Постанова

від 26.02.2019 по справі 914/1547/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2019 р. Справа № 914/1547/18

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача - Гелемей Ю.М.

від відповідача (скаржника) - Поліщак І.Р.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Алов", вих.№1 від 03 січня 2019 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 06 грудня 2018 року (підписане 17.12.2018 року), суддя Пазичев В.М.

у справі № 914/1547/18

за позовом Фізичної особи-підприємця Макар Андрія Васильовича, м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Алов", с. Розвадів Львівської області

про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних втрат

в с т а н о в и в :

16 серпня 2018 року Фізична особа-підприємець Макар Андрій Васильович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Алов" про стягнення заборгованості в сумі 746 626, 17 грн, з яких: 593 040, 38 грн боргу, 82 928, 27 грн пені, 17 157, 55 грн 3% річних та 53 499, 97 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору підряду № 1 від 24.04.2017, зокрема в частині своєчасної оплати за виконану роботу, в результаті чого утворилася заборгованість, на яку позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано інфляційні втрати та 3% річних, а також пеню. В судовому засіданні 06.12.2018 позивач уточнив позовні вимоги, вказавши, що не наполягає на стягненні пені. Відтак, просив стягнути з відповідача на його користь 593 040, 38 грн боргу, 17 157, 55 грн 3% річних та 53 499, 97 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 06 грудня 2018 року у справі №914/1547/18 (з урахуванням ухвали суду першої інстанції від 02.01.2019 про виправлення описки) уточнені позовні вимоги задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Алов" на користь Фізичної особи-підприємця Макар Андрія Васильовича 593 040, 38 грн боргу, 17 157, 55 грн 3% річних, 53 499, 97 грн інфляційних втрат та 9 955, 47 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Суд у рішенні дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором підряду № 1 від 24.04.2017 в розмірі 593 040, 38 грн та нараховані на неї 3% річних та інфляційні втрати є підставними та обґрунтованими, оскільки позивачем повністю виконано роботи за договором на загальну суму 1 581 345, 38 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами надання послуг, в той час, як відповідачем оплачено лише 988 305 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Алов" звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06 грудня 2018 року у справі №914/1547/18 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Зокрема, вказує про завищення обсягів виконаних позивачем робіт, мотивуючи тим, що позивач фактично не міг виконати роботи з розвантаження вагонів в обсягах, які значно перевищують фактичну кількість вантажу, яка прибула за цей період на станцію Миколаїв-Дністровський для одержувача ТОВ "Торговий Дім "Алов". Стверджує, що судом першої інстанції не надано оцінку залізничним накладним, які містяться в матеріалах справи. Вказує, що позивач крім актів наданих послуг, жодним іншим чином не підтверджує обсяги виконаних робіт, зокрема, не подає докази залучення до виконання робіт робітників та техніки, оплати їх праці чи послуг, сплати податків. Крім того, відповідач не погоджується з відмовою суду першої інстанції в задоволенні клопотання про призначення судової експертизи. Вказує, що судом не обґрунтовано мотивів відхилення вказаного клопотання.

Представник відповідача (скаржника) в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просила задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 06 грудня 2018 року у справі №914/1547/18 та прийняти нове рішення про відмову в позові. Також представник скаржника, мотивуючи невідповідністю кількості вантажу, яка фактично прибула на станцію Миколаїв-Дністровський під час дії договору підряду відомостям про обсяги виконаних робіт, вказаним в актах наданих послуг, підтримала клопотання про призначення судової експертизи, на вирішення якої поставити наступні запитання:

- Чи підтверджуються документально i якщо так, то в якій кількості обсяги виконаних ФОП Макар А.В. для ТОВ "ТД "Алов" на виконання Договору підряду №1 від 24.04.2017 робіт з розвантаження залізничних вагонів на станції Миколаїв-Дністровський згідно актів надання послуг № 1 від 23.05.2017 на суму 510 000, 00 грн, № 2 від 02.06.2017 на суму 150 105, 87 грн, №3 від 31.08.2017 на суму 369 199,13 грн, № 4 від 31.08.2017 на суму 60 000, 00 грн, №5 від 31.08.2017 на суму 240 046, 72 грн, №6 від 31.08.2017 на суму 251 993, 66 грн.?

- Чи відповідає обсяг виконаних ФОП Макар А.В. робіт за Договором підряду №1 від 24.04.2017 згідно вищевказаних Актів надання послуг відомостям щодо загальної кількості вантажу, який прибув для ТОВ "ТД "Алов" на станцію Миколаїв-Дністровський відповідно до зазначених накладних за період з березня 2017 по серпень 2017 року?

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№01-04/703/19 від 31 січня 2019 року). По суті спору зазначав, що твердження про завищення обсягів виконаних робіт є надуманими, а твердження про підозру у змові позивача та колишнього директора відповідача, необґрунтованими, оскільки вироку, який набрав законної сили матеріали справи не містять, а інших доказів, які б підтверджували вину, відповідачем не подано. Також вважає безпідставним посилання відповідача на нереальність господарської операції, оскільки немає ні податкового повідомлення-рішення, ні рішення суду, яким було б встановлено, що ці операції не відбулись, є фіктивними. Звертав увагу, що відповідач не заперечував факт підписання актів керівником підприємства. Також позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача про призначення судової експертизи, оскільки питання, які ставляться на експертизу не потребують спеціальних знань.

Відповідно до ч.1 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що підстави для проведення експертизи в частині надання експертом відповіді на запитання чи підтверджуються документально i якщо так, то в якій кількості обсяги виконаних ФОП Макар А.В. для ТОВ "ТД "Алов" на виконання Договору підряду №1 від 24.04.2017 робіт з розвантаження залізничних вагонів на станції Миколаїв-Дністровський згідно актів надання послуг № 1-6 відсутні, оскільки для встановлення цих обставин не потрібні спеціальні знання. Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неможливості призначення судової експертизи в частині співставлення обсягів виконаних робіт, оскільки сторонами процесу не подано оригіналів доказів, зокрема, залізничних накладних, які мали б бути предметом дослідження під час проведення експертизи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та дослідивши наявні докази у справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.04.2017 Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Алов (в тексті договору - замовник) та Фізичною особою-підприємцем Макар Андрієм Васильовичем (в тексті договору - підрядник) укладено Договір підряду № 1 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботу із розвантаження залізничних вагонів за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Обсяги робіт, що мають бути виконані підрядником, визначаються замовником та є обов'язковими до виконання підрядником (п. 1.2. Договору).

Згідно з п. 2.1 договору вартість робіт, здійсненних підрядником на виконання умов даного договору, визначається за згодою сторін і може бути встановлена у акті виконаних робіт, що надається замовником.

Відповідно до п. 2.2. договору вартість робіт не включає додаткові витрати, необхідні в конкретних умовах для належного виконання підрядником взятих за договором зобов'язань.

Якщо виникне необхідність проведення додаткових, не передбачених договором робіт, підрядник зобов'язується виконати такі роботи за умови їх подальшої оплати замовником за ціною, визначеною за згодою сторін.

У пунктах 2.3 та 3.5 Договору сторони погодили, що оплата здійснюється в повному обсязі замовником після підписання акту виконаних робіт, а датою закінчення виконаних робіт вважається дата їх прийняття замовником за актом виконаних робіт.

На виконання умов договору позивачем здійснено роботи на загальну суму 1 581 345, 38 грн, що підтверджується актами наданих послуг № 1 від 23.05.2017 на суму 510 000, 00 грн (розвантаження вагонів з піском та щебенем), № 2 від 02.06.2017 на суму 150 105, 87 грн (розвантаження вагонів з піском та щебенем), № 3 від 31.08.2017 на суму 369 199,13 грн (розвантаження вагонів з піском та щебенем), № 4 від 31.08.2017 на суму 60 000, 00 грн (виконання робіт з транспортного оброблення вантажів), №5 від 31.08.2017 на суму 240 046, 72 грн (розвантаження вагонів з піском та щебенем), №6 від 31.08.2017 на суму 251 993, 66 грн (виконання робіт з транспортного оброблення вантажів).

З банківських виписок про рух коштів позивача вбачається, що відповідачем проведено оплату із зазначенням призначення платежу: Оплата за послуги зг. договору № 1 від 24.04.2017 без ПДВ за період з 27.04.2017 - 28.08.2017 на загальну суму 988 305 грн.

Також в матеріалах справи міститься відповідь на претензію ФОП Макар А.В. № 1 від 23.07.2018 щодо сплати заборгованості за надані послуги, в якій вказано, що за даними бухгалтерського обліку усі розрахунки проведені у повному обсязі, навіть здійснено переплату, оскільки підрядником завищено обсяг робіт із розвантаження залізничних вагонів, який не відповідає фактичним даним щодо кількості та маси вагонів, які містяться у відповідних залізничних накладних. Стверджує, що надання послуг за актами № 5 від 31.08.2017 на суму 240 046, 72 грн та № 6 від 31.08.2017на суму 521 993, 66 грн не відповідають дійсності, оскільки такі послуги не надавались, про такі акти товариству не відомо, вони не містяться в даних бухгалтерського обліку.

03.08.2018 ТОВ ТД АЛОВ направило в.о. начальника підрозділу Львівська дирекція залізничних перевезень запит № 12 щодо надання інформації про кількість вагонів, у відповідь на який отримало лист № 85 від 16.08.2018 про кількість вагонів, які прибували на адресу ТОВ ТД Алов за період з березня по серпень 2017 року на станції Миколаїв-Дністровський підрозділу Львівська дирекція залізничних перевезень, а саме: березень 2017 року - 25 вагонів; квітень 2017 року - 91 вагон; травень 2017 року -269 вагонів; червень 2017 року - 48 вагонів; липень 2017 року - 40 вагонів; серпень 2017 року - 52 вагони.

У зв'язку з втратою на підприємстві оригіналів залізничних накладних, 20.09.2018 ТОВ ТД АЛОВ звернулось до начальника ст. Миколаїв-Дністровський з листом № 21 про надання копій відповідних накладних на ТОВ ТД АЛОВ за спірний період, які надалі відповідачем було долучено до матеріалів справи.

Оскільки замовник не виконав вимог підрядника щодо оплати виконаних робіт, в серпні 2018 року ФОП Макар А.В. звернувся до суду з цим позовом та просив присудити до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АЛОВ" на його користь 593 040, 38 грн - боргу за договором підряду № 1 від 24.04.2017, інфляційні втрати в сумі 53 499, 97 грн та 17 157, 55 грн 3% річних.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч. 1 ст. 843 ЦК України).

Як зазначалось вище, у договорі сторони погодили, що обсяги робіт визначаються замовником, вартість робіт, здійсненних підрядником на виконання умов даного договору, визначається за згодою сторін і може бути встановлена у акті виконаних робіт, що надається замовником. Оплата здійснюється у повному розмірі замовником після підписання акту виконаних робіт.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що обома сторонами підписано акти надання послуг №1-6 на загальну суму 1 581 345, 38 грн, які згідно з умовами договору є підставою для проведення розрахунків, проведено оплату за договором підряду на загальну суму 988 305 грн. Відтак, неоплаченою залишилась заборгованість в сумі 593 040, 38 грн.

Відповідачем не заперечується факт підписання актів наданих послуг директором товариства, однак такий стверджує про підозру його у змові з ФОП Макар А.В.

Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що такі підозри є передчасними припущеннями та не можуть братись судом до уваги, оскільки приписами ГПК України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні, який набрав законної сили є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок лише у питанні, чи мале місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Однак відповідачем не подано суду вироку, який набув законної сили.

Також відхиляються як необґрунтовані сумніви відповідача щодо реальності господарської операції, оскільки немає ні податкового повідомлення-рішення, ні рішення суду, яким розглядалися питання реальності господарських операцій та встановлено, що ці операції не відбулися, а є фіктивними. Більше того, відповідачем оплачено частину актів наданих послуг.

Твердження відповідача щодо завищення обсягу виконаних робіт з посиланням на залізничні накладні колегія суддів вважає безпідставним.

Слід зазначити, що згідно з ч. 2 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Матеріали справи містить залізничні накладні, які були подані відповідачем та Виробничим структурним підрозділом Львівської дирекції залізничних перевезень регіональної філії Львівська залізниця ПАТ Українська залізниця на виконання вимог ухвали суду першої інстанції.

Згідно з п. 5.27 Національного стандарту України Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003 , затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 55 від 07.04.2003, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

Однак, подані суду як залізницею так і відповідачем залізничні накладні, в порушення вищевказаних норм не містять жодних відміток про їх засвідчення.

Суд також бере до уваги те, що тягар доказування покладено на сторону, яка посилається на певну обставину. Позивачем на підтвердження факту виконання робіт, його обсягу та вартості подано суду підписані обома сторонами акти надання послуг, в той час, як відповідачем, який заперечує об'єми наданих послуг, а відповідно і їх вартість, не надано суду належних та допустимих доказів які ж фактично об'єми робіт прийняті ним були за договором підряду.

Слід зазначити, що у відповіді на претензію відповідач також вказував про завищення обсягу виконаних робіт та стверджував про наявність переплати по актах надання послуг № 1-4. Суд критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки ним оплачено 988 305 грн по вказаних актах та не надано суду жодних доказів звернення до позивача з заявами (позовами, претензіями) щодо повернення безпідставно набутих коштів.

Крім того, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, якою врегульовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, заявлено до стягнення з відповідача на його користь 17 157, 55 грн 3% річних та 53 499, 97 грн інфляційних втрат.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з правомірністю їх задоволення судом першої інстанції.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи підписані обома сторонами акти надання послуг, відсутність інших належних та допустимих доказів, які б спростували об'єми виконаних робіт, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 593 040, 38 грн - заборгованості за договором підряду, 17 157, 55 грн 3% річних та 53 499, 97 грн інфляційних втрат.

Відтак, беручи до уваги все наведене вище, доводи апеляційної скарги є безпідставними та такі не спростовують висновків місцевого господарського суду про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Львівської області від 06 грудня 2018 року у справі №914/1547/18 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Алов" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Матеріали справи №914/1547/18 повернути до Господарського суду Львівської області .

Повну постанову складено 07 березня 2019 року

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.