Постанова

від 18.02.2019 по справі 541/727/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

18 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 541/727/17

провадження № 61-27977св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Приватне підприємство імені Зубковського,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 серпня 2017 року у складі судді Сидоренка Ю. В. та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 03 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Хіль Л. М., Гальонкіна С. А., Мартєва С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У березні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства імені Зубковського (далі - ПП імені Зубковського) про стягнення боргу з врахуванням індексу інфляції, пені, 3 % річних та розірвання договору оренди землі.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки,площею 8,47 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Ярмаківської сільської ради. 15 грудня 2012 року між ним та відповідачем укладений договір оренди землі, за умовами якого передбачена можливість його розірвання з ініціативи однієї із сторін за рішенням суду у випадку невиконання другою стороною умов, передбачених договором. Зокрема, допускається розірвання договору у разі невиплати орендної плати в повному обсязі до 01 січня поточного року за попередній рік оренди землі (договір вважається розірваним із 01 лютого поточного року). Відповідач виплатив орендну плату за 2013 рік, чим підтвердив, що ним порушені вимоги пункту 31 договору, тобто він використав спірну земельну ділянку до дати державної реєстрації договору, що є підставою для розірвання договору за умов, передбачених пунктом 38 договору.

У пункті 9 договору передбачено внесення орендної плати орендарем у розмірі 7 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить на момент підписання договору 8 442,20 грн. Вважає, що пункт 10 договору є нечинним, оскільки сторони до його реєстрації не визначились із порядком обчислення розміру орендної плати. Відповідно до частини третьої статті 31 Закону України Про оренду землі розмір орендної плати підлягає корегуванню на індекс інфляції на момент виплати орендної плати, а отже, відповідач має виплатити йому заборгованість з орендної плати за 2014 рік у розмірі 2 776,95 грн, за 2015 рік - 4 987,78 грн, за 2016 рік - 3 127,62 грн. Крім того, орендар із 2013 по 2016 рік включно вирощував і збирав на спірних земельних ділянках кукурудзу та зерно, чим порушив вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2010 року № 164, якою затверджено нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах у різних природно-сільськогосподарських регіонах, згідно з якими допустимі норми періодичності вирощування культури на одному і тому самому полі становлять для кукурудзи в сівозміні або на тимчасово виведеному з сівозміни полі - протягом двох-трьох років поспіль. Отже, відповідачем порушуються допустимі нормативи оптимального співвідношення культур у сівозмінах, що призводить до виснаження ґрунтів внаслідок ґрунтовтоми та відповідно до статті 32 Закону України Про оренду землі та пункту 38 договору оренди є підставою для припинення договору оренди шляхом його дострокового розірвання.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням уточнених вимог, просив стягнути з відповідача на його користь суму боргу у розмірі 10 892,35 грн, із яких сума основного боргу з урахуванням інфляції - 9 959,19 грн, 3 % річних у сумі 266,77 грн, пеня в сумі - 666,39 грн; розірвати договір оренди землі від 15 грудня 2012 року № 78 земельної ділянки, площею 8,47 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Ярмаківської сільської ради, укладений між ОСОБА_4 та ПП імені Зубковського, зареєстрований Реєстраційною службою Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області 26 грудня 2013 року за індексовим № 9665919.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 серпня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу того, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки до набрання чинності договором оренди землі, він був позбавлений значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору, та враховуючи що права та обов'язки за договором на той час не почали діяти, вказана обставина не може бути підставою для розірвання договору ні відповідно до закону, ні відповідно до договору.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 03 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що внаслідок використання відповідачем земельної ділянки позивача до набрання чинності договором оренди землі він був позбавлений значною мірою того, на що він розраховував при укладенні договору. Сторони договору дійшли згоди щодо розміру орендної плати, що підтверджується, крім його підписання сторонами, також і отриманням позивачем орендної плати, яка щорічно виплачувалась у сумі, більшій ніж за попередній рік, пропорційно до збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, при тому, що зміни до договору щодо її розміру у відсотках сторонами не вносились. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що вирощування вказаної культури призвело до погіршення стану об'єкта оренди у порівнянні з 2012 роком, а отже, і про істотне порушення відповідачем договору.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 03 жовтня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що орендар при будь-якому розрахунку не доплатив власнику землі орендну плату згідно вимог спірного договору оренди землі, що є підставою для його дострокового розірвання. Суд, встановивши факт того, що відповідач чотири роки підряд на спірній земельній ділянці висіває кукурудзу та зерно, зробив помилковий висновок щодо відсутності доказів погіршення корисливих властивостей родючого шару ґрунту.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ указану справу передано до Верховного Суду.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником земельної ділянки розміром 8,47 га з кадастровим номером НОМЕР_1, яка розташована на території Ярмаківської сільської ради Миргородського району Полтавської області, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29 грудня 2013 року.

15 грудня 2012 року між ОСОБА_4 та ПП імені Зубковського укладений договір оренди землі № 78, відповідно до пунктів 2, 8 якого позивач передав в оренду відповідачу вказану земельну ділянку строком на 5 років, починаючи з дати реєстрації договору. Пунктом 43 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Договір оренди землі зареєстрований лише 26 грудня 2013 року реєстраційною службою Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 4135507.

Згідно з довідкою від 24 лютого 2017 року № 15 ПП імені Зубковського, ОСОБА_4 за договором оренди земельної ділянки виплачено орендну плату з урахуванням сплачених податків: 2013 рік - 9 072,21 грн, 2014 рік - 9 072,21 грн, 2015 рік - 11 331,75 грн, 2016 рік - 14 101,87 грн.

06 березня 2017 року ОСОБА_4 направляв ПП імені Зубковського лист про розірвання договору оренди землі від 15 грудня 2012 року № 78 на умовах пункту 39 договору.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогуоднієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов'язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Статтею 5 ЗК України визначені основні принципи земельного законодавства, зокрема й принцип раціонального використання та охорони земель.

Раціональним вважається таке використання земель, у ході якого забезпечується одержання сталих високих урожаїв сільськогосподарських культур, запобігання необґрунтованому вилученню земель зі сфери сільськогосподарського виробництва для потреб інших галузей народного господарства, збереження та підвищення родючості ґрунтів, охорона навколишнього середовища.

За змістом частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, адже відповідач виплатив орендну плату. При цьому відтермінування реєстрації договору оренди на один рік, не є підставою для розірвання договору, оскільки у розумінні статті 651 ЦК України це не є таким порушенням ПП імені Зубковського договору, за яким позивач втратив те, на що він розраховував при укладенні договору, з огляду також і на те, що ним були отримані кошти за оренду землі у розмірі 9 072,21 грн за період, коли договір не був зареєстрований.

З огляду на встановлені фактичні обставини та з урахуванням положень законодавства стосовно врегулювання відносин, пов'язаних із орендою землі, зокрема, положень ЦК України, суди у справі, яка переглядається, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом д частини першої статті 141 ЗК України, не встановивши систематичної несплати відповідачем орендної плати та істотності порушення ПП імені Зубковського договору, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову на підставі зазначеної норми ЗК України.

У справі, яка переглядається, умовами укладеного договору оренди землі, сторони обумовили, що розмір орендної плати за землю обчислюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати без внесення відповідних змін до договору у письмовій формі (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі № 3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі № 3-21гс13).

Орендар зобов'язаний самостійно за наявності відомостей про нормативну грошову оцінку землі перераховувати розмір орендної плати.

Згідно з частинами першою та другою статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

При наявності умов договору, які сторони добровільно погодили, про визначення остаточного розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції, такий розмір має визначатись із застосуванням визначеного індексу інфляції.

Таким чином, безпідставними є твердження заявника про те, що відповідач сплачував орендну плату з порушенням пункту 10 договору, тобто без урахування індексу інфляції, оскільки орендна плата становить 7 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до пункту 5 договору становить 120 602,91 грн, тобто відповідач повинен сплачувати 8 442,20 грн. У зв'язку із щорічним збільшенням розміру нормативної грошової оцінки землі, відповідно змінюється і розмір орендної плати. Так, згідно із довідкою від 24 лютого 2017 року № 15, ПП імені Зубковського виплатило ОСОБА_4 орендну плату з урахуванням сплачених податків: 2013 рік - 9 072,21 грн, 2014 рік -9 072,21 грн, 2015 рік - 11 331,75 грн, 2016 рік - 14 101,87 грн, тобто відповідачем збільшувався щороку орендний платіж, який прив'язується до нормативної грошової оцінки землі, яка в свою чергу розраховується на індексі споживчих цін. Таким чином, розмір орендної платинарахований позивачу є змінною величиною у зв'язку з визначенням його у процентах від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з одночасною індексацією, що прямо передбачено Податковим кодексом України.

Твердження заявника про те, що відповідач, в порушення умов сівозміни, висіває на земельній ділянці кукурудзу чотири роки поспіль, чим погіршує стан землі, є безпідставними, такими, що не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами.

Оскільки інші доводи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, Верховний Суд доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Суди першої й апеляційної інстанцій забезпечили повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржувані рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4залишити без задоволення.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 16 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 03 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

С.О. Погрібний

Г. І. Усик