_2 яка діяла на підставі наказу № 21-к від 14 серпня 2018 року та довіреності № б/н від 14 серпня 2017 року. Позивач зазначає, що ОСОБА_2 не є представником Приватного підприємства "Автотехнологія", вказаний наказ № 21-к від 14 серпня 2018 року та довіреність № б/н від 14 серпня 2017 року підроблені.

Окрім того, у ході розгляду справи позивачу стало відомо про ще одну додаткову угоду б/н від 07 вересня 2017 року до договору постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року, якою розірвано згаданий договір про постачання електричної енергії. Зважаючи на викладену обставину, позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, якій останній просив суд визнати недійсною додаткову угоду б/н від 02 квітня 2018 року до договору постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року та визнати недійсною додаткову угоду від 07 вересня 2017 року до договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року. Вказана заява позивача прийнята судом до розгляду та задоволена.

Суд зазначає, що у клопотанні № 56-28/1220 від 16 січня 2019 року, відповідач пояснив суду, що персоналом Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" виготовлено три примірники додаткової угоди № б/н від 07 вересня 2017 року про розірвання договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року, який укладено між позивачем та відповідачем. Відповідач зазначає, що на одному з примірників вказаної додаткової угоди помилково не було проставлено дати підписання її підписання.

У свою чергу, представником позивача направлено на адресу відповідача адвокатський запит про надання копій документів на підставі яких розірвано договір про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року. У відповідь на вказаний адвокатський запит відповідачем направлено позивачу копію додаткової угоди від 02 квітня 2018 року.

За таких обставин, позивачем початково зазначено дату додаткової угоди про розірвання договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року, а саме "02 квітня 2018 року", оскільки як вбачається з наявного в матеріалах справи оригіналу додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії, остання датується саме 07 вересня 2017 року .

Суду надано оригінал лише однієї додаткової угоди , а саме від 07 вересня 2017 року.

Зважаючи на вказані обставини, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог позивача про визнання недійсною додаткову угоду б/н від 02 квітня 2018 року до договору постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року, оскільки остання не укладалася.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсною додаткову угоду від 07 вересня 2017 року до договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Автотехнологія" в особі В.о директора Ясковець О.М. звернулося до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" із заявою від 06 вересня 2017 року, в якій просили розірвати договір про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року. На підтвердження повноважень ОСОБА_2 надано відповідачу копію наказу № 21-к від 14 серпня 2018 року та довіреності № б/н від 14 серпня 2017 року. Додатковою угодою № б/н від 07 вересня 2017 року (далі - додаткова угода) до договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05 серпня 2011 року, розірвано вказаний договір постачання електричної енергії.

Судом встановлено, що засновником та власником Приватного підприємства "Автотехнологія", який одночасно перебуває на посаді директора позивача, є ОСОБА_8, що підтверджується відповідними відомостями, відображеними у інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та статуті Приватного підприємства "Автотехнологія".

У той же час з матеріалів справи вбачається, що директор позивача ОСОБА_8 протягом серпня 2017 року, у тому числі в день підписання спірної додаткової угоди 07 вересня 2017 року, перебував на роботі та виконував свої посадові обов'язки, що підтверджується, зокрема, поданою Приватним підприємством "Автотехнологія" та прийнятою органами Пенсійного фонду звітністю про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів та відповідними відомостями табелю обліку робочого часу Приватного підприємства "Автотехнологія".

Наведені обставини свідчать про те, що згідно положень статуту позивача лише виключно у ОСОБА_8 (директора) на час укладення спірного договору був наявний необхідний обсяг повноважень на підписання цієї угоди.

Проте, наведена спірна додаткова угода від імені Приватного підприємства "Автотехнологія" підписана ОСОБА_2, яка за текстом додаткової угоди № б/н від 07 вересня 2017 року, зазначена як заступник директора позивача та діяла на підставі наказу № 21-К від 14 серпня 2017 року та довіреності від 14 серпня 2017 року.

У той же час, у матеріалах справи наявні довідки Приватного підприємства "Автотехнологія" про те, що ОСОБА_2 у серпні-вересні 2017 року на підприємстві позивача не працювала. Наказ № 21-К від 14 серпня 2017 року Приватним підприємством "Автотехнологія" не приймався та не був у встановленому порядку зареєстрований у журналі реєстрації наказів позивача .

Крім того, директор позивача ОСОБА_8 у судовому засіданні 25 лютого 2019 року також пояснив, що він, як керівник Приватного підприємства "Автотехнологія", від імені позивача не видавав та не підписував довіреності від 14 серпня 2017 року, на підставі якої діяла ОСОБА_2 при підписанні оскаржуваної додаткової угоди.

Наведені обставини встановлені у рішенні господарського суду Рівненської області від 27 вересня 2018 року у справі № 918/309/18, а саме, відповідно до висновку експерта від 03 серпня 2018 року № 1926, яким встановлено, що підписи від імені ОСОБА_8, електрографічні зображення яких містяться у графі "Директор ПП "Автотехнологія" в електрофотокопії наказу директора ПП "Автотехнологія" ОСОБА_8 за № 21-К "Про відбування директора у щорічну відпустку та покладання обов'язків" від 14 серпня 2017 року; "Директор" в електрофотокопії довіреності від імені Директора ПП "Автотехнологія" ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_8 від 14 серпня 2017 року, виконані не ОСОБА_8, а іншою особою, з ретельним наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_8 Окрім того, слід зазначити, що постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13 грудня 2018 року апеляційну скаргу на рішення господарського суду Рівненської області від 27 вересня 2018 року у справі № 918/309/18 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Отже, вказані обставини свідчать про те, що рішення господарського суду Рівненської області у справі № 918/309/18 набрало законної сили та на час розгляду справи № 918/712/18 не скасоване.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Наведені встановлені судом факти свідчать про те, що спірна додаткова угода від імені позивача була підписана не уповноваженою на те особою.

Окрім того, заперечуючи проти задоволення вимог позивача, відповідач посилався на те, що на час укладення оскаржуваного правочину ОСОБА_2 працювала на підприємстві позивача та мала необхідний обсяг повноважень для укладення цієї угоди. На підтвердження наведених обставин відповідачем надано суду відповідну копію наказу № 21-к від 14 серпня 2018 року підписаного директором Приватного підприємства "Автотехнологія" та довіреності № б/н від 14 серпня 2017 року підписаної директором Приватного підприємства "Автотехнологія".

У той же час суд констатує, що вказані докази у встановленому законом порядку не підтверджують факту наявності у ОСОБА_2 відповідних повноважень на підписання від імені позивача спірного договору, оскільки як зазначено вище, у рішенні господарського суду Рівненської області від 27 вересня 2018 року у справі № 918/309/18 встановлено, що вказаний наказу № 21-к від 14 серпня 2018 року та довіреність № б/н від 14 серпня 2017 року виконані не ОСОБА_8, а іншою особою, з ретельним наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_8

Відтак, зважаючи на вказані обставини, вищенаведені посилання відповідача визнаються судом необґрунтованими.

Враховуючи все вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додаткова угода № б/н від 07 вересня 2017 року від імені позивача була вчинена особою, яка не мала повноважень діяти від імені Приватного підприємства "Автотехнологія". А отже, має місце недотримання одного з основних принципів цивільного права - принципу свободи договору (стаття 3 ЦК України).

Отже, додаткова угода № б/н від 07 вересня 2017 року вчинена без відповідного волевиявлення позивача, особою, яка не мала повноважень щодо вчинення даного правочину, а тому на підставі частини 1 статті 215 ЦК України оспорювана додаткова угода підлягає визнанню недійсною, а позовні вимоги Приватного підприємства "Автотехнологія" у цій частині - задоволенню.

Докази відхилені судом

Суд відхиляє подані відповідачем наказ № 21-к від 14 серпня 2018 року та довіреність № б/н від 14 серпня 2017 року як недостовірні з підстав, викладених у розділі "Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду" цього рішення.

Порушені права та інтереси позивача

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов'язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Враховуючи викладені обставини вказують на те, що дії Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" порушили права та інтереси позивача.

Судові витрати

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 1 762 грн. 00 коп. та 1 853 грн. 00 коп.

Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 1 29 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позову сплачений позивачем судовий збір в сумі 1 853 грн. 00 коп. покладається судом на відповідача.

Окрім того, позивачем у заяві про зміну предмету позову просив суд покласти витрати на правничу допомогу на відповідача.

Однак, позивачем на момент прийняття судом рішення не було надано доказів на підтвердження понесення витрат по оплаті правової допомоги в зв'язку з чим судом не розглянуто дане питання в судовому засіданні. У якості доказів надання правничої допомоги позивачем надано суду лише попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Враховуючи вище викладене та керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду № б/н від 07 вересня 2017 року до договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05 вересня 2011 року, укладеного між Приватним підприємством "Автотехнологія" та Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго".

3. В задоволенні позову про визнання недійною додаткову угоду № б/н від 02 квітня 2018 року до договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05 вересня 2011 року - відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (3313, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71, код. 05424874) на користь Приватного підприємства "Автотехнологія" (33000, м. Рівне, провул. Робітничий, 1, код 33001116) 1 853 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

5. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 06 березня 2019 року.

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33000, м. Рівне, пров. Робітничий, 1);

3 - відповідачу рекомендованим (33013, м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71);

4 - третій особі (АДРЕСА_1).