Рішення

від 05.02.2019 по справі 160/9700/18

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2019 року Справа № 160/9700/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Асса-Інвест до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Асса-Інвест (далі - ТОВ Асса-Інвест , позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН1870/251/АВ/ТД-ФС/757 від 27.11.2018 року.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, зазначаючи, що відвідування ТОВ АССА-Інвест на підставі наказу від 02.11.2018 року та складання акту 02.11.2018 року є протиправним. Наведені у постанові твердження не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між позивачем та фізичними особами згідно цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру. Дії позивача щодо укладання даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях підприємства ознак порушення трудового законодавства.

Представником відповідача 14.01.2019 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обгрунтовуючи тим, що 30.10.2018 року інспектором праці був складений акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ДН1870/251/НП, в якому зазначено про необхідність подання документів до 02.11.2018 року. 02.11.2018 року на підставі наказу про поновлення інспекційного відвідування від 02.11.2018 року №970-Іпо, було здійснено інспекційне відвідування ТОВ Асса-Інвест . Перевіркою встановлено, що між працівниками та підприємством не було укладено трудових договорів, а саме позивачем було укладено цивільно-правові договори від 15.02.2018 року №15-02-18/3, 15-02-18/5, 15-02-18/6, 15-02-18/7, 15-02-18/4 з фізичними особами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Предметами цих договорів є процес праці, а не її кінцевий результат, а тому позивач мав укласти трудові договори з цими особами. На підставі викладеного, відповідач вважає, що оскаржувана постанова винесена правомірно.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

В судовому засіданні 22.01.2019 року представники сторін підтримали обрані правові позиції, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 05.02.2019 року.

В судове засідання, призначене на 05.02.2019 року, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Розгляд справи вирішено продовжити в письмовому провадженні, у зв'язку з клопотанням представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адмінстративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 205 ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 23.10.2018 року №916-І Про призначення інспекційного відвідування та направлення від 24.10.2018 року №380 інспектором праці ГУ Держпраці у Дніпропетровській області було здійснено спробу проведення інспекційного відвідування ТОВ Асса-Інвест , за наслідками якої 30.10.2018 року складено акт №ДН1870/251/НП Про неможливість проведення інспекційного відвідування .

Того ж дня, було винесено вимогу №ДН/1870/251/НД від 30.10.2018 року про надання позивачем документів згідно переліку до 02.11.2018 року.

02.11.2018 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області прийнято наказ №970-Іпо Про поновлення інспекційного відвідування та проведено інспекційне відвідування ТОВ Асса-Інвест за адресою: 49038, м. Дніпро, вул. Фрунзе, буд.8, код ЄДРПОУ 33563894, за результатами якого складено акт від 02.11.2018 року №ДН1870/251/АВ.

Період проведення інспекційного відвідування визначено - з 30.10.2018 року по 02.11.2018 року.

Актом інспекційного відвідування встановлено, що зважаючи на основний вид діяльності, та виконання робіт для досягнення мети діяльності товариства, встановлено фактичний допуск до роботи 6 працівників, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 без укладання трудового договору, що позбавляє працівників гарантованих державою прав на відпустки та додаткових соціальних відпусток, що порушує вимоги ч.1 ст.21, ч.1 ст.24 Кодексу законів про працю України та свідчить про відсутність офіційного працевлаштування шести найманих працівників.

Примірник акту перевірки отримано директором ТОВ Асса-Інвест особисто.

07.11.2018 року на підставі акту інспекційного відвідування, відповідачем винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН1870/251/АВ/П, яким зобов'язано ТОВ Асса-Інвест усунути вищезазначене порушення; у строк до 13.11.2018 року письмово інформувати про виконання вимог припису.

27.11.2018 року на підставі акту інспекційного відвідування, відповідачем прийнято оскаржувану постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН1870/251/АВ/ТД-ФС/757, якою накладено на позивача штраф у розмірі 670140,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 1 Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

26.04.2017 року набув чинності Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 (далі - Порядок № 295).

Порядок № 295 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Пунктом 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема Держпраці та її територіальних органів.

Згідно з п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю.

Підставою для проведення перевірки стало повідомлення правоохоронних органів про порушення законодавства про працю, наданим листом Управління Служби безпеки України у Дніпропетровській області від 11.09.2018 року №55/6/2-6186.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Згідно з п.16 Порядку №295 у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Суд зазначає, що оскільки позивачем не було виконано законну вимогу інспектора праці про надання документів №ДН/1870/251/НД від 30.10.2018 року до 02.11.2018 року, то поновлення та проведення інспекційного відвідування 02.11.2018 року на підставі наказу від 02.11.2018 року №970-Іпо Про поновлення інспекційного відвідування є правомірним.

Посилання позивача на порушення посадовими особами інспекції Порядку проведення перевірок, у разі невикористання ним права, передбаченого ст. 10 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності не допустити посадових осіб відповідача до проведення перевірки, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 19.09.2011 року у справі №21-130а11.

Вирішуючи питання щодо наявності порушення трудового законодавства з боку позивача, суд враховує, що за нормами статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з статтею 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

Згідно зі ст. 31 КЗпП України власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором.

Таким чином, з правового аналізу зазначених норм права випливає, що трудовий договір характеризується зокрема тим, що працівники не самі організовують роботу і виконують її не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам, водночас на підприємстві має вестись табель відпрацьованого часу, що є особливістю трудових правовідносин. В трудових договорах також визначається обов'язок працівника щомісячно виконувати відповідні роботи в межах робочого процесу підприємства, а за невиконання обов'язків визначено матеріальну та/чи дисциплінарну відповідальність.

За змістом ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Суд вважає за потрібне зазначити, що у випадку, коли фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, вони не входять до штату підприємства, не підлягають правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснюється, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежить виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між товариством та виконавцем не передбачають заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором, то вказані відносини відповідають ознакам договору про надання послуг.

Так, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд зауважує, що договори з громадянами на використання їхньої праці можуть укладатися відповідно до трудового або цивільно-правового законодавства, при цьому слід розрізняти особливості цих договорів.

Цивільно-правовий договір - це угода між громадянином і організацією (підприємцем, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

При цьому, за цивільно-правовим договором, укладеним між власником і громадянином, останній зобов'язується за винагороду виконувати для підприємства (підприємця) індивідуально визначену роботу. Основною ознакою, що відрізняє договірні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільним договором оплачується не процес праці, а її результати, котрий визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами.

Отже, за наявності ознак, притаманних саме трудовим відносинам, укладається трудовий договір, за наявності ж ознак, притаманних цивільно-правовим відносинам, слід укладати цивільно-правовий договір.

Оскільки законодавство не містить обов'язкових приписів у яких випадках сторони зобов'язані укладати трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт, суд дійшов переконання, що сторони договору (роботодавець та працівник) вільні у своєму виборі щодо форми оформлення трудових відносин, а тому на свій розсуд вправі визначати вид такого договору. При цьому сторони дотримались обов'язкової вимоги щодо письмової форми договору.

Як було встановлено судом під час розгляду справи, між ТОВ Асса-Інвест та фізичними особами укладено договори по виконаню робіт від 08.02.2018 року №08-02-18, від 15.02.2018 року №15-02-18/3, №15-02-18/4, №15-02-18/5, №15-02-18/6, №15-02-18/7, з ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідно.

Відповідно до п. 1.1 укладених договорів замовник (ТОВ Асса-Інвест ) доручає виконавцю, а виконавець бере на себе зобов'язання виконувати роботу по влаштуванню залізобетонних конструкцій (в договорі №08-02-18: роботу по зварюванню поліетиленових трубопроводів на об'єкті ТОВ Асса-Інвест ) на об'єкті Нове будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями нежитлового призначення за адресою: проспект Героїв, 1А, вул. Набережна Перемоги, 112Д в м. Дніпро .

Пунктами 1.2 договорів визначено, що виконавець виконує роботи на загальних умовах на свій страх і ризик.

Згідно з п.1.6 договорів правовідносини, що виникають з цих договорів, регулюються цивільним законодавством України, і на них не поширюється дія трудового законодавства.

В розділі 2 договорів визначено порядок приймання виконаних робіт шляхом складання акту приймання-передачі виконаних робіт.

В розділі 3 договорів визначено вартість виконаних робіт.

Укладені договори, відповідно до п. 5.1, діють з дня підписання його сторонами та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку передбачена періодичність надання послуг виконавцем, без фіксації конкретного графіку роботи з погодинною організацією праці, з обліком робочого часу та необхідністю дотримання виконавцем певного трудового розпорядку.

Суд зазначає, що оплата наданих послуг проводилась саме по факту наданих конкретних послуг за актами виконаних робіт, а не за сам процес виконання трудових обов'язків протягом трудового дня.

На підтвердження вказаного факту позивачем надано акти здачі-приймання виконаних робіт, а саме: від 13.03.2018 року та від 30.03.2018 року.

В матеріалах справи містяться письмові пояснення виконавців робіт: ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, якими підтверджено, що виконана робота для позивача носила тимчасовий характер і мала конкретне завдання на виконання конкретних обсягів робіт. Вказані особи трудового розпорядку ТОВ Асса-Інвест не дотримувались.

Також, суд зауважує, що у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Стосовно визначення робочого місця виконавців, суд зазначає, що виконання робіт (надання послуг) здійснювалось ними за місцем знаходження різних об'єктів замовників ТОВ Асса-Інвест з урахуванням їх вимог пропускного та внутрішнього режиму, що не тягне автоматичного віднесення таких відносин до трудових, і характеризувалось матеріальним результатом - виконання робіт (надання послуг) на об'єкті замовника.

Враховуючи предмет укладених договорів та поняття трудового договору, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між ТОВ Асса-Інвест та фізичними особами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Таким чином, висновки Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення ТОВ Асса-Інвест вимог ч. 1 ст. 21 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 КЗпП України є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН1870/251/АВ/ТД-ФС/757 від 27.11.2018 року є необґрунтованою і такою, що прийнята без врахування всіх істотних обставин.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН1870/251/АВ/ТД-ФС/757 від 27.11.2018 року прийнята Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області протиправно, а відтак підлягає скасуванню.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровської області.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Асса-Інвест (вул. Фрунзе, буд. 8, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 33563894) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, буд. 3, м. Дніпро, 49050, код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу №ДН1870/251/АВ/ТД-ФС/757 від 27.11.2018 року - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу №ДН1870/251/АВ/ТД-ФС/757 від 27.11.2018 року, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю Асса-Інвест накладено штраф у розмірі 670140,00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Асса-Інвест (вул. Фрунзе, буд. 8, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 33563894) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (вул. Казакова, буд. 3, м. Дніпро, 49050, код ЄДРПОУ 39788766) судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона