Рішення

від 28.02.2019 по справі 912/3290/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2019 рокуСправа № 912/3290/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В., за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3290/18

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Україна", 25009, АДРЕСА_1

до відповідача: Фермерського господарства "Віра", 26041, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Мар'ївка

про стягнення 856 412,77 грн

Представники:

від позивач - ОСОБА_1, адвокат, ордер №52173 від 14.12.18;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні 28.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Україна" (далі - ТОВ "Компанія Агро-Україна", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Фермерського господарства "Віра" (далі - ФГ "Віра", відповідач) про стягнення 1 413 897,89 грн заборгованості, з яких: 175 000,00 грн основного боргу за договором поставки № 8 від 06.03.2017, 150 097, 87 грн пені, 183 471,88 грн 39% річних, 858 552,54 грн процентів за користування кредитом та 46 775,60 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 8 від 06.03.2017 в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою від 17.12.2018 подану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №912/3290/18; ухвалено розглядати справу №912/3290/18 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.01.2019.

В установлений строк від Фермерського господарства "Віра" надійшов відзив на позовну заяву, у відповідності до якого відповідач просить врахувати його пояснення під час розгляду справи та зменшити суми стягнення неустойки (а.с. 60-65).

У поданому відзиві відповідач, заперечуючи позовні вимоги, вказує, що позивачем не надано доказів гарантії якості поставленого товару; позивачем при розрахунку заборгованості не враховано перераховані відповідачем кошти в сумі 646 883,04 грн; договір поставки №8 від 06.03.2017 укладено всупереч діючому законодавству України, а саме вказаний договір суперечить нормам Закону України "Про захист прав споживачів".

14.01.2019 суд розпочав підготовче провадження.

Протокольною ухвалою від 14.01.2019 на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в підготовчому засіданні до 04.02.2019.

04.02.2019 господарський суд продовжив підготовче засідання.

04.02.2019 на адресу суду надійшла заява ТОВ "Компанія Агро-Україна" про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до змісту якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 856 412,77 грн, з яких: 100 000,00 грн основного боргу, 92 575,35 грн пенія, 111 971,83 грн 39% річних, 523 969,52 грн проценти за користування кредитом та 27 896,07 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат (а.с.87-90).

Крім того, 04.02.2019 позивачем подано клопотання про повернення судового збору внаслідок зменшення розміру позовних вимог та клопотання про стягнення з відповідача витрат на послуги адвоката у розмірі 10 000,00 грн (а.с. 85-86, 93-94).

Від відповідача 04.02.2019 надійшло клопотання про витребування доказів (а.с. 82-84).

Господарський суд ухвалою від 04.02.2019 прийняв заяву позивача від 04.02.2019 про зменшення розміру позовних вимог та ухвалив здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням нової ціни позову. В задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів відмовлено.

В підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.02.2019.

12.02.2019 до господарського суду надійшло клопотання ФГ "Віра" від 12.02.2019 № 16 про застосування строків позовної давності під час розгляду даної справи (а.с. 108-110).

12.02.2019 господарський суд продовжив підготовче засідання.

Господарський суд ухвалою від 12.02.2019 прийняв клопотання ФГ "Віра" від 12.02.2019 № 16 про застосування строків позовної давності та ухвалив враховувати його при вирішенні спору під час судового розгляду справи. Позивачу дозволено подати у строк до 28.02.2019 (до початку засідання суду) додаткові письмові пояснення стосовно клопотання ФГ "Віра" від 12.02.2019 № 16 про застосування строків позовної давності.

Крім того, ухвалою від 12.02.2019 закрито підготовче провадження у справі №912/3290/18 та справу призначено до судового розгляду по суті на 15.02.2019. Визначено дату наступного судового засідання - 28.02.2019.

15.02.2019 господарський суд розпочав розгляд справи по суті.

В судовому засіданні оголошено перерву до 28.02.2019.

28.02.2019 (до початку засідання суду) надійшли додаткові письмові пояснення ТОВ "Компанія Агро-Україна" з приводу доводів відповідача, викладених в заяві з процесуальних питань (клопотання № 16 від 12.02.2019) (а.с. 122-124).

28.02.2019 господарський суд продовжив розгляд справи по суті.

Відповідач участі повноважного представника в судовому засіданні 28.02.2019 не забезпечив.

Натомість, 10.01.2019 на адресу суду 28.02.2019 надійшла заява ФГ "Віра" про відкладення розгляду справи на інший день.

Ухвалою від 28.02.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовжив розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 28.02.2019 представником позивача позовні вимоги підтримано повністю.

В судовому засіданні 28.02.2019 судом досліджено докази у справі.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведені в обґрунтування підстав позову та заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2017 між ТОВ "Компанія Агро-Україна" (Продавець) та ФГ "Віра" (Покупець) укладено договір № 8 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Продавець зобов'язується продати та поставити у строки, передбачені цим Договором, Покупцеві засоби захисту рослин, добрива та насіння (далі -ОСОБА_2), а Покупець зобов'язується приймати зазначений ОСОБА_2 і оплачувати його вартість згідно встановленого цим Договором порядку (а.с. 17-23).

Асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики ОСОБА_2 визначаються сторонами на підставі замовлення Покупця та виходячи з наявності ОСОБА_2 на складі Продавця й вказуються у відповідних Додатках (далі - Додатки) та видаткових накладних. Кожен Додаток підписується сторонами, додається до Договору та є його невід'ємною частиною (пункт 1.2 Договору).

У розділі 3 сторонами погоджено ціну і загальну вартість. Так, п. 3.1. Договору передбачено, що ціна на ОСОБА_2 (та/або кожну партію товару) визначається Сторонами у національній валюті України, відповідно до міжбанківського курсу на день розрахунку, інформацію по якому взято з інтернет-сторінки www. сurrency.іn.uа, у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній визначається як курс готівкового продажу долару США та/або ЄВРО на початок відповідного дня у банку ПАТ КРЕДІ ОСОБА_3 у м. Київ, та її еквівалент в іноземній грошовій валюті наводиться у Додатках до цього Договору та/або видаткових накладних (додаткових угодах).

Остаточна ціна Договору визначається виходячи із загальної вартості замовленого і поставленого ОСОБА_2, згідно підписаних Сторонами Додатків та видаткових накладних на ОСОБА_2 в період дії цього Договору (п. 3.2. Договору).

Пунктом 3.3. Договору визначено, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 виробляється за кордоном і імпортується на територію України, при зміні курсу долара США та/або ЄВРО до української гривні в сторону збільшення, який встановлюється відповідно до міжбанківського курсу на день розрахунку, інформацію по якому взято з інтернет-сторінки www. сurrency.іn.uа, у разі її недоступності або відсутності відповідної інформації на ній визначається як курс готівкового продажу долару США та/або ЄВРО на початок відповідного дня у банку ПАТ КРЕДІ ОСОБА_3 у м. Київ, більше ніж на 0,5% на момент виконання відповідної оплати по відношенню до дня підписання відповідних Додатків, розмір платежів повинен бути відповідним чином змінений, про що Сторонами підписується додаткова угода до цього Договору. У разі відмови Покупця від підписання такої додаткової угоди Продавець має право в односторонньому порядку розірвати даний договір та стягувати курсову різницю в судовому порядку.

Відповідно до п. 4.1. Договору оплата ОСОБА_2 Покупцем здійснюється у безготівковій формі, на основі відповідного рахунку за ціною та у строки, вказані в Додатках, видаткових накладних шляхом перерахування коштів товару на поточний банківський рахунок Продавця в терміни зазначені в Додатках до цього Договору.

ОСОБА_2 має бути відвантажений не пізніше терміну, зазначеного в Додатках до цього Договору (п. 5.1. Договору).

Пунктом 7.6. Договору передбачено, що Продавець має право, а Покупець погоджується з тим, що відповідно до вимог ст. 536, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України у разі порушення Покупцем строків оплати вказаних в договорі (або додатках до договору), ОСОБА_2 вважається проданим на умовах товарного кредиту, в такому разі Продавець нараховує Покупцеві відсотки за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), без додаткового погодження з Покупцем, за період від дня коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,5 % в день від вартості переданого, але неоплаченого товару.

Пунктом 7.8. Договору встановлено, що строк нарахування штрафних санкцій (неустойки) за цим Договором не обмежуєтеся строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язань за цим Договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов'язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Даний Договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2017 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язань за цим Договором (п. 10.1. Договору).

Всі умови Договору узгоджені між сторонами шляхом підписання Договору та скріплення печатками підприємств.

Сторонами підписано також Специфікації, що є додатками до Договору:

- № 1 від 06.03.2017 на суму 307 128,48 грн;

- № 2 від 13.03.2017 на суму 390 354,64 грн;

та Додаток № 3 від 18.04.2018 на суму 49 399,92 грн (а.с. 23, 29, 37).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та Специфікацій позивачем здійснено поставку товару відповідачеві на загальну суму 746 883,04 грн, що підтверджується видатковими накладними № 58 від 26.04.2017 на суму 307 128,48 грн, № 46 від 21.04.2017 на суму 390 354,64 грн та № 44 від 19.04.2017 на суму 49 399,92 грн, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 24, 30, 38).

Зазначені накладні містять посилання на Договір №8 від 06.03.2017, підписи осіб, у тому числі зі сторони відповідача про отримання ОСОБА_2. Підписи скріплено печатками підприємств.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленого ОСОБА_2 №21 від 06.03.2017 на суму 307 128,48 грн, № 23 від 13.03.2017 на суму 390 354,54 грн, та №59 від 18.04.2017 на суму 49 399,92 грн (а.с. 24, 31, 39).

Однак, як повідомляє позивач, відповідач за отриманий ОСОБА_2 розрахувався з порушенням договірних строків оплати та не в повному обсязі.

За розрахунком позивача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару згідно Додатку № 2 (специфікація № 1 від від 13.03.2017) та повністю сплачено вартість ОСОБА_2 згідно Додатків №№ 1, 3, однак з порушенням строку оплати, а саме:

- Згідно рахунку-фактури №21 від 06.03.2017 (Додаток № 1)

09.03.2017 (платіжне доручення №35) - 92 140,00 грн;

31.01.2017 (платіжне доручення №15) - 75 000,00 грн ;

06.07.2018 (платіжне доручення №132) - 100 000,00 грн;

11.07.2018 (платіжне доручення №139) - 39 988,48 грн;.

Згідно рахунку-фактури №23 від 13.03.2017 (Додаток № 2)

17.03.2017 (платіжне доручення №37) - 58 554,00 грн;

25.04.2017 (платіжне доручення №35) - 58 552,00грн;

25.05.2017 (платіжне доручення №98) - 60 000,00грн;

11.07.2018 (платіжне доручення №140) - 40 000,00 грн;

30.10.2018 (платіжне доручення №77) - 30 000,00 грн;

28.11.2018 (платіжне доручення №125)-43 248,64 грн;

- Згідно рахунку-фактури №59 від 18.04.2017 (Додаток № 3)

25.04.2017 (платіжне доручення №34) - 14 820,00;

02.10.2017 платіжне доручення №124) - 34 579,92 грн (а.с. 26-28, 32-36, 40-41).

Таким чином, позивачем поставлено відповідачу за укладеним між сторонами Договором ОСОБА_2 на загальну суму 746 883,04 грн, а відповідачем здійснено часткову оплату в загальній сумі 646 883,04 грн. Вартість несплаченого ОСОБА_2 складає 100 000,00 грн, що не заперечується відповідачем.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті товару, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

При вирішенні спору господарський суд враховує, що відповідно до частин першої та другої ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

За вимогами частини першої ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом поставки, згідно частини першої ст. 266 Господарського кодексу України, є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Як передбачає частина шоста ст. 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Матеріалами справи підтверджено поставку позивачем товару за Договором на загальну суму 746 883,04 грн, вартість якого сплачена відповідачем частково в сумі 646 883,04 грн. Вартість несплаченого відповідачем товару (заборгованість) становить 100 000,00 грн.

За вимогами частини першої ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини сьомої ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони іншим договором не було виконано належним чином.

Вказаним положенням кореспондують норми ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Виходячи з положень частини першої ст. 692 Цивільного кодексу України, Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо умовами договори сторони встановили строк оплати товару, то такий товар має бути оплачений в установлений договором строк.

В силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На підставі викладеного, позовні вимоги ТОВ "Компанія Агро-Україна" в частині стягнення з ФГ "Віра" 100 000,00 грн, що є вартістю отриманого відповідачем ОСОБА_2, підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача стосовно того, що позивачем не надано до суду документів про відповідність поставленої продукції, що ставить під сумнів дотримання вимог укладеного Договору в частині якості ОСОБА_2, спростовується наступним.

Відповідно до пунктів 5.5, 5.6. Договору ОСОБА_2 вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем за якістю в момент підписання накладних на ОСОБА_2. Покупець має право висунути претензії щодо якості ОСОБА_2 протягом 15 календарних днів з моменту підписання накладної на відповідну партію ОСОБА_2, згідно якісних показників, що зазначені в сертифікаті на даний товар, якщо такий сертифікати надається Покупцю. Претензії Покупця розглядаються Продавцем і можуть бути визнані обґрунтованими тільки при умові дотримання Покупцем інструкцій виробника, інших нормативних документів по правильному транспортуванню, зберіганню та застосуванню ОСОБА_2, а також дотримання вимог встановлених пунктом 2.2.3. цього Договору. При виявленні можливих недоліків Покупець зобов'язаний викликати уповноваженого представника Продавця та двосторонньою комісією скласти відповідний акт невідповідності. У випадку виникнення спору сторони можуть ініціювати звернення до незалежної експертної (спеціалізованої) установи щодо надання відповідного висновку.

У матеріалах справи відсутні докази пред'явлення претензій щодо якості ОСОБА_2. Навпаки, ОСОБА_2 було прийнято Покупцем без зауважень і частково оплачено його вартість.

Крім того, п. 6.1. Договору також визначено, що Продавець гарантує якість ОСОБА_2 у цілому. Якість ОСОБА_2, що поставляється, повинна відповідати даним, зазначеним в копіях документів, що підтверджують його якість (сертифікати аналізу фірми-виробника), та за вимогою Покупця передаються Продавцю разом із ОСОБА_2.

У разі поставки ОСОБА_2, що не відповідає Сертифікату якості переданого Продавцем (якщо такий передавався), що підтверджується висновком лабораторії в порядку передбаченому п. 5.4. Договору, в такому випадку Покупець має можливість повернути отриманий ним ОСОБА_2, а Продавець зобов'язаний провести його заміну, або повернути кошти Покупцю в разі їх оплати (п. 7.1. Договору).

Покупець (відповідач) не вимагав від Продавця документів, зазначених у п. 6.1. Договору та доказів повернення ОСОБА_2 матеріали також не містять.

Щодо заперечень відповідача стосовно того, що Договір №8 від 06.03.2017 укладено всупереч діючому законодавству України, а саме вказаний договір суперечить нормам Закону України "Про захист прав споживачів" суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;

Таким чином, споживачем в розумінні вказаного Закону є лише фізична особа, яка придбаває товари, роботи послуги виключно для особистих потреб. Це, своєю чергою, означає, що фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, а також фізична особа як найманий працівник, котрий придбаває продукцію, роботи, послуги за кошти підприємства та юридична особа не є споживачами в розумінні Закону.

Враховуючи викладене, посилання відповідача на недійсність правочину з цих підстав є необґрунтованим та безпідставним.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені в розмірі 92 575,35 грн, 39% річних в сумі 11 971,83 грн, 523 969,52 грн процентів за користування кредитом та 27 896,07 грн інфляційних втрат, господарський суд зазначає наступне.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України (далі - ГК України), іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пенею, згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 7.2. Договору сторонами встановлено, що у разі прострочення строків поставки, визначених п. 2.1.1, Продавець сплачує Покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені, від вартості простроченого до поставки ОСОБА_2 за кожен день прострочки.

Крім того, в пункті 7.5. Договору поставки сторони передбачили, що відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення грошового зобов'язання, Покупець зобов'язується сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та 39% річних від простроченої (неоплаченої) суми.

Частина друга ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, є іншим розміром процентів в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України. При цьому, сплата процентів річних від простроченої суми не є штрафною санкцією та відрізняється від процентів, які підлягають сплаті за правомірне користування чужими грошовими коштами (в даному випадку - відсотків за користування товарним кредитом).

Окрім того, пунктом 7.6. Договору визначено, що Продавець має право, а Покупець погоджується з тим, що відповідно до вимог ст. 536, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України у разі порушення Покупцем строків оплати вказаних в договорі (або додатках до договору), товар вважається проданим на умовах товарного кредиту, в такому разі Продавець нараховує Покупцеві відсотки за користування товарним кредитом (користування чужими грошовими коштами), без додаткового погодження з Покупцем, за період від дня коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати у розмірі 0,5 % в день від вартості переданого, але неоплаченого товару.

Слід відмітити, що виходячи з правової природи процентів, передбачених ст. 536, ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, стягнення таких процентів з одночасною сплатою процентів річних від простроченої суми, передбачених ст. 625 ЦК, є правомірним.

Ця позиція підтверджується, зокрема практикою Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 29 травня 2013 р. у справі N 6-39цс13), відповідно до якої правильним є стягнення з відповідача на користь позивача процентів за банківськими вкладами за прострочений строк до дня фактичного повернення коштів вкладнику, а також трьох процентів річних і суми відповідно до індексу інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК.

Також пунктом 7.8. Договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань здійснюється без застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Тобто, якщо укладеним сторонами договором передбачено більш тривалий ніж визначений частиною шостою ст. 232 Господарського кодексу України строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, то застосуванню підлягає саме строк, встановлений договором.

Враховуючи вищенаведене, з огляду на підтвердження матеріалами справи порушення відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого ОСОБА_2, вимога позивача про застосування до відповідача санкцій у вигляді пені в розмірі, встановленому Договором, а також нарахування 39% річних на прострочену суму, а також стягнення відсотків за користування товарним кредитом є правомірною.

Разом з цим, господарський суд зазначає, що при розрахунку пені, річних та відсотків за користування товарним кредитом позивачем неправильно визначено період прострочення платежу.

Як зазначено вище, відповідно до умов Додатку № 2 до Договору (специфікація від 13.03.2017), за якою здійснюються нарахування штрафних санкцій, Покупець зобов'язаний оплатити остаточні 70% загальної вартості товару до 01.10.2017.

За правилами частини 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи викладене вище, обов'язок щодо оплати ОСОБА_2 у відповідача виникає не пізніше 02.10.2017 (01.10.2017 - вихідний день, тобто останній день оплати 02.10.2017), а отже датою з якої мають нараховуватись пеня та 39% річних та відсотки за користування товарним кредитом є 03.10.2017.

На підставі викладеного є правильним наступний розрахунок пені та 39% річних та відсотків за користування товарним кредитом в межах періоду розрахунку позивача (а.с. 89-90):

- на суму 273 248,64 грн (390 354,64 грн - 117 106,00 грн оплати 17.03. і 25.04.2017)

за період з 03.10.2017 (01.10.2017 вихідний, останній день 02.10.2017) до 24.05.2018 - пеня 53 279,74 грн, 39% річних - 68 319,65 грн; 0,5% - 319 700,91 грн (234 к. дн);

- на суму 213 248,64 грн (273 248,64 грн - 60 000,00 грн оплата 25.05.2018)

за період з 25.05.2018 до 10.07.2018 - пеня 9 336,19 грн; 39% річних - 10 709,17 грн; 0,5% - 50 113,43 грн (47 к.дн); однак суд враховує, що сума відсотків за користування товарним кредитом , розрахованих судом, є більшою за суму відсотків, яку просить стягнути позивач, а тому стягненню підлягає сума відсотків у заявленому розмірі 50 113,28 грн,

- на суму 173 248,64 грн ( 213 248,64 грн - 40 000,00 грн оплата 11.07.2018)

за період з 11.07.2018 до 29.10.2018 - пеня 18 682,36 грн, 39% річних - 20 547,76 грн; 0,5% - 96 152,99 грн (111 к.дн); однак суд враховує, що сума відсотків за користування товарним кредитом, розрахованих судом, є більшою за сум відсотків, яку просить стягнути позивач, а тому стягненню підлягає сума відсотків у заявленому розмірі 96 152,64 грн;

- на суму 143 248,64 грн (173 248,64 грн - 30 000,00 грн оплата 30.10.2018)

за період з 30.10.2018 до 27.11.2018 - пеня 4 097,30 грн, 39% річних - 4 438,74 грн; 0,5% - 20 771,05 грн (29 к.дн); однак суд враховує, що сума відсотків за користування товарним кредитом, розрахованих судом, є більшою за сум відсотків, яку просить стягнути позивач, а тому стягненню підлягає сума відсотків у заявленому розмірі 20 770,96 грн;

- на суму 100 000,00 грн (143 248,64 грн - 43 248,64 грн оплата 28.11.2018)

за період з 28.11.2018 до 04.02.2019 - пеня 6 805,48 грн, 39% річних - 7 372,60 грн; 0,5% - 34 500,00 грн (69 к.дн).

Враховуючи викладене, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 92 201,07 грн, 39% річних у розмірі 111 387,92 грн та 0,5% за користування товарним кредитом у розмірі 521 237,79 грн. У задоволенні вказаних нарахувань в іншій частині суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2017 по грудень 2018 (а.с. 90), господарський суд зазначає, що такий розрахунок є правильним, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, суд визнає обґрунтованим застосування статті 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних втрат, оскільки позивач не просить суд стягнути з відповідача суму боргу, збільшену на курсову різницю, що передбачено умовами Договору. Заявлені позивачем суми інфляційних втрат за прострочення відповідачем обов'язку з оплати поставленого товару нараховані на суму, яка визначена в Специфікації до Договору від 13.03.2017.

Стосовно викладеного відповідачем за змістом відзиву клопотання про зменшення розміру неустойки суд зазначає наступне.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд враховує, що позивач згідно заяви від 04.02.2019 зменшив розмір позовних вимог та здійснює нарахування пені й всіх інших нарахувань лише по одній специфікації (додаток № 2), тоді як прострочення оплати зі сторони відповідача мало місце і по іншим специфікаціям, що підтверджено матеріалами справи.

Крім того, відповідач не пояснює причин порушення зобов'язання та не надає жодних доказів на підтвердження свого майнового стану. Доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення пені зводяться лише до посилань на відповідні нормативні акти без урахування конкретних фактичних обставин.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності, господарський суд зазначає про відсутність пропуску позовної давності.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина 5 ст.261 Цивільного кодексу України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Відповідно до приписів ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Одночасно ст. 259 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Як зазначено вище, сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної щодо нарахування штрафних санкцій, а саме пунктом 7.8. Договору встановлено, що до вимог про стягнення штрафних санкцій за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов'язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим Договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Таким чином, враховуючи граничний строк оплати ОСОБА_2 за Договором (до 01.10.2017), при зверненні до господарського суду з позовом у даній справі, який здано до загального відділу (канцелярії) суду 14.12.2018 (а.с. 4), позивачем дотримано загальний трирічний строк позовної давності.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ "Компанія Агро-Україна" про стягнення заборгованості з ФГ "Віра" підлягають частковому задоволенню в сумі 100 000,00 грн основного боргу, 92 201,07 грн пені, 111 387, 92грн - 39 % річних, 521 237,79 грн процентів за користування товарним кредитом та 27 896,07 грн інфляційних втрат. У задоволенні позовних вимог в іншій частині суд відмовляє з наведених вище підстав.

Судовий збір за правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, згідно позовної заяви ТОВ "Компанія Агро-Україна" просить стягнути з відповідача 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частинами 4, 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З матеріалів справи вбачається та позивачем підтверджено понесені ним витрати на професійну правовничу допомогу в сумі 10 000,00 грн згідно договору №44 від 15.11.2018 про надання правової допомоги, укладеного між адвокатським об'єднанням "Паритет" ОСОБА_1" в особі керуючого ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Україна" (а.с. 95-96), Актом про надану правову допомогу на суму 10 000,00 грн (а.с. 97); платіжним дорученням № 1068 від 16.11.2018 про оплату Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Україна" 10 000,00 грн (а.с. 98); свідоцтвом № від 04.07.2017 про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 99).

Вказані докази суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 912/3290/18.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У справі, що розглядається, клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відсутнє.

Таким чином, враховуючи відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на професійну правничу допомогу та надані позивачем докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, предмет позову, підготовлені адвокатом документи, господарський суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.

Разом з цим, враховуючи факт часткового задоволення позову, наявні підстави, передбачені нормою п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, для покладення на сторін витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача 9 956,91 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Віра" (26041, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Мар'ївка; код ЄДР 31446456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Україна" (25009, АДРЕСА_1; код ЄДР 38758479) 100000,00 грн основного боргу, 92201,07 грн пені, 111387,92 грн 39% річних, 521237,79 грн процентів за користування товарним кредитом, 27896,07 грн інфляційних втрат, а також 12790,84 грн судового збору та 9956,91 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Агро-Україна" за адресою: 25009, АДРЕСА_1 та Фермерському господарству "Віра" за адресою: 26041, Кіровоградська область, Новомиргородський район, с. Мар'ївка.

Повне рішення складено 07.03.2019.

Суддя В.В.Тимошевська