Ухвала

від 25.02.2019 по справі 757/45491/18-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційні скарги представника ТОВ «Мартін і К» та ТОВ «БАТЕТТІ», адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 та накладено арешт на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ДПВ (ліміту ПДВ) в тому числі і ТОВ «Мартін і К» та ТОВ «БАТЕТТІ», на яку вказані платники мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційних скаргах адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати в частині арешту суми ПДВ в системі електронного адміністрування ДПВ (ліміту ПДВ) ТОВ «Мартін і К» та ТОВ «БАТЕТТІ». В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що в рамках кримінального провадження № 42017000000002108 посадовим особам вказаних товариств про підозру не повідомлено та їх причетність до даного провадження не доведено. Крім того, апелянт вважає, що сума ПДВ в системі електронного адміністрування ДПВ не відповідає жодному критерію ст. 98 КПК України, що позбавляє можливості накладення на неї арешту з метою збереження речових доказів. Також, представник просить врахувати і негативні наслідки такого обмежувального заходу, оскільки накладений арешт позбавляє можливості підприємства здійснювати належним чином свою господарську діяльність.

Також, адвокат ОСОБА_6 зазначає про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ні обставини, що посадові особи ТОВ «Мартін і К» та ТОВ «БАТЕТТІ» про розгляд клопотання прокурора не повідомлялись та дізнались про постановлене судом рішення 04 грудня 2018 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, який підтримав подані апеляційні скарги і просив їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Виходячи з положень ст. 404 КПК України, перегляд судового рішення здійснюється лише в межах поданих апеляційних скарг та лише щодо арешту суми ПДВ в системі електронного адміністрування ДПВ (ліміту ПДВ) ТОВ «Мартін і К» та ТОВ «БАТЕТТІ».

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання прокурора відбувся без повідомлення посадових осіб вказаних товариств та їх представника, колегія судді, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянта про своєчасність оскарження ухвали слідчого судді.

Що стосується посилань апелянта на відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно, не в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017000000002108 від 27 червня 2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в період з 2017 року по теперішній час групою осіб, діючою за попередньою змовою між собою, створено та придбано ряд суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає у проведенні фінансово-господарських операцій по переведенню безготівкових коштів у готівку, формуванню дебіторської заборгованості, витрат та податкового кредиту для інших суб`єктів підприємницької діяльності без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів, цінних паперів, виконання робіт, надання послуг.

У подальшому, кошти, отримані в результаті ухилення від сплати податків до державного бюджету юридичними особами клієнтами суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, легалізовувались, шляхом перерахування в адресу «транзитних» юридичних осіб та фізичних осіб, якими здійснюється їх обготівковування через каси відділень банківських установ, а також шляхом погашення боргових зобов`язань «кредитів» третіх осіб.

Так, проведеними слідчими (розшуковими) діями отримано відомості, що участь у проведенні вказаних незаконних операцій, направлених на ухилення від сплати податків до державного бюджету та подальшу легалізацію отриманих таким шляхом коштів здійснювала група підприємств, до числа яких входять і ТОВ «Мартін і К» та ТОВ «БАТЕТТІ».

В рамках вказаного кримінального провадження прокурор звернувся з клопотанням про арешт майна, а саме коштів-суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) в тому числі і по ТОВ «Мартін і К» та ТОВ «БАТЕТТІ» з метою збереження речових доказів.

При цьому прокурор зазначив, що є всі підстави вважати, що суми ДПВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по указаним суб`єктам господарювання, на яку дані платники мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних є предметом протиправної діяльності, отримані внаслідок проведення незаконної діяльності.

Також, постановою старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 від 05 вересня 2018 року вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42017000000002108.

Задовольняючи клопотання прокурора про арешт майна, слідчий суддя послався на наявність підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним в ст. 98 КПК України.

Проте, відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Тобто, з вище наведеної норми закону слідує, що речовими доказами у кримінальному провадженні є речі матеріального світу.

Разом з тим, суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) не є матеріальними об`єктами, що виключає їх відповідність критеріям ст. 98 КПК України.

Що стосується постанови про визнання суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) речовим доказом, то слід зазначити, що наявність такого процесуального рішення, відповідно до положень чинного Кримінального процесуального кодексу України, не є беззаперечним факт відповідності майна критеріям ст. 98 КПК України.

Крім того, з наведених вище норм закону слідує, що накладення арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) є неможливим з огляду на те, що жодна мета такого заходу забезпечення кримінального провадження не може бути досягнута, а відсутність мети не дає правових підстав для накладення на нього арешту.

За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали апеляційним судом, якою, у відповідності до встановлених вище обставин, в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на суми ПДВ в системі електронного адміністрування ПДВ (ліміту ПДВ) по ТОВ «Мартін і К» та ТОВ «БАТЕТТІ» слід відмовити.

Таким чином подані апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представника ТОВ «Мартін і К» та ТОВ «БАТЕТТІ», адвоката ОСОБА_6 , задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 вересня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 скасувати в частині накладення арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ДПВ (ліміту ПДВ) ТОВ «Мартін і К» та ТОВ «БАТЕТТІ», на яку вказані платники мають право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора четвертого відділу управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Головного слідчого управління Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, підслідних Державному бюро розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 в частині накладення арешту на суму ПДВ в системі електронного адміністрування ДПВ (ліміту ПДВ) ТОВ «Мартін і К» та ТОВ «БАТЕТТІ», відмовити.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/601/2019 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9

Доповідач: ОСОБА_1