Постанова

від 28.02.2019 по справі 615/590/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

28 лютого 2019 року

м. Харків

справа № 615/590/18

провадження № 22-ц/818/ 1181 /19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Кругової С.С.,

суддів Бровченка І.О., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,

учасники справи:

позивач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя

відповідач - ОСОБА_2, Фермерське господарство Велес-В

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "Нове життя" до ОСОБА_2, Фермерського господарства "Велес-В" про визнання недійсним договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб, скасування його державної реєстрації, визнання поновленим договору оренди землі та визнання укладеною додаткової угоди, за апеляційною скаргою Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на рішення Валківського районного суду Харківської області від 8 листопада 2018 року, ухвалене суддею Логвіновим А.О., -

в с т а н о в и в :

У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати недійсним договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) на земельну ділянку площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1, укладений між ФГ "Велес-В" та ОСОБА_2, зареєстрований 05.04.2018 року за № 25674095 та скасувати його державну реєстрацію. Визнати поновленим договір оренди землі на земельну ділянку 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1, від 30.12.2005 року, зареєстрований 31.01.2008 за № 040868800150 та визнати укладеною додаткову угоду від 01.11.2017 до договору оренди землі від 30.12.2005.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30.12.2005 року між ОСОБА_3 та ПСП "Нове життя" укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,72 га, кадастровий номер НОМЕР_1, строком на п'ять років, який був зареєстрований 31.01.2008 року.

У позові зазначав про те, що після смерті ОСОБА_3 спадкоємцем земельної ділянки став ОСОБА_2. 20.07.2012 року до вказаного договору укладено додаткову угоду, якою продовжено строк дії договору ще на п'ять років, тобто до 04.12.2017 року.

У позові вказував про те, що на виконання ч.ч.1,2 ст.33 ЗУ Про оренду землі ним завчасно було направлено ОСОБА_2 лист-повідомлення від 01.11.2017 про поновлення договору оренди з проектом додаткової угоди, однак, 03.11.2017 ОСОБА_2 надіслано лист на адресу ПСП Нове життя про відмову в поновленні договору оренди землі від 30.12.2005 року, в зв'язку із наміром самостійно використовувати земельну ділянку. Крім того, протягом місяця після закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, а орендар продовжив використовувати спірну земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позов, посилався на те, що 28 березня 2018 року між відповідачами у даній справі було укладено договір користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) зазначеної земельної ділянки, який 05.04.2018 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав та вважає що укладання даного договору емфітевзису є грубим порушенням його переважного права як орендаря на поновлення договору оренди, оскільки він скористався правом на поновлення договору на новий строк, виконав всі необхідні для цього дії, а ОСОБА_2 не було дотримано вимоги, передбачені ст.33 ЗУ Про оренду землі , натомість було укладено договір емфітевзису з іншою юридичною особою. Позивач наголошує, що не поновлення договору оренди землі, не укладання додаткової угоди є перешкодою орендарю - ПСП Нове життя реалізувати свої законні сподівання за орендним договором і частковим позбавленням його зустрічного задоволення, з урахуванням якого він укладав цей договір.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 8 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції ПСП Нове життя звернулося з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції вирішуючи спір не врахував вимоги закону передбачені восьмим пунктом договору оренди, яким передбачено обов'язок орендаря письмово повідомити орендодавця про намір продовжити дію договору не пізніше ніж за 30 днів до його закінчення, що і було зроблено позивачем шляхом письмового повідомлення.

Орендодавець не розглянув пропозицію орендаря, чим створив для позивача перешкоди в реалізації своїх законних інтересів.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу звертає увагу на те, що суд не надав належної оцінки тому, що переважне право орендаря є порушеним, тоді як при відмові орендодавця в поновленні договору оренди не дотримано вимоги земельного законодавства, яке передбачає вчинення ряду юридично значущих дій.

Після спливу 5 річного строку, орендар продовжив користуватися земельную ділянкою, жодна зі сторін не наполягала на розірванні договору. Редакція статті 33 Закону на час виникнення правовідносин не передбачала укладання додаткової угоди у цьому випадку.

До апеляційного суду від представника відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду є правильним, вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку щодо недотримання позивачем процедури повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди земельної ділянки на новий строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_3 була власником земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,72 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, на підставі державного акту на право власності на землю ІV-ХР № 037309 (т. 1 а.с. 14).

Відповідно копії договору оренди землі між ОСОБА_3 та ПСП "Нове життя" 30.12.2005 року було укладено договір оренди землі, в якому п. 2 передбачено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,72 га, у тому числі ріллі зі строком дії договору укладеного на пЙ'ять років. Пунктом 8 договору передбачено, що після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (т.1 а.с. 11).

Пунктом 9 договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у формі та розмірі 1,5 % вартості земельної ділянки, нараховується в грошовій формі. Видається грошима або продукцією по ринкових цінах, послугами по цінах господарства, виходячи з можливості господарства. А також відповідно до п. 11 договору оренди землі, орендна плата вноситься у строки до 31 грудня кожного року.

Пунктом 27 договору оренди землі зокрема передбачено, що дія договору землі припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Пунктом 34 договору оренди землі передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації, який було зареєстровано у Валківському районному відділі реєстрації Харківської регіональної філії "Центрального державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 31.01.2008 року № 040868800150.

З копії, яка міститься в матеріалах справи вбачається, що 20 липня 2012 року між ОСОБА_3 та ПСП "Нове життя" укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 30.12.2005 року, з якої вбачається, що сторони домовились внести в договір оренди землі від 30.12.2005 року наступні зміни , а саме у пункт 8 договору викласти у наступній редакції: Договір укладено сторонами на п'ять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін; а також пункт 9 договору викласти у наступній редакції:

Орендна плата отримується у грошовій формі готівкою в касі орендаря в період з 01 липня по 31 грудня поточного року. Розмір орендної плати у рік становить 4119,90 грн., що складає 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, зазначеній в пункті 3 договору. За письмовою або усною домовленістю сторін орендна плата може сплачуватись у натуральній формі (зерно, цукор та інше), або відробітковій формі (надання послуг, культивація, оранка, транспортні послуги та інше) по діючим цінам на продукцію, роботи та послуги. Передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідним актом.

У додатковій угоді від 20.07.2012 року сторони погодили, що додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 30.12.2005 і набирає чинності після її державної реєстрації та дії у строк, визначений договором, яка зареєстрована в Управлінні Держкомзему у Валківському районі Харківської області, та у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.12.2012 року № 632120004002804, що також підтверджується листом Міжрайонного управління у Валківському та Коломацькому районах Головного управління Держгеокадастру у Харківській області № 31-20-0.23 141-628/121-18 від 23.06.2018 року (т. 1 а.с. 13, 156).

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 21.10.2017 року ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та після її смерті спадкоємцем земельної ділянки, яка належала їй за життя, площею 5,7209 га, що знаходиться на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області, став її син, ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 76).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 120404380 від 12.04.2018 року, власником на праві приватної власності земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, площею 5,7209 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області є ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 20).

Позивачем ПСП "Нове життя" на адресу ОСОБА_2 надіслано лист-повідомлення від 01.11.2017 року щодо переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, а також до листа додано проект додаткової угоди від 01.11.2017 року до договору оренди землі від 30.12.2005 року з пропозицією підписати його, або у разі наявності заперечень направити свої зауваження (т. 1 а.с. 15-17).

З копії листа-повідомлення від 3 листопада 2017 року вбачається, що відповідачем ОСОБА_2 направлено позивачу листа, в якому він повідомив, що не бажає продовжувати договір оренди на новий термін, у зв'язку з чим просить звільнити належну йому земельну ділянку після збору врожаю в 2017 році та не засівати під врожай 2018 року, Зазначив, що в подальшому земельну ділянку буде використовувати самостійно (т. 1 а.с. 18).

Пізніше, 28 березня 2018 року відповідно копії договору про надання права користування земельною ділянкою (емфітевзис) та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, між ОСОБА_2 та Фермерським господарством "Велес-В" було укладено строком на три роки договір, предметом якого є земельна ділянка розміром 5,7209 га, що розташована на території Олександрійвської сільської ради Валківського району Харківської області, кадастровий номер НОМЕР_1, право використовувати яку, згідно даного договору, ОСОБА_2 надав ФГ "Велес-В" для сільськогосподарських потреб на праві емфітевзису (т. 1 а.с. 103-104).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 120404380 від 12.04.2018 року, у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про укладення 28.03.2018 року між ОСОБА_2 та Фермерським господарством "Велес-В" договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), який зареєстровано у Державному реєстрі речових прав 11.04.2018 року (т. 1 а.с. 20 зворот).

При розгляді справи суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства, його висновки відповідають фактичним обставинам справи, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, враховуючи волевиявлення власника земельної ділянки, який зазначив про своє небажання продовжувати орендні правовідносини у своєму листі повідомленні.

На спростування доводів апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу на таке.

Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, тобто права власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею.

Частиною четвертою статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Дійсно, ч.1-5 статті 33 ЗУ Про оренду землі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що за закінченням строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Суд першої інстанції правильно зазначив в рішенні, що строк дії договору оренди між сторонами у справі від 30.12.2005 року сплинув 31.01.2013 року, оскільки його держреєстрація була проведена 31.01.2008 року і строк дії 5 років розпочався з дня державної реєстрації.

Доводи позивача, що була укладена додаткова угода 20.07.2012 року і в ній погоджено строк дії договору оренди строком ще на п"ять років, суд першої інстанції правильно відхилив, оскільки зі змісту додаткової угоди чітко вбачається, що нею внесені зміни до п.8 раніше укладеного договору оренди від 30.12.2005 року, а не визначено новий строк дії договору оренди.

Що стосується доводів апеляційної скарги про продовження користування земельную ділянкою з 2013 року по 2018 рік, судова колегія зазначає наступне.

Дійсно, пунктом 29 договору оренди (том 1, а.с.12), на який посилається позивач, передбачено, якщо за місяць до закінчення строку дії договору ні одна із сторін не повідомила про розірвання договору, то він вважається продовженим на той же термін та на тих же умовах.

Але, при цьому, слід враховувати вимоги ч.6 статті 33 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на момент закінчення договору 31.01.2013 року, якою передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором і здійснюється це шляхом укладання в обов"язковому порядку у місячний строк з власником земельної ділянки додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

У відповідності з наведеними нормами ЗУ "Про оренду землі", сторонами в зазначений вище спосіб у 2013 році правовідносини врегульовані не були.

Доводи позивача, що таких вимог Закон не містив на час укладання договору оренди в 2005 році, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки норми матеріально права діють в часі на момент виникнення правовідносин, а тому оскільки питання про поновлення строку дії договору оренди підлягало узгодженню в 2013 році, то застосуванню підлягали норми Закону, які діяли на цей час.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд правильно зазначив встановлені фактичні обставини справи, що орендар не скористався своїм правом та не уклав додаткової угоди про поновлення договору на новий строк в 2013 році.

Аргументи позивача щодо порушення переважного права не узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у справі №594/376/17ц про що судом першої інстанції було зазначено в рішенні суду, а саме що переважне право орендаря, яке підлягає захисту відповідно до ст.3 ЦПК України, буде порушене в разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право, продовження користування земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди і відсутності протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди заперечень орендодавця щодо поновлення договору.

Орендодавець висловив свої заперечення в листі-повідомленн від 3 листопада 2017 року.

У відповідності до ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як встановлено достовірно судами, договір був зареєстрований 31.01.2008 року та продовжував діяти протягом п'яти років до 31 січня 2013 року. Відповідач у листопаді 2017 року повідомив позивача, що не бажає продовжувати строк договору оренди землі на новий строк та просив звільнити його земельну ділянку після збору урожаю у 2017 році та не засівати її під урожай 2018 року, а також повернути в належний стан.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач втратив своє переважне право на укладення договорів оренди земельної ділянки не направивши орендодавцю в 2013 році листа з додатковою угодою про продовження договору оренди.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Посилання позивача на незавершення сівозміни належними і допустимими доказами не підтверджено.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку , що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено переважного права на поновлення договору оренди.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і дають підстави вважати, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права.

Висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсними договорів користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), скасування державної реєстрації, визнання поновленими договорів оренди землі та визнання укладеними додаткових угод, є законним та обгрунтованим.

Керуючись ЗУ Про оренду землі , ст. ст. 367, 375, 376, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя - залишити без задоволення.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 8 листопада 2018 року- залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий С.С. Кругова

Судді І.О. Бровченко

Н.П. Пилипчук

Повний текст постанови складено1 березня 2019 року