Постанова

від 14.02.2019 по справі 914/584/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2019 р. Справа №914/584/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Кордюк Г.Т.,

секретар судового засідання Лялька Н.Р.,

розглянув апеляційну скаргу Українсько-польського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю Артгос-Пласт

на рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2018 (суддя Мазовіта А.Б., повний текст рішення складено 06.07.2018)

у справі № 914/584/18

за позовом Українсько-польського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Артгос-Пласт , м. Городок, Львівська область, в інтересах якого діє Акціонерне товариство Завод пластмас Артгос , м. Бжозув, Республіка Польща

до ОСОБА_2 , м.Городок, Львівська область

про стягнення 117000,00 грн.

представники сторін:

- від позивача - Піка М.Є.,

- від відповідача - ОСОБА_4

10.06.2016 до Господарського суду Львівської області надійшов позов Українсько-польського спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - СП) Артгос-Пласт , поданий від імені та в інтересах цього товариства його учасником - резидентом Республіки Польща Акціонерним товариством Завод пластмас Артгос про стягнення з посадової особи позивача - директора ОСОБА_2 в порядку ч.2 ст. 89 ГК України 117000,00 грн. збитків, заподіяних товариству (а.с. 7-14, т.1).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.06.2018 (а.с. 163-176, т.2) в позові відмовлено.

Ухвалюючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач не довів: 1) протиправності дій відповідача при укладенні мирової угоди на стадії виконання рішення у господарській справі №914/4088/13, з укладенням якої позивач пов'язує настання збитків; 2) наявності причинно-правового зв'язку між укладенням мирової угоди та заявленими позивачем збитками. Відтак, на думку суду, обставини справи у їх сукупності свідчать про необґрунтованість заявлених позивачем вимог.

Дане рішення оскаржив позивач з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи, недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, а також невідповідності висновків суду обставинам справи, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити (а.с. 116-121, т.7).

При цьому, позивач покликається на наступне:

1) суд дійшов помилкового висновку про преюдиційність ухвали Господарського суду Львівської області від 08.04.2014 про затвердження мирової угоди у справі №914/4088/03, якою було встановлено, серед іншого, що при вирішенні питання про затвердження мирової угоди суд перевірив повноваження сторін на укладення такої угоди;

2) покликання суду першої інстанції на постанову про закриття кримінального провадження від 20.11.2015 за №12014140180000757 щодо ОСОБА_2, а також на акт податкової перевірки від 25.09.2014 за №417/22-01/30714984 з питань дотримання товариством податкового законодавства, є безпідставними, оскільки питання законності дій ОСОБА_2 при підписанні мирової угоди у справі №914/4088/03 не було предметом податкової перевірки, а також предметом оцінки органів досудового розслідування у кримінальному провадженні;

3) з банківських виписок з рахунку позивача №2600101007652, відкритому у ПАТ Кредобанк , вбачається, що ОСОБА_2 як керівник і посадова особа позивача мав у своєму розпорядженні кошти, необхідні для виплати заборгованості згідно рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2013 у справі №914/4088/13, натомість ОСОБА_2 спрямовував їх на оплату зобов'язань перед іншими контрагентами позивача, в тому числі, і інших зобов'язань перед ТзОВ Лєрой Груп , замість того, щоб скерувати ці кошти на виконання рішення суду у справі №914/4088/13;

4) посилання суду першої інстанції на відсутність у ЄДРЮОФОПГФ відомостей про обмеження повноважень ОСОБА_2 як керівника підприємства є недоречним, оскільки наявність чи відсутність таких відомостей у Реєстрі має значення лише для правовідносин з третіми особами. В той же час, сторонами у даній справі є товариство та його посадова особа. Відповідно, відсутність в Реєстрі відомостей про обмеження повноважень ОСОБА_2 (станом на момент підписання та затвердження мирової угоди у справі №914/4088/13) жодним чином не звільняє його від виконання вимог статуту як керівника та учасника товариства;

5) суд першої інстанції не вправі був надавати критичну оцінку рішенню загальних зборів учасників СП Артгос-Пласт від 05.08.2017, що оформлене протоколом №1/2017, яким ОСОБА_2, як директора товариства, було притягнуто до майнової відповідальності. Цим самим суд підмінив собою вищий орган управління товариством, а також втрутився у внутрішні відносини товариства та його посадової особи.

Окрім того, вирішуючи спір, суд не взяв до уваги рішення загальних зборів учасників СП Артгос-Пласт , оформлене протоколом №1/2014 від 25.03.2014, яким ОСОБА_2 було надано згоду на укладення договорів про передачу нерухомого майна товариства та трьох термопласт-автоматів в іпотеку та заставу виключно в рахунок забезпечення існуючих та майбутніх зобов'язань перед Акціонерним товариством Завод пластмас Артгос ;

6) сам факт відчуження ОСОБА_2 основних засобів товариства з порушенням вимог підпункту е п.18.4 статуту товариства уже слід розцінювати як збиток, оскільки після такого відчуження фактична підприємницька діяльність товариства припинилася. При цьому: а) розміром збитків є вартість відчужених основних засобів, що еквівалентна витратам, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права; б) причинний зв'язок полягає в тому, що у разі непідписання відповідачем мирової угоди, примусове виконання рішення у справі №914/4088/13 відбулося би за рахунок іншого майна товариства.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У своєму відзиві він зазначив наступне:

1) мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано відповідними нормами ГПК України. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України від 20.01.2009 у справі №24/489. Таким чином, відповідні наслідки для позивача настали не внаслідок підписання мирової угоди його керівником, а внаслідок її затвердження судом. Стверджуючи про те, що мирова угода у справі №914/4088/13 була підписана директором позивача з перевищенням повноважень, позивач тим самим намагається у непередбачений законом спосіб здійснити ревізію висновків суду, викладених в ухвалі про затвердження мирової угоди. Окрім того, відповідач не може нести відповідальність за вчинення чи не вчинення державним виконавцем тих чи інших виконавчих дій під час здійснення виконавчого провадження в процесі виконання судового рішення у справі №914/4088/13;

2) у період з серпня 2014 року Акціонерне товариство Завод пластмас Артгос неодноразово ініціювало кримінальні провадження проти ОСОБА_2 з приводу укладення ним мирової угоди з перевищенням повноважень та заподіяння цим СП Артгос-Пласт майнової шкоди, однак уповноважені органи за результатами кримінально-правової оцінки не встановили підстав для притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності (постанова від 20.11.20115 про закриття кримінального провадження №12014140180000757). Окрім того, в межах господарської справи №914/2957/14 було визнано недійними рішення загальних зборів учасників СП Артгос-Пласт про припинення повноважень директора ОСОБА_2 ;

3) посилання скаржника на банківські виписки по рахунку позивача №2600101007652, відкритому у ПАТ Кредобанк , не свідчать про обґрунтованість позовних вимог, оскільки скаржник не конкретизує, на які потреби були використані кошти. Так, чинним законодавством не передбачено обов'язкової черговості виконання грошових зобов'язань, строк яких настав, перед різними контрагентами; в апеляційній скарзі позивач здійснює аналіз вибіркових відомостей щодо руху коштів та не наводить жодних відомостей щодо неправомірності будь-якого із проведених платежів на користь третіх осіб;

4) твердження скаржника про те, що суд першої інстанції не вправі був надавати критичну оцінку рішенню загальних зборів учасників СП Артгос-Пласт від 05.08.2017, що оформлене протоколом №1/2017, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та матеріалах справи. Судом першої інстанції було правильно зазначено, що наявність вказаного рішення не звільняє позивача від обов'язку доведення факту протиправної поведінки, розміру завданої шкоди та причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою;

5) твердження скаржника про протиправність поведінки відповідача, яка виявилася у протиправному підписанні мирової угоди, є помилковим, оскільки сам факт підписання мирової угоди без її затвердження судом жодних правових наслідків для сторін не має. Також, не ґрунтується на дійсних обставинах справи твердження позивача про те, що розмір збитків становить вартість відчужених відповідачем основних засобів, що еквівалентна витратам, які позивач мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Так, передавши ТзОВ Лєрой Груп згідно з мировою угодою основні засоби загальною вартістю 2026416 грн., позивач зменшив свої зобов'язання перед ТзОВ Лєрой Груп на суму 2457023,59 грн. (наявність вказаної заборгованості позивачем не спростована). Таким чином, вартість переданого майна є на 430607,59 грн. меншою, ніж розмір заборгованості, який існував перед ТзОВ Лєрой Груп .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані ними докази на відповідність фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне:

30.10.2013 ТзОВ Лєрой Груп звернулося до Господарського суду Львівської області із позовом про стягнення з СП Артгос-Пласт 2462534,15 грн. заборгованості за договором поставки №150112 від 15.01.2012 (а.с. 56-59, т.1).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2013 у справі №914/4088/13 позов ТзОВ Лєрой Груп задоволено частково, стягнуто з СП ТзОВ Артгос-Пласт на користь ТзОВ Лєрой Груп борг у розмірі 2457023,59 грн. (а.с. 62-66, т.1).

З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що вказане рішення набрало законної сили.

13.03.2014 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо виконання наказу Господарського суду Львівської області від 25.11.2013 у справі №914/4088/13. (а.с. 67, т.1).

01.04.2014 СП Артгос-Пласт та ТзОВ Лєрой Груп подали до Господарського суду Львівської області спільну заяву про затвердження мирової угоди у справі №914/4088/13 (а.с. 138-139, т.2).

Від імені СП Артгос-Пласт вказана мирова угода була підписана директором ОСОБА_2

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.04.2014 було затверджено мирову угоду від 01.04.2014 на стадії виконавчого провадження у справі №914/4088/13 (а.с. 68-74, т.1).

З відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що вказана ухвала набрала законної сили.

Відповідно до умов вказаної мирової угоди, предметом угоди є добровільне задоволення боржником (СП Артгос-Пласт ) вимог стягувача (ТзОВ Лєрой Груп ) на стадії виконавчого провадження у справі №914/4088/13.

Боржник визнає, що його заборгованість перед стягувачем на момент укладення цієї мирової угоди відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2013 у справі №914/4088/13 та наказу Господарського суду Львівської області від 25.11.2013 становить 2457023,59 гривень та є непогашеною (п. 1 мирової угоди).

Згідно п. 2 мирової угоди сторони погодили, що боржник здійснить погашення заборгованості перед стягувачем за рахунок належного йому на праві власності майна.

Відповідно до п. 3 мирової угоди сторони домовились, що добровільне погашення заборгованості здійснюється шляхом передачі за цією мировою угодою майна, належного боржнику у власність стягувача, а саме:

1) термопластавтомат JM-408C2 з формами: Кришка для унітазу Парва , форма на дитяче сидіння , форма плечико 4604 , форма полка стелажу , форма Полка ДУО , форма Смітник , форма Скринька L-50;

2) нежитлову будівлю площею 1535,1 кв.м. (згідно витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31.03.2014 загальна площа будівлі 1641 кв.м.) що знаходиться в селі Угри Городоцького району Львівської області по вул. Вербовій, 66 та належала боржнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Угрівською сільською радою 12.07.2011.

Стягувач відмовляється від стягнення з боржника суми заборгованості в розмірі 430607,59 грн. та заявляє, що від дати набуття права власності на об'єкти, вказані в п.3 мирової угоди, не має та не матиме жодних майнових претензій до боржника з приводу заборгованості згідно наказу Господарського суду Львівської області від 25.11.2013 №914/4088/13 (п. 4 мирової угоди).

Згідно п. 5 мирової угоди з огляду на пункти 3, 4 мирової угоди, сторони погодили:

1) визнати за ТзОВ Лєрой Груп право власності на: термопластавтомат JM-408C2 з формами: Кришка для унітазу Парва , форма на дитяче сидіння , форма плечико 4604 , форма полка стелажу , форма Полка ДУО , форма Смітник , форма Скринька L-50. Вартість рухомого майна, що передається стягувачу, сторони погодили визначити у розмірі 597057,00 грн. згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 від 28.03.2014;

2) зняти арешт з термопластавтомату JM-408C2 з формами: Кришка для унітазу Парва , форма на дитяче сидіння , форма плечико 4604 , форма полка стелажу , форма Полка ДУО , форма Смітник , форма Скринька L-50, накладений згідно постанови ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Львові від 13.03.2014;

3) визнати за ТзОВ Лєрой Груп право власності на: нежитлову будівлю загальною площею 1641 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 218083646209, що знаходиться в селі Угри Городоцького району Львівської області по вул. Вербовій, 66. Сторони погодили, що вартість нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 218083646209), що передається стягувачу, сторони погодили визначити у розмірі 1429359,00 грн. згідно висновку суб'єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 від 31.03.2014;

4) зняти арешт з нежитлової будівлі загальною прощею 1641 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 218083646209, що знаходиться в селі Угри Городоцького району Львівської області по вул. Вербовій, 66, накладений згідно постанови ВДВС Шевченківського районного управління юстиції у м. Львові 13.03.2014 з метою подальшої реєстрації права власності на нерухоме майно за стягувачем в органах державної реєстраційної служби.

Відповідно до п. 6 мирової угоди сторони погодили, що заборгованість згідно наказу Господарського суду Львівської області від 25.11.2013 у справі №914/4088/13 є погашеною після набуття стягувачем права власності на об'єкти рухомого та нерухомого майна згідно пунктів 3, 5 цієї мирової угоди та реєстрації права власності на нежитлову будівлю (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 218083646209, що знаходиться в селі Угри Городоцького району Львівської області по вул. Вербовій, 66) в органах державної реєстраційної служби України.

Рішенням загальних зборів учасників СП Артгос-Пласт від 05.08.2017, що оформлені протоколом №1/2017 (а.с. 39-43, т.1), дії директора ОСОБА_2 з підписання мирової угоди у справі №914/4088/13 визнано такими, що виходять за межі його повноважень та завдали позивачу майнової шкоди у розмірі 2457023,59 грн. Вказаним рішенням ОСОБА_2 притягнуто до майнової відповідальності і зобов'язано його виплатити СП Артгос-Пласт 2457023,59 грн. до 30.10.2017.

Рішенням загальних зборів учасників СП Артгос-Пласт від 16.12.2017, що оформлені протоколом №2/2017 (а.с. 51-55, т.1), дії ОСОБА_2 з ненадання балансів, звітів про фінансово-господарську діяльність та доказів зарахування 2457023,59 грн. на рахунок товариства визнано такими, що суперечить інтересам товариства.

Акціонерне товариство Завод пластмас Артгос , як учасник СП Артгос-Пласт , звернулося до Господарського суду Львівської області від імені та в інтересах цього товариства з позовом в порядку ст.54 ГПК України, ст. 22 ЦК України, ч.2 ст. 89 та ст.224 ГК України про стягнення з ОСОБА_2 як посадової особи товариства частини завданого збитку, заподіяного товариству, в розмірі 117000,00 грн.

В позовній заяві позивач зазначив, що дії директора СП Артгос-Пласт ОСОБА_2 з підписання мирової угоди у справі №914/4088/13 вчинені з порушенням: а) п. 18.4 та 19.4 статуту товариства; б) рішення загальних зборів учасників СП Артгос-Пласт від 25.03.2014, оформленого протоколом №1/2014. При цьому, розмір збитків, які зазнало товариство, на думку позивача, становить 2457023,59 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 89 ГК України, посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: 1) діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; 2) діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; 3) діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; 4) бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; 5) іншими винними діями посадової особи.

Відповідно до ст. 54 ГПК України, власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

Відповідно до статуту СП Артгос-Пласт (а.с. 18-28, т.1), його учасниками є Акціонерне товариство Завод пластмас Артгос (Республіка Польща) із часткою в статутному капіталі 75%, громадянин України ОСОБА_2 із часткою в статутному капіталі в розмірі 5%, громадянин України ОСОБА_7 із часткою в статутному капіталі в розмірі 15%, а також громадянин Республіки Польща ОСОБА_8 із часткою в статутному капіталі в розмірі 5%.

Аналогічні відомості містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 244-245, т.1).

Таким чином, Акціонерне товариство Завод пластмас Артгос правомірно подало позов у даній справі з покликанням на ст. 54 ГПК України.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до положень ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: 1) вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; 2) додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; 3) неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; 4) матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника. Наявність перших трьох із зазначених елементів доводиться особою, яка звернулася з вимогою про відшкодування збитків. Відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, а також вважає безпідставними доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, щодо неможливості стягнення судом збитків лише на підставі рішення загальних зборів учасників СП Артгос-Пласт від 05.08.2017, що оформлене протоколом №1/2017. Таке рішення саме по собі не є належним, достовірним та достатнім доказом протиправної поведінки відповідача та розміру завданої шкоди.

З огляду на це, позивач, при подачі позову про стягнення збитків, в загальному порядку, встановленому процесуальним законом, зобов'язаний довести факти протиправної поведінки відповідача, розміру завданої ним шкоди та наявності причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та шкодою.

Здійснивши аналіз обставин справи, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено: а) факту протиправності дій директора ОСОБА_2; б) факту понесення СП Артгос-Пласт збитків.

Факт протиправності дій директора ОСОБА_2 щодо підписання мирової угоди у справі №914/4088/13 позивач обґрунтовує з покликанням на ч.2 ст. 89 ГК України, вважаючи, що такі дії вчинені ним із перевищенням своїх повноважень.

Відповідно до п. 19.1, 19.3 статуту СП Артгос-Пласт , виконавчим органом товариства є директор. Директор представляє без доручення товариство у відносинах зі всіма без виключення державними органами, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, з фізичними особами, здійснює оперативне керівництво поточною діяльністю товариства в межах повноважень та прав, наданих йому цим статутом, укладає та підписує від імені товариства господарські та інші договори (контракти), виступає розпорядником його коштів та майна з врахуванням обмежень, встановлених п. 18.4. статуту товариства. Якщо вартість договорів, що укладаються від імені товариства та або розпорядження оборотними активами впродовж двох тижнів перевищує 30000 грн., вони підлягають погодженню уповноваженим загальних зборів товариства шляхом підписання та скріплення печаткою останнім таких договорів чи фінансових документів.

Відповідно до підпункту е пункту 18.4. статуту, до компетенції загальних зборів учасників товариства належить придбання, відчуження, застава, надання в користування основних засобів товариства, торгівельна вартість яких перевищує 10000 грн., окремо або разом з іншими розпорядженням основними засобами впродовж 3 місяців.

У разі вчинення директором дій, що виходять за межі його компетенції, і завдали майнової шкоди товариству, він зобов'язаний відшкодувати заподіяну шкоду на вимогу загальних зборів учасників (п. 19.4. статуту).

Окрім того, позивач покликається на рішення загальних зборів учасників СП Артгос-Пласт від 25.03.2014, оформлене протоколом №1/2014 (а.с. 29-32, т.1), яким ОСОБА_2 було надано згоду:

а) на передачу в іпотеку в рахунок забезпечення існуючих та майбутніх зобов'язань перед Акціонерним товариством Завод пластмас Артгос нерухомого майна товариства - нежитлової будівлі площею 1641,0 кв.м. за адресою: Львівська обл., Городоцький р-н, с.Угри, вул. Вербова, 66 і уповноважено ОСОБА_2 на підписання від імені товариства відповідного договору;

б) на передачу в заставу в рахунок забезпечення існуючих та майбутніх зобов'язань перед Акціонерним товариством Завод пластмас Артгос обладнання товариства - трьох термопласти-автоматів BL380H6(4), BL380H2 та JM-408C2 і уповноважено ОСОБА_2 на підписання від імені товариства відповідного договору.

Однак, на думку колегії суддів, твердження скаржника про порушення ОСОБА_2 статуту товариства та рішення загальних зборів учасників СП Артгос-Пласт від 25.03.2014 є необґрунтованим, оскільки обмеження повноважень директора, зазначені у вказаних документах, стосуються укладення цивільно-правових угод, в той час, як мирова угода у господарській справі такою не є.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 ГПК України (в редакції, що діяла станом на момент затвердження Господарським судом Львівської області мирової угоди у справі №914/4088/13), про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняється провадження у справі. Зазначена норма кореспондується з нормою п. 7 ст. 80 цього Кодексу, згідно з якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом, а ч. 4 вказаної статті передбачено, що ухвалу про припинення провадження у справі може бути оскаржено. Виходячи зі змісту перелічених процесуальних норм, затвердження господарським судом мирової угоди сторін з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією.

Таким чином, мирову угоду не можна розглядати як договір у цивільно-правовому розумінні, оскільки порядок її укладання та затвердження регламентовано відповідними положеннями ГПК України.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2009 у справі №24/489.

Ухвала Господарського суду Львівської області від 08.04.2014 про затвердження мирової угоди у справі №914/4088/13 набрала законної сили.

СП Артгос-Пласт оскаржувало вказану ухвалу в апеляційному порядку, однак у зв'язку із пропуском строку на апеляційне оскарження, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 апеляційну скаргу було повернено скаржнику. Ухвала Львівського апеляційного господарського суду від 15.09.2014 була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 (а.с. 100-104, т.2).

Ухвала Господарського суду Львівської області від 08.04.2014 була предметом оскарження також з боку Акціонерного товариства Завод пластмас Артгос , однак ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 20.08.2014, провадження по розгляду апеляційної скарги було припинено (а.с. 105-113, т.2).

Відповідно до ст. 4-5 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення ухвали від 08.04.2014) господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Згідно ст. 115 ГПК України (в редакції, яка була чинною на момент винесення ухвали від 08.04.2014) рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Аналогічні положення викладені в ст.ст. 18, 326 ГПК України в редакції, яка є чинною на даний момент.

Отже, оскільки позивач не реалізував свого права на оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 08.04.2014 у справі №914/4088/13, він не може покликатися на недоліки вказаної ухвали чи мирової угоди, затвердженої вказаною ухвалою, як на підстави свого позову у справі №914/584/18.

Стосовно розміру збитків, колегія суддів зазначає наступне:

Позивач, в обґрунтування розміру заподіяних йому збитків в сумі 2457023,59 грн., посилається на рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2013 у справі №914/4088/13, яким стягнуто з СП Артгос-Пласт на користь ТзОВ Лєрой Груп борг у розмірі 2457023,59 грн., на виконання якого було укладено мирову угоду, згідно якої в рахунок погашення заборгованості у розмірі 2457023,59 грн. позивачем було передано основані засоби загальною вартістю 2026416 грн.

Заборгованість, що була предметом стягнення у справі №914/4088/13, виникла на підставі договору поставки, за яким ТзОВ Лєрой Груп поставило СП Артгос-Пласт товар, а останнє його не оплатило.

Рішення Господарського суду Львівської області, яким встановлено вказаний розмір заборгованості, не оскаржувалось та набрало законної сили.

Як вже зазначалося вище, згідно ст. 115 ГПК України (в попередній редакції), рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України Про виконавче провадження .

Аналогічні положення викладені в ст. 326 ГПК України в редакції, яка є чинною на момент розгляду даної справи.

Статтями 22 ЦК України та 225 ГК України визначено, які втрати можуть вважатися збитками.

Проте, зі змісту вищевказаних статтей жодним чином не вбачається, що збитком може вважатися заборгованість, яка підлягає сплаті особою у зв'язку з невиконанням її обов'язку з оплати за придбаний товар. Колегія суддів наголошує на тому, що рішенням Господарського суду Львівської області від 12.11.2013 у справі №914/4088/13 було стягнуто з СП Артгос-Пласт на користь ТзОВ Лєрой Груп 2445641,36 грн. основного боргу і лише 11382,23 грн. пені.

Інших доводів щодо структури завданих збитків позивач не наводить. Таким чином, позивач не обґрунтував факту заподіяння йому реальних збитків та їх розміру.

Твердження скаржника про наявність станом на момент укладення мирової угоди на рахунках позивача коштів у розмірі, достатньому для виконання рішення Господарського суду Львівської області від 12.11.2013 у справі № 914/4088/13 є лише припущеннями, оскільки банківські виписки про рух коштів не є належними та достатніми доказами цього твердження.

Банківські виписки підтверджують лише факт надходження певних сум коштів на рахунок товариства та факт здійснення ним певних оплат. При цьому, колегія суддів зазначає, що: 1) законом не встановлено порядку розподілу грошових коштів, які перебувають у розпорядженні виконавчого органу товариства; 2) судячи з вказаних виписок, у позивача існували договірні правовідносини з іншими контрагентами і наявність судового рішення про стягнення заборгованості з позивача на користь одного з них, не може бути підставою для невиконання інших зобов'язань; 3) попри наявність судового рішення про стягнення заборгованості, в позивача продовжували існувати обов'язки з розрахунків за податковими зобов'язаннями, зобов'язаннями щодо виплати заробітної плати, тощо; 4) позивачем не доведено факту незаконності чи необґрунтованості будь-якого з платежів, відомості про які містяться у виписках; 5) наявність на банківських рахунках протягом певного проміжку часу певних сум грошових коштів не свідчить однозначно про те, що такі кошти в обов'язковому порядку могли чи мали бути скеровані на погашення боргу перед ТзОВ Лєрой Груп .

Окрім того, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд правильно звернув увагу на те, що передавши ТзОВ Лєрой Груп згідно мирової угоди основні засоби загальною вартістю 2026416 грн. позивач зменшив свої зобов'язання перед ТзОВ Лєрой Груп у розмірі 2457023,59 грн. Тобто, вартість майна, переданого в рахунок погашення заборгованості, є меншою на 430607,59 грн., ніж розмір заборгованості, який існував перед ТзОВ Лєрой Груп згідно рішення суду, що свідчить про відсутність заподіяння відповідачем СП Артгос-Пласт збитку, як одного з елементів складу правопорушення, необхідного для притягнення відповідача до відповідальності.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, як такого, що ухвалено відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 273, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 26.06.2018 у справі №914/584/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Українсько-польського спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю "Артгос-Пласт" - без задоволення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 06.03.2019.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя Г.Т. Кордюк