Ухвала

від 05.03.2019 по справі 910/2510/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про відмову в забезпеченні позову м. Київ 05.03.2019Справа №  910/2510/19 За позовомПриватного акціонерного товариства "Автокраз"   доТовариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" провизнання права власності та витребування майна Суддя Бойко Р.В. Представники сторін: не викликалися ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Автокраз" звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед", в якій просить: визнати право власності Приватного акціонерного товариства "Автокраз" на 115  817 штук простих іменних акцій (номінальна вартість однієї акції – 1,05 грн.) емітента Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"; витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" на користь Приватного акціонерного товариства "Автокраз" на 115  817 штук простих іменних акцій (номінальна вартість однієї акції – 1,05 грн.) емітента Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю". В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за наслідками укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів №Б-138/9 від 08.07.2008, №Б-138/10 від 08.07.2008 та №Б-216/1 від 29.07.2008 він є власником 115  817 штук простих іменних акцій (номінальна вартість однієї акції – 1,05 грн.) емітента Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", однак відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах позивача станом на 26.02.2016 акції Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на рахунку в цінних паперах відсутні, а під час розгляду справи №910/7992/18 йому стало відомо, що станом на 18.04.2018 як акціонером Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" зазначено ВАТ "Хімекс" (правонаступником якого є ТОВ "Хімекс Лімітед") із 138 237 акціями. При цьому, відповідно до повідомлення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.07.2016 №09/04/16531 йому стало відомо, що внаслідок втрати системи реєстру власників іменних цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" їх відновлення здійснювалося згідно з останньою дійсною копією реєстру власників іменних цінних паперів, складеного станом на 31.12.2007, у зв'язку з чим власником спірних акцій Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" замість позивача обліковується відповідач. З огляду на наведені обставини позивач вказує на наявність правових для визнання за ним згідно ст. 392 Цивільного кодексу України права власності на спірні акції та витребування на підставі ст.ст. 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України спірних акцій у відповідача. Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2019 вказаний позов залишено без руху на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк на усунення встановлених недоліків. При цьому, разом з вказаним позовом позивачем було подано заяву про забезпечення позову, за змістом якої просить встановити заборону на внесення змін до статуту Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" щодо розміру статутного капіталу, зокрема, але не виключно, шляхом прийняття відповідного рішення органами управління Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" та/або вчинення реєстраційних дій державними реєстраторами юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Суд відзначає, що залишення позову Приватного акціонерного товариства "Автокраз" без руху не нівелює обов'язку суду в силу приписів ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України розглянути подану позивачем заяву про забезпечення позову, адже на відміну від Господарського процесуального кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017 та відокремлювала забезпечення позову, вирішення питання застосування якого було неможливим за відсутності порушення відповідної справи, і вжиття запобіжних заходів, що було можливим виключно до подання відповідного позову, чинна редакція названого кодексу не ставить в залежність обов'язок суду розглянути заяву позивача про забезпечення позову від факту подачі відповідного позову, а відтак, і від залишення його без руху. Розглянувши заяву про забезпечення позову, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне. У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову. При цьому, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. В даному випадку, спір у справі є спором про право власності на акції та їх витребування, а подана позивачем заява про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" щодо розміру статутного капіталу мотивована загрозою порушення наданих йому спірними акціями корпоративних прав за наслідками збільшення статутного капіталу Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", адже такими діями буде зменшено відсоток голосуючих акцій, належних позивачу, і тому він не зможе належним чином реалізовувати своє право на управління товариством. Відповідно до статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії. Пунктом 4 частини 5 та частин 9, 10 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору. Суд, який вирішує спір про право власності на акції (частки, паї) товариства, права акціонера (учасника), реалізація яких залежить від відносної вартості акцій (розміру частки) в статутному капіталі товариства, може постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом встановлення заборони на внесення змін до статуту цього товариства щодо розміру статутного капіталу. Заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства; зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев'ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов'язаних з предметом спору. Тобто, застосовуючи на практиці встановлений ч. 9 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України виключний випадок можливості втручання суду в господарську діяльність товариства шляхом заборони вчинення певних дій (в т.ч. збільшення розміру статутного капіталу) суд в першу чергу має враховувати, що корпоративні права є майном, право мирного володіння яким гарантовано ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а тому втручання в таке право мирного володіння з метою забезпечення можливості поновлення в правах одного із акціонерів відповідного товариства має відповідати принципам рівності та справедливості і може мати місце лише у виключному випадку, коли законодавство не передбачає можливості інших шляхів ефективного та реального відновлення порушеного права заявника, адже в іншому випадку, заборона прийняття рішення загальними зборами акціонерного товариства, встановлена на користь одного із акціонерів, може вказувати на непропорційне втручання в право власності інших акціонерів такого товариства. Відтак, виходячи з мотивів поданої заяви позивача про вжиття відповідних заходів до забезпечення позову (зменшення за наслідками збільшення статутного капіталу відсотку його акції, визнання права власності на які та їх витребування є предметом вирішення за поданим ним позовом), суд не вбачає наявність зв'язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову шляхом заборони внесення змін до статуту шляхом прийняття відповідного рішення органами управління і предметом спору за поданим позовом, співмірність та адекватність заходів із позивними вимогами, адже врегульована положеннями Закону України "Про акціонерні товариства" специфіка статусу акціонера приватного акціонерного товариства передбачає, що у випадку прийняття загальними зборами рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків акціонерів шляхом розміщення додаткових акцій діючий акціонер має переважне право на їх викуп пропорційно розміру свого відсотку у статутному капіталі, яке реалізується виключно за волею такого акціонера або ж може бути обмежено загальними зборами акціонерів. При цьому, чинне законодавство України не пов'язує можливість припинення такого переважного права з неможливістю його реалізації акціонером за час вирішення спору про право власності на його акції, а тому у випадку задоволення поданого позову та визнання права власності позивача на спірні акції та прийняття за цей час загальними зборами акціонерів Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок додаткових внесків акціонерів шляхом розміщення додаткових акцій і проведення відповідної процедури останній не позбавлений можливості на захист своїх корпоративних права шляхом вимагання переведення на нього права покупців додатково розміщених акцій пропорційно його відсотку у статутному капіталі на момент прийняття рішення про його збільшення. Більш того, суд враховує, що саме по собі існування оголошення про скликання загальних зборів акціонерного товариства з винесенням на порядок денний питання про збільшення статутного капіталу рахунок додаткових внесків акціонерів шляхом розміщення додаткових акцій не є підтвердженням того, що відповідний статутний капітал буде збільшено, адже відсутні безумовні гарантії як того, що відповідне рішення буде прийнято загальними зборами акціонерів чи відповідні збори взагалі будуть проведені, так і реального збільшення статутного капіталу, можливість здійснення чого у відповідності до приписів ст. 15 Закону України "Про акціонерні товариства" та п. 4 Розділу 2 Глави ІІ Порядку збільшення (зменшення) статутного капіталу публічного або приватного акціонерного товариства, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 14.05.2013 №822, пов'язана з проходженням низки етапів (від затвердження ринкової вартості акцій до отримання свідоцтва про реєстрацію випуску акцій та зареєстрованого звіту про результати приватного розміщення акцій). За приписами статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відтак, подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, на підставі яких, суд міг би дійти висновку щодо обґрунтованості, доцільності та необхідності забезпечення позову у визначений заявником спосіб, а тим більше, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом. За таких обставин, суд дійшов висновку, що правові підстави для задоволення заяви про забезпечення позову відсутні. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд – УХВАЛИВ: В задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Автокраз" про забезпечення позову відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (05.03.2019) та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені положеннями ст.ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України. Суддя                                                                                                        Р.В. Бойко