Постанова

від 20.06.2007 по справі 1/313-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

20 червня 2007 р.                                                                                  

№ 1/313-06 

      Вищий

господарський  суд  України 

у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючого),

Вовка І.В.,

Гончарука П.А.,

розглянувши у відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Херсонський

центр підготовки плавскладу” на постанову Запорізького  апеляційного господарського суду  від  8

лютого   2007 року у справі № 1/313-06 за

позовом  товариства з обмеженою

відповідальністю “Херсонський центр підготовки плавскладу” до приватного

підприємця  ОСОБА_1 про стягнення

заборгованості, -

                                          Встановив:

У вересні  2006 року товариство з обмеженою

відповідальністю “Херсонський центр підготовки плавскладу”  звернулось до господарського суду Херсонської

області з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 221.653,49

грн. основного боргу за договором поставки НОМЕР_1 від 22 березня 2006 року,

посилаючись на невиконання умов договору 

щодо поставки матеріалів.

Рішенням   господарського суду Херсонської області  від  15

листопада  2006 року позов задоволено,

стягнуто з відповідача на користь позивача 221653,49 грн. -  основного боргу ,  2335,00 грн. судових витрат.

Постановою Запорізького

апеляційного господарського суду   від 8

лютого  2007 року рішення   господарського суду Херсонської області  від  15

листопада  2006 року скасовано та

прийнято нове рішення про відмову в позові. Стягнуто  з позивача 

на користь відповідача 1108,27 грн. державного мита.

У касаційній скарзі позивач просить

скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення

апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права, та

залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника

відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та

заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню

з таких підстав.

Доповідач : Гончарук П.А.

Як вбачається з матеріалів справи

та встановлено попередніми судовими інстанціями, між сторонами  було укладено договір поставки НОМЕР_1 від 22

березня 2006 року, згідно якого відповідач зобов'язувався  поставити, а позивач прийняти та  оплатити, 

згідно з накладними, які є невід'ємною частиною договору, матеріали для

будівництва і оздоблення “Херсонського центру підготовки плавскладу” за

адресою: провулок Проточний, УТС “Капітан Остапенко” в м. Херсоні.

Умовами договору,   пунктом 3.1.,  передбачалася 

100%  передоплата за всіма  пунктами 

Розділу  2.

На виконання умов договору за

період: березень - серпень 2006 р. позивачем здійснено передоплату поставки

товару  на суму  255100,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання за

договором виконав частково, здійснивши поставку позивачу матеріалів на суму

33446,5 1 грн.

Предметом даного судового розгляду

є стягнення  з відповідача 221653,49 грн.

коштів перерахованих позивачем відповідно до договору поставки.

Задовольняючи позов, суд першої

інстанції  з посиланням на ст.ст. 215,

216 ЦК України, визнав   договір

поставки   НОМЕР_1 від 22 березня  2006 року 

нікчемним, оскільки в ньому 

відсутні  суттєві умови  для даного виду договорів та з власної

ініціативи застосував наслідки недійсності нікчемного договору.

Відповідно до ст. 265 ГК України за

договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати

(поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари),

а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього

певну грошову суму.

Згідно зі ст. 638 ЦК України

договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх

істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет

договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для

договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї

із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічна норма міститься в ст. 180 ГК

України.

Таким чином, істотними умовами для

договорів поставки є предмет, кількість, якість, асортимент, строк поставки,

ціна, вартість.

Згідно з ч. 8 ст. 181 ГК України у

разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського

договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Встановивши, що накладні за

договором сторонами не узгоджені, не визначений предмет, кількість, асортимент,

ціна, вартість та якість  товару, суд

апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове

рішення, яким  у позові відмовив  з посиланням в мотивувальній частині

постанови на те, що договір є неукладеним, оскільки  сторонами 

у належній  формі  не досягнуто згоди за всіма істотними умовами

договору, а тому позовні вимоги не можуть 

бути задоволені з правових підстав, якими позивач обгрунтував свої

вимоги.

Вказані висновки суду апеляційної

інстанції  відповідають фактичним

обставинам та наявним матеріалам справи, грунтуються на правильному

застосуванні норм матеріального  права з

дотриманням процесуальних норм, доводи касаційної скарги їх не спростовують, а

тому підстав для зміни або скасування постанови апеляційного суду  не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115,

1117, 1119, 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з

обмеженою відповідальністю “Херсонський центр підготовки плавскладу” залишити

без задоволення, а постанову Запорізького 

апеляційного господарського суду 

від  8 лютого   2007 року у справі № 1/313-06  -без змін.

Головуючий         

Перепічай В.С.

Судді                                                                                  

Вовк І.В.

Гончарук П.А.