Постанова

від 18.06.2019 по справі 378/1130/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №378/1130/18 головуючий у суді І інстанції: Дутчак І.М.

провадження №22-ц/824/7449/2019 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Сержанюка А.С., Сліпченка О.І.,

секретар судового засідання: Спеней О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Київській області на рішення Ставищенського районного суду Київської області від 26 лютого 2019 року, ухвалене у складі судді Дутчака І.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Полковницької сільської ради Ставищенського району Київської області, Ставищенської районної державної адміністрації про визнання права власності у порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Полковницької сільської ради Ставищенського району Київської області, Ставищенської районної державної адміністрації, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_1 , після смерті якого відкрилася спадщина, у тому числі на земельну ділянку, надану померлому як учаснику бойових дій, приватизацію якої за життя ОСОБА_1 розпочав, проте не встиг завершити. Вказав, що земельній ділянці присвоєний кадастровий номер НОМЕР_1 .

Тому, позивач просив суд визнати за ним у порядку спадкування за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_1 , право на завершення приватизації земельної ділянки площею 2,0000 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , наданої для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Полковницької сільської ради Ставищенського району Київської області.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 26 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, відповідач Головне управління Держгеокадастру у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, і порушення судом норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову до Головного управління Держгеокадастру у Київській області відмовити. Вказало, що судом першої інстанції не було взято до уваги положення статей 116, 118 Земельного кодексу України, і не ураховано, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою не означає прийняття позитивного рішення про надання земельної ділянки у власність. Вказало, що держаний акт на право власності на земельну ділянку не видавався, а тому відсутня можливість завершення процедури приватизації.

ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу у якому вказав, що суд першої інстанції визнав за позивачем не речове право спадкоємця, а право на завершення дій, розпочатих спадкодавцем.

Полковницька сільська рада Ставищенського району Київської області, Ставищенська районна державна адміністрація відзивів на апеляційну скаргу не надали.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір, і задовольняючи позов, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що позивач прийняв спадщину після смерті свого батька, а тому набув у порядку спадкування за законом право на завершення приватизації земельної ділянки.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Положеннями статті 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Правовідносини щодо спадкування регулюються положеннями, закріпленими у Цивільному кодексі України.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

У відповідності до вимог частин 1,3 4, 9, 10 ст.79-1 ЗК України формуванню земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Відповідно до п.3.5. роз`яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз`яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про наявність у спадкоємців права звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування.

Судом установлено, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 02 лютого 2017 року ОСОБА_1 , який є батьком позивача, було надано дозвіл на розроблення проекту з землеустрою (а.с.7).

Державним Підприємством "Київський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства в межах Полковницької сільської ради Ставищенського району Київської області, який було погоджено із експертом державної експертизи (а.с.56-99).

Земельна ділянка є сформованою, їй присвоєний кадастровий номер НОМЕР_1 та внесено в публічну кадастрову карту України (а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_1 (а.с.9).

До спадкового майна померлого увійшло майнове право на завершення приватизації земельної ділянки, наданої померлому як учаснику бойових дій, для ведення особистого селянського господарства площею 2,0000 га, розташованої на території Полковницької сільської ради, за межами населеного пункту (а.с.7, 8).

Після смерті ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини до Ставищенської районної державної нотаріальної контори звернувся позивач ОСОБА_1 , який отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна (а.с.20-23).

26 вересня 2018 року державний нотаріус Ставищенської районної державної нотаріальної контори Цимбалюк В.М. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку з огляду на відсутність правовстановлюючого документу на землю (а.с.16).

13 січня 2019 року державний нотаріус Ставищенської районної державної нотаріальної контори Цимбалюк В.М. відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, що складається з права на приватизацію земельної ділянки, надану спадкодавцю, як учаснику бойових дій, розташовану на території Полковницької сільської ради розміром 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, приватизацію якої спадкодавець розпочав та за життя не завершив через відсутність документу, що підтверджує право спадкодавця на завершення приватизації (а.с.118).

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із вище переліченими нормами законодавства, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджують, що за життя спадкодавець розпочав процес приватизації, земельна ділянка була сформована. Проте, спадкодавець не завершив відповідні дії, у зв`язку із смертю. Оскільки такі права спадкодавця не пов`язані нерозривно із спадкодавцем, вони увійшли до складу спадщини.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач, будучи спадкоємцем за законом, успадкував майно, а тому набув права, які увійшли до спадкової маси.

Судом першої інстанції у повному обсязі встановлені обставини, що мають значення для справи, правильно застосовано норми матеріального права, і не порушено норми процесуального права, а тому суд апеляційної інстанції доходить висновку, що підстави для скасування судового рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги положення статей 116, 118 Земельного кодексу України, відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки стаття 116 указаного кодексу визначає підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, а 118 - порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, у той час як предметом позову є визнання права на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування.

Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 не просив суд визнавати за ним право власності на земельну ділянку у порядку спадкування, а просив визнати право на завершення дій, розпочатих спадкодавцем.

Таким чином, суд не може порушувати принцип диспозитивності цивільного судочинства, встановлюючи наявність або відсутність підстав для набуття права на землю із земель державної та комунальної власності, і встановлювати дотримання порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасоване з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Київській області залишити без задоволення.

Рішення Ставищенського районного суду Київської області від 26 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 19 червня 2019 року.

Головуючий суддяЛ.П. Сушко СуддіА.С. Сержанюк О.І. Сліпченко