Постанова

від 19.02.2019 по справі 813/4244/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2019 року

Київ

справа №813/4244/17

касаційне провадження №К/9901/53724/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Шипуліної Т.М.,

розглянув у спрощеному провадженні без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Управління) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 (суддя - Карп'як О.О.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 (головуючий суддя - Гулид Р.М., судді Кузьмич С.М., Улицький В.З.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фіакр-Львів (далі - Товариство) до Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Товариство звернулось до суду із позовом до Управління, у якому просило визнати протиправним скасувати податкове повідомлення-рішення №0005281408 від 21.12.2016.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на те, що розмір орендної плата за 2014 рік був визначений позивачем відповідно до договору оренди землі, укладеного 07.10.2010 із Львівською міською радою з урахуванням положень пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України щодо мінімального розміру річного платежу, а також зважаючи на те, що: постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2017 у справі № 813/1125/14, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.12.2014, було скасовано пункт 2 ухвали Львівської міської ради від 26.12.2013 № 3034 Про нарахування та сплату орендної плати за землю і земельного податку до міського бюджету міста Львова на 2014 рік ; постановою Галицького районного суду міста Львова від 18.08.2015 у справі № 461/8220/113-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2015, було визнано нечинною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2712 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова з моменту її прийняття; рішенням Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 у справі № 914/1647/17, яке набрало законної сили 10.10.2017, було визнано недійсною додаткову угоду (договір), зареєстровану 14.11.2011 за № 461010004000498 до договору оренди земельної ділянки між Львівською міською радою та Товариством від 07.10.2010; визнано недійсними зміни до договору оренди земельної ділянки від 07.10.2010, укладені між Львівською міською радою та Товариством та зареєстровані 01.04.2013 за № Ф-2199.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 14.02.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0005281408 від 21.12.2016.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суди виходили з того, що оскільки постановою Галицького районного суду міста Львова від 18.08.2015 у справі № 461/8220/113-а, яка набрала законної сили 19.11.2015, було визнано нечинною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2712 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова з моменту її прийняття, то при визначенні розміру орендної плати за землю Товариство повинне було керуватись діючою попередньо затвердженою нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки, яка становила 4789524,24 грн., з огляду на що сума орендної плати у розмірі 3% від зазначеної грошової оцінки складала 1463894,73 грн., у зв'язку з чим позивачем не було занижено податкове зобов'язання з орендної плати за землю за 2014 рік, оскільки задекларована ним у декларації річна сума орендної плати за землю становила 157267,95 грн.

Управління оскаржило рішення судів першої та апеляційної інстанції до Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, який ухвалою від 29.08.2018 відкрив касаційне провадження у справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки: оцінка правомірності ухвал Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2712 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова та від 27.12.2012 № 2029 Про нарахування та сплату орендної плати за землю і земельного податку до бюджету міста Львова у 2013 році не входить до предмету доказування у даній справі щодо оскарження податкового повідомлення-рішення; суди не повинні були брати до уваги рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 у справі № 914/1647/17, яке набрало законної сили 10.10.2017, яким було визнано недійсними додаткову угоду (договір) та зміни до договору оренди земельної ділянки між Львівською міською радою та Товариством від 07.10.2010; при визначенні розміру орендної плати за землю за 2014 рік Товариства повинно було враховувати нормативну грошову оцінку землі, яка становить 13105553,76 грн.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить суд відмовити у її задоволенні, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.02.2019 призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 19.02.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що 07.10.2010 між Товариством (орендарем) і Львівською міською радою (орендодавцем) укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого позивачу передано в оренду земельну ділянку площею 1,0854 га., кадастровий №4610136900:06:002:0064 для обслуговування автотранспортного підприємства та нежитлових приміщень, які є власністю товариства (пункт 1). Пунктом 5 договору визначено, що нормативно-грошова оцінку землі, що передається в оренду, становить 4879524,24 грн. З цієї суми згідно з пунктом 9 договору визначається розмір орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, на дату укладення договору оренди відповідно до наведених умов договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 4879524,24 грн., а орендна плата, в свою чергу, склала 146385,73 грн. (3% від нормативної грошової оцінки землі).

Ухвалою Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2712 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова було встановлено, що середня (базова) вартість одного квадратного земель міста з врахуванням регіональних факторів становить 470,29 грн.

З урахуванням ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2712 нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яку орендував позивач, було визначено у сумі 13105553,76 грн., де середня вартість за квадратний метр землі склала 470,29 грн., що підтверджується витягом Управління Держкомзему у місті Львові від 16.03.2011 №40/01-15/2443-1 .

З огляду на нову нормативну грошову оцінку земельної ділянки, між Товариством та Львівською міською радою було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, якою внесено зміни до пункту 5 договору оренди землі та визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки в розмірі 13105553,76 грн. Додаткову угоду зареєстровано у Львівській міській раді 01.06.2011 за №Ф-1790 та в Управлінні Держкомзему у місті Львові 14.11.2011 за №461010004000498.

За умови цієї додаткової угоди на Товариство покладався обов'язок сплачувати орендну плату у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки землі, що в сумі складало 393166,62 грн. Водночас, положеннями додаткової угоди було визначено, що у відповідності до ухвали Львівської міської ради від 16.12.2010 №37 Про порядок застосування відкоригованої нормативної грошової оцінки земель Львова та від 31.03.2011 №369 Про деякі питання нарахування та сплати за землекористування у зв'язку із введенням в дію 2011 році грошової оцінки земель міста Львова орендна плата за землю розраховується та вноситься орендарем до міського бюджету міста Львова у 2011 році: з 01.01.2011 до 31.03.2011 згідно з формулою Опл.з 2011 (1)= (N 2011 *3%)*60%, а з 31.03.2011 за формулою Опл.з 2011 (2)= (N 2011 *3%)*40%.

У зв'язку з викладеним, орендна плата з 2011 року після підписання додаткової угоди вносилась Товариством із пільгою у 40 % .

01.04.2013 Товариством були зареєстровані у Львівській міській раді за №Ф-2199 зміни до договору оренди земельної ділянки, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі Ф-2 вчинено відповідний запис. Даними змінами пункт 5 договору викладено у наступній редакції: нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 13105553,76 грн. . За даними змінами договір оренди доповнювався пунктами, відповідно до яких орендна плата з 2013 року сплачувалась з урахуванням ухвали Львівської міськради віл 16.12.2010 №37 Про порядок застосування відкоригованої нормативної грошової оцінки земель Львова та ухвали від 27.12.2012 №2029 Про нарахування та сплату орендної плати за землю і земельного податку до міського бюджету міста Львова у 2013 році .

Таким чином, Товариству було надано пільгу, якою частково звільнено від сплати орендної плати за рахунок коштів, що зараховуються до міського бюджету Львова, шляхом зменшення орендної плати за землю, вказаної у пункті 9 договору: на 60% від суми орендної плати, яка зараховується до міського бюджету міста Львова у 2013 році, та відповідно на 10% від суми орендної плати за 2014 рік.

Таким чином, за 2014 рік з урахуванням змін до договору орендна плата повинна була складати 3% від оцінки землі (тобто від 13105553,76 грн.) та сплачуватись з пільгою у 10%.

Разом з цим, 26.12.2013 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 3034 від 26.12.2013 Про нарахування та сплату орендної плати за землю і земельного податку до міського бюджету м. Львова на 2014 рік , якою встановила, що при розрахунку плати за землю на 2014 рік з урахуванням ухвали міської ради від 18.06.2009 № 2712 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова (зі змінами) застосовується коефіцієнт 0,4 до розміру орендної плати за землю (пункту 2.1). При розрахунку орендної плати за землю у 2014 році коефіцієнт 0,4 до розміру земельного податку застосовується, зокрема, до договорів оренди землі, укладених з фізичними та юридичними особами, що уклали договори оренди землі чи уклали додаткові угоди (договори) або внесли зміни до існуючих договорів оренди землі, починаючи з 2011 року та здійснюють сплату орендної плати за землю на підставі діючої грошової оцінки земель міста Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 18.06.2009 № 2712 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель (пункту 2.3.1).

З урахуванням вказаних положень Товариство 17.02.2014 подало до податкового органу податкову декларацію № 9007341275 з плати за землю по орендній платі на 2014 рік, у якій задекларувало річну сума орендної плати у розмірі 157267,95 грн.

Управління провело планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 по 30.06.2016, результати якої оформлені актом від 07.12.2016 №298/13-01-14-08/03114848, за висновками якого Товариством були порушені вимоги пунктів 288.1, 288.4 статті 288, підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, які полягали у тому, що Товариство відобразило у декларації з плати за землю по орендній платі за 2014 рік суму орендної плати у розмірі 157267,95 грн., тобто без врахування збільшеної грошової оцінки, з огляду на що недоїмка складає 196582,01 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Управління прийняло податкове повідомлення-рішення від 21.12.2016 №0005281408, яким збільшило Товариству суму грошового зобов'язання за платежем: орендна плата за землю з юридичних осіб на 245727,51 грн., в тому числі: 196582,01 грн. - за основним платежем, 49145,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Зі змісту Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) та Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) убачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Пунктом 284.1 статті 284 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та сільські ради можуть встановлювати пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території: часткове звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів. Органи місцевого самоврядування до 1 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки дані стосовно наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Нові зміни щодо зазначеної інформації надаються до 1 числа першого місяця кварталу, що настає за звітним кварталом, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункти 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин)).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла до 28.12.2014) встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи , зокрема, підпункт 288.5.1 було викладено в такій редакції: Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу, але не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки .

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

У справі, що розглядається, суди встановили, що постановою Галицького районного суду міста Львова від 18.08.2015 у справі № 461/8220/113-а, яка набрала законної сили 19.11.2015, було визнано нечинною та скасовано ухвалу Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2712 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова з моменту її прийняття.

Таким чином, виходячи із системного аналізу статей 162, 171 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час ухвалення постановою Галицького районного суду міста Львова від 18.08.2015 у справі № 461/8220/113-а), ухвала Львівської міської ради від 18.06.2009 № 2712 Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Львова , якою було встановлено нову вартість одного квадратного земель міста з врахуванням регіональних факторів у розмірі 470,29 грн., втратила чинність з моменту її прийняття, а саме - з 18.06.2009, про що зазначено Галицьким районним судом міста Львова у резолютивній частині судового рішення.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку, що річний розмір орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, передану Товариству в оренду згідно договору оренди землі, укладеного 07.10.2010 з Львівською міською радою, повинен був визначатися, виходячи з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становила 48799524,24 грн., і складати 3% від зазначеної суми, що також зафіксовано у пункті 9 договору, що відповідає сумі 146385,73 грн. та, в свою чергу, відповідає вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки висновки судів першої та апеляційної інстанцій у справі, що розглядається, ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права до встановлених у справі обставин, у задоволенні касаційної скарги Управління слід відмовити.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Управління підлягає залишенню без задоволення, а постанова рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 та постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2018 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

І.Я.Олендер

Т.М. Шипуліна