Постанова

від 26.02.2019 по справі 820/16762/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2019 року

м. Київ

справа №820/16762/14

касаційне провадження №К/9901/9500/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 (суддя Бездітко Д.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 (головуючий суддя - Бондар В.О., судді: Кононенко З.О., Калитка О.М.) у справі № 820/16762/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства Украінская Восточная Рибная Компанія до Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство Украінская Восточная Рибная Компанія звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2014 № 0000622210.

Харківський окружний адміністративний суд постановою від 11.12.2014 адміністративний позов задовольнив частково. Скасував оскаржуваний акт індивідуальної дії. В іншій частині позовних вимог відмовив.

Харківський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11.03.2015 залишив постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Міндоходів у Харківській області оскаржило їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2014, ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Головне управління Міндоходів у Харківській області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 336, 345, 351, 354 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

При цьому наголошує на безпідставному ігноруванні попередніми судовими інстанціями долученої митним органом інформації, отриманої від митної адміністрації Королівства Норвегії, відповідно до якої вартість імпортованого позивачем товару (риби охолодженої (форель, лосось)) становить 89458,29 дол. США, а не 81720,68 дол. США, як заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю спільним підприємством Украінская Восточная Рибная Компанія при митному оформленні продукції.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства Украінская Восточная Рибная Компанія з питання правильності визначення митної вартості товарів риба охолоджена - лосось , риба охолоджена - форель та оселедець морожений , ввезених за митними деклараціями за період 2011 - 2013 роки, в зоні діяльності Харківської, Миколаївської та Київської митниці Міндоходів, наслідки якої оформлено актом від 05.05.2014 № 23/2014/20-40/30665859.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог абзацу першого статті 264, абзацу першого статті 267 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 187.1 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на заниження митної вартості товарів риба охолоджена - лосось та риба охолоджена - форель , оформлених за митною декларацією від 20.02.2012 № 125110002/2012/370877 на загальну суму 7737,61 дол. США.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на інформацію, надану митними органами Королівства Норвегія, щодо перевірки автентичності поданих позивачем до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості імпортованої продукції документів, згідно з якими вартість вказаного товару за документами, наданими фірмою-виробником для експорту в Україну становить 89458,29 дол. США (інвойс від 15.02.2012 № 10454, митна декларація Королівства Норвегія від 16.02.2012 № 201902012012360) на умовах поставки товару FСА ВRАNDASUND, а митна вартість, заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю спільним підприємством Украінская Восточная Рибная Компанія при митному оформленні імпорту товару, на тих самих умовах поставки складає 81720,68 дол. США.

Крім того, орган доходів і зборів наголошував, що відправником за інвойсом від 15.02.2012 № 10454 та за митною декларацією від 20.02.2012 № 125110002/2012/370877 є Компанія ІСЕ SEAFOOD AS . Кількісні, вагові та інші характеристики (окрім грошових параметрів) інвойсу від 15.02.2012 № 10454 повністю збігаються з такими ж показниками митної декларації від 20.02.2012 № 125110002/2012/370877, опис графи 31 митної декларації від 20.02.2012 № 125110002/2012/370877 також повністю збігається з описом інвойсу від 15.02.2012 № 10454.

На підставі зазначеного акта перевірки Головним управлінням Міндоходів у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.08.2014 № 0000622210, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 12362,07 грн. за основним платежем та 6181,03 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасовуючи зазначений акт індивідуальної дії, попередні судові інстанції виходили з того, що позивач мав господарські взаємовідносини з Компанією EAST EUROPEAN FISH COMPANY LLP (Великобританія) в рамках контракту від 15.01.2009 № 1501/09, на виконання умов якого нерезидент поставив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства Украінская Восточная Рибная Компанія товар, а позивач оформив митну декларацію від 20.02.2012 № 125110002/2012/370877 на підставі, в тому числі інвойсу від 15.02.2012 № 10454, який видано саме продавцем товару з ціною продукції на рівні 81720,68 дол. США.

При митному оформленні товару Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство Украінская Восточная Рибная Компанія визначило його митну вартість за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товару, що імпортувався, та подало всі необхідні документи, які дозволяли визначити вартість товару за ціною контракту. Посадові особи митного органу, в свою чергу, здійснили необхідні процедури щодо прийняття вантажної митної декларації до оформлення, перевірки правильності класифікації товару, його вартості, нарахування податків і зборів та зауважень щодо ціни товару й поданих позивачем документів у відповідача не виникло.

Не подано митним органом, на переконання судів першої та апеляційної інстанцій, й жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що документи, які були підставою для здійснення зовнішньоекономічної операції та які подавались Товариством з обмеженою відповідальністю спільним підприємством Украінская Восточная Рибная Компанія до митного оформлення, містять неправдиві відомості або отримані незаконним шляхом та не наведено обґрунтувань щодо відношення інвойсу, який отримано від митної адміністрації Королівства Норвегія, до виконання умов контракту від 15.01.2009 № 1501/09.

Відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митні органи є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Згідно з пунктом 54.4 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, митний орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях (підпункт 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)).

Відповідно до статті 351 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі, зокрема, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності-резидентів України.

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

При цьому, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань, за винятком випадку коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів.

В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов'язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недобір.

У справі, що розглядається, підставою для прийняття митним органом оскаржуваного акта індивідуальної дії послугували документи, отримані від митної адміністрації Королівства Норвегія, з яких відповідач, за його доводами, встановив загальну суму вартості ввезеного позивачем на митну територію України товару, відмінну від вартості, заявленої декларантом. При цьому слід врахувати, що митний орган не визначав митну вартість товару, яка була задекларована Товариством з обмеженою відповідальністю спільним підприємством Украінская Восточная Рибная Компанія самостійно із застосуванням основного метода.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

В порушення наведених процесуальних правил попередні судові інстанції достеменно не з'ясували, хто саме був безпосереднім відправником розглядуваної продукції на адресу позивача, не перевірили можливий зв'язок Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства Украінская Восточная Рибная Компанія з Компанією ІСЕ SEAFOOD AS та, як наслідок, альтернативний рух активу в порівнянні із задекларованим.

Не мотивовано судами й підстави неврахування ними поданих митним органом документів, отриманих від митної адміністрації Королівства Норвегія, враховуючи повний збіг кількісних, вагових та інші характеристик інвойсу від 15.02.2012 № 10454 з такими ж показниками митної декларації від 20.02.2012 № 125110002/2012/370877, окрім ціни імпортованої продукції.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Керуючись статтями 341, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2015 у справі № 820/16762/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк