Постанова

від 07.04.2020 по справі 756/9379/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

07 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 756/9379/15-ц

провадження № 61-7251св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року у складі судді Тітова М. Ю. та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених позовних вимог

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

На обгрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_4 , після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири

АДРЕСА_1 ; ј частки житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 2,75599 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3222287800:02:007:0024, розташованої на території АДРЕСА_2 ; ј частки земельної ділянки площею 0,2459 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий номер 3222287801:01:035:0001, розташованої в

АДРЕСА_2 ; ј частки права на майновий пай у пайовому фонді Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Богуна,

с. Стрітівка Кагарлицького району Київської області, розміром 1 984,00 грн або 0,1 відсотка пайового фонду станом на 23 лютого 2000 року. Померлим не був складений заповіт, спадкоємці першої черги відсутні. Спадкоємцями другої черги є він та відповідачі.

У період з 1990 року і по дату смерті з померлим проживала ОСОБА_5 , яка перебувала з ним у шлюбних стосунках без реєстрації шлюбу та піклувалась про нього оскільки він потребував допомоги у зв`язку із сукупністю тяжких захворювань. Він з відповідачами домовилися про те, що вони не будуть приймати спадщину за померлим для того, щоб її змогла прийняти ОСОБА_5 . Після спливу строку на прийняття спадщини ОСОБА_5 повідомила йому, що його братами в останній день прийняття спадщини подано відповідні заяви, що пояснюється їх наміром особистого збагачення за рахунок інших учасників спадкування.

26 червня 2015 року він також звернувся до нотаріуса з заявою про оформлення спадщини, проте йому було відмовлено у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.

Посилаючись на те, що пропуск строку на прийняття спадщини був пропущений з поважних причин, а саме: введенням відповідачами його та ОСОБА_5 в оману з метою отримання спадкового майна, просив визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 , тривалістю 3 місяці з дня набрання законної сили рішенням у справі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Оболонського районного суду в м. Києві від 30 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном один місяць.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ураховуючи, що позивач пропустив строк для подачі заяви про прийняття спадщини лише на 2 дні, а також обставини, за яких він пропустив зазначений строк та характер відносин з відповідачами, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску ним строку на подання заяви про прийняття спадщини, та визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини терміном у один місяць.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Оболонського районного суду в м. Києві від 30 листопада 2018 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що шестимісячний строк подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 сплив 24 червня 2015 року, з заявою до нотаріуса Воропай В. А. звернувся

26 червня 2015 року, а з позовом до суду він звернувся 22 липня 2015 року, тобто пропущений ним строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним, а тому урахувавши зазначене та принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, апеляційний суд дійшов до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази, надавши їм належну правову оцінку та встановивши дійсний характер відносин між сторонами, дійшов обгрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи

У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , у якій вони просили скасувати рішення Оболонського районного суду в м. Києві від 30 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року, ухвалити у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована посиланнями на те, що ОСОБА_1 був обізнаний про необхідність подання заяви про прийняття спадщини до спливу шестимісячного строку з моменту смерті ОСОБА_4 , оскільки у 2013 році вони всі вже звертались з відповідними заявами після смерті їхньої матері. Суди попередніх інстанцій необґрунтовано взяли до уваги покази ОСОБА_5 про існування між ними та позивачем домовленості про не прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , оскільки вони не відповідають дійсності. Вказували, що померлий ОСОБА_4 не був тяжко хворим і не потребував догляду за ним, він до дня смерті працював, а твердження про вказані обставини є вигадкою ОСОБА_5 та позивача з метою заволодіння спадковим майном після смерті ОСОБА_4 . З огляду на наведене, вважали, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доводам відповідачів та дійшли помилкових висновків про наявність поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини та підстав для задоволення його позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня

2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є синами ОСОБА_6 та ОСОБА_7

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

18 лютого 2015 року ОСОБА_5 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С. Г. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4

24 червня 2015 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяви до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С. Г. про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4

26 червня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С. Г. із заявою про оформлення спадщини, однак йому було відмовлено у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.

Свідок ОСОБА_5 надала покази про те, що проживала з померлим

ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу досить тривалий час. Із братами померлого - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була усна домовленість про те, що вони не будуть звертатися із заявами про прийняття спадщини до нотаріуса, а спадкове майно лишиться їй. Однак, не дотримавшись вказаної домовленості ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , приховуючи від ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , в останній день, звернулися до приватного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4 .

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом вищезазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця чи про спадкову масу, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України, викладена в постановах від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85 цс 12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486 цс 15 та від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215 цс 16.

Звертаючись до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, позивач поважними причинами пропуску шестимісячного строку подання заяви зазначав, що за попередньою домовленістю з відповідачами, спадкове майно повинна була успадкувати ОСОБА_5 , яка тривалий час проживала з померлим без реєстрації шлюбу та подала заяву про прийняття спадщину в установлений законодавством строк, однак 24 червня 2015 року, тобто в останній день прийняття спадщини відповідачі, в порушення зазначеної домовленості з метою заволодіння майном померлого подали заяви про прийняття спадщини, недобросовісно усунувши його та ОСОБА_5 від можливості успадкування спадщини після померлого

ОСОБА_4 .

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Ураховуючи, що шестимісячний строк подання позивачем заяви про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4 сплив 24 червня 2015 року, з заявою до нотаріуса Воропай В. А. звернувся 26 червня 2015 року, а з позовом до суду він звернувся 22 липня 2015 року, суди попередніх інстанцій обгрунтовано вважали, що пропущений позивачем строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Принцип пропорційності тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип пропорційності , натомість принцип пропорційності є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип пропорційності як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження

№ 61-26164св18).

Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшли обгрунтованого і справедливого висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , терміном в один місяць.

Викладені у касаційній скарзі доводи, правильність зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, доводи касаційної скарги правильність висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак