Рішення

від 26.02.2019 по справі 378/1130/18

СТАВИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 378/1130/18

Провадження № 2/378/9/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2019 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді: Скороход Т. Н.

за участю секретаря: Соколової О.А.,

позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача

ГУ Держгеокадастру

у Київській області: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Ставище справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4 сільської ради Ставищенського району Київської області та ОСОБА_5 районної державно адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування , -

ВСТАНОВИВ:

До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 з посиланням на те, що 20 листопада 2017 року помер його батько ОСОБА_1, після смерті якого відкрилася спадщина, в тому числі і на земельну ділянку, надану померлому як учаснику бойових дій, для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, розташовану на території ОСОБА_4 сільської ради, за межами населеного пункту, приватизацію якої за життя розпочав, але не встиг завершити померлий. Земельна ділянка сформована і їй присвоєний кадастровий номер 3224284600:01:001:0713.

Позивач просить визнати за ним в порядку спадкування за законом після смерті 20 листопада 2017 року батька ОСОБА_1 право на завершення приватизації вищевказаної земельної ділянки.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини, викладені в позові, додатково суду пояснив, що земельна ділянка відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17 жовтня 2012 року за № 1051 є зареєстрованою в Державному земельному кадастрі на ім'я ОСОБА_1 та їй присвоєно кадастровий номер, тому вона є сформованою. Крім того, отримано позитивний висновок експерта про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Залишився лише етап затвердження проекту землеустрою з наданням земельної ділянки у

власність, тобто необхідно завершити процедуру приватизації.

Представник відповідача ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Київській області в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, підтвердила обставини зазначені у відзиві на позовну заяву (а.с. 34-38) ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Київській області, в якому зазначено, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до ст. 14 Конституції України. Відповідно до ч. 2 ст. 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Відповідно до процедури визначеної ЗК України приватизація земельної ділянки відбувається в наступні етапи: надання дозволу на розроблення проекту землеустрою; виготовлення проекту землеустрою; погодження цього проекту; внесення відомостей до Державного земельного кадастру; затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. ОСОБА_1 наказом від 02.02.2017 за № 10-1730/15-17-сг надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, на підставі якого розроблено проект землеустрою та сформовано земельну ділянку, присвоєно їй кадастровий номер 3224284600:01:001:0713. Проте, щодо спірної ділянки не було завершено процес відведення земельної ділянки із земель державної власності, а саме, не було прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Аналіз норм ст. 118 ЗК показує, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не означає прийняття у подальшому позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність, що свідчить про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку. Згідно з приписами статей 125-126 Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Аналізуючи зміст п. 3.5. можна зробити висновок, що під словосполученням розпочав процедуру приватизації слід розуміти наявність у громадянина рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки у приватну власність особи. Оскільки іншої процедури безоплатного одержання у власність земельної ділянки, окрім як статтею 118 Кодексу, законами України та прийнятими відповідно до них підзаконними нормативно-правовими актами не передбачено, тому без рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, відсутня можливість завершення приватизації земельної ділянки з кадастровим номером 3224284600:01:001:0713.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради в судове засідання не прибув. ОСОБА_4 сільська рада направила до суду заяву, в якій проти задоволення позовних вимог не заперечили, просить справу розглядати без участі представника (а.с. 142).

Представник відповідача ОСОБА_5 районної державної адміністрації в судове засідання не прибув. ОСОБА_5 РДА просить справ розглядати у відсутність її представника. Позовні вимоги визнає. (а.с. 139-140).

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши вступне слово позивача, представника відповідача ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Київській області, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 20 листопада 2017 року помер батько позивача - ОСОБА_1 (а.с. 9).

До спадкового майна померлого увійшло майнове право на завершення приватизації земельної ділянки, наданої померлому як учаснику бойових дій, для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, розташованої на території ОСОБА_4 сільської ради, за межами населеного пункту, приватизацію якої за життя розпочав, але не встиг завершити померлий (а.с. 7, 8).

Наказом ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Київській області від 2 лютого 2017 року ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту з землеустрою (а.с. 7).

ДП „Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах ОСОБА_4 сільської ради Ставищенського району Київської області, який було погоджено із експертом державної експертизи (а.с. 56-99).

Земельна ділянка сформована, їй присвоєний кадастровий номер 3224284600:01:001:0713 (а.с. 11) та внесено в публічну кадастрову карту України.

З копії матеріалів спадкової справи (а. с. 20-23) встановлено, що після смерті ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини до ОСОБА_5 районної державної нотаріальної контори звернувся позивач, який отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна.

26 вересня 2018 року державний нотаріус ОСОБА_5 районної державної нотаріальної контори ОСОБА_6 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку через відсутність правовстановлюючого документу на землю (а.с. 16).

13 січня 2019 року державний нотаріус ОСОБА_5 районної державної нотаріальної контори ОСОБА_6 відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що складається з права на приватизацію земельної ділянки, надану спадкодавцю, як учаснику бойових дій, розташовану на території ОСОБА_4 сільської ради розміром 2,00 га для ведення ОСГ, приватизацію якої спадкодавець розпочав та за життя не завершив через відсутність документу, що підтверджує право спадкодавця на завершення приватизації (а.с. 118).

Відповідно до п. 14 ст. 12 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються, серед інших, такі пільги: першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і огородництва.

Згідно з п. 18 ч. 1 ст. 13 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх

соціального захисту» земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва відводяться зазначеним особам у першочерговому порядку.

Надання у власність земельних ділянок здійснюється у порядку, визначеному ст. 118 ЗК України.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Згідно статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Законодавством також встановлено, що межі земельних ділянок визначаються в технічній документації із землеустрою та в натурі (на місцевості).

У відповідності до вимог ч.ч.1, 3, 4, 9, 10 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації.

Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п. 3.5. роз'яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок" (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що

посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абз. 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-VI).

Як вбачається із статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.ст. 1220 ч. 1, 1223 ч. 3 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 статті 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як встановлено ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки ОСОБА_1 у зв'язку зі смертю, не встиг за життя зареєструвати своє право власності на земельну ділянку, надану йому як учаснику бойових дій, для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, розташовану на території ОСОБА_4 сільської ради, за межами населеного пункту, приватизацію якої за життя розпочав, але не встиг завершити, та отримати правовстановлюючий документ, межі земельної ділянки встановлені в натурі, даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер, відомості про земельну ділянку внесені до Державного реєстру земель, тому позивач, який прийняв спадщину після смерті свого батька набув у порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки та одержання правовстановлюючого документа, яке належало спадкодавцю на момент його смерті.

Судовий збір в сумі 704,80 грн. слід стягнути з відповідачів на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 15 ч. 1, 1216,1218,1220,1225,1261,1268 ЦК України, ст. ст. 81,125,126 ЗК України, ст. ст. 2, 12, 81, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті 20 листопада 2017 року ОСОБА_7 право на завершення приватизації земельної ділянки кадастровий номер 3224284600:01:001:0713 для ведення особистого селянського господарства площею 2.0000 га, розташованої на території ОСОБА_4 сільської ради Ставищенського району Київської області .

Стягнути із ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 234 (двісті тридцять чотири) гривні 93 копійки.

Стягнути із ОСОБА_5 районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 234 (двісті тридцять чотири) гривні 93 копійки.

Стягнути із ОСОБА_4 сільської ради Ставищенського району Київської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 234 (двісті тридцять чотири) гривні 93 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Ставищенський районний суд Київської області протягом тридцяти днів.

Повне рішення складено 7 березня 2019 року.

Суддя Т. Н. Скороход