Постанова

від 05.03.2019 по справі 922/2140/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2019 р. Справа № 922/2140/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представників сторін:

позивача (ТОВ "БМВ Лізинг") - Шевцова Ю.В. (посвідчення №2061 від 21.12.2016, ордер №000037 від 07.05.2018); Подольська Т.В. (свідоцтво ЛГ №000216 від 01.03.2019,довіреність №05/03 від 05.03.2019);

першої третьої особи (ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води") - не з'явився;

другої третьої особи (ОСОБА_3) - не з'явився;

відповідача (ПАТ "Укрексімбанк") - Августова М.В. (свідоцтво ПТ №2029 від 27.03.2018, довіреність №010-00/7833 від 29.12.2018);

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" у м.Харкові (вх.№199Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2018 (суддя Н.М. Кухар, повне рішення складено 26.12.2018) у справі 922/2140/18,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг", м.Харків;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача :

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води", с.Березівське Дергачівського району Харківської області,

2. ОСОБА_3, м.Харків

до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" у м.Харкові, м.Харків;

про визнання зобов'язань припиненими, -

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" у м.Харкові, м.Харків

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг", м.Харків

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води", с.Березівське Дергачівського району Харківської області

про стягнення 9800,00 дол. США та 153599,18 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг", м.Харків, 01.08.2018 звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" у м.Харкові, м.Харків, (з урахуванням уточнень від 09.11.2018), в якій просить визнати зобов'язання за Кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями) припиненими 29.12.2017; визнати зобов'язання за Іпотечним договором № 68608Z13 від 03.09.2008, посвідченим 03.09.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3737 (зі змінами та доповненнями); за Іпотечним договором № 68613Z9 від 07.05.2013, посвідченим 07.05.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1985 (зі змінами та доповненнями); за Договором поруки № 68608Р6 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями); за Договором поруки № 68611Р17 від 30.09.2011 (зі змінами та доповненнями) припиненими 29.12.2017; зобов'язати AT "Укрексимбанк" повернути документи на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 68608Z13 від 03.09.2008, посвідченим 03.09.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3737; Іпотечним договором № 68613Z9 від 07.05.2013, посвідченим 07.05.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1985".

17.08.2018 відповідачем, Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" у м.Харкові, було подано до суду зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води" про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за Кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008 за штрафними санкціями у розмірі 9800,00 доларів США та 153599,18 грн. Зустрічні позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" було порушено умови п. 9.2.35. спірного Кредитного договору щодо надання в термін до 29.06.2017 документів, які підтверджують право на користування земельною ділянкою, на якій розташовані предмети іпотеки за іпотечними договорами від 03.09.2008 № 6808Z13 та від 07.05.2013 № 68613Z9, а також порушено умови п. 7.5. Кредитного договору, згідно якого майно, надане в заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, повинно бути застраховане на користь Банку як вигодонабувача на весь строк дії цього договору на умовах, погоджених Банком. Позичальник повинен забезпечити надання до Банку документів, що підтверджують набуття чинності такими договорами страхування.

Зустрічні позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ТОВ "БМВ Лізинг" було порушено умови п. 9.2.35. спірного Кредитного договору щодо надання в термін до 29.06.2017 документів, які підтверджують право на користування земельною ділянкою, на якій розташовані предмети іпотеки за іпотечними договорами, а також порушено умови п. 7.5. Кредитного договору, згідно якого майно, надане в заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, повинно бути застраховане на користь Банку як вигодонабувача на весь строк дії цього договору на умовах, погоджених Банком.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.12.2018 у справі №922/2140/18 (суддя Н.М. Кухар) первісні позовні вимоги про визнання зобов'язань припиненими задоволено.

Визнано зобов'язання за Кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями) припиненими 29.12.2017.

Визнано зобов'язання за Іпотечним договором № 68608Z13 від 03.09.2008, посвідченим 03.09.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3737 (зі змінами та доповненнями); за Іпотечним договором № 68613Z9 від 07.05.2013, посвідченим 07.05.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1985 (зі змінами та доповненнями); за Договором поруки № 68608Р6 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями); за Договором поруки № 68611Р17 від 30.09.2011 (зі змінами та доповненнями) припиненими 29.12.2017.

Зобов'язано Акціонерне товариство "Укрексимбанк" (код ЄДРПОУ: 0032112) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" (код ЄДРПОУ: 31643019) документи на предмет іпотеки за Іпотечним договором № 68608Z13 від 03.09.2008, посвідченим 03.09.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3737; Іпотечним договором № 68613Z9 від 07.05.2013, посвідченим 07.05.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1985.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" в м.Харкові на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" витрати зі сплати судового збору в розмірі 1762,00 грн.

У задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг та Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води" про стягнення 9800,00 дол. США та 153599,18 грн. відмовлено.

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" у м.Харкові з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2018 у справі №922/2140/18 повністю та прийняти нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов. Судові витрати просить покласти на відповідачів за зустрічним позовом.

В обґрунтування апеляційної скарги Банк зазначає, що спірний кредитний договір є чинним, а позивачем (позивальником) не виконано своїх зобов'язань за договором в частині сплати пені та штрафних санкцій. Відтак, апелянт вважає, що наявність заборгованості за пенею та штрафними санкціями не дає підстав вважати спірні зобов'язання припиненими. Також посилається на наявність ухвали про припинення провадження у справі №922/121/15, якою припинено провадження у справі за позовом ТОВ "БМВ Лізинг" до АТ "Укрексімбанк" про визнання припиненими зобов'язань за кредитним договором. Зазначає, що позовні вимоги у даній справі є повторним зверненням до суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав, що в силу приписів ГПК України не допускається.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2018 у справі №922/2140/18. Встановлено строк позивачу за первісним позовом та третім особам для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Призначено до розгляду на 12.02.2019.

12.02.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1496), в якому він просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Ухвалою суду від 12.02.2019 задоволено клопотання відповідача та відкладено розгляд справи на 05.03.2019.

ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" подало відзив на апеляційну скаргу в якому вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін. (вх.№1675 від 15.02.2019).

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" подало відповідь на відзив ТОВ "БМВ Лізинг", в якому вважає доводи позивача необґрунтованими та не підтвердженими жодними доказами. (вх.№2259 від 28.02.2019).

В судове засідання 05.03.2019 з'явились представники позивача, які заперечують проти задоволення апеляційної скарги та просять залишити рішення суду першої інстанції без змін. Представник відповідача підтримує свою апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Треті особи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, однак, наданим їм процесуальними правом не скористались та в судове засідання не з'явились, своїх повноважних представників не направили, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю останніх.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб за наявними у ній матеріалами.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників позивача та відповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" (позичальник) та Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії АТ "Укрексімбанк" у м. Харкові (банк, кредитор) було укладено Кредитний договір № 68608К20, за умовами якого між позивачем та відповідачем за первісним позовом було погоджено, що банк надає позичальникові кредит у розмірі 2000000 доларів США на цілі придбання нежитлової будівлі літ. "А-4", загальною площею 4827,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, просп. Косіора, 99, а позичальник зобов'язується сплатити банку наданий кредит відповідно до умов Кредитного договору.

У подальшому до Кредитного договору неодноразово вносилися зміни шляхом укладання між позичальником та банком наступних додаткових угод: Договір № 68608К20-1 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008, укладений 27.11.2009; Договір № 68608К20-3 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008, укладений 27.07.2010; Договір № 68608К20-4 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008, укладений 07.04.2011; Договір № 68608К20-5 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008, укладений 30.09.2011; Договір № 68608К20-6 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008, укладений 23.08.2012; Договір №68608К20-7 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008, укладений 07.05.2013; Договір № 68608К20-8 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008, укладений 22.09.2014; Договір № 68608К20-9 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008, укладений 25.02.2015; Договір № 68608К20-10 про внесення змін та доповнень до Кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008, укладений 25.12.2015; Додаткова угода № 68608К20-11 до Кредитного договору від 03.09.2008 № 68608К20, укладена 27.10.2016; Додаткова угода № 68608К20-12 до Кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008, укладена 21.12.2016; Додаткова угода № 68608К20-13 до Кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008, укладена 29.05.2017.

Відповідно до Додаткової угоди № 68608К20-12 до Кредитного договору №68608К20 від 03.09.2008, укладеної 21.12.2016, кінцевим терміном погашення кредиту є 29.12.2017.

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором між позичальником та банком були укладені: Іпотечний договір №68608Z13 від 03.09.2008, посвідчений 03.09.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрований в реєстрі за № 3737, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку належну йому на праві власності нежитлову будівлю літ. "А-4", загальною площею 4827,9 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, просп. Косіора, 99, та Іпотечний договір № 68613Z9 від 07.05.2013, посвідчений 07.05.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1985, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку належну йому на праві власності нежитлову будівлю літ. "Ж-3", загальною площею 213,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Харків, просп. Косіора, 99.

У подальшому до іпотечних договорів були внесені зміни шляхом укладання між сторонами додаткових угод.

До Іпотечного договору № 68608Z13 від 03.09.2008 були внесені зміни шляхом укладання між сторонами таких додаткових угод: Договір про внесення змін № 68608Z13-1 до Іпотечного договору № 68608Z13, Договір про внесення змін №68608Z13-2 до Іпотечного договору № 68608Z13; Договір про внесення змін №68608Z13-3 до Іпотечного договору № 68608Z13; Договір № 68608Z13-4 про внесення змін до Іпотечного договору № 68608Z13; Договір № 68608Z13-5 про внесення змін до Іпотечного договору № 68608Z13; Договір про внесення змін №68608Z13-6 до Іпотечного договору № 68608Z13; Договір про внесення змін №68608Z13-7 до Іпотечного договору № 68608Z13; Договір про внесення змін №68608Z13-8 до Іпотечного договору № 68608Z13; Договір про внесення змін №68608Z13-9 до Іпотечного договору № 68608Z13.

До Іпотечного договору № 68613Z9 від 07.05.2013 були внесені зміни шляхом укладання між сторонами наступних додаткових угод: Договір № 68613Z9-1 про внесення змін до Іпотечного договору № 68613Z9; Договір про внесення змін №68613Z9-2 до Іпотечного договору № 68613Z9; Договір про внесення змін №68613Z9-3 до Іпотечного договору № 68613Z9; Договір про внесення змін №68613Z9-4 до Іпотечного договору № 68613Z9; Договір про внесення змін №68613Z9-5 до Іпотечного договору № 68613Z9.

Також між позичальником, банком та ВАТ "Завод "Березівські мінеральні води" (правонаступник - ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води") було укладено Договір поруки від 03.09.2008 № 68608Р6, відповідно до умов якого ВАТ "Завод "Березівські мінеральні води" (правонаступником - ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води") бере на себе обов'язок відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання за Кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008.

У подальшому до Договору поруки від 03.09.2008 № 68608Р6 були внесені зміни шляхом укладання між сторонами додаткових угод: Договір № 68608Р6-1 про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 68608Р6 від 03.09.2008, укладений 23.08.2012; Договір № 68608Р6-2 про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 68608Р6 від 03.09.2008, укладений 07.05.2013; Договір №68608Р6-3 про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 68608Р6 від 03.09.2008, укладений 22.09.2014; Договір № 68608Р6-4 про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 68608Р6 від 03.09.2008, укладений 25.02.2015; Договір № 68608Р6-5 про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 68608Р6 від 03.09.2008, укладений 25.12.2015; Договір № 68608Р6-6 про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 68608Р6 від 03.09.2008, укладений 27.10.2016.

Також між позичальником, банком та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки від 30.09.2011 № 68611Р17, відповідно до якого ОСОБА_3 взяла на себе обов'язок відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов'язання за Кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008.

У подальшому до Договору поруки від 30.09.2011 № 68611Р17 були внесені зміни шляхом укладання між сторонами наступних додаткових угод: Договір №68611Р17-1 про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 68611Р17 від 30.09.2011, укладений 07.05.2013; Договір № 68611Р17-2 про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 68611Р17 від 30.09.2011, укладений від 22.09.2014; Договір № 68611Р17-3 про внесення змін та доповнень до Договору поруки №68611Р17 від 30.09.2011, укладений 25.02.2015; Договір № 68611Р17-4 про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 68611Р17 від 30.09.2011, укладений від 25.12.2015; Договір № 68611Р17-5 про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 68611Р17 від 30.09.2011, укладений 27.10.2016; Договір №68611Р17-6 про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 68611Р17 від 30.09.2011, укладений 21.12.2016; Договір № 68611Р17-7 про внесення змін та доповнень до Договору поруки № 68611Р17 від 30.09.2011, укладений 29.05.2017; Додаткова угода № 68611Р17-8 до Договору поруки № 68611Р17 від 30.09.2011, укладена 24.11.2017.

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що забезпечені іпотекою зобов'язання за Кредитним договором позичальником виконано у повному обсязі, тож зобов'язання за Іпотечними договорами, які є похідними від кредитного договору, а також зобов'язання за договорами поруки, припиняються.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Як вірно встановлено місцевим судом, на погашення кредиту, сплату відсотків позивачем за первісним позовом було перераховано кошти з власного поточного рахунку загальною сумою 2578536,99 доларів США, що складає 26259995,75 грн.; за управління кредитом - 643941,27 грн.; на сплату пені та штрафів - 384041,40 грн.

Також на погашення кредиту, сплату відсотків поручителем за Договором поруки від 30.09.2011 № 68611Р17 було перераховано грошові кошти на загальну суму 414500,00 доларів США, що складає 12242241,37 грн.

Загальна сума коштів, що були перераховані з метою погашення зобов'язань за Кредитним договором зі змінами та доповненнями, складає 39530219,79 грн., що не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Крім того, судом першої інстанції також вірно встановлено, що позивачем за первісним позовом у повному обсязі сплачено суму кредиту та відсотків, плату за управління кредитом, а також суму штрафів за Кредитним договором зі змінами та доповненнями до нього.

Також судом встановлено, що позичальник сплатив пеню за графіком, що встановлений п. 1.5 Додаткової угоди № 68608К20-12 від 21.12.2016, згідно якого загальна сума нарахованої за період з 01.02.2014 по 22.09.2014 та за період з 01.01.2015 по 24.02.2015 становить 5000,00 грн. щомісячно, що не заперечується відповідачем за первісним позовом. Іншого розміру пені умовами Кредитного договору (зі змінами та доповненнями до нього) передбачено не було.

Посилання апелянта, відповідача за первісним позовом, на наявність з боку позичальника заборгованості за пенею у розмірі 669627,32 грн. не підтверджується належними та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76, 79 ГПК України, оскільки умова п. 1.5 Додаткової угоди № 68608К20-12 до Кредитного договору №68608К20 від 03.09.2008, укладеної 21.12.2016, щодо сплати у грудні 2017 року залишку заборгованості по пені не є доказом наявності з боку позичальника заборгованості по пені у розмірі 669627,32 грн.

Абзацем першим п. 1.1. глави 1 розділу IV Інструкції про ведення операцій банками в Україні, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 за № 790/19528 (у редакції, що була чинна станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено касові документи, які оформляються згідно з касовими операціями, до яких належать: заява на переказ готівки, прибутково-видатковий касовий ордер, заява на видачу готівки, прибутковий касовий ордер, видатковий касовий ордер, грошовий чек, квитанція про прийняття на інкасо банкнот іноземних держав, квитанція про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті, рахунки на сплату платежів, а також сліп, квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями, та документи для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі, установлені відповідною платіжною системою.

Підпунктом 11.2.13 Кредитного договору (зі змінами та доповненнями у редакції від 25.02.2015) встановлено, що укладенням кредитного договору позичальник погоджується, що банк бере на себе облік усіх сум грошових коштів, які підлягають сплаті банку за кредитним договором та у будь-якому судовому провадженні, що може виникнути у зв'язку з цим договором, банківські документи щодо такого обліку (виписки з рахунків, розрахункові документи тощо) є доказом існування зобов'язань позичальника щодо сплати банку відповідних сум грошових коштів.

Судом першої інстанції вказано, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, які б могли свідчити про наявність з боку позичальника заборгованості по пені у розмірі 669627,32 грн., а листи позичальника не містять положень щодо визнання ним заборгованості по пені у такому розмірі , що також підтверджується наявністю судового спору про існування вказаної заборгованості.

Зважаючи на наведене, позбавлений можливості самостійно провести розрахунки за Кредитним договором (зі змінами та доповненнями до нього) у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи первинних документів, що передбачені абзацем першим п. 1.1 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення операцій банками в Україні, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 за №790/19528 (у редакції, що була чинна станом на момент виникнення спірних правовідносин) та підпунктом 11.2.13 Кредитного договору (зі змінами та доповненнями у редакції від 25.02.2015).

Також, колегія суддів приймає до уваги доводи позивача, що 7.2 Кредитного договору (у редакції від 03.09.2008, що діяла на момент проведення розрахунку по пені), де зазначено, що Позичальник сплачує Банкові пеню у гривнях, яка нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 Кредитного договору.

На підтвердження наявної заборгованості Позичальника по пені у сумі 669627,32 грн. Банк надав до суду виписки по рахунках Позичальника (сплата штрафів та пені) у період з 20.09.2014 по 25.05.2017 та з 25.05.2017 по 04.01.2018 року, а також розрахунок заборгованості, проведений у період з 01.02.2014 по 22.09.2014 та 01.01.2015 року по 24.02.2015.

Разом з тим, факт проведення зазначених платежів згідно виписок Позичальником не оспорюється, а навпаки, підтверджується, оскільки Позичальник сплатив пеню за графіком, що встановлений п. 1.5 Додаткової угоди № 68608К20-12 від 21.12.2016, згідно якого загальна сума нарахованої за період з 01.02.2014 по 22.09.2014 та за період з 01.01.2015 по 24.02.2015 становить 5000,00 грн. щомісячно. Іншого розміру пені умовами Кредитного договору (зі змінами та доповненнями до нього) передбачено не було.

Крім того, період нарахування Банком заборгованості починається з 01.02.2014 та з 01.01.2015, однак, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про наявність боргу Позичальника перед Банком у розмірі 30 тис. доларів США (станом на 01.02.2014) та у розмірі 591000, тис дол. США (станом на 01.01.2015). Виписки по рахунках Позичальника (сплата штрафів та пені) у період з 20.09.2014 по 25.05.2017 та з 25.05.2017 по 04.01.2018 також не свідчать про наявність заборгованості за Кредитним договором у заявленому Банком розмірі.

Підпунктом 11.2.13 Кредитного договору (зі змінами та доповненнями у редакції від 25.02.2015) встановлено, що укладенням Кредитного договору Позичальник погоджується, що Банк бере на себе облік усіх сум грошових коштів, які підлягають сплаті Банку за Кредитним договором та у будь-якому судовому провадженні, що може виникнути у зв'язку з цим договором, банківські документи щодо такого обліку (виписки з рахунків, розрахункові документи тощо) є доказом існування зобов'язань Позичальника щодо сплати Банку відповідних сум грошових коштів.

Таким чином, існування будь-якої заборгованості Позичальника за Кредитним договором повинно бути підтверджено банківськими документами, передбаченими як умовами Кредитного договору, так і нормативно-правовими актами України.

Такими нормативно-правовими актами України є, зокрема:

1) Закон України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні від 05.04.2001 року № 2346-ПІ;

2) Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за № 377/8976 (надалі - Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті);

3) Інструкція про ведення операцій банками в Україні, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 № 174, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 за № 790/19528 (Інструкція про ведення операцій банками в Україні);

4) Постанова Правління Національного Банка України Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України від 18.06.2003 року № 254, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 08.07.2003 року за № 559/7880, що була чинна станом на день виникнення спірних правовідносин (надалі - Положення про організацію операційної діяльності в банках України).

Відповідно до ч. 4.1 ст. 4 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі.

Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

У п. 1.4. Глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) зазначені терміни, що вживаються в такому значенні:

- безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді;

- розрахунковий документ - документ на паперовому носії, що містить доручення І та/або вимогу про перерахування коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

- електронний розрахунковий документ - документ, інформація в якому представлена у формі електронних даних, уключаючи відповідні реквізити розрахункового документа, який може бути сформований, переданий, збережений і перетворений у візуальну форму представлення електронними засобами.

Відповідно до п. 1.13 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній І валюті (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді.

Згідно з п. 1.8 Постанови Правління Національного Банка України Про затвердження

Положення про організацію операційної діяльності в банках України (у редакції, що діяла на і момент виникнення спірних правовідносин) у разі відкриття відділень банки (філії) зобов'язані забезпечити: документування всіх операцій (складання первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку); своєчасне, повне та достовірне відображення в регістрах і бухгалтерського обліку банку (філії) усіх операцій, які проводить його відділення; і формування та зберігання первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, звітів відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з п. 1.10 Постанови Правління Національного Банка України Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) зазначені терміни, що вживаються в такому значенні:

первинний документ - документ, який містить відомості про операцію та підтверджує і її здійснення;

Згідно з п. 4.1, 4.2 Постанови Правління Національного Банка України Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) операції, які здійснюють А банки, мають бути належним чином задокументовані. Підставою для відображення 1 операцій за балансовими та/або позабалансовими рахунками бухгалтерського обліку є первинні документи. Первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Згідно з п. 4.5, 4.6, 4.10 Постанови Правління Національного Банка України Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) касовими документами оформляються операції з готівкою. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Касові документи оформляються відповідно до вимог, визначених нормативно-правовими актами Національного банку з організації касової роботи в банках України. Меморіальні документи І застосовуються банками для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його ; клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать такі розрахункові документи: меморіальні ордери; платіжні доручення; платіжні вимоги-доручення; платіжні вимоги; розрахункові чеки; інші документи (інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку). Первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування і операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банками самостійно, І які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до І законодавства України.

Відповідно до п. 5.1, 5.2, 5.3, 5.6 Постанови Правління Національного Банка України Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) інформація, що міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Регістри бухгалтерського обліку повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Банки обов'язково мають складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс; інші регістри відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку. У разі складання регістрів бухгалтерського обліку на електронних носіях інформації банки зобов'язані зробити їх копії на паперових носіях на вимогу учасників операції, а також органів контролю та правоохоронних органів відповідно до вимог законодавства України. Виписки з | особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Відповідно до п. 7.1 Постанови Правління Національного Банка України Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України" (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) банки мають забезпечити формування первинних документів (паперових і електронних), що були підставою для відображення операцій в обліку та звітності. Отже, усі розрахунки між Позичальником та Банком проводяться на підставі розрахункових документів, які відповідно до підпункту 11.2.13 Кредитного договору (зі змінами та доповненнями у редакції від 25.02.2015) є доказом існування зобов'язань Позичальника щодо сплати Банку відповідних сум грошових коштів.

Однак матеріали справи не містять доказів (розрахункових документів), що могли б свідчити про наявність заборгованості Позичальника перед Банком за Кредитним договором у відповідному розмірі, тому судом першої інстанції правомірно було зазначено, що Банк не підтвердив наявність заборгованості належними та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76, 79 ГПК України.

Щодо посилання Банка на нібито неправомірність застосування судом першої інстанції п. 1.1 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення операцій банками в Україні.

Відповідно до п. 5.4.1. Кредитного договору (у редакції від 03.09.2008 року) Позичальник зобов'язаний здійснювати через рахунки, відкриті у Банку, переказні та касові операції в національній та іноземній валюті.

Відповідно до п. 9.2.3 Кредитного договору (у редакції від 25.02.2015 року) Позичальник зобов'язаний здійснювати через рахунки, відкриті у Банку, переказні та касові операції в національній та іноземній валюті.

Отже, умовами Кредитного договору (зі змінами та доповненнями) передбачено здійснення як переказних так і касових операцій.

Крім того, відповідно до п. 2.2 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення операцій банками в Україні банк (філія, відділення) здійснює приймання від клієнта готівки національної валюти через операційну касу за такими прибутковими касовими документами, зокрема, фізичних осіб - на рахунки банку (філії, відділення), у тому числі на погашення кредиту, інших юридичних або фізичних осіб, які відкриті в цьому самому банку або в іншому банку, та переказ без відкриття рахунку.

Згідно з п. 3.2 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення операцій банками в Україні банк (філія, відділення) видає з операційної каси готівку національної валюти за такими видатковими касовими документами, зокрема, за заявою на видачу готівки - фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків та фізичним і юридичним особам переказ без відкриття рахунку (з представленням юридичною особою довіреності на уповноважену особу), за операціями з клієнтами (видача кредиту, відшкодування сумнівних банкнот, які за результатами дослідження визнані справжніми, інше);

Таким чином, враховуючи умови Кредитного договору (зі змінами та доповненнями), а також беручи до уваги наявність фізичної особи як поручителя за цим договором, яка сплатила частину кредиту за Позичальника, на спірні правовідносини розповсюджуються не тільки положення Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, а також положення Інструкції про ведення операцій банками в Україні. Тому посилання Апелянта на неправомірність застосування судом першої інстанції приписів п.1.1 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення операцій банками в Україні є помилковим.

В апеляційній скарзі Банк зазначає, що скасування Верховним Судом судових рішень у справі № 922/4404/17 встановлює факт їх незаконності, а тому доводи Позичальника, які покладені в основу позовних вимог у справі № 922/2140/18, про відсутність заборгованості Позичальника за пенею є необґрунтованими.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що висновки судів першої та апеляційної інстанції у справі №922/4404/17, не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Крім того, Верховний Суд у справі №922/4404/17 не вказував на наявність заборгованості за пенею за Кредитним договором зі сторони Позичальника.

Щодо відмови позивача за первісним позовом від позову у справі №922/121/15 місцевим судом правомірно встановлено, що предмет та підстави позовних вимог у справі №922/121/15 не є тотожними предмету та підставам позовних вимог у цій справі.

Зокрема, у справі №922/121/15 позивач як на підставу позовних вимог про визнання припиненими грошових зобов'язань за Кредитним договором №68608К20 від 03.09.2008, виражених у доларах США, та зобов'язання відповідача не нараховувати штрафні санкції за невиконання такого грошового зобов'язання посилався на удаваність правочину - Кредитного договору №68608К20 від 03.09.2008, оскільки вважав, що визначення валюти кредитування як долару США було вчинено для приховування укладення між сторонами Кредитного договору з надання позивачеві кредиту саме в національній валюті України - гривні. Проте, підставою позовних вимог у справі №922/2140/18 є повне виконання зобов'язань за Кредитним договором №68608К20 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України передбачено, зокрема, що господарське зобов'язання припиняється належно проведеним виконанням.

Відповідно до п. 1 ст. 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі припинення зобов'язання, забезпеченого заставою.

Згідно ч. 5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку", іпотека має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії основного договору.

У статті 17 Закону України "Про іпотеку" зазначено, що однією з підстав припинення іпотеки є, зокрема, припинення основного зобов'язання.

З огляду на наведені приписи, іпотека як вид забезпечення виконання зобов'язання має похідний характер від основного (забезпечуваного) зобов'язання і є дійсною до моменту припинення основного зобов'язання, а відтак підставою для її припинення є припинення забезпечуваного нею зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється, зокрема, з припиненням забезпеченого нею зобов'язання.

Договір поруки має додатковий (акцесорний) до основного зобов'язання - кредитного договору - характер і укладається саме для забезпечення виконання останнього, а поручитель, згідно з частиною першою статті 554 ЦК України, відповідає перед кредитором.

З огляду на наведені приписи, оскільки забезпечені іпотекою зобов'язання за Кредитним договором (зі змінами та доповненнями до нього) позичальником виконано у повному обсязі, у той час як банком не спростовано тверджень позичальника щодо виконання кредитного договору та не підтверджено належними та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76, 79 ГПК України наявність заборгованості по пені у розмірі 669627,32 грн., зобов'язання за Іпотечними договорами (зі змінами та доповненнями), які є похідними від кредитного договору (зі змінами та доповненнями до нього), а також зобов'язання за договорами поруки (зі змінами та доповненнями), припиняються.

Зважаючи на вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БМВ Лізинг" та задоволення їх у повному обсязі.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність зустрічних позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 9.2.35 Кредитного договору (зі змінами та доповненнями до нього), внесеними згідно з Додатковою угодою №68608К20-12 від 21.12.2016, позичальник зобов'язується в термін до 29.06.2017 року надати документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки за Іпотечними договорами №68608Z13 від 03.09.2008 та №68613Z9 від 07.05.2013.

Відповідно до п. 10.7. Кредитного договору (зі змінами та доповненнями у редакції від 25.02.1015), за невиконання позичальником зобов'язань щодо надання до банку документів, що підтверджують право користування земельними ділянками в строки, визначені у підпункті 9.2.35., банк застосовує до позичальника штрафні санкції у розмірі 980 (дев'ятсот вісімдесят) доларів США 00 щомісячно, в строки та у порядку, визначені кредитним договором, за кожне окреме порушення.

Як свідчать матеріали справи, фактична відсутність документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки за Іпотечними договорами № 68608Z13 від 03.09.2008 та № 68613Z9 від 07.05.2013 після 29.06.2017 виникла не з вини позичальника, про що останній повідомляв банк письмово.

Судами встановлено, що позичальник письмово звернувся до банка щодо перенесення строків надання документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки за Іпотечними договорами № 68608Z13 від 03.09.2008 та №68613Z9 від 07.05.2013, а також щодо продовження строків для надання документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки за Іпотечними договорами №68608Z13 від 03.09.2008 та №68613Z9 від 07.05.2013.

У свою чергу, банком було прийнято позитивне рішення та письмово підтверджено листом від 31.08.2017 вих. №068-027/3003, що банк не буде використовувати своє право в частині звернення з вимогою до позичальника про погашення заборгованості за Кредитним договором зі змінами та доповненнями до нього щодо стягнення усієї суми штрафних санкцій за ненадання банку в строк до 30.06.2017 документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки за Іпотечними договорами №68608Z13 від 03.09.2008 та №68613Z9 від 07.05.2013 за умови сплати частини відповідних штрафних санкцій (у сумі, що становить еквівалент 1960,00 доларів США щомісячно рівними платежами протягом з вересня 2017 року по грудень 2017 року (не пізніше 20 (двадцятого) числа кожного місяця) та виконання зазначеного зобов'язання у строк до 23.12.2017.

Отже банк змінив умови виконання зобов'язання позичальника щодо надання документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки за Іпотечними договорами №68608Z13 від 03.09.2008 та № 68613Z9 від 07.05.2013.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник виконав у повному обсязі зазначені умови банку та сплатив останньому суму в розмірі 52379,28 грн. що становить еквівалент 1960,00 доларів США, що не заперечується відповідачем.

Відповідно до п. 7.5. Кредитного договору (зі змінами та доповненнями у редакції від 25.02.2015), майно, надане в заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором повинно бути застраховане на користь банку як вигодонабувача на весь строк дії цього договору на умовах, погоджених банком. Позичальник повинен забезпечити надання до банку документів, що підтверджують набуття чинності такими договорами страхування.

Відповідно до п. 10.5. Кредитного договору (зі змінами та доповненнями у редакції від 25.02.2015), за порушення/невиконання позичальником зобов'язань, взятих на себе згідно умов договору (зокрема: ненадання документів, передбачених умовами цього договору) і за невиконання яких не встановлено спеціальні штрафні санкції, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у розмірі еквівалента 980 (дев'ятсот вісімдесят) доларів США 00 щомісячно, в строки та у порядку, визначені кредитним договором, за кожне окреме порушення.

Судами встановлено, що термін дії Договору обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування №94-2107-17-00004 від 23.01.2017 сплинув 22.01.2018, а термін дії Договору обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування № 94-2107-17-00016 від 05.05.2017 сплинув 07.05.2018. Тобто дія зазначених договорів обов'язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування сплинула вже після 29.12.2017.

Враховуючи попередні висновки щодо виконання позичальником зобов'язання за спірним Кредитним договором (зі змінами та доповненнями до нього) до 29.12.2017, що є кінцевим терміном погашення кредиту, зобов'язання за Кредитним договором №68608К20 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями до нього) є виконаними та, відповідно, припиненими 29.12.2017.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" у м.Харкові залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.12.2018 по справі №922/2140/18 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11.03.2019.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян