Постанова

від 06.03.2019 по справі 328/1283/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 06.03.2019 Справа № 328/1283/17

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/807/568/19 Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Н.В.

Є.У.№ 328/1175/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Бєлова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма імені Котовського , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та скасування державної реєстрації ,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 26 вересня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи уточнював, і просив визнати недійсними укладені відповідачами 07.09.2016 і 10.10.2016 р.р. договори оренди земельних ділянок, розташованими на території Долинської сільської ради, Токмацького району, Запорізької області, з підстав, передбачених ст.ст.203, 215 ЦК України, посилаючись на те, що спірні земельні ділянки перебувають у нього в оренді з 2006 року і строк оренди ще не скінчився.

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 26 вересня 2018 року відмовлено у задоволені позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ Агрофірма імені Котовського 23 151,60 грн. компенсації витрат на правничу допомогу.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні договори оренди не порушують права позивача, оскільки у останнього не виникло право користування земельними ділянками, що належать ОСОБА_5 та ОСОБА_4 Договори оренди у 2006 році орендодавцями не підписувалися, що підтверджується висновками судової почеркознавчої експертизи, а отже правочини є недійсними.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначає, що в судовому порядку його договори оренди недійсними не визнавалися, достроково не розривалися, з 2006 року обидві земельні ділянки знаходяться у його фактичному користуванні, при підписанні договорів за домовленістю із орендодавцями він сплатив орендну плату наперед, а останні передали йому оригінали державних актів про право власності на землю. Крім того, позивач вважає, що судом порушені норми процесуального права при визначені розміру грошової компенсації за правничу допомогу, яка є необґрунтовано завищеною.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_6, яка представляє інтереси всіх відповідачів, зазначає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Вважає, що відповідачами надані належні і допустимі докази на підтвердження відповідності їх договорів вимогам земельного і цивільного законодавства. Судом дана правильна правова оцінка договорам оренди 2006 року як таким, що не відповідають вимогам ст.ст.203, 215 ЦК України, оскільки за висновками судової почеркознавчої експертизи ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 не підписували. Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні питання про розподіл судових витрат є також безпідставними, оскільки всі витрати підтверджені належними і допустимими доказами.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони регулюються також актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Отже, учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоду встановленій формі.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Підпунктом 6 п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що державній реєстрації прав підлягає право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, цивільні права та обов'язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Встановлено, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 є власниками земельних ділянок, площею 3,9001 га та 3,9606 га відповідно для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Долинської сільської ради Токмацького району, Запорізької області (т.1, а.с.213, 224).

28.03.2006 ОСОБА_5 уклала з позивачем ОСОБА_3 договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 49 років. Пунктом 9 договору оренди сторони передбачили, що орендна плата вноситься у грошовій формі один раз за весь період оренди в сумі 35 530,88 грн. з моменту підписання акту прийому-передачі земельної ділянки. Розмір орендної плати не переглядається. Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (т.1, а.с.215-219).

Договір зареєстровано у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.11.2008 за №040828000076 (т.1, а.с.219).

При підписанні договору сторони узгодили межі земельної ділянки в натурі, про що підписали відповідний Акт, а також склали акт приймання-передачі земельної ділянки (т.1, а.с.220-222).

28.07.2006 ОСОБА_4 також уклав із ОСОБА_3 договір оренди належної йому земельної ділянки строком на 49 років з виплатою наперед орендної плати у розмірі 35 530,88 грн., який зареєстровано у Токмацькому районному відділі Запорізької регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.02.2010 за №041028000002 (т.1, а.с.204-208).

Того ж дня сторони підписали Акт приймання-передачі земельної ділянки і акт визначення меж у натурі (т.1, а.с.209-212).

25 жовтня ОСОБА_3 передав ОСОБА_5 15 000 грн., ОСОБА_4 - 13 480 грн. за передані в оренду земельні ділянки, про що останні написали відповідні розписки (т.1, а.с.8-9).

Фактично з 2006 року спірні земельні ділянки перебували у користуванні позивача ОСОБА_3, що не оспорювалося сторонами у суді.

Станом на вересень-жовтень 2016 вказані договори оренди у передбаченому законом порядку недійсними не визнавалися, сторонами не були розірвані.

10.10.2016 ОСОБА_5 уклала новий договір оренди належної їй земельної ділянки з ТОВ Агрофірма імені Котовського строком на 15 років з виплатою орендної плати у розмірі 4 787, 91 грн. на рік (т.1, а.с. 25-26). Право оренди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 24.01.2017 за № 78980167 (т. 1, а.с.18).

Аналогічний договір на аналогічних умовах з тим же орендарем 07.09.2016 був укладений і ОСОБА_4 (т.1, а.с. 22-24). Право оренди земельної ділянки зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 24.01.2017 за № 78979249 (т.1, а.с. 20).

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст. 203 цього кодексу.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно роз'яснень, викладених у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Фактичні обставини свідчать про те, що одні й ті самі земельні ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 восени 2016 року передали в оренду ТОВ Агрофірма імені Котовського в той час, як ці самі земельні ділянки перебували в оренді у ОСОБА_3 за договорами, укладеними ще у 2006 і строк дії яких ще не скінчився.

За вказаних обставин висновки суду першої інстанції про те, що спірними договорами оренди права ОСОБА_3 не порушені, не відповідають вимогам закону і матеріалам справи.

Довідка Державної пенітенціарної служби від 19.09.2012 року про те, що ОСОБА_4 станом на 28.07.2006 відбував покарання в Оріхівській виправній колонії (т. 1 а.п. 61-62, 123, 187), висновки судової почеркознавчої експертизи № 639-17 від 28.03.2018 і № № 320-18 від 07.08.2018 р., проведеної в іншій цивільній справі, про те, що підписи на договорах оренди , укладених ОСОБА_3 у 2006 р., виконані не ОСОБА_4 та не ОСОБА_5 (т.2,а.с.75-84, 85-92), не є достатньою підставою для висновку про недійсність вказаних правочинів.

За положенням ст.ст.204, 629 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зважаючи на те, що договори оренди, укладені власниками земельних ділянок із ОСОБА_3 у 2006, після їх підписання пройшли державну реєстрацію у передбаченому законом порядку, земля з 2006 року перебувала у фактичному користуванні орендаря, ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_3 15 000 грн. за передачу ділянок в оренду, а ОСОБА_4 - 13 480 грн. (т.1, а.с.8,9), що свідчить про виконання сторонами умов договору, на момент повторної передачі земельних ділянок в оренду іншому орендарю попередні договори не розірвані недійсними не визнавалися, висновки суду першої інстанції про те, що спірними договорами права орендаря не порушені не відповідають фактичним обставинам справи.

Знаходження в проваджені суду іншої справи за позовами ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання недійсними договорів оренди 2006р., також не є достатньою підставою для висновку про їх недійсність у цій справі. Предметом позову у цій справі є недійсність укладених відповідачами договорів 2016 з підстав порушення прав землекористувача. На час укладання землевласниками договорів оренди з новим орендарем землі перебували у користуванні іншого орендаря і відповідні договори не були визнані недійсними.

Визнання судом першої інстанції у січні 2019 року недійсними договорів оренди, укладених з орендарем ОСОБА_3 у 2006 році, також не є підставою для висновку про дотримання відповідачами вимог земельного законодавства під час укладання оспорюваних договорів. На моменти вирішення спору у цій справі у суді першої інстанції вказане судове рішення ще не було ухвалено, на момент перегляду справи судом апеляційної інстанції вказане рішення не набуло законної сили.

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних по справі доказів свідчить про те, що суд першої інстанції допустився порушень норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване судове рішення на підставі ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення позову.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідачів на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у суді першої і апеляційної інстанцій на загальну суму 6 400 грн. в рівних частках з кожного, тобто по 2 133 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст.267, 374, 376 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 26 вересня 2018 року по цій справі скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма імені Котовського , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Токмацька районна державна адміністрація Запорізької області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними та скасування державної реєстрації задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 07.09.2016, укладений між ОСОБА_4 та ТОВ Агрофірма імені Котовського , зареєстрований в Токмацькій районній державній адмінітсорації Запорізької області 24.01.2017 , кадастровий номер земельної ділянки 2325280800:09:002:0081, та скасувати його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 10.10.2016, укладений між ОСОБА_5 та ТОВ Агрофірма імені Котовського , зареєстрований в Токмацькій районній державній адміністрації Запорізької області 24.01.2017, кадастровий номер земельної ділянки 2325280800:09:001:0020, та скасувати його державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5, Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма імені Котовського на користь ОСОБА_3 по 2 133 грн. з кожного в рахунок компенсації судових витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повний текст постанов складено і підписано 06 березня 2019 року.

Головуючий:

Судді: