Постанова

від 05.03.2019 по справі 756/9379/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2019 року

м. Київ

справа № 756/9379/15-ц

провадження №22-ц/824/3463/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.,

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

за участю секретаря судового засідання - Нечваль А.А.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року у складі судді Тітова М.Ю.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідачів про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер його рідний брат ОСОБА_4. Після його смерті залишилась спадщина, яка складається з: квартири АДРЕСА_1; ј частка житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, розташованого в АДРЕСА_2; ј частка земельної ділянки площею 2,75599 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва під кадастровим номером НОМЕР_1, розташованої на території Стрітівської сільської ради Кагарлицького району Київської області по вул. Богдана Хмельницького; ј частка земельної ділянки, площею 0,2459 га для будівництва та обслуговування жилого будинку під кадастровим номером НОМЕР_2, розташованої в АДРЕСА_3; ј частка права на майновий пай у пайовому фонді колективного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Богуна, с. Стрітівка Кагарлицького району Київської області, розміром 1 984,00 грн. або 0,1 відсотка пайового фонду станом на 23.02.2000 року. Померлим не був складений заповіт. Спадкоємці першої черги відсутні. Спадкоємцями другої черги є позивач та відповідачі. Після спливу 6 місяців після смерті ОСОБА_4, а саме 26.06.2015 позивач звернувся до нотаріальної контори з питанням оформлення спадщини, однак, йому було відмовлено у зв'язку з пропуском строку на прийняття спадщини. Позивач зазначає, що пропустив строк, оскільки вважав, що звертатися із заявою про прийняття спадщини необхідно після спливу 6-місячного строку після смерті спадкодавця. Пропуск вказаного строку відбувся через юридичну необізнаність позивача, а через скрутне матеріальне становище позивач не мав змоги звернутися за юридичною допомогою. Просить визначити позивачу додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після померлого брата ОСОБА_4 протягом трьох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини терміном один місяць.

Не погоджуючись з рішенням, відповідачі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки вважають, що оскаржуване рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог зазначають, що доводи позивача про юридичну необізнаність щодо строків прийняття спадщини не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 разом з відповідачами звертався із заявою про прийняття спадщини після смерті їхньої матері ОСОБА_5

Посилання ОСОБА_1 на існування домовленості між позивачем та відповідачами про не звернення до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті їхнього брата ОСОБА_4 з метою залишення спадкового майна ОСОБА_6, яка проживала з покійним братом з 1990 року по день його смерті і доглядала його у зв'язку з тяжкою хворобою, уважають надуманими та такими, що не відповідають дійсності.

Позивач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

ОСОБА_3 у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, наведених в ній.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно положень частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи з норм статті 372 ЦПК України, колегією суддів вирішено проводити розгляд справи за відсутності осіб, що не з'явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_7, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, разом з тим, позивачем пропущено строк для подачі заяви про прийняття спадщини лише на 2 дні.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, є рідними братами та синами ОСОБА_8 та ОСОБА_5.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_5.

18.02.2015 ОСОБА_6 звернулась до приватного нотаріуса КМНО Пасічник С.Г. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

24.06.2015 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяви до приватного нотаріуса КМНО Пасічник С.Г. про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4.

Після спливу 6 місяців після смерті ОСОБА_4, а саме 26.06.2015 року, позивач звернувся до нотаріальної контори з питанням оформлення спадщини, однак, йому було відмовлено у зв'язку з тим, що пропущено строк на прийняття спадщини.

Разом з тим, 26.06.2015 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса КМНО Пасічник С.Г. із заявою про те, що ним пропущено строк для подачі заяви про прийняття спадщини та про те, що він буде звертатися до суду із заявою про продовження строків для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні надала покази про те, що проживала з померлим ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу досить тривалий час. Із братами померлого - ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була усна домовленість про те, що вони не будуть звертатися із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса, а спадкове майно лишиться ОСОБА_6 Однак, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не дотрималися вказаної домовленості та, приховуючи від ОСОБА_1 та ОСОБА_6, звернулися до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_3 у суді зазначив, що домовленостей між спадкоємцями щодо не подачі заяв про прийняття спадщини не було, оскільки брати, нібито, домовилися вирішити питання розподілу спадщини після подачі заяв про прийняття спадщини, чим і не скористався позивач. Однак, у подальшому вказав, що він з ОСОБА_2 образилися на позивача у зв'язку з подачею ним даного позову.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Відповідно статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлено строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За приписами статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву по прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

При розгляді цих справ судам слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності у спадковій справі заяви спадкоємця про відмову від права на спадщину його вимоги про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задоволенню не підлягають.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Судом установлено, що шестимісячний строк подання позивачемзаяви про прийняття спадщини після смерті братасплив 24 червня 2015року, з заявою до нотаріуса ОСОБА_1 звернувся 26 червня 2015 року, а позов до суду він пред'явив 22 липня 2015 року, тобто пропущений ним строк для подання заяви проприйняття спадщини є незначним.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування встановлено, що вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд повинен дослідити поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на чинення цих дій.

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип пропорційності тісно пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц.

Саме з такого розуміння зазначених норм матеріального права виходив місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позову.

Відповідно до статті 81 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, колегія суддів, врахувавши принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, уважає, що місцевий суд, дослідивши докази у справі й надавши їм належну правову оцінку в силу вимог статей 12, 77-81, 83, 89 ЦПК України, керуючись положеннями статей 1268-1270, 1272, 1273 ЦК України, встановивши характер відносин між сторонами, та врахувавши, що позивачем пропущено незначний строк для подачі заяви про прийняття спадщини, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Наведенні в апеляційній скарзі доводи колегією суддів відхиляються, оскільки вже були досліджені місцевим судом та отримали належну правову оцінку, нових доводів або доказів, які б давали підстави для скасування рішення суду, скаржником не надано, а тому колегія суддів уважає, що місцевим судом правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права та не порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками місцевого суду щодо їх оцінки.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін як такого, що є законним та обґрунтованим.

Керуючись статтями 367, 368, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року - залишити без зміни.

Постанова набираєзаконної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Повне судове рішення складено 05 березня 2019 року.

Головуючий: В.А. Кравець

Судді: О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай