Постанова

від 04.06.2019 по справі 365/364/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2019 року

м. Київ

справа № 365/364/18

провадження № 22-ц/824/7407/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А.

суддів - Мазурик О.Ф., Махлай Л.Д.

за участі помічника, який за дорученням судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.

учасники справи:

позивач - Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Згурівської районної ради Київської області, Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області

відповідачі - Головне управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Яготинська міська рада Київської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Центр

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1

на рішення Згурівського районного суду Київської області від 28 лютого 2019 року у складі судді Денисенко Н.О.

у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Згурівської районної ради Київської області, Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, ОСОБА_1 , Яготинської міської ради Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Центр про визнання недійсними наказів та скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки площею 2,0000 га, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року Перший заступник прокурора Київської області Грабець І. звернувся до суду з позовом про визнання недійсними наказів та скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки площею 2,0000 га.

В мотивування вимог зазначав, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області № 10-18528/15-16-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 06.09.2016 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Згурівської селищної ради Згурівського району Київської області, орієнтовний розмір 2,0000 га, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

Згодом наказом Головного управління Держгеокадастру у Київській області №10-7845/15-17-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність від 12.05.2017 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність зазначеної земельної ділянки ОСОБА_1 .

На підставі зазначених наказів Яготинська міська рада Київської області провела державну реєстрацію права власності цієї земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (рішення від 22.06.2017, індексний номер 35807724).

Уважаючи, що вищенаведені накази підлягають визнанню недійсними, посилався на те, що на підставі п. 6 рішення Київської обласної ради від 17.09.2013 № 681-34-VI Про деякі питання передачі майна Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування безоплатно було передано майно, що знаходиться на балансі зазначеної школи-інтернату із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району.

Рішенням Згурівської районної ради № 202-30-VI Про прийняття у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району майнового комплексу Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області від 04.07.2013 прийнято у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району Київської області майновий комплекс школи-інтернату.

Рішенням Згурівської районної ради № 240-33-VI Про створення комісії з приймання-передачі майна, що знаходиться на балансі Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування від 29.10.2013 безоплатно передано майно, що знаходиться на балансі школи-інтернату, на баланс відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації.

Рішенням Згурівської районної ради № 261-34-VII Про затвердження акта приймання-передачі майна Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування від 28.11.2013 затверджено акт приймання-передачі майна школи-інтернату на баланс Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області. Згідно з п. 2 додатку 5 цього акта передано на баланс Відділу освіти земельну ділянку загальною площею 29,00 га для ведення підсобного господарства.

Відтак, позивач вказував про те, що власником земельної ділянки площею 29,00 га, в межі якої входить земельна ділянка ОСОБА_1 , розташованої на території Згурівської селищної ради Згурівського району Київської області, є територіальні громади сіл, селища Згурівського району в особі Згурівської районної ради, а балансоутримувачем - Відділ освіти.

Окрім того, зазначав, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2018 року залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 07.12.2017 за позовом Бориспільської місцевої прокуратури до Згурівської районної ради, Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації Київської області про зобов`язання останніх вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 29,0 га, що передана на баланс Відділу освіти для подальшого використання за призначенням.

Вказував, що судовим рішенням встановлено факт того, що держава в особі Згурівської районної ради є власником земельної ділянки, площею 29,0 га (комунальна власність), тому цей факт має преюдиційне значення.

Уважає, що спірні накази Головного управління прийняті з порушенням вимог ст.ст. 20, 116, 118, 122, 141-145 ЗК України, оскільки земельну ділянку відведено у приватну власність для ведення особистого селянського господарства без припинення права користування нею в порядку, визначеному законом, та розпорядження землями комунальної власності не відноситься до компетенції Управління.

Посилаючись на викладене, просив суд визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.09.2016 № 10-18528/15-16-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ; визнати недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 15.05.2017 Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність ; скасувати рішення Яготинської міської ради від 22.06.2017 за індексним номером 35807724 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 ; скасувати запис про проведення державної реєстрації права повного господарського відання індексний номер 21046303 від 19.06.2017 на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 за ОСОБА_1 ; витребувати на користь держави в особі Згурівської районної ради з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , розташовану на території Згурівської селищної ради Згурівського району Київської області; вирішити питання про стягнення судового збору.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 28 лютого 2019 року позов задоволено повністю.

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06.09.2016 № 10-18528/15-16-сг Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою .

Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 12.05.2017 № 10-7845/15-17-сг Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність .

Скасовано рішення Яготинської міської ради Київської області від 22.06.2017 за індексним номером 35807724 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 .

Скасовано запис про проведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 за ОСОБА_1 , індексний номер 21046303 від 19.06.2017.

Витребувано на користь держави в особі Згурівської районної ради Київської області з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,0000 га, з кадастровим номером НОМЕР_2 , розташовану на території Згурівської селищної ради Київської області.

Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, а також вирішити питання судових витрат. Уважає, що суд не повно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог зазначає, що відповідно до підпункту в) статті 141 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 29,0 га для ведення підсобного господарства у Згурівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату припинилось у зв`язку з ліквідацією землекористувача, після чого, на думку апелянта, залишилося право власності держави на землю, не обтяжене правами третіх осіб.

Указує на те, що жодних переходів права власності від держави до територіальних громад або розпоряджень земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 29,0 га до моменту набуття ОСОБА_1 права власності на спірну ділянку у 2017 році не відбувалось.

Посилаючись на положення статті 82 ЦПК України, уважає, що обставини щодо передачі земельної ділянки площею 29,0 га Київською обласною радою Згурівській районній раді, що були встановлені судом у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року №810/317/17, спростовані поданими у цій справі рішенням Київської обласної ради від 17.09.2013 №681-34-VІ, актом приймання-передачі майна, затвердженого рішенням Згурівської районної ради від 28.11.2013 №261-34-VІ, поясненнями Згурівської районної ради, а також листами відділу Держгеокадастру у Згурівському районі №8-1020-99 1-2149/2-16 від 11.11.2016, Згурівської районної ради №01-37/182 від 10.11.2016, №6-28/1978/2997 від 10.11.2016.

04 червня 2019 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив заступника прокурора Київської області Голинського Я. на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник першого заступника прокурора Київської області проти апеляційної скарги заперечувала, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Відділ освіти Згурівської районної державної адміністрації в особі завідуючого ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити.

Представник Згурівської районної ради Київської області - Мокронос В.І. апеляційну скаргу просив задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи ТОВ Виробниче підприємство Центр - Сєров В.М. просив апеляційну скаргу задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, що не з`явилися.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що Головне управління Держгеокадастру у Київській областівсупереч своїм повноваженням передало земельну ділянку із земель комунальної власності у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Крім того, її передача відбулася без припинення права користування нею у порядку, визначеному законом.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що учасники справи та їхні представники визнають та не оспорюють те, що спірна земельна ділянка площею 2,0 га знаходиться у межах земельної ділянки площею 29,0 га, яка перебувала у постійному користуванні Згурівської спеціалізованої загальноосвітньої школи-інтернату на підставі державного акту Серії НОМЕР_4 .

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі №810/317/17 за адміністративним позовом заступника керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області до Згурівської районної ради, Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації, третя особа: Згурівська районна державна адміністрація про зобов`язання вчинити певні дії, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, зобов`язано Згурівську районну раду та Відділ освіти вчинити дії щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку загальною площею 29,0 га, що передана на баланс Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації, для подальшого використання даного об`єкта за призначенням.

Зазначеним судовим рішенням установлено, що рішенням 15 сесії 21 скликання Згурівської селищної ради від 30 квітня 1994 року Згурівській допоміжній школі-інтернату надано у постійне користування для організації підсобного господарства земельну ділянку площею 29,0 га в межах згідно з планом землекористування, про що видано Державний акт на право постійного користування землею серії НОМЕР_5 .

Пунктом 6 рішення від 17.09.2013 № 681-34-УІ Київська обласна рада безоплатно передала майно, що знаходилося на балансі школи-інтернату, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селища Згурівського району.

Згідно з п. 9 цього рішення, право спільної власності на майно, визначене п. 6 рішення, виникає у територіальних громад Згурівського району в особі Згурівської районної ради з моменту підписання акта приймання-передачі.

Рішенням від 04.07.2013 № 202-30-VI Згурівська районна рада прийняла у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району майновий комплекс Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області.

Рішенням від 29.10.2013 № 240-33-VI Згурівська районна рада безоплатно передала майно, що знаходиться на балансі школи-інтернату, із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл та селищ Згурівського району згідно з додатком 5 до рішення Київської обласної ради від 17.09.2013 № 681-34-VI на баланс Відділу освіти.

Рішенням № 261-34-VI від 28.11.2013 Згурівська районна рада затвердила акт приймання-передачі майна школи-інтернату із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Згурівського району на баланс Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації. Згідно з п. 2 додатку 5 Акту приймання-передачі майна школи-інтернату на баланс Відділу освіти передано земельну ділянку загальною площею 29,0 га для ведення організації підсобного господарства.

Відповідно до інформації, наданої Відділом Держгеокадастру у Згурівському районі, у 1993 році Київським відділенням Інституту землеустрою розроблено Проект відведення земельної ділянки для організації підсобного господарства Згурівській допоміжній школі-інтернату за рахунок земель запасу Згурівської селищної ради та розроблений Технічний звіт по перенесенню в натуру проекту відведення цієї земельної ділянки, яким було встановлено межі земельної ділянки та винесені в натуру із встановленням межових знаків. Кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався.

Крім того, ця земельна ділянка площею 29,0 га для організації підсобного господарства відноситься до майна, яке згідно з рішенням від 04.07.2013 № 202-30-VI Згурівська районна рада прийняла у спільну власність територіальних громад сіл, селища Згурівського району із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області та яке в подальшому згідно з п. 2 додатку 5 Акту приймання-передачі майна школи-інтернату передано на баланс Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації.

Під час виконання завдання прокуратури Київської області № 08-801 вих-16 від 07.07.2016 щодо стану додержання органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування вимог Закону України Про охорону дитинства щодо збереження мережі закладів освіти, лікувальних та оздоровчих закладів, відчуження їх майна, земельних ділянок, використання приміщень для цілей, не пов`язаних з освітніми, лікувальними, оздоровчими процесами та дозвіллям дітей, законності використання коштів на їх утримання , яке надійшло до Згурівського відділу Бориспільської місцевої прокуратури 14.07.2016, Бориспільською місцевою прокуратурою 13.09.2016, з метою витребування з незаконного користування спірної земельної ділянки площею 29,0 га було направлено до Господарського суду Київської області позовну заяву до фермерського господарства Кузьмич , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог Відділ освіти Згурівської районної державної адміністрації, Згурівська районна державна адміністрація про визнання недійсним договору про спільне використання землі від 11.02.2010 та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням від 17.09.2013 № 681-34-6 Київська обласна рада, після ліквідації школи-інтернату, передала на баланс Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації земельну ділянку, цільове призначення якої не змінювалося. Разом з тим, з 2009 року цю земельну ділянку без відповідних документів використовувало та обробляло ФГ Кузьмич .

На підставі рішення Господарського суду від 11.11.2016 у справі № 911/3042/16, яке набрало законної сили, 02.11.2017 було складено акт приймання-передачі земельної ділянки, загальною площею 29,0 га, яким ФГ Кузьмич повернуло земельну ділянку площею 29,0 га Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації (т.1 а.с.190-196).

Окрім того, постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 810/317/17 встановлено, що фактичним користувачем земельної ділянки площею 29,0 га та зацікавленою особою в її отриманні у постійне користування є Відділ освіти Згурівської районної державної адміністрації, у якого відсутні належні правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про спростування ОСОБА_1 у даній справі обставин, встановлених вищенаведеними судовими рішеннями, є безпідставними та не заслуговують на увагу суду, оскільки, як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 реалізував своє процесуальне право на оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі №810/317/17 та за результатами розгляду його апеляційної скарги Київським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову від 21 лютого 2018 року, якою залишено без змін постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року, а отже остання набрала законної сили та є чинною.

З огляду на викладене, колегія уважає правильними висновки суду першої інстанції, що обставини, встановлені постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 810/317/17, не підлягають доказуванню у даній справі.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 14 Конституції України встановлює, що Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам слід мати на увазі, що спори, пов`язані із земельними відносинами, розглядаються в позовному провадженні. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 57 ЦПК України органи та інші особи, які відповідно до статті 56 цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком права укладати мирову угоду. Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор обґрунтував потребу звернутися із позовом необхідністю захистити порушені інтереси держави в особі Згурівської районної ради та Відділу освіти Згурівської районної державної адміністрації при розпорядженні спірною земельною ділянкою, яку, за доводами прокурора, незаконно передано у власність відповідачу ОСОБА_1 .

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу зазначених суб`єктів владних повноважень про звернення до суду від їхнього імені, копіями документів, отриманих від цих суб`єктів, а також відповідними заходами реагування, що свідчать про наявність підстав для такого представництва, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Місцевим судом також установлено та убачається з матеріалів справи, що Наказом від 06.09.2016 № 10-18528/15-16-сг Головне управління надало ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Згурівської селищної ради Згурівського району Київської області, орієнтовним розміром 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в межах земельної ділянки площею 29,0 га (т.1 а.с.19).

Наказом Головного управління від 12.05.2017 № 10-7845/15-17-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_1 площею 2,0000 га кадастровий номер НОМЕР_2 (т.1 а.с.20).

Яготинська міська рада Київської області на підставі зазначених наказів провела державну реєстрацію права власності цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 21046303 від 19.06.2017 (т.1 а.с.25).

Рішенням Яготинської міської ради Київської області від 22.06.2017 за індексним номером 35807724 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 .

ОСОБА_1 в свою чергу передав спірну земельну ділянку в оренду ТОВ ВП Центр (т.1 а.с.26).

Положеннями ч.ч. 2, 4 ст. 122 ЗК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 № 280/97-ВР територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Пунктом першим Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Відповідно до ст.15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить: а) внесення в установленому порядку пропозицій щодо розпорядження землями державної та комунальної власності, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, регулювання земельних відносин; б) участь у розробленні та виконанні державних, галузевих, регіональних та місцевих програм з питань регулювання земельних відносин, раціонального використання земель, їх відтворення та охорони, встановлення меж області, району, міста, району в місті, села і селища, у проведенні моніторингу земель, територіальному плануванні; в) організація проведення робіт, пов`язаних із реалізацією земельної реформи; г) проведення відповідно до законодавства моніторингу земель та охорони земель; ґ) ведення та адміністрування Державного земельного кадастру; д) участь у державному регулюванні планування територій; е) проведення державної експертизи землевпорядної документації; є) здійснення заходів щодо вдосконалення порядку ведення обліку і підготовки звітності з регулювання земельних відносин, використання та охорони земель, формування екомережі; є-1) розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Згідно ч.ч.1,2,3,4,5 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як зазначалося вище, постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2017 року у справі № 810/317/17, зокрема, встановлено, що фактичним користувачем земельної ділянки площею 29,0 га та зацікавленою особою в її отриманні у постійне користування є Відділ освіти Згурівської районної державної адміністрації, проте у останнього відсутні належні правовстановлюючі документи на цю земельну ділянку.

Згідно зі ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 29,0 га у Згурівської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування виникло у зв`язку з ліквідацією останньої.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, Згурівська районна рада будь-яких рішень щодо земельної ділянки, площею 29,0 га, у межах якої знаходиться спірна земельна ділянка площею 2,0 га про припинення права власності чи права користування нею не приймала.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що передача спірної земельної ділянки, яка входить до складу земельної ділянки площею 29,0 га, відбулася без припинення права користування нею у порядку, визначеному законом, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 із відповідним клопотанням звернувся до Головного управління, яке є розпорядником земель державної власності та зареєстрував право власності на спірну земельну ділянку, площею 2,0 га, що знаходиться в межах земельної ділянки площею 29,0 га, яка належить до земель комунальної власності, а тому право передавати її у власність або у користування належить виключно територіальній громаді.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У спорах, що пов`язані з правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватись як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 19 червня 2013 року у справі № 6-57цс13).

Окрім того, згідно зі ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Ураховуючи те, що у Головного управління Держгеокадастру були відсутні повноваження надавати дозвіл на розроблення документації та затверджувати документацію із землеустрою, а також надавати спірну земельну ділянку у власність, колегія суддів уважає правильним висновок місцевого суду про наявність підстав для визнання недійсними вищевказаних наказів Держгеокадастру.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, у звязку із визнанням недійсними наказів Головного управління Держгеокадастру, місцевим судом правильно встановлено, що скасуванню підлягають і рішення Яготинської міської ради Київської області про державну реєстрацію права власності, і запис про проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1

Згідно із ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За змістом ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

У ч. 3 ст. 388 ЦК України передбачено, що якщо майно було набуте безвідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Ураховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що Головне управління Дрежгеокадастру всупереч своїм повноваженням передало спірну земельну ділянку із земель комунальної власності у приватну власність, при цьому передача спірної земельної ділянки площею 2,0 га, яка входить до складу земельної ділянки площею 29,0 га, відбулася за відсутності рішення Згурівської районної ради про припинення права постійного користування щодо земельної ділянки площею 29,0 га, колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог позовні вимоги щодо витребування вказаної земельної ділянки від ОСОБА_1 як від особи, яка без відповідної правової підстави заволоділа нею.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно шляхом його витребування на користь держави.

Перший протокол Конвенції ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІV "Про міжнародні договори України" застосовується національними судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу Конвенції, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) ЄСПЛ, яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

У практиці ЄСПЛ напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність фізичній особі фактично позбавляє державу можливості володіти, користуватися та розпоряджатися об`єктом державної власності, позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України). Передача Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області за відсутності на це повноважень у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,0 га, яка є складовою земельної ділянки площею 29,0 га, рішення про право постійного користування якою відповідно до норм чинного законодавства не прийнято, фактично порушила право Українського народу.

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям об`єкта із державної або комунальної власності, становлять суспільний публічний інтерес, а незаконність рішень ГУ Держгеокадастру у Київській області, на підставі якого об`єкт вибув із комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

В даній справі "суспільним", "публічним" інтересом звернення прокурора до суду з вимогою витребування комунального майна із власності ОСОБА_1 є задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права комунальної власності, захист такого права шляхом повернення до комунальної власності землі, яка була передана ОСОБА_1 із порушенням чинного законодавства.

Таким чином, суд, ураховуючи обставини справи та зазначені правові норми, не вбачає невідповідності втручання держави у право власності громадянина критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном.

Отже, суспільним , публічним інтересом звернення першого заступника прокурора Київської області до суду з вимогою визнання недійсними наказів та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є задоволення насамперед суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок із державної або комунальної власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу.

У п. 3 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України визначено, що в судових рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя. В умовах дії такого принципу, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об`єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору.

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, відсутні, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 28 лютого 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 червня 2019 року.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.Ф. Мазурик

Л.Д. Махлай