Рішення

від 20.02.2019 по справі 915/1236/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року Справа № 915/1236/18

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П.,

при секретарі судового засідання Степановій І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Релігійної громади Парафія на ім'я ОСОБА_1 Петра і ОСОБА_2 Єпархії Української православної церкви с. Мигія Первомайського району Миколаївської області, 55223, Миколаївська обл., Первомайський район, село Мигія, вул. Набережна, 4 (код ЄДРПОУ 25878212),

до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, 54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34 (код ЄДРПОУ 39825404),

про: визнання поновленим договору оренди землі,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, адвокат;

від відповідача: ОСОБА_4, за довіреністю

СУТЬ СПОРУ.

09.11.2018 року позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області із позовом б/н від 08.11.2018 року до відповідача, в якому просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 02.12.2002 року, укладений між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області, як орендодавцем та позивачем, як орендарем, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Мигіївській сільській раді Первомайською райдержадміністрацією 05.12.2002 року за реєстровим № 1.

Як на правову підставу свого позову позивач посилався на приписи ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та ст. 777 Цивільного кодексу України.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПИТАННЯ.

Ухвалою суду від 14.11.2018 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку з наявністю недоліків та зазначено, що строк для усунення недоліків не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалу суду від 14.11.2018 року отримано позивачем 20.11.2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Лист про усунення недоліків з додатками був наданий позивачем до канцелярії суду 27.11.2018 року.

Враховуючи викладене, позивачем усунуто недоліки позовної заяви у визначений судом десятиденний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 03.01.2019 року.

Ухвалою суду від 03.01.2019 року підготовче засідання відкладено на 01.02.2019 року.

01.02.2019 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті на 20.02.2019 року.

20.02.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Ухвалою суду від 03.12.2018 року запропоновано відповідачу в 15-денний строк від дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов, оформлений згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем, а також документами, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Копію ухвали суду від 03.12.2018 року відповідач отримав 06.12.2018 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 59).

Отже, 15-дений строк на подання відзиву закінчився 21.12.2018 року (включно).

29.12.2018 року до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 61-67).

Судом долучено відзив до матеріалів справи, проте у судовому засіданні зазначено, що відзив не буде прийматися судом до уваги, оскільки він поданий з порушенням встановленого строку.

14.01.2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання про поновлення пропущеного строку для подання відзиву (а.с. 76-77).

Ухвалою суду від 01.02.2019 року відмовлено відповідачу у поновленні процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та прийняття відзиву до розгляду судом.

14.01.2019 року до суду від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності (а.с. 78-79).

20.02.2019 року до суду від представника позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Оскільки заява представника позивача про залишення позову без розгляду надійшла після початку розгляду справи по суті, судом відмовлено у її задоволенні.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Позивач скористався своїм переважним правом щодо поновлення договору оренди землі на наступний строк - з 2008 року по 2013 рік, для чого направляв на адресу орендодавця листи-повідомлення із проектом додаткової угоди.

Проте, всупереч положень ст. 33 Закону України Про оренду землі у поновленні позивачу договору було відмовлено.

Позивач вважає, що відмова орендодавця є безпідставною та не ґрунтується на вимогах закону.

Починаючи з моменту укладення договору у 2002 році та його державної реєстрації та по даний час орендар постійно та безперервно користується орендованою земельною ділянкою та вчасно сплачує орендну плату.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає в позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Частинами першою - п'ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, а саме на час виникнення переважного права орендаря) передбачено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ці положення узгоджуються із загальною нормою частини першої статті 777 ЦК України, у якій законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 06.09.2017 року у справі №6-2539цс16 від 06.09.2017 року.

Договір оренди землі вважається поновленим, якщо місцева рада не надала орендарю лист заперечення в місячний строк після закінчення строку дії цього договору, така правова позиція міститься у Постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2017 року у справі №904/8338/16.

В зв'язку з тим, що протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору відповідач не звернувся до позивача з листом-повідомленням про заперечення у його поновленні, позивач дотримувався строків та процедури поновлення договору оренди землі на новий строк, після закінчення строку дії договору продовжував і продовжує виконувати свої обов'язки орендаря, використовуючи земельну ділянку, вносячи за це орендну плату, що підтверджується довідкою фіскальної служби, позивач вважає, що наявні всі підставі для поновлення договору оренди землі від 02.12.2002 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

02.12.2002 року між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області, як орендодавцем та позивачем, як орендарем був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до п. 1 якого орендодавець на підставі розпоряджень голови Первомайської районної державної адміністрації від 05.06.2002 року №164-р та від 19.11.2002 року №321-р передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 10,0 га для ведення підсобного господарства із земель резервного фонду в межах території Мигіївської сільської ради Первомайського району (а.с. 18-19).

Відповідно до п. 1.2 Договору земельна ділянка передається в оренду терміном на 4 роки 11 місяців.

Відповідно до п. 12 Договору Договір набирає чинності після підписання його сторонами і державної реєстрації.

Договір оренди земельної ділянки було зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Мигіївській сільській раді Первомайською райдержадміністрацією 05.12.2002 року за реєстр № 1.

20.01.2008 року між Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області, як орендодавцем та позивачем, як орендарем, відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та на виконання розпорядження голови Первомайської районної державної адміністрації від 14.11.2007 року №436-р «Про поновлення договору оренди земельної ділянки для введення підсобного господарства в межах території Мигіївської сільської ради з Релігійною громадою Української православної церкви в с. Мигія» було укладено угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки (а.с. 20), відповідно до п. 1 якої сторони домовились поновити дію договору оренди земельної ділянки, укладеного 02.12.2002 року та зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Мигіївській сільській раді Первомайською райдержадміністрацією 05.12.2002 року за реєстр. № 1, строком на 4 роки 11 місяців. Останні умови вищевказаного договору, не зачеплені даною угодою, залишаються не змінними, і сторони підтверджують по них свої зобов'язання, крім розрахунку орендної плати, що є невід'ємною частиною даної угоди. Ця угода набуває чинності з моменту її державної реєстрації (п. 5).

Угоду зареєстровано у Книзі записів державної реєстрації Договорів оренди землі по Мигіївській сільській раді 27.05.2008 року за реєстровим №040802200015.

З урахуванням укладеної угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 20.01.2008 року та здійснення її державної реєстрації 27.05.2008 року в силу положень ст. 18 Закону України Про оренду землі у редакції станом на 27.05.2008 року стосовно того, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації, угода про поновлення почала діяти з 27.05.2008 року і діє протягом 4 років та 11 місяців, тобто до 27.04.2013 року.

З 01.01.2013 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності , яким було внесено зміни до Земельного кодексу України, зокрема до ст. 122 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України станом на травень 2013 року центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, яке затверджене Указом Президента України від 08.04.2011 року №445 Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Кабінет міністрів України у зв'язку з розформуванням Державного агентства земельних ресурсів поклав його функції та повноваження на Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр України), яка була створена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року № 15, що вбачається з розпорядження Кабінету Міністрів України №294-р від 31.03.2015 року (набрало чинності 11.04.2015 року).

Отже з 01.01.2013 року до 11.04.2015 повноваження по передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 ст. 122 ЗК України, у власність або у користування для всіх потреб належали Держземагентству України, а з 11.04.2015 року та на дату пред'явлення позову (09.11.2018 року) - Держгеокадастру України.

Позивач зазначає, що ним направлялися звернення на адресу Головного управління Держземагентства у Миколаївській області у 2013 та 2014 роках, а у 2018 році до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області з приводу поновлення договору оренди землі на наступні 10 років, починаючи із 2013 року.

Проте, позивачу було відмовлено у поновленні дії договору.

Як на доказ цих обставин позивач надав копії листів-відповідей Головного управління Держземагентства у Миколаївській області:

- №2238/2000-13 від 14.08.2013 року (а.с. 21), яким було відмовлено у поновлені договору оренди з огляду на відсутність у договорі та додатковій угоді істотних умов, як то кадастрового номеру земельної ділянки, умов збереження стану об'єкта оренди, умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки тощо;

- №2238/2000-13(1) від 02.12.2013 року (а.с. 22), яким було також відмовлено у поновленні договору оренди з огляду на те, що подані документи не відповідають вимогам законодавства;

- №19-14-0.8-4961/2-14 від 22.07.2014 року (а.с. 23) яким було відмовлено у поновлені договору оренди в зв'язку із недотриманням позивачем строку направлення повідомлення про намір продовжити дію договору.

Також позивач надав копію листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №Р-3883/0-2373/0/20-18-С від 24.04.2018 року (а.с. 37), яким позивачу також було відмовлено у зв'язку із тим, що позивачем не було вчасно відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі повідомлено про наміри продовжувати використовувати земельну ділянку за договором оренди землі, строк дії якого витік у квітні 2013 року.

Як доказ сумлінного виконання договору позивач надав довідку Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС у Миколаївській області від 05.04.2018 року (а.с. 38) щодо сплати коштів за користування земельною ділянкою протягом 2015-2017 років.

Не погодившись з відмовою відповідача у поновленні строку дії Договору позивач звернувся з даним позовом до суду.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Правовідносини, пов'язані з орендою землі, врегульовано Законом України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а саме станом на квітень 2013 року).

Статтею 33 зазначеного Закону визначено:

1. По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

2. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

3. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

4. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

5. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

6. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:

власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);

уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

7. Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.

8. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.

9. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

10. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

З огляду на положення зазначеної статті Закону України "Про оренду землі" позивач зобов'язаний був за місяць до закінчення строку дії договору, а саме до 27.03.2013 року звернутися до орендодавця із листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі із прикладенням проекту додаткової угоди, яке орендодавець розглядає у місячний термін.

У разі відсутності протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору та за умови продовження користування землею орендарем договір вважається поновленим на той самий строк та на тих самих умовах.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення укладається сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку, в іншому випадку спір вирішується у судовому порядку.

Позивачем не надано доказів виконання обов'язку передбаченого ч. 2 ст. 33 Закону України щодо направлення до 27.03.2013 року орендодавцю листа-повідомлення із проектом додаткової угоди про застосування свого переважного права на поновлення договору оренди землі на наступний строк.

Таким чином, позивач не висловив намірів на продовження орендних правовідносин у спосіб встановлений Законом України "Про оренду землі".

Отже, Держземагентством України, правонаступником якого є відповідач, як орендодавцем земель сільськогосподарського призначення державної форми власності не порушено прав позивача за обставин зазначених позивачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є такими, які не відповідають обставинам справи та вимогам закону у зв'язку із чим у задоволенні позову слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Подане клопотання обґрунтовує тим, що, на думку відповідача, строк позовної давності за вимогами про визнання договору оренди землі поновленим сплив у квітні 2016 року, в той час як позивач надіслав позовну заяву до господарського суду 08.11.2018 року.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Приписами статті 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною першою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Згідно приписів ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 названої статті сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Судом не встановленого порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, за захистом якого він звернувся до суду, тому підстави для застосування позовної давності відсутні, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України при відмові у позові покладається на позивача.

Керуючись ст. 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до ст. ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 04.03.2019 року.

Суддя А.П. Алексєєв