Постанова

від 21.06.2019 по справі 918/712/18

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року Справа № 918/712/18

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Ткач Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2019 р. у справі №918/712/18 (суддя Войтюк В.Р., повний текст рішення складено 06.03.2019 р.)

за позовом приватного підприємства "Автотехнологія" (м. Рівне)

до приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (м. Рівне)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (Рівненська обл., Рівненський р-н, с . Городище)

про визнання недійсними додаткових угод від 07.09.2017 р. та від 02.04.2018р. до договору постачання електричної енергії № 2660 від 05.08.2011 р.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_6 (директор), Щербяк Ю.В.;

відповідача - Остапенко Д.І.;

третьої особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Автотехнологія" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про визнання недійсними додаткових угод від 07.09.2017 р. та від 02.04.2018р. до договору постачання електричної енергії №2660 від 05.08.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаткові угоди від імені позивача підписані не уповноваженою особою - ОСОБА_1, оскільки наказ № 21-к від 14.08.2018р. та довіреність від 14.08.2017р., на підставі яких вони підписані, підроблені.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 25.02.2019 р. у справі №918/712/18 позов задоволено частково; визнано недійсною додаткову угоду від 07.09.2017р. до договору про постачання електричної енергії №2660 від 05.09.2011р., укладеного між приватним підприємством "Автотехнологія" та приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго"; в задоволенні позову про визнання недійною додаткову угоду від 02.04.2018р. до договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05.09.2011р. відмовлено; стягнуто з відповідача на користь позивача 1 853 грн. судового збору.

Суд першої інстанції, дослідивши фактичні обставини справи та докази у ній, дійшов висновку визнати недійсною додаткову угоду від 07.09.2017р. до договору про постачання електричної енергії №2660 від 05.09.2011р., оскільки дана додаткова угода від імені позивача була підписана не уповноваженою на те особою. Окрім того, суд першої інстанції, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди від 02.04.2018р. до договору постачання електричної енергії №2660 від 05.08.2011р., оскільки остання не укладалася, так як до суду надано оригінал лише однієї додаткової угоди від 07.09.2017р.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Мотивуючи апеляційну скаргу скаржник зазначає, що визнавши недійсною додаткову угоду від 07.09.2017р. до договору про постачання електричної енергії №2660 від 05.09.2011р., суд першої інстанції фактично відновив дію договору про постачання електричної енергії. Разом з тим, з 1 січня 2019 р. відповідач не є постачальником електричної енергії, а займається розподілом електроенергії. Тобто, суд першої інстанції поклав на відповідача обов`язок займатися діяльністю (постачати електроенергію) всупереч тому, що останнє не надає такі послуги та не має відповідної ліцензії.

Окрім того, суд першої інстанції не дослідив наявність у позивача права користування об`єктом (електроустановкою), що є однією із умов укладення договору на постачання електричною енергії. Скаржник звертає увагу суду, що позивач не має права розпоряджатися майном, оскільки воно знаходиться під арештом. На об`єкт (електроустановку) накладено арешт у виконавчому провадженні №53831334. Також в цьому ж виконавчому провадженні накладено арешт і на частку ОСОБА_6 в статутному капіталі позивача та пов`язані з нею корпоративні права.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 р. відкрито апеляційне провадження у справі; розгляд апеляційної скарги призначено на 16.05.2019 р. об 14:30 год.

Приватне підприємство " Автотехнологія" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу (вх. № 7998/19 від 07.05.2019 р.), в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що наявність укладеного з ним договору про постачання електричної енергії №2660 від 05.08.2011р. є передумовою для подальшого укладення договорів про розподіл електричної енергії та про постачання електричної енергії позивачу з відповідними підприємствами, тому твердження скаржника про те, що відновлення дії договору про постачання електричної енергії №2660 від 05.08.2011р. зобов`язує відповідача займатися діяльністю з поставки електричної енергії немає жодного правового обґрунтування. Окрім того, факт реформування ринку електричної енергії, внаслідок якого з 01.01.2019р. на відповідача покладено лише функції з розподілу електричної енергії, жодним чином не впливає на ті обставини, за яких було укладено додаткову угоду № б/н від 07.09.2017р. та не свідчить про дійсність цієї додаткової угоди чи про законність її укладення. Відповідач вважає, що обставини дослідження наявності у позивача права власності/користування об`єктом (електроустановкою) не належать до предмету судового розгляду та виходять за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

У зв`язку із відпусткою судді - члена колегії Маціщук А.В. судове засідання у справі 16.05.2019 р. об 14:30 год. не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 р. розгляд апеляційної скарги призначено на 12.06.2019 р. об 15:30 год.

Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" надіслало до суду письмові пояснення (вх. №20575/19 від 03.06.2019 р.), в яких зазначає, що станом на 01.01.2019 р. позивачу слід укласти декілька договорів, зокрема, про розподіл (передачу) електричної енергії та про постачання електричної енергії споживачу, а також починаючи з 01.01.2019 р. договір № 2660 не може бути чинним.

Розпорядженням керівника апарату суду від 11.06.2019р. №01-04/381 у зв`язку із непрогнозованою тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії у справі - Маціщук А.В. 11.06.2019 р., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", п.п. 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено заміну судді-члена колегії у справі.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2019 р. для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Петухов М.Г.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019р. апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 21.06.2019 р. об 10:30 год.; зобов`язано ОСОБА_1 надати суду докази перебування її у службовому відрядженні.

На виконання вимог суду, ОСОБА_1 подала до суду клопотання (вх. №23004/19 від 21.06.2019 р.) до якого долучено копію наказу ПП "Авто-оранти" на відрядження від 07.06.2019 р. №07/06/19-01 та копію посвідчення про відрядження.

Представник ОСОБА_1 подав до суду клопотання (вх. №23005/19 від 21.06.2019 р.), в якому просить суд долучити до матеріалів справи в якості додаткового доказу копію детальної інформації про юридичну особу - ПП "Автотехнологія",в т.ч про зміну юридичної адреси позивача .

Розглянувши в судовому засіданні 21.06.2019 р. клопотання представника скаржника про долучення до матеріалів справи додаткового доказу,заслухавши думку учасників процесу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

В силу ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, норми процесуального закону регламентують принцип диспозитивності судового процесу, згідно з яким особа самостійно здійснює свої процесуальні права та обов`язки без втручання суду.

Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно ст. 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як пояснив представник скаржника в судовому засіданні, даний доказ не міг бути поданий до суду першої інстанції, оскільки він був отриманий ним лише перед судовим засіданням 21.06.2019 р. Вказаним доказом підтверджується те, що позивач змінив своє місце знаходження, а майно підприємства за колишньою адресою відсутнє.

Колегія суддів апеляційного суду, оцінивши доводи представника скаржника, наведені ним в судовому засіданні зазначає, що представник скаржника не обґрунтував неможливість подання даного документу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. При цьому, посилання представника скаржника на те, що про даний документ йому стало відомо лише перед судовим засіданням 21.06.2019 р., судом апеляційної інстанції не приймається до уваги, оскільки відомості у вказаному реєстрі є відкритими, а представником не надано суду доказів, що вони з`явилися в реєстрі вже після прийняття оскаржуваного cудового рішення.

Окрім того, беручи до уваги обставини справи, які входять до предмету доказування при вирішенні даного спору, суд апеляційної інстанції вважає, що даний документ не має суттєвого значення для його вирішення.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку відмовити представнику скаржника в задоволенні даного клопотання.

ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні 21.06.2019р. підтримали доводи апеляційної скарги, просять її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити в задоволенні позову.

Представники позивача в судовому засіданні 21.06.2019р. заперечили доводи апеляційної скарги, просять відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.06.2019р. підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як встановлено апеляційним судом, засновником та власником приватного підприємства "Автотехнологія", який одночасно перебуває на посаді директора підприємства є ОСОБА_6 , що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вбачається з п. 1.1. статуту позивача, затвердженого рішенням засновника ПП "Автотехнологія" №001/11 від 14.02.2011 р.

Відповідно до п. 3.6. статуту, директор підприємства укладає без довіреності від імені підприємства угоди і забезпечує їх виконання; в межах своєї компетенції видає розпорядження, накази, довіреності, вказівки обов`язкові для всіх працівників підприємства, приймає та звільняє з роботи працівників підприємства.

05.08.2011р. між ПАТ "Рівнеобленерго" та ПП "Автотехнологія" укладено договір про постачання електричної енергії № 2660.

Відповідно до довіреності б/н від 14.08.2017р., директор ПП "Автотехнологія" ОСОБА_6, що діє на підставі статуту, уповноважує ОСОБА_1 представляти інтереси підприємства з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах і організаціях незалежно від порядкування, форм власності, галузевої належності з усіма необхідними повноваженнями з питань захисту інтересів підприємства. Даною довіреністю ОСОБА_1 надано право, зокрема, підписувати та укладати різного роду договори.

Згідно наказу директора ПП "Автотехнологія" ОСОБА_6 від 14.08.2017 р. №21-К на ОСОБА_1 покладено виконувати обов`язки директора підприємства на період перебування директора ОСОБА_6 у щорічній основній відпустці з 15.08.2017р. по 08.09.2017р.

В.о. директора ПП "Автотехнологія" ОСОБА_1 звернулася до ПАТ "Рівнеобленерго" із заявою від 06.09.2017р., в якій просила розірвати договір про постачання електричної енергії № 2660 від 05.08.2011р. ОСОБА_1 надала приватному акціонерному товариству "Рівнеобленерго" копію довіреності б/н від 14.08.2017 р. та копію наказу ПП "Автотехнологія" №21-к від 14.08.2017р.

23.10.2017 р. ПАТ "Рівнеобленерго", в особі Малиновської В.І . надало в.о. директора ПП "Автотехнологія" ОСОБА_1 відповідь №35/1/1002 на заяву про розірвання договору, в якій повідомило, що у товариства відсутні документи, які підтверджують право підпису ОСОБА_1 від імені позивача, тому заява про розірвання договору не може бути розглянута.

В свою чергу, додатковою угодою б/н від 02.04.2018р. до договору від 05.08.2011р. №2660 про постачання електричної енергії, сторони дійшли згоди припинити дію договору від 05.08.2011р. № 2660 про постачання електричної енергії (п. 1 додаткової угоди).

Згідно п. 3 додаткової угоди від 02.04.2018р. дана додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання останньою із сторін.

Додаткова угода від імені ПП "Автотехнологія" підписана ОСОБА_1, яка за текстом додаткової угоди діє на підставі статуту позивача як в.о. директора підприємства. Крім того, наведена угода була скріплена печатками вищезазначених юридичних осіб.

Додатковою угодою б/н від 07.09.2017 р. до договору від 05.08.2011р. №2660 про постачання електричної енергії, сторони дійшли згоди припинити дію договору від 05.08.2011р. №2660 про постачання електричної енергії (п. 1 додаткової угоди).

Згідно п. 3 додаткової угоди від 07.09.2017 р. дана додаткова угода вважається укладеною і набирає чинності з моменту її підписання останньою із сторін.

Додаткова угода від імені ПП "Автотехнологія" підписана ОСОБА_1, яка за текстом додаткової угоди діє на підставі статуту позивача як в.о. директора підприємства. Крім того, наведена угода була скріплена печатками вищезазначених юридичних осіб.

Висновком експерта Незалежного інституту судових експертиз Панчошнік І.З. від 03.08.2018 р. №9126, щодо проведення почеркознавчої експертизи за заявою ОСОБА_6 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6 , електрографічні зображення яких містяться у графі: "директор ПП "Автотехнологія" в електрофотокопії наказу директора ПП "Автотехнологія" ОСОБА_6 за №21-К "Про відбування директора у щорічну відпустку та покладання обов`язків" від 14.08.2017 р.; "Директор" в електрофотокопії довіреності від імені директора ПП "Автотехнологія" ОСОБА_6 на ім`я ОСОБА_1 . від 14.08.2017 р., виконані не ОСОБА_6 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_6 .

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання недійсними додаткових угод від 07.09.2017р. та від 02.04.2018р. до договору постачання електричної енергії №2660 від 05.08.2011р. у зв`язку з тим, що вони підписані від імені позивача не уповноваженою на те особою, оскільки наказ № 21-к від 14.08.2018р. та довіреність від 14.08.2017р., на підставі яких вони підписані, були підроблені.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього кодексу.

Частинами 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Наявність вільного волевиявлення учасників правочину є однією з необхідних умов визнання останнього дійсним, а відсутність волі учасника правочину при його укладенні є підставою для визнання такого недійсним.

Частиною 1 ст. 2 ЦК України передбачено, що юридична особа є учасником цивільних відносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ЦК України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Правочини юридична особа вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Отже, вказана стаття презюмує наявність у представника певного обсягу повноважень, належним чином та у встановленому порядку наданих йому особою, яку він представляє, а також встановлює випадки й умови набуття чинності правочином, вчиненим від імені довірителя його представником, коли останній перевищив обсяг наданих йому повноважень.

Як встановлено апеляційним судом, засновником та власником ПП "Автотехнологія", який одночасно перебуває на посаді директора підприємства є ОСОБА_6 , який в силу п. 3.6. статуту позивача укладає без довіреності від імені підприємства угоди і забезпечує їх виконання.

Матеріалами справи підтверджується, що в.о директора ПП "Автотехнологія" ОСОБА_1 звернулася до ПАТ "Рівнеобленерго" із заявою від 06.09.2017р., в якій просила розірвати договір про постачання електричної енергії № 2660 від 05.08.2011р. На підтвердження повноважень ОСОБА_1 . надала відповідачу копію наказу № 21-к від 14.08.2018р. та довіреності б/н від 14.08.2017р.

В свою чергу, додатковою угодою б/н від 07.09.2017р. до договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05.08.2011р., було розірвано вказаний договір постачання електричної енергії. Додаткова угода від імені ПП "Автотехнологія" підписана ОСОБА_1, яка за текстом додаткової угоди зазначена як заступник директора позивача, що діяла на підставі наказу № 21-К від 14.08.2017р. та довіреності від 14.08.2017р.

Однак, як встановлено апеляційним господарським судом, директор позивача ОСОБА_6 в період підписання додаткової угоди 07.09.2017р., перебував на роботі та виконував свої посадові обов`язки, що підтверджується звітністю органами Пенсійного фонду про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів та відповідними відомостями табелю обліку робочого часу ПП "Автотехнологія".

Окрім того, в матеріалах справи наявні довідки ПП "Автотехнологія" з яких вбачається, що ОСОБА_1 у серпні-вересні 2017 р. на підприємстві позивача не працювала, а наказ №21-К від 14.08.2017р. ПП "Автотехнологія" не приймався та не був у встановленому порядку зареєстрований у журналі реєстрації наказів позивача.

Також висновком експерта Незалежного інституту судових експертиз Панчошнік І.З. від 03.08.2018 р. №9126, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_6 в наказі №21-К від 14.08.2017 р. та в довіреності від 14.08.2017 р., виконані не ОСОБА_6 , а іншою особою, з ретельним наслідуванням якомусь справжньому підпису ОСОБА_6 .

Таким чином, фактичними обставинами у справі та доказами у ній підтверджується, що наказ №21-К від 14.08.2017р. та довіреність від 14.08.2017р., на підставі яких був вчинений правочин, не підписувалися директором позивача - ОСОБА_6 , підписи на них належать іншій особі, а ОСОБА_1 у серпні-вересні 2017р. на підприємстві позивача взагалі не працювала.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що додаткова угода б/н від 07.09.2017р. до договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05.08.2011р. від імені позивача була вчинена особою, яка не мала повноважень діяти від його імені, волевиявлення позивача не було вільним і не відповідало його внутрішній волі щодо укладення вказаної угоди, тому на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України додаткова угода б/н від 07.09.2017р. підлягає визнанню недійсною.

Щодо позовної вимоги позивача про визнання недійсною додаткової угоди б/н від 02.04.2018р. до договору постачання електричної енергії № 2660 від 05.08.2011р., суд зазначає наступне.

Як встановлено судом першої інстанції з пояснень сторін, персоналом ПАТ "Рівнеобленерго" було виготовлено три примірники додаткової угоди б/н від 07.09.2017р. про розірвання договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05.08.2011р. та на одному з примірників вказаної додаткової угоди помилково не було проставлено дати її підписання.

В свою чергу, як підтверджується матеріалами справи, представником позивача направлено на адресу відповідача адвокатський запит про надання копій документів, на підставі яких розірвано договір про постачання електричної енергії № 2660 від 05.08.2011р., на який відповідачем направлено позивачу копію додаткової угоди від 02.04.2018 р.

Відтак, з встановлених судом обставин справи вбачається, що початково було зазначено дату додаткової угоди про розірвання договору про постачання електричної енергії № 2660 від 05.08.2011р. саме 02.04.2018р., оскільки як вбачається з наявного в матеріалах справи оригіналу додаткової угоди до договору про постачання електричної енергії, остання датується саме 07.09.2017р. і до суду учасниками провадження у справі надано оригінал лише однієї додаткової угоди від 07.09.2017р.

Отже, беручи до уваги викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди б/н від 02.04.2018р. до договору постачання електричної енергії № 2660 від 50.08.2011р., оскільки остання взагалі не укладалася.

Доводи скаржника, що суд першої інстанції фактично відновив дію договору про постачання електричної енергії №2660 від 05.08.2011р. та, як наслідок, зобов`язав відповідача займатися діяльністю з поставки електричної енергії, не мають жодного правового обґрунтування та критично оцінюються судом апеляційної інстанції,оскільки предметом даногог спору є визнання дійсності (недійсності) додаткової угоди від 07.09.2017 р. .

Окрім того, посилання на те, що суд першої інстанції не дослідив наявність у позивача права користування об`єктом (електроустановкою), що є однією із умов укладення договору на постачання електричною енергії, не приймаються судом до уваги, оскільки не належать до предмету судового дослідження у справі з позовом про визнання недійсними додаткових угод та виходять за межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції.

При цьому, судом звертається увага на те, що у рішенні Європейського суду з прав людини (справа Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 р.) зазначено, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2019 р. у справі №918/712/18 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 25.02.2019 р. у справі № 918/712/18 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Справу повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено 21 червня 2019 р.

Головуючий суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.