Рішення

від 28.02.2019 по справі 365/364/18

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 365/364/18

Номер провадження: 2/365/22/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.02.2019 cмт. Згурівка Київської області

Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Денисенко Н.О.

секретар

судовогозасідання ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 районної ради Київської області, ОСОБА_3 освіти ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Центр про визнання недійсними наказів та скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки, площею 2,0000 га,

прокурор Худякова М.Ю.

представники позивачів

ОСОБА_2 районної ради ОСОБА_7

та відділу освіти ОСОБА_2 РДА ОСОБА_8

третьої особи ОСОБА_9

відповідач ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В:

25.06.2018 Перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду із зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ОСОБА_10 управління) від 06.09.2016 № 10-18528/15-16-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (далі - наказ від 06.09.2016 № 10-18528/15-16-сг) ОСОБА_4 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території ОСОБА_2 селищної ради Згурівського району Київської області, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління від 12.05.2017 № 10-7845/15-17-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність (далі - наказ від 12.05.2017 № 10-7845/15-17-сг) затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки ОСОБА_4

На підставі зазначених наказів ОСОБА_5 міська рада Київської області провела державну реєстрацію права власності цієї земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення від 22.06.2017, індексний номер 35807724).

Ці спірні накази підлягають визнанню недійсними з наступних підстав.

На підставі п. 6 рішення Київської обласної ради від 17.09.2013 № 681-34-VI Про деякі питання передачі майна ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - школа-інтернат, рішення від 17.09.2013 № 681-34-VI) безоплатно було передано майно, що знаходиться на балансі зазначеної школи-інтернату із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району.

Рішенням ОСОБА_2 районної ради від 04.07.2013 № 202-30-VI Про прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району майнового комплексу ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області (далі - рішення від 04.07.2013 № 202-30-VI) прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району Київської області майновий комплекс школи-інтернату.

Рішенням ОСОБА_2 районної ради від 29.10.2013 № 240-33-VI Про створення комісії з приймання-передачі майна, що знаходиться на балансі ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - рішення від 29.10.2013 № 240-33-VI безоплатно передано майно, що знаходиться на балансі школи-інтернату на баланс відділу освіти ОСОБА_2 районної державної адміністрації (далі - ОСОБА_3 освіти).

Рішенням ОСОБА_2 районної ради від 28.11.2013 № 261-34-VII Про затвердження акта приймання-передачі майна ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - рішення від 28.11.2013 № 261-34-VII) затверджено акт приймання-передачі майна школи-інтернату на баланс ОСОБА_3 освіти. Згідно з п. 2 додатку 5 цього акта передано на баланс ОСОБА_3 освіти земельну ділянку загальною площею 29,00 га для ведення підсобного господарства.

Відтак власником земельної ділянки площею 29,00 га, в межі якої входить земельна ділянка ОСОБА_4, розташованої на території ОСОБА_2 селищної ради Згурівського району Київської області, є територіальні громади сіл, селища Згурівського району в особі ОСОБА_2 районної ради, а балансоутримувачем - ОСОБА_3 освіти.

Крім того, зазначає, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 року залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 за позовом Бориспільської місцевої прокуратури до ОСОБА_2 районної ради, ОСОБА_3 освіти про зобов'язання останніх вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 29,0 га, що передана на баланс ОСОБА_3 освіти для подальшого використання за призначенням. Відтак судовим рішенням встановлено факт того, що держава в особі ОСОБА_2 районної ради є власником земельної ділянки, площею 29,0 га (комунальна власність), тому цей факт має преюдиційне значення.

Враховуючи викладене вище, позивач вважає, що спірні накази Головного управління прийняті з порушенням вимог ст.ст. 20, 116, 118, 122, 141-145 ЗК України, оскільки земельну ділянку відведено у приватну власність для ведення особистого селянського господарства без припинення права користування нею в порядку, визначеному законом, та розпорядження землями комунальної власності не відноситься до компетенції Управління.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру та ст. 56 ЦПК України прокуратура звертається з позовом в інтересах держави, оскільки правовідносини, які пов'язані із вибуттям об'єкта із комунальної власності у приватну, становить суспільний публічний інтерес. Проте ОСОБА_2 районна рада як уповноважений орган від імені власника земельної ділянки - держави належним чином не здійснює захист таких інтересів держави, а у органа державного контролю у цій сфері відсутні повноваження для звернення до суду, тому просить визнати недійсними спірні накази Головного управління, скасувати рішення ОСОБА_5 міської ради від 22.06.2017 та запис про проведення державної реєстрації права власності від 19.06.2017 на спірну земельну ділянку, витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі ОСОБА_2 районної ради Київської області земельну ділянку, площею 2,0000 га, стягнути із відповідачів на користь прокуратури Київської області сплачений судовий збір.

У відзиві на позов уповноважений представник Головного управління посилається на те, що відповідно до визначених законом повноважень ОСОБА_10 управління розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Київської області. Згідно з інформацією ОСОБА_3 Держгеокадастру у Згурівському районі земельна ділянка, щодо якої було видано наказ від 06.09.2016 № 10-18528/15-16-сг, відносилась до земель сільськогосподарського призначення державної власності. ОСОБА_4 подав всі передбачені чинним законодавством документи та додатки до них, отже підстав для відмови у наданні йому дозволу на розроблення документації із землеустрою, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, не було.

У відзиві на позов ОСОБА_4 заперечує проти позову повністю з тих підстав, що дійсно його земельна ділянка, площею 2,0 га, розташована в межах колишньої земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 29,0 га, що перебувала у постійному користуванні школи-інтернату на підставі Державного акта про право постійного користування землею. Однак в силу ст. 141 ЗК України це право припинилося у зв'язку із ліквідацією школи-інтернату. Таким чином зазначена земельна ділянка, площею 29,0 га, ніколи не перебувала у комунальній власності Київської обласної ради та ОСОБА_2 районної ради, а ОСОБА_3 освіти не був правонаступником прав та обов'язків ліквідованої школи-інтернату. Отримання майна, що залишилося після ліквідації школи-інтернату відбулось на підставі рішень органів місцевого самоврядування. Поряд із іншим рухомим і нерухомим майном Київська обласна рада своїм рішенням від 17.09.2013 розпорядилась і земельною ділянкою, площею 3,1251 га, для обслуговування будівель, що перебували у постійному користуванні школи-інтернату на підставі державного акта, якою вона мала право розпоряджатися. Проте не мала права розпоряджатися земельною ділянкою, площею 29,0 га, яка після ліквідації школи-інтернату повернулась у державну власність, та її власник ОСОБА_10 управління розпорядилося нею у 2017 році. Жодних переходів прав щодо земельної ділянки, площею 29,0 га, з моменту припинення права користування школою-інтернатом і до отримання ним права власності, не відбувалося.

У своїх запереченнях на позов третя особа зазначає про безпідставність позовних вимог. ОСОБА_4І на праві власності належить земельна ділянка, площею 2,0 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка перебуває у користуванні ТОВ ВП Центр на праві оренди, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03.01.2018. Ця земельна ділянка знаходиться в межах колишньої земельної ділянки, площею 29,0 га, що перебувала у постійному користуванні школи-інтернату до моменту її ліквідації. Відповідно до ст. 141 ЗК України право постійного користування землею припиняється із ліквідацією організації-землекористувача.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 23.07.2018 суддя Кучерява Л.М. відкрила провадження у справі. Узв'язку із закінченням строку її повноважень як судді на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 17.01.2019 визначено суддю Денисенко Н.О. для розгляду цієї справи, яка ухвалою суду від 18.01.2019 прийняла справу до свого провадження.

В судовому засіданні прокурор позов підтримала повністю, представники позивачів позов не підтримали повністю, відповідач ОСОБА_4 та представник третьої особи позов не визнали повністю, відповідачі ОСОБА_10 управління та ОСОБА_5 міська рада в судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були належним чином повідомлені, копію позовної заяви з додатками отримали, про причини неявки не повідомили, відповідач ОСОБА_10 управління направило відзив, у якому позов не визнає, ОСОБА_5 міська рада відзиву на позов та заперечень не подала.

В судовому засіданні прокурор надала пояснення, які повністю відтворюють зміст позову.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 районної ради ОСОБА_7 пояснив, що відповідно до додатку № 5 до рішення від 17.09.2013 № 681-31-VI до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району було передано лише одну земельну ділянку, а саме, площею 3,1251 га (Державний акт серії ЯД № 148223 від 14.03.2008 на право постійного користування земельною ділянкою з цільовим призначенням для обслуговування господарських будівель і споруд). Земельна ділянка, площею 29,0 га, відповідно до положень ст. 141 ЗК України, після ліквідації землекористувача - школи-інтернату повернулася у власність держави. З цих підстав ОСОБА_10 управління згідно із ч. 4 ст. 122 ЗК України уповноважене передавати земельні ділянки державної власності у власність або користування, що ніяким чином не порушило законних прав та інтересів територіальних громад сіл та селища Згурівського району у процесі надання у власність земельної ділянки ОСОБА_4 Рішення адміністративних судів не виконані через відсутність механізму їх виконання. Земельна ділянка, площею 29,0 га, ніколи не перебувала у переліку об'єктів ОСОБА_2 селищної ради. Районній раді не було відомо про передачу у власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки, оскільки ця земельна ділянка є державною.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 освіти ОСОБА_11 пояснив, що у зв'язку із ліквідацією школи-інтернату всі договори щодо користування земельними ділянками втратили свою чинність, тому земельна ділянка, площею 29,0 га, перейшла у власність держави. Відповідно до додатку № 5 до ОСОБА_8 приймання-передачі передавалась земельна ділянка, площею 3,1215 га, яка розташована в межах населеного пункту, а не земельна ділянка, площею 29, 0 га, поза його межами. На виконання рішення адміністративного суду ОСОБА_2 районна державна адміністрація зверталася до сесії районної ради із поданням про надання дозволу на розробку технічної документації на земельну ділянку, площею 29,0 га, у чому їй було відмовлено у зв'язку із відсутністю відповідних повноважень у районної ради.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 надав пояснення, аналогічні поясненням, викладеним у відзиві на позов. Також зазначив, що він подав касаційну скаргу на рішення Київського апеляційного адміністративного суду.

В судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_9 надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченні на позов. Крім того зазначив, що відсутні докази щодо права власності районної ради на спірну земельну ділянку. Рішенням Господарського суду визнано недійсним договір оренди землі, укладений із ОСОБА_12 Цим рішенням земельна ділянка нікому не передана у власність. Відтак відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України власником є держава. Аналогічно рішенням адміністративного суду не визначено власника. Цим рішенням встановлено, що обласна рада передала районній раді майно та одну земельну ділянку. У наявному додатку № 5 не зазначено, до чого він додається. Факт передачі земельної ділянки, площею 29,0 га, ОСОБА_3 освіти не підтверджується. Отже земельна ділянка належить державі, якою має право розпоряджатися ОСОБА_10 управління.

Оцінюючи наведені у справі аргументи, ґрунтуючись на засадах верховенства права, на повно і всебічно з'ясованих обставин, об'єктивно та безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів, наявних у справі, суд дійшов висновку.

Судом встановлено, що учасники справи та їхні представники визнають та не оспорюють, що спірна земельна ділянка, площею 2,0 га, знаходиться у межах земельної ділянки, площею 29,0 га, бувшої у користуванні школи-інтернату.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 у справі № 810/317/17 за адміністративним позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області до ОСОБА_2 районної ради, ОСОБА_3 освіти ОСОБА_2 районної державної адміністрації, третя особа: ОСОБА_2 районна державна адміністрація про зобов'язання вчинити певні дії, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду та набрала законної сили 21.02.2018 (постанова суду від 07.12.2017 була переглянута за апеляційною скаргою ОСОБА_4І.), зобов'язано ОСОБА_2 районну раду та ОСОБА_3 освіти вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, загальною площею 29,0 га, що передана на баланс ОСОБА_3 освіти, для подальшого використання данного об'єкта за призначенням.

Зазначеним судовим рішенням встановлено, що рішенням 15 сесії 21 скликання ОСОБА_2 селищної ради від 30 квітня 1994 року ОСОБА_2 допоміжній школі-інтернату надано у постійне користування для організації підсобного господарства земельну ділянку, площею 29,0 га, в межах згідно з планом землекористування, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії КВ 1Ж000008.

Пунктом 6 рішення від 17.09.2013 № 681-34-УІ Київська обласна рада безоплатно передала майно, що знаходилося на балансі школи-інтернату, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району.

Згідно з п. 9 цього рішення встановлено, що право спільної власності на майно, визначене п. 6 цього рішення, виникає у територіальних громад Згурівського району в особі ОСОБА_2 районної ради з моменту підписання акта приймання-передачі.

Рішенням від 04.07.2013 № 202-30-VI ОСОБА_2 районна рада прийняла у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського районоу майновий комплекс ОСОБА_2 спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області.

Рішенням від 29.10.2013 № 240-33-VI ОСОБА_2 районна рада безоплатно передала майно, що знаходиться на балансі школи-інтернату, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району згідно з додатком 5 до рішення Київської обласної ради від 17.09.2013 № 681-34-VI на баланс ОСОБА_3 освіти.

Рішенням № 261-34-VI від 28.11.2013 ОСОБА_2 районна рада затвердила акт приймання-передачі майна школи-інтернату із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл, селища Згурівського району на баланс ОСОБА_3 освіти. Згідно з п. 2 додатку 5 ОСОБА_8 приймання-передачі майна школи-інтернату на баланс ОСОБА_3 освіти передано земельну ділянку загальною площею 29,0 га для ведення організації підсобного господарства.

Відповідно до інформації, наданої ОСОБА_3 Держгеокадастру у Згурівському районі, у 1993 році Київським відділенням Інституту землеустрою розроблено Проект відведення земельної ділянки для організації підсобного господарства ОСОБА_2 допоміжній школі-інтернату за рахунок земель запасу ОСОБА_2 селищної ради та розроблений Технічний звіт по перенесенню в натуру проекту відведення цієї земельної ділянки, яким було встановлено межі земельної ділянки та винесені в натуру із встановленням межових знаків. Кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався.

Крім того, ця земельна ділянка, площею 29,0 га, для організації підсобного господарства відноситься до майна, яке згідно з рішенням від 04.07.2013 № 202-30-VI ОСОБА_2 районна рада прийняла у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та яке в подальшому, згідно з п. 2 додатку 5 ОСОБА_8 приймання-передачі майна школи-інтернату передано на баланс ОСОБА_3 освіти.

Під час виконання завдання прокуратури Київської області № 08-801 вих-16 від 07.07.2016 щодо стану додержання органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування вимог Закону України Про охорону дитинства щодо збереження мережі закладів освіти, лікувальних та оздоровчих закладів, відчуження їх майна, земельних ділянок, використання приміщень для цілей не пов'язаних з освітніми, лікувальними, оздоровчими процесами та дозвіллям дітей, законності використання коштів на їх утримання , яке надійшло до Згурівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури 14.07.2016, Бориспільською місцевою прокуратурою 13.09.2016, з метою витребування з незаконного користування спірної земельної ділянки, площею 29,0 га, було направлено до Господарського суду Київської області позовну заяву до фермерського господарства Кузьмич , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог ОСОБА_3 освіти, ОСОБА_2 районна державна адміністрація про визнання недійсним договору про спільне використання землі від 11.02.2010 та зобов'язання вчинити певні дії.

Рішенням від 17.09.2013 № 681-34-6 Київська обласна рада, після ліквідації школи-інтернату, передала на баланс ОСОБА_3 освіти земельну ділянку, цільове призначення якої не змінювалося. Разом з тим з 2009 року цю земельну ділянку без відповідних документів використовувало та обробляло ФГ Кузьмич .

На підставі рішення Господарського суду від 11.11.2016 у справі № 911/3042/16, яке набрало законної сили, 02.11.2017 було складено акт приймання-передачі земельної ділянки, загальною площею 29,0 га, яким ФГ Кузьмич повернуло земельну ділянку площею 29,0 га ОСОБА_3 освіти (т.1 а.с.190-196 - судові рішення).

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відтак вбачається, що обставини, встановлені постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 у справі № 810/317/17, не підлягають доказуванню у цій справі.

Частинами 1, 2 ст. 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

У п. 5 ст. 116 ЗК України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом (ст. 140 ЗК України).

Згідно зі ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам слід мати на увазі, що спори, пов'язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов'язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду . Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор обґрунтував потребу звернутися із позовом необхідністю захистити порушені інтереси держави в особі ОСОБА_2 районної ради та ОСОБА_3 освіти при розпорядженні спірною земельною ділянкою, яку, за доводами прокурора, незаконно передано у власність відповідачу ОСОБА_4 Прокурор вказав на відсутність належного реагування на судове рішення від 07.12.2017 з боку ОСОБА_2 районної ради та ОСОБА_3 освіти, які уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу зазначених суб'єктів владних повноважень про звернення до суду від їхнього імені, копіями документів, отриманих від цих суб'єктів, а також відповідними заходами реагування, що свідчать про наявність підстав для такого представництва (т.1 а.с.32, 33, т.2 а.с.117, 118).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Обов'язок доказування та подання доказів, встановлений ст. 81 ЦПК України, в якій зазначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наказом від 06.09.2016 № 10-18528/15-16-сг ОСОБА_10 управління надало ОСОБА_4 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території ОСОБА_2 селищної ради Згурівського району Київської області, орієнтовним розміром 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (яка знаходиться в межах земельної ділянки площею 29,0 га) (т.1 а.с.19 - копія наказу).

Наказом Головного управління від 12.05.2017 № 10-7845/15-17-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_4 площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221955100:12:001:0014) (т.1 а.с.20 - копія наказу).

ОСОБА_5 міська рада Київської області на підставі зазначених наказів провела державну реєстрацію права власності цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 21046303 від 19.06.2017 (т.1 а.с.25 - інформація ДЗК).

Рішенням ОСОБА_5 міської ради Київської області від 22.06.2017 за індексним номером 35807724 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221955100:12:001:0014. ОСОБА_4 передав цю земельну ділянку в оренду ТОВ ВП Центр (т.1 а.с.26 - інформація з Державного реєстру речових прав).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Положеннями ч.ч. 2, 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно із ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Крім того, відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 із відповідним клопотанням звернувся до Головного управління, яке є розпорядником земель державної власності та зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, площею 2,0 га, що знаходиться в межах земельної ділянки площею 29,0 га, яка належить до земель комунальної власності, а тому право передавати її у власність або у користування належить виключно територіальній громаді.

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У спорах, що пов'язані з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 червня 2013 року у справі № 6-57цс13).

Окрім того, згідно зі ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

За змістом ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У ч. 3 ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, зазначається, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Суд критично оцінює пояснення представники третьої особи про відсутність доказів про передачу земельної ділянки, площею 29,0 га, ОСОБА_3 освіти ОСОБА_2 районної державної адміністрації, оскільки вони спростовуються постановою Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 у справі № 810/317/17.

Заслухавши пояснення прокурора, учасників справи та їхніх представників, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю, оскільки у судовому засіданні доведено, що ОСОБА_10 управління, всупереч своїм повноваженням, передало земельну ділянку із земель комунальної власності у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Крім того, її передача відбулася без припинення права користування нею у порядку, визначеному законом.

ОСОБА_2 районна рада будь-яких рішень щодо земельної ділянки, площею 29,0 га, у межах якої знаходиться спірна земельна ділянка, площею 2,0 га, про припинення права власності чи права користування нею не приймала.

Відтак накази Головного управління необхідно визнати недійсними та витребувати від відповідача ОСОБА_4 спірну земельну ділянку. Таке втручання у право відповідача на мирне володіння його майном є не тільки виправданим, але й необхідним для відновлення законності та порушеного права держави в особі ОСОБА_2 районної ради Київської області.Досягнення зазначених цілей становить суспільний інтерес, що превалює над індивідуальними правами відповідача і полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

При пред'явленні позову Прокуратура Київської області сплатила судовий збір у розмірі 8810,00 грн (т.1 а.с.1 - платіжне доручення).

Відповідно до ст. 144 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки ОСОБА_10 управління видало накази, які суд визнає недійсними, а рішення ОСОБА_5 міська рада приймала на підставі цих наказів, а також враховуючи той факт, що відповідач ОСОБА_4 є учасником бойових дій (т.2 а.с.103 - копія посвідчення), суд покладає судовий збір на ОСОБА_10 управління.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 116, 118, 122, 125, 153, 155 ЗК України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» , ст.ст. 4, 12, 13, 53, 56, 76, 81, 82, 89, 144, 259, 263 - 265 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Позов Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі ОСОБА_2 районної ради Київської області, ОСОБА_3 освіти ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Центр про визнання недійсними наказів та скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки, площею 2,0000 га, задовольнити повністю.

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.09.2016 № 10-18528/15-16-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.05.2017 № 10-7845/15-17-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність .

Скасувати рішення ОСОБА_5 міської ради Київської області від 22.06.2017 за індексним номером 35807724 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 3221955100:12:001:0014.

Скасувати запис про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221955100:12:001:0014 за ОСОБА_4, індексний номер 21046303 від 19.06.2017.

Витребувати на користь держави в особі ОСОБА_2 районної ради Київської області з незаконного володіння ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером 3221955100:12:001:0014, розташовану на території ОСОБА_2 селищної ради Київської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області на користь Прокуратури Київської області (банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок отримувача 35216008015641) сплачений судовий збір у розмірі 8810 (вісім тисяч вісімсот десять) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Згурівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Прокуратура Київської області, бульвар Лесі Українки, буд. 27/2 м. Київ, 01601, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02909996.

Позивач ОСОБА_2 районна рада Київської області, вулиця Українська, буд. 19 смт. Згурівка Київської області, 07601, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 24213775.

Позивач ОСОБА_3 освіти ОСОБА_2 районної державної адміністрації Київської області, вулиця Українська, буд. 51 смт. Згурівка Київської області, 07601, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 20624518.

Відповідач ОСОБА_10 управління Держгеокадастру у Київській області, вулиця Серпова, буд. 3/14 місто Київ, 03115, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 39817550.

Відповідач ОСОБА_4, вулиця Молодіжна, буд. 68 смт. Згурівка Київської області, 07601, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач ОСОБА_5 міська рада Київської області, вулиця Незалежності, буд. 67 м. Яготин Київської області, 07700, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 05408823.

Третя особа ОСОБА_6 з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Центр , вулиця Московська, буд. 2-А смт. Згурівка Київської області, 07601, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 34099325.

Повне судове рішення складене 07 березня 2019 року.

Головуючий суддя Н.О. Денисенко