Постанова

від 15.05.2019 по справі 922/2140/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 922/2140/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Мамалуй О.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - Шевцової Ю.В.,

відповідача - Августової М.В.,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог

на предмет спору, на стороні позивача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії акціонерного товариства Укрексімбанк у м. Харкові

на рішення Господарського суду Харківської області

(суддя - Кухар Н.М.)

від 13.12.2018

та постанову Східного апеляційного господарського суду

(головуючий - Тихий П.В., судді - Гетьман Р.А., Хачатрян В.С.)

від 05.03.2019,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю БМВ Лізинг ,

до публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії акціонерного товариства Укрексімбанк у м. Харкові

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю Завод Березівські мінеральні води , ОСОБА_1 ,

про визнання зобов`язань припиненими

та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії акціонерного товариства Укрексімбанк у м. Харкові

до товариства з обмеженою відповідальністю БМВ Лізинг , товариства з обмеженою відповідальністю Завод Березівські мінеральні води

про стягнення 9 800,00 дол. США та 153 599,18 грн

В С Т А Н О В И В:

у серпні 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю БМВ Лізинг звернулось до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с. 189-191, т. 3) про визнання зобов`язань за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями) припиненими 29.12.2017, визнання зобов`язання за іпотечним договором № 68608Z13 від 03.09.2008, посвідченим 03.09.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3737 (зі змінами та доповненнями); за іпотечним договором № 68613Z9 від 07.05.2013, посвідченим 07.05.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1985 (зі змінами та доповненнями); за договором поруки № 68608Р6 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями); за договором поруки № 68611Р17 від 30.09.2011 (зі змінами та доповненнями) припиненими 29.12.2017. Просило зобов`язати ПAT Укрексімбанк повернути документи на предмет іпотеки за іпотечним договором № 68608Z13 від 03.09.2008, посвідченим 03.09.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3737; іпотечним договором № 68613Z9 від 07.05.2013, посвідченим 07.05.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1985.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, оскільки позичальником і поручителем було сплачено основний борг за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями), відсотки, плату за управління кредитом та всі інші платежі відповідно до умов цього договору (зокрема, пеню, штраф) на загальну суму 39 530 219, 79 грн, то правовідносини між позивачем і відповідачем за кредитним договором є припиненими 29.12.2017 в силу ст. 599 ЦК України. Вказував і на те, що у зв`язку із виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008, зобов`язання за іпотечними договорами та договором поруки (зі змінами і доповненнями), якими забезпечувалось виконання позичальником основного зобов`язання є припиненими 29.12.2017. Також, посилався на рішення місцевого господарського суду і постанову суду апеляційної інстанції у справі № 922/4404/17.

17.08.2018 ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк у м. Харкові подав до суду зустрічну позовну заяву про солідарне стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю БМВ Лізинг , товариства з обмеженою відповідальністю Завод Березівські мінеральні води заборгованості за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008 за штрафними санкціями у сумі 9 800,00 доларів США та 153 599,18 грн.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ БМВ Лізинг було порушено умови п. 9.2.35 кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008 щодо надання в термін до 29.06.2017 документів, які підтверджують право на користування земельною ділянкою, на якій розташовані предмети іпотеки за іпотечними договорами № 6808Z13 від 03.09.2008, № 68613Z9 від 07.05.2013, а також п. 7.5 кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008, згідно з яким майно, надане в заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором, повинно бути застраховане на користь банку як вигодонабувача на весь строк дії цього договору на умовах, погоджених банком. Позичальник повинен забезпечити надання до банку документів, що підтверджують набуття чинності такими договорами страхування. Отже, внаслідок неналежного виконання кредитного договору, з ТОВ БМВ Лізинг , ТОВ Завод Березівські мінеральні води необхідно солідарно стягнути 9 800, 00 дол США (в силу п. 10.7 кредитного договору за неналежне невиконання п. 9.2.35) та 153 599,18 грн - за неналежне виконання п. 7.5 кредитного договору.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.12.2018, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2019, первісні позовні вимоги про визнання зобов`язань припиненими задоволено.

Визнано зобов`язання за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями) припиненими 29.12.2017.

Визнано зобов`язання за іпотечним договором № 68608Z13 від 03.09.2008, посвідченим 03.09.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3737 (зі змінами та доповненнями), за іпотечним договором № 68613Z9 від 07.05.2013, посвідченим 07.05.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1985 (зі змінами та доповненнями), за договором поруки № 68608Р6 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями), за договором поруки № 68611Р17 від 30.09.2011 (зі змінами та доповненнями) припиненими 29.12.2017.

Зобов`язано АТ Укрексімбанк повернути ТОВ БМВ Лізинг документи на предмет іпотеки за іпотечним договором № 68608Z13 від 03.09.2008, посвідченим 03.09.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3737; іпотечним договором № 68613Z9 від 07.05.2013, посвідченим 07.05.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1985.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

26.03.2019 ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк у м. Харкові подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Харківської області від 13.12.2018 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05.03.2019, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені первісного позову та задовольнити зустрічні позовні вимоги.

Підставами для скасування судових рішень зазначає те, що господарські суди належним чином не врахували, що відповідно до п. 2.1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісію та інші платежі за цим договором. Іншими платежами за порушення, що мали місце під час дії кредитного договору, є, зокрема сплата штрафів (п. 9.2.35 - щодо неподання документів, якими підтверджується право користування земельною ділянкою, на якій розташовані предмети іпотеки за іпотечними договорами, в термін до 29.06.2017 за 7 місяців 2017 року (червень-грудень 2017 року): 6 860 дол. США (нарахована сума штрафів за червень-грудень 2017 року) - 1 960 дол. США (фактично сплачена сума штрафів) = 4 900 дол. США (підтверджується, зокрема, розрахунком заборгованості за штрафами, доданим банком до зустрічного позову); 699 627,32 грн пені за періоди з 01.02.2014 до 22.09.2014 та за період з 01.01.2015 до 24.02.2015 (яка є предметом розгляду у справі № 922/4404/17). Несплата вказаних сум підтверджує неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором. Вважає, що розрахунок пені, який надавався банком до зустрічної позовної заяви, є належним та допустимим доказом існування заборгованості позичальника за пенею в розумінні ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 79 ГПК України. Крім того, судом апеляційної інстанції помилково зазначено про заявлений банком борг позичальника у розмірі 30 тис. дол. США, оскільки відповідно до розрахунку (надавався банком до зустрічної позовної заяви), заборгованість позичальника зі сплати пені складає 699 627,32 грн. Вважає, що кредитний договір залишається чинним до дати повного виконання позичальником зобов`язань за цим договором, проведеного належним чином, у зв`язку із чим зобов`язання за таким договором не можуть бути визнані припиненими в силу приписів ст. 599 ЦК України, ст. 202 ГК України. На думку скаржника, рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції постановлені всупереч ст. ст. 73, 79, 86, 236 ГПК України. Ці судові рішення не ґрунтуються на засадах верховенства права, є незаконними і необґрунтованими. При прийняті рішення судами неправильно розтлумачено ст. ст. 204, 598, 599 ЦК України, ст. ст. 202, 180, 181, 188 ГК України; застосовано п. 1.1 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 174 від 01.06.2011, який не підлягає застосуванню до цих правовідносин. Не надано правових обґрунтувань щодо односторонньої зміни умов кредитного договору.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ БМВ Лізинг зазначило про те, що на виконання умов кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями) ним було сплачено банку на тридцять мільйонів більше ніж сума кредиту за договором. Посилається на те, що припинення дії кредитного договору відбувається за умови виконання зобов`язання за цим кредитним договором, тобто за умов сплати кредиту та процентів за користування кредитом. Нарахування пені не є підставою для автоматичного продовження дії кредитного договору. Вказує на невиконання банком п. 6.2 кредитного договору (в редакції від 03.09.2008) і, що останнім не було доведено наявності у ТОВ БМВ Лізинг заборгованості з пені у сумі 669 627,32 грн. Дії банку свідчать про намагання останнього штучно створити умови, за яких кредитний договір (зі змінами і доповненнями) нібито залишається чинним. Зазначає про те, що банк змінив умови виконання зобов`язання позичальника щодо надання документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки за іпотечними договорами № 68608Z13 від 03.09.2008, № 68613Z9 від 07.05.2013 з дати до 29.06.2017 на дату до 23.12.2017 . Позичальником було виконано всі умови банку. Оскаржувані рішення є такими, що грунтуються на засадах верховенства права, є законними і обгрунтованими. Просить оскаржувані рішення залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк у м. Харкові без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судами, 03.09.2008 між ТОВ БМВ Лізинг (позичальник) і ВАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк у м. Харкові (наразі - ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії АТ Укрексімбанк у м. Харкові (банк) було укладено кредитний договір № 68608К20, за умовами якого банк надає позичальникові кредит у сумі 2 000 000 доларів США на придбання нежитлової будівлі літ. А-4 , загальною площею 4 827,9 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Косіора, буд. 99, а позичальник зобов`язується сплатити банку наданий кредит відповідно до умов кредитного договору.

До кредитного договору неодноразово вносилися зміни - договорами № 68608К20-1 від 27.11.2009, № 68608К20-3 від 27.07.2010, № 68608К20-4 від 07.04.2011, № 68608К20-5 від 30.09.2011, № 68608К20-6 від 23.08.2012, № 68608К20-7 від 07.05.2013; № 68608К20-8 від 22.09.2014, № 68608К20-9 від 25.02.2015; № 68608К20-10 від 25.12.2015; додатковими угодами № 68608К20-11 від 27.10.2016; № 68608К20-12 від 21.12.2016; № 68608К20-13 від 29.05.2017.

Відповідно до додаткової угоди № 68608К20-12 від 21.12.2016 до кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008 кінцевим терміном погашення кредиту є 29.12.2017 (а.с. 66, т. 1).

З метою забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008 між позичальником та банком були укладені іпотечний договір № 68608Z13 від 03.09.2008, посвідчений 03.09.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрований в реєстрі за № 3737, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку належну йому на праві власності нежитлову будівлю літ. А-4 , загальною площею 4 827,9 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Косіора, 99 та іпотечний договір № 68613Z9 від 07.05.2013, посвідчений 07.05.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрований в реєстрі за № 1985, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку належну йому на праві власності нежитлову будівлю літ. Ж-3 , загальною площею 213,2 кв.м, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Косіора, буд. 99.

До іпотечного договору № 68608Z13 від 03.09.2008 неодноразово вносилися зміни шляхом укладання договорів № 68608Z13-1, № 68608Z13-2, № 68608Z13-3 № 68608Z13-4, № 68608Z13-5, № 68608Z13-6, №68608Z13-7, №68608Z13-8, № 68608Z13-9, а до іпотечного договору № 68613Z9 від 07.05.2013 - шляхом укладання договорів № 68613Z9-1, № 68613Z9-2, № 68613Z9-3, № 68613Z9-4, № 68613Z9-5.

Також між ТОВ БМВ Лізинг (позичальник), ВАТ Державний експортно-імпортний банк України (наразі - ПАТ (банк) і ВАТ Завод Березівські мінеральні води (правонаступник - ТОВ Завод Березівські мінеральні води (поручитель) було укладено договір поруки № 68608Р6 від 03.09.2008, відповідно до умов якого ВАТ Завод Березівські мінеральні води бере на себе обов`язок перед банком солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов`язання за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008.

У подальшому до договору поруки № 68608Р6 від 03.09.2008 були внесені зміни шляхом укладання між його сторонами додаткових угод (а.с. 127-139, т. 1).

30.09.2011 між ТОВ БМВ Лізинг (позичальник), ПАТ Державний експортно-імпортний банк України (банк) і ОСОБА_1 було укладено договір поруки від № 68611Р17, відповідно до якого ОСОБА_1 взяла на себе обов`язок солідарно відповідати перед банком за своєчасне та повне виконання позичальником основного зобов`язання за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008.

До договору поруки № 68611Р17 від 30.09.2011 неодноразово вносилися зміни шляхом укладання додаткових угод (а.с. 143 - 156, т. 1).

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що зобов`язання за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008 позичальником виконано у повному обсязі - сплачено суму кредиту, відсотки, плату за управління кредитом, а також штраф, пеню (позивачем перераховано відповідачу кошти з власного поточного рахунку на суму 2 578 536,99 доларів США, що складає 26 259 995,75 грн, 643 941,27 грн - за управління кредитом, 384 041,40 грн - на сплату пені, штрафів; на сплату відсотків, поручителем за договором поруки № 68611Р17 від 30.09.2011 було перераховано грошові кошти на загальну суму 414 500,00 доларів США, що складає 12 242 241,37 грн. Отже, загальна сума коштів, що були перераховані з метою виконання зобов`язань за кредитним договором (зі змінами та доповненнями) складає 39 530 219,79 грн).

Щодо наявності у позивача боргу зі сплати 669 627,32 грн пені за кредитним договором, то суди вказали на те, що у матеріалах справи відсутні первинні документи, які б могли свідчити про наявність у позичальника такої несплаченої суми пені. Листи позичальника не містять положень щодо визнання ним заборгованості пені у такому розмірі (що також підтверджується наявністю судового спору про існування вказаної заборгованості у справі № 922/4404/17).

На підтвердження наявності у позичальника боргу зі сплати пені у сумі 669 627,32 грн банк надав до суду виписки по рахунках позичальника (сплата штрафів та пені) у період з 20.09.2014 до 25.05.2017 та з 25.05.2017 до 04.01.2018, а також розрахунок заборгованості, проведений у період з 01.02.2014 до 22.09.2014 та з 01.01.2015 до 24.02.2015. На думку суду, вказаними доказами підтверджується саме сплата пені за графіком, що встановлений п. 1.5 додаткової угоди № 68608К20-12 від 21.12.2016, згідно з яким загальна сума нарахованої за період з 01.02.2014 по 22.09.2014 та за період з 01.01.2015 по 24.02.2015 пені становить 5 000,00 грн щомісячно. Іншого розміру пені умовами кредитного договору (зі змінами та доповненнями) передбачено не було.

Суди вказали і на позбавлення можливості самостійно провести розрахунки за кредитним договором (зі змінами та доповненнями до нього) у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи первинних документів, що передбачені абз. 1 п. 1.1 глави 1 розділу IV Інструкції про ведення операцій банками в Україні, що затверджена постановою Правління Національного банку України № 174 від 01.06.2011 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.06.2011 за № 790/19528 та пп. 11.2.13 кредитного договору (в редакції від 25.02.2015).

Врахувавши вказане, а також те, що забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008 виконані (відповідач не підтвердив наявність у позивача заборгованості на підставі належних і достатніх доказів в розумінні ст. ст. 76, 79 ГПК України), то припиняються зобов`язання як за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008, так і за іпотечними договорами, які є похідними від кредитного договору, а також зобов`язання за договорами поруки.

Щодо зустрічних позовних вимог, то суди вказали на відсутність підстав для їх задоволення з огляду на те, що банк змінив умови виконання позичальником зобов`язання щодо надання документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки за іпотечними договорами № 68608Z13 від 03.09.2008, № 68613Z9 від 07.05.2013 (п. 9.2.35 кредитного договору (зі змінами та доповненнями), про що свідчить, зокрема, лист № 068-027/3003 від 31.08.2017. Умови цього листа позичальник виконав у повному обсязі. Також, господарськими судами вказано на те, що термін дії договору обов`язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування № 94-2107-17-00004 від 23.01.2017 сплинув 22.01.2018, а термін дії договору обов`язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування № 94-2107-17-00016 від 05.05.2017 - 07.05.2018. Тобто дія зазначених договорів обов`язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування сплинула вже після 29.12.2017 (п. 7.5. кредитного договору (зі змінами та доповненнями). Отже, відповідачем не було доведено обставин для солідарного стягнення з ТОВ БМВ Лізинг , ТОВ Завод Березівські мінеральні води 9 800, 00 дол США (за неналежне невиконання п. 9.2.35 кредитного договору), 153 599,18 грн - за неналежне виконання п. 7.5 кредитного договору).

Проте, повністю погодитися з такими висновками господарськими судів не можна з огляду на таке.

З аналізу ст. ст. 13, 15, 16 ЦК України вбачається, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Поняття зобов`язання та підстави його виникнення унормовано статтею 509 ЦК України, згідно з якою зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу; зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зміст зобов`язання становлять права та обов`язки його сторін.

Метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів у зв`язку з чим особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання - це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет.

Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами.

Згідно з приписами ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України і ст. 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Оскільки зміст зобов`язання становлять права і обов`язки його учасників, припинення зобов`язання є припиненням зазначених прав та обов`язків. При припиненні зобов`язання останнє перестає існувати, і його учасників більше не пов`язують ті права і обов`язки, які раніше складали його зміст.

Таким чином припинення зобов`язання означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб`єктивне право й кореспондуючий йому обов`язок перестають існувати.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, припинення зобов`язання спричиняється не будь-яким, а лише належним його виконанням (ст. 526 ЦК України).

Якщо позичальник своєчасно не повернув суми позики за кредитним договором, він повинен сплатити решту суми позики з урахуванням інших платежів, які виникають у наслідок такого неналежного виконання (як у силу договору, так і в силу закону).

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства й судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав та обов`язків сторін необхідно дійти висновку про те, що у разі невизнання кредитором права боржника, передбаченого статтею 599 ЦК України, на припинення зобов`язання, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника на підставі ст. 16 ЦК України.

ЦК України у редакції, чинній на час виникнення правовідносин, передбачав спеціальні способи, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Таке забезпечувальне зобов`язання має акцесорний, додатковий до основного зобов`язання характер і не може існувати саме по собі.

Одним із видів акцесорного зобов`язання є іпотека, порука.

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України Про іпотеку ).

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору (абз. 2 ч. 1 ст. 17 Закону України Про іпотеку ).

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку та поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання (ч. 1 ст. 559 ЦК України).

Отже, належне і повне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитним договором має наслідком припинення основного зобов`язання, а також припинення поруки і іпотеки за обов`язками позичальника.

За ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд відповідно до ст. 86 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Отже, вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Посилаючись на те, що позивачем - ТОВ БМВ Лізинг зобов`язання за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008 були виконані, що має наслідком припинення зобов`язання за цим договором, суди належним чином не дослідили і не встановили якими наявними в матеріалах справи доказами підтверджується таке повне і належне виконання всіх своїх зобов`язань ТОВ БМВ Лізинг , які виникли за вказаним договором (зі змінами і доповненнями) в силу ст. 526 ЦК України. При задоволенні первісного позову, суди фактично обмежились лише посиланням на перерахування позивачем відповідачу коштів з власного поточного рахунку загальною сумою 2 578 536,99 доларів США, що складає 26 259 995,75 грн, 643 941,27 грн - за управління кредитом, 384 041,40 грн - на сплату пені та штрафів, без належного встановлення у позивача всього обсягу зобов`язань за кредитним договором на підставі наявних у матеріалах справи доказах і не дослідили порядку та строків повернення тіла кредиту.

Не перевірили господарські суди чи було позивачем сплачено пеню у повному обсязі, на відсутність чого вказував відповідач при зверненні із зустрічним позовом.

Водночас, в матеріалах справи наявні виписки по руху коштів за рахунком позичальника, яка сформована з 06.10.2008 до 26.05.2017 та реєстри платіжних документів за фільтром, сформовані з 01.01.2008 до 26.05.2017, які подані ТОВ БМВ лізинг під час його звернення з позовом. Також, містять матеріали виписки по рахунках позичальника (сплата штрафів та пені) у період з 20.09.2014 до 25.05.2017 та з 25.05.2017 до 04.01.2018, а також у матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості, проведений у період з 01.02.2014 до 22.09.2014 та з 01.01.2015 до 24.02.2015.

У зазначених виписках, реєстрах платіжних документів містяться відомості про призначення платежу щодо кожного зарахування банком сплачених позичальником сум за кредитом у відповідний платіж (проценти, пеня, штраф тощо).

Посилання на виписки по руху коштів за рахунком позичальника без надання їм належної оцінки згідно з вимогами ст. 86 ГПК України не може свідчити про прийняття судом обґрунтованого рішення у справі.

Також судами не було перевірено і не надано належної оцінки розрахунку заборгованості позичальника ТОВ БМВ Лізинг , що надавався відповідачем і який міститься в матеріалах справи (а.с. 224-228, т. 2).

Однак, з аналізу ст. 129 Конституції України, ст. ст. 7, 13 ГПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішення ЄСПЛ у справах Гарсія Руїс проти Іспанії , Іро Баланіт проти Іспанії , Проніна проти України , Хелле проти Фінляндії , Татішвілі проти Росії ) вбачається, що відхиляючи будь-які доводи чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 7 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Крім того, станом на момент прийняття судами у цій справі № 922/2140/18 рішення (13.12.2018) та постанови (05.03.2019), постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі № 922/4404/17, за позовом ПАТ Державний експортно-імпортний банк України в особі філії у м. Харкові до ТОВ БМВ Лізинг , ТОВ Завод Березівські мінеральні води про стягнення 1 383 901,01 грн за вказаним кредитним договором було скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 27.02.2018 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.05.2018 у справі № 922/4404/17 (яким у задоволенні позову було відмовлено), а справу № 922/4404/17 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Однак, при задоволенні первісного позову господарськими судами вказаного не було враховано та належним чином не досліджено чи було сплачено позивачем всі платежі за кредитним договором.

Отже, під час вирішення цієї справи, господарські суди належним чином не дослідили та не встановили всі фактичні обставини справи, які входять до предмета доказування у справі, зокрема щодо порядку та строків повернення тіла кредиту, всіх інших платежів, які існували у позивача ТОВ БМВ Лізинг перед відповідачем за цим правочином і чи були вони сплачені належним чином, що було б підставою для припинення зобов`язання позивача за кредитним договором в силу ст. 599 ЦК України.

Оскільки господарськими судами належним чином не було встановлено чи виконано позивачем всі свої зобов`язань за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008, то вони дійшли передчасного висновку про припинення зобов`язання за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями) 29.12.2017, припинення зобов`язання за іпотечним договором № 68608Z13 від 03.09.2008, посвідченим 03.09.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 3737 (зі змінами та доповненнями), за іпотечним договором № 68613Z9 від 07.05.2013, посвідченим 07.05.2013 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О.В., зареєстрованим в реєстрі за № 1985 (зі змінами та доповненнями), за договором поруки № 68608Р6 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями), за договором поруки № 68611Р17 від 30.09.2011 (зі змінами та доповненнями) 29.12.2017.

За таких обставин господарські суди належним чином не встановили наявність чи відсутність підстав для задоволення первісного позову.

Щодо зустрічних позовних вимог, то необхідно зазначити таке.

Відповідно до пп. 9.2.35 кредитного договору (зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 68608К20-12 від 21.12.2016) позичальник зобов`язується в термін до 29.06.2017 надати документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки за іпотечними договорами № 68608Z13 від 03.09.2008 та № 68613Z9 від 07.05.2013.

Відповідно до п. 10.7 кредитного договору (зі змінами та доповненнями у редакції від 25.02.1015) за невиконання позичальником зобов`язань щодо надання до банку документів, що підтверджують право користування земельними ділянками в строки, визначені у підпункті 9.2.35, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у розмірі 980,00 доларів США щомісячно в строки та у порядку, визначені кредитним договором, за кожне окреме порушення.

Судом встановлено, що позичальник письмово звернувся до банка щодо перенесення строків надання документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки за іпотечними договорами № 68608Z13 від 03.09.2008 та № 68613Z9 від 07.05.2013, а також щодо продовження строків для надання документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки за іпотечними договорами № 68608Z13 від 03.09.2008 та № 68613Z9 від 07.05.2013.

Листом № 068-027/3003 від 31.08.2017 банк повідомив позивача, що не буде використовувати своє право в частині звернення з вимогою до позичальника про погашення заборгованості за кредитним договором (зі змінами та доповненнями до нього) щодо стягнення усієї суми штрафних санкцій за ненадання банку в строк до 30.06.2017 документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки за іпотечними договорами № 68608Z13 від 03.09.2008 та № 68613Z9 від 07.05.2013 за умови сплати частини відповідних штрафних санкцій (у сумі, що становить еквівалент 1 960,00 доларів США щомісячно рівними платежами з вересня 2017 року по грудень 2017 року (не пізніше 20 числа кожного місяця) та виконання зазначеного зобов`язання у строк до 23.12.2017.

Судами встановлено, що таким чином банк змінив умови договору щодо виконання позичальником зобов`язання щодо надання документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, на якій розташований предмет іпотеки за іпотечними договорами № 68608Z13 від 03.09.2008, № 68613Z9 від 07.05.2013. Позичальник виконав у повному обсязі зазначені умови банку та сплатив останньому 52 379,28 грн, що становить еквівалент 1 960,00 доларів США, що не заперечується відповідачем.

За ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 8.7 кредитного договору будь-які зміни та доповнення до договору можуть бути внесені тільки у письмовому вигляді, оформляються, якщо інше не передбачено цим договором, додатковими угодами (правочинами), які підписуються повноваженими представниками позичальника і банку.

Однак судами належним чином не було враховано вказано, не досліджено п. 8.7 кредитного договору, яким передбачено порядок внесення змін і доповнень до цього договору. Отже, судами не було належним чином досліджено можливість сторін внести зміни до кредитного договору без дотримання порядку визначеного п. 8.7 цього договору - шляхом укладення додаткової угоди і правові наслідки такого недотримання.

Відповідно до п. 7.5 кредитного договору (зі змінами та доповненнями) майно, надане в заставу/іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за цим договором повинно бути застраховане на користь банку як вигодонабувача на весь строк дії цього договору на умовах, погоджених банком. Позичальник повинен забезпечити надання до банку документів, що підтверджують набуття чинності такими договорами страхування.

За п. 10.5 кредитного договору (зі змінами та доповненнями) за порушення/невиконання позичальником зобов`язань, взятих на себе згідно з умовами договору (зокрема: ненадання документів, передбачених умовами цього договору) і за невиконання яких не встановлено спеціальні штрафні санкції, банк застосовує до позичальника штрафні санкції у розмірі еквівалента 980,00 доларів США щомісячно, в строки та у порядку, визначені кредитним договором, за кожне окреме порушення.

Судами встановлено, що термін дії договору обов`язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування № 94-2107-17-00004 від 23.01.2017 сплинув 22.01.2018, а термін дії договору обов`язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування № 94-2107-17-00016 від 05.05.2017 сплинув 07.05.2018. Тобто, судами вказано, що дія зазначених договорів обов`язкового страхування нерухомого майна (нерухомості), що є предметом іпотеки, від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування сплинула вже після 29.12.2017.

Оскільки суди дійшли передчасного висновку про повне виконання ТОВ БМВ Лізинг своїх зобов`язань за кредитними договором та про те, що зобов`язання ТОВ БМВ Лізинг за кредитним договором є припиненими 29.12.2017, то ними не було достеменно і встановлено у зв`язку із цим дотримання ТОВ БМВ Лізинг п. 7.5 кредитного договору (зі змінами і доповненнями).

Отже, господарськими судами належним чином не встановлено дотримання ТОВ БМВ Лізинг п. 7.5 кредитного договору (зі змінами і доповненнями) чи відсутності такого, а отже наявність чи відсутність підстав для застосування до ТОВ БМВ Лізинг відповідних санкцій, передбачених п. 10.5 кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно взяти до уваги вказане, належним чином дослідити всі наявні в матеріалах справи докази (надані виписки по руху коштів, реєстри платіжних документів тощо), надати оцінку розрахунку заборгованості позичальника ТОВ БМВ Лізинг , що міститься в матеріалах справи (а.с. 224-228, т. 2) згідно з вимогами ст. 86 ГПК України. Врахувати умови кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008 (зі змінами і доповненнями), зокрема, його п. 8.7. На підставі наявних у матеріалах справи доказів, з урахуванням справи № 922/4404/17 встановити чи було ТОВ БМВ Лізинг належним чином виконано умови кредитного договору № 68608К20 від 03.09.2008, що мало б наслідком припинення зобов`язання за кредитним договором № 68608К20 від 03.09.2008 (зі змінами та доповненнями) в силу ст. 599 ЦК України, а також за іпотечними договорами № 68608Z13 від 03.09.2008, № 68613Z9 від 07.05.2013, за договорами поруки № 68608Р6 від 03.09.2008, № 68611Р17 від 30.09.2011 (зі змінами та доповненнями). На підставі належного дослідження всіх наявних у матеріалах справи доказів, в залежності від встановленого, відповідно до вимог закону прийняти рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.

Оскільки справа підлягає передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду, то відповідно до вимог п. 14 ст. 129 ГПК України суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судового збору.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України в особі філії акціонерного товариства Укрексімбанк у м. Харкові задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 13 грудня 2018 року та постанову Східного апеляційного господарського суду від 05 березня 2019 року у справі за № 922/2140/18 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Мамалуй

І. Ткач