Ухвала

від 18.04.2019 по справі 910/2510/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua УХВАЛА про повернення позовної заяви м. Київ 18.04.2019Справа №  910/2510/19 Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши позовну заяву третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору - Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" у справі №910/2510/19 за позовом Приватного акціонерного товариства "Автокраз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" про визнання права власності та витребування майна, ВСТАНОВИВ: В провадженні господарського суду міста Києва перебуває справа за позовом Приватного акціонерного товариства "Автокраз" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" про: визнання права власності Приватного акціонерного товариства "Автокраз" на 115  817 штук простих іменних акцій (номінальна вартість однієї акції – 1,05 грн.) емітента Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю"; витребування від Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" на користь Приватного акціонерного товариства "Автокраз" на 115  817 штук простих іменних акцій (номінальна вартість однієї акції – 1,05 грн.) емітента Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю". В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що за наслідками укладення договорів купівлі-продажу цінних паперів №Б-138/9 від 08.07.2008, №Б-138/10 від 08.07.2008 та №Б-216/1 від 29.07.2008 він є власником 115  817 штук простих іменних акцій (номінальна вартість однієї акції – 1,05 грн.) емітента Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю", однак відповідно до виписки про стан рахунку в цінних паперах позивача станом на 26.02.2016 акції Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" на рахунку в цінних паперах відсутні, а під час розгляду справи №910/7992/18 йому стало відомо, що станом на 18.04.2018 як акціонером Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" зазначено ВАТ "Хімекс" (правонаступником якого є ТОВ "Хімекс Лімітед") із 138 237 акціями. При цьому, відповідно до повідомлення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 27.07.2016 №09/04/16531 йому стало відомо, що внаслідок втрати системи реєстру власників іменних цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" їх відновлення здійснювалося згідно з останньою дійсною копією реєстру власників іменних цінних паперів, складеного станом на 31.12.2007, у зв'язку з чим власником спірних акцій Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" замість позивача обліковується відповідач. З огляду на наведені обставини позивач вказує на наявність правових для визнання за ним згідно ст. 392 Цивільного кодексу України права власності на спірні акції та витребування на підставі ст.ст. 387, 1212, 1213 Цивільного кодексу України спірних акцій у відповідача. 15.04.2019 через відділ діловодства суду від Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" надійшла позовна заява, яка за своїм змістом є заявою третьої особи із самостійними вимогами щодо предмету спору, та в якій заявник просить суд встановити нікчемність: договору купівлі-продажу цінних паперів – простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" в кількості 174 094 штуки, укладений 08.07.2008 під №Б-138/9 між холдинговою компанією "Автокраз" у формі відкритого акціонерного товариства та компанією з обмеженою відповідальністю "Charms Innovation Limited"; договору купівлі-продажу цінних паперів – простих іменних акцій відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" в кількості 57 540 штук, укладений 08.07.2008 під №Б-138/9 між холдинговою компанією "Автокраз" у формі відкритого акціонерного товариства та компанією з обмеженою відповідальністю "Frold Project Limited". В обґрунтування своїх позовних вимог Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" вказує, що такі правочини були укладені за відсутності даних про право власності компанії з обмеженою відповідальністю "Frold Project Limited" чи компанії з обмеженою відповідальністю "Charms Innovation Limited" на прості іменні акції відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" в кількості 57 540 штук та 174 094 штуки, відповідно, тобто відповідні акції було відчужено особами які не мали прав на низ, а тому в силу приписів ст. 228 Цивільного кодексу України такі правочини є нікчемними, адже порушують публічний порядок. Дослідивши подані матеріали, суд дійшов до висновку, що вказаний позов третьої особи з самостійними вимогами не підлягає прийняттю до розгляду, зважаючи на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін. Про прийняття позовної заяви та вступ третьої особи у справу суд постановляє ухвалу. Згідно із ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу. Положеннями частин 1, 2 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право пред'явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 180 Господарського процесуального кодексу України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої цієї статті, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи. У рішенні від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов'язків", пункт 1 статті 6 залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом. З огляду на викладені положення вбачається, що право подати до однієї або декількох сторін позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, для його спільного розгляду з первісним позовом не є абсолютним. Зазначене право може бути реалізовано за умови дотримання загальних правил подання позовів, а також правил пред'явлення позовів третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, встановлених процесуальним законодавством. Так, на відміну від зустрічного позову, який повинен бути лише взаємопов'язаним з первісним, позовна заява третьої особи відповідно до положень частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України має містити самостійні вимоги саме щодо предмету спору у справі. При цьому, під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий конфлікт між позивачем і відповідачем. Тобто, вимога третьої особи, спрямована на будь-що поза предметом спору між позивачем та відповідачем, не може бути визнана вимогою третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. Аналогічне тлумачення наведених норм викладено в постанові Верховного Суду від 12.02.2019 у справі №916/1743/18. В даному випадку, предметом спору у справі є вимоги про визнання за Приватним акціонерним товариство "Автокраз" права власності на акції та витребування їх на користь останнього, в той же Приватне акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" у своїй позовній заяві заявляє вимогу про встановлення нікчемності правочинів відчуження відповідних акцій, в т.ч. на підставі яких обґрунтовується звернення позивача з даним позовом до суду. Отже, позовна заява Приватного акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" безпосередньо не спрямована на предмет спору між Приватним акціонерним товариством "Автокраз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімекс Лімітед" – право власності на акції, адже зв'язок між вимогами заявника та вимогами позивача є лише опосередкованим. Таким чином, подана Приватним акціонерним товариством "Кременчуцький завод технічного вуглецю" позовна заява не може бути визнана позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в розумінні частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, а тому у відповідності до приписів ч. 6 ст. 180 вказаного Кодексу підлягає поверненню заявнику. При цьому, суд звертає увагу заявника, що повернення позовної заяви, поданої з порушенням вимог ст.ст. 49, 180 Господарського процесуального кодексу України, не може вважатися обмеженням доступу до суду, адже відповідна вимога може бути заявлена у самостійному позові. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 180, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд – УХВАЛИВ: Повернути Приватному акціонерному товариству "Кременчуцький завод технічного вуглецю" позовну заяву (вх. №4853/19 від 15.04.2019) та додані до неї документи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (18.04.2019) та може бути оскаржена в порядку і строки, визначені положеннями ст.ст. 253-259 Господарського процесуального кодексу України. Суддя                                                                                                                                                                                                                                     Р.В. Бойко