Ухвала

від 11.03.2019 по справі 910/1986/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

11.03.2019Справа № 910/1986/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спец-Інвест

до Акціонерного товариства Балтік Інтернешнл Банк

про припинення іпотеки за іпотечним договором та припинення записів про іпотеку

та обтяження, внесених на підставі іпотечного договору

Суддя Сівакова В.В.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

18.02.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Спец-Інвест до Акціонерного товариства Балтік Інтернешнл Банк про

1. визнання припиненою іпотеку за Іпотечним договором від 15.08.2006, укладеним між Закритим акціонерним товариством Спец-Інвест , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Спец-Інвест , та Акціонерним товариством Балтік Інтернешнл Банк , посвідченим державним нотаріусом Першої київської державної гаріальної контори Рябикіною A.A., зареєстрованим в реєстрі за № 9-3823;

2. припинення обтяження, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під записом за реєстраційним номером 2018187 від 15.08.2006 про державну реєстрацію іпотеки нежилого будинку-адміністративного (літ. А) за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Спец-Інвест ;

3. припинення обтяження, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під записом за реєстраційним номером 2018116 від 15.08.2006 про обтяження нежилого будинку-адміністративного (літ. А) за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Спец-Інвест ;

4. припинення обтяження, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під записом за реєстраційним номером 2018882 від 15.08.2006 про державну реєстрацію іпотеки нежилого будинку-адміністративного (літ. Б) за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81а, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Спец-Інвест ;

5. припинення обтяження, зареєстроване у Державному реєстрі речових прав н нерухоме майно під записом за реєстраційним номером 2018816 від 15.08.200 про обтяження нежилого будинку-адміністративного (літ. Б) за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81а, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю Спец-Інвест .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.08.2006 між Акціонерним товариством Балтік Інтернешнл Банк , яке зареєстроване та здійснює свою діяльність на території Латвійської Республіки, м. Рига (відповідач) та компанією Sompex Impex Trading LLC (Сомпекс Імпекс Трейдінг ЕлЕлСі), зареєстрованою на території Південно-Африканської Республіки, м. Сомерсет-Вест, укладено договір кредитної лінії № 13/42/06-305 , за умовами якого відповідач видав, a Sompex Impex Trading LLC отримало і зобов'язалось повернути відповідачу кредитні кошти у формі кредитної лінії на загальну суму у розмірі 2.000.000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між відповідачем та позивачем укладено іпотечний договір № 9-3823 від 15.08.2006, за умовами якого відповідачу передано в іпотеку вказане вище нерухоме майно. З огляду на припинення зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку із припиненням боржника 03.08.2017 та не реалізацію відповідачем права на звернення стягнення на іпотечне майно до зазначеної дати, позивач звернувся до суду з позовною заявою про припинення іпотеки за іпотечним договором та припинення записів про іпотеку та обтяження, внесених на підставі іпотечного договору на підставі положень ст. 609 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України Про іпотеку .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2019 відкрито провадження у справі № 910/1986/19; прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.03.2019.

06.03.2019 позивачем до суду подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом

1. накладення арешту на нерухоме майно, а саме: (1) нежилий будинок-адміністративний (літ. А), загальною площею 1175,5 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81; (2) нежилий будинок-адміністративний (літ. Б), загальною площею 489,9 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81а;

2. заборони Акціонерному товариству Балтік Інтернешнл Банк , його представництву, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, суб'єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним та приватним нотаріусам в розумінні Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на внесення змін до відомостей про нерухоме майно, а саме: (1) нежилий будинок-адміністративний (літ. А), загальною площею 1175,5 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81; (2) нежилий будинок-адміністративний (літ. Б), загальною площею 489,9 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81а, у тому числі дії, спрямовані на заміну власника вказаного майна.

Заява обґрунтована тим, що 14.08.2006 між Акціонерним товариством Балтік Інтернешнл Банк , яке зареєстроване та здійснює свою діяльність на території Латвійської Республіки, м. Рига (відповідач) та компанією Sompex Impex Trading LLC (Сомпекс Імпекс Трейдінг ЕлЕлСі), зареєстрованою на території Південно-Африканської Республіки, м. Сомерсет-Вест, укладено договір кредитної лінії № 13/42/06-305 (далі - кредитний договір), за умовами якого відповідач видав, a Sompex Impex Trading LLC отримало і зобов'язалось повернути відповідачу кредитні кошти у формі кредитної лінії на загальну суму у розмірі 2.000.000,00 доларів США.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між відповідачем та Закритим акціонерним товариством Спец-Інвест (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю Спец-Інвест (далі - позивач) укладено іпотечний договір № 9-3823 від 15.08.2006 (далі - іпотечний договір), за умовами якого відповідачу передано в іпотеку наступне нерухоме майно:

нежитлова будівля - адміністративна, площею 1175,5 кв. м. розташована за адресою: Україна, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81, літ. А; та

нежитлова будівля - адміністративна, площею 489,9 кв.м., розташована за адресою: Україна, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81а, літ. Б (далі разом - предмет іпотеки).

Підставою для подання позову стало виявлення позивачем факту припинення боржника за основним зобов'язанням (кредитним договором), а відтак і припинення самого основного зобов'язання та зобов'язання, яке його забезпечувало (застава, іпотека), на підставі положень ст. 609 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України Про іпотеку .

З огляду на припинення зобов'язань за кредитним договором у зв'язку із припиненням боржника 03.08.2017 та не реалізацію відповідачем права на звернення стягнення на іпотечне майно до зазначеної дати, предметом позову є: припинення іпотеки за іпотечним договором та припинення записів про іпотеку та обтяження, внесених на підставі іпотечного договору.

21.01.2018 позивач отримав від відповідача повідомлення-вимогу за № 13-01/147 від 18.01.2018 щодо порушення боржником основного зобов'язання за кредитним договором із вимогою про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги у позасудовому порядку, шляхом, зокрема:

- придбання відповідачем права власності на предмет іпотеки; або

- продажу відповідачем предмету іпотеки третім особам за визначеною відповідачем вартістю (1.061.764,00 доларів США).

Відповідач фактично реалізував право на звернення стягнення на предмет іпотеки та зареєстрував на себе право власності на вказане майно (підтверджується інформацією з державного реєстру речових прав на нерухоме майно), що є беззаперечним доказом порушення прав та законних інтересів позивача та ігнорування відповідачем факту припинення кредитних та іпотечних відносин, так і можливого ускладнення виконання рішення у справі.

Таким чином , наразі власником предмету іпотеки є відповідач , який відповідно до норм чинного законодавства має право розпоряджатися майном на власний розсуд , шляхом укладення договорів купівлі -продажу , оформлення іпотеки на майно , що належало на праві власності позивачу тощо , вчинення яких до розгляду справи по суті призведе до неможливості виконання рішення суду у даній справі, у зв'язку із очевидною необхідністю вжиття додаткових, економічно та часово затратних заходів, направлених на поновлення порушених прав позивача, а саме ініціювання додаткових справ щодо визнання недійсними угод, витребування майна тощо, що в свою чергу повністю нівелює принцип ефективного захисту та поновлення порушених прав позивача за результатами розгляду даної справи, перетворюючи механізми їх захисту із реальних в ілюзорні.

Окрім цього, на спеціалізованому інтернет-ресурсі, присвяченому ринку нерухомості Києва на сайті безкоштовних оголошень нерухомості розміщено оголошення щодо продажу предмету іпотеки (підтверджується скріншотами оголошень).

Таким чином, вчинення відповідачем одностороннього правочину щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та розміщення оголошення щодо продажу такого майна свідчить про реальні наміри відповідача продати нерухоме майно позивача третім особам, що ускладнить виконання рішення у даній справі.

Зазначає, що відповідач по справі є іноземною юридичною особою, що також ускладнює можливість виконання прийнятого рішення у справі, ефективного поновлення прав позивача та, тим більше, можливість вчинення зазначених вище додаткових дій (витребування майна), у випадку не вжиття судом забезпечувальних заходів.

Статтею 140 Господарського кодексу України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спец-Інвест про забезпечення позову суд відзначає наступне

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно із ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі Пантелеєнко проти України зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі Дорани проти Ірландії Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Спец-Інвест належними доказами обґрунтувало причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Обраний заявником спосіб забезпечення позову щодо накладення арешту на майно співвідноситься з предметом майбутнього позову. Суд вважає, що існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжиття судом заходу до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, суд, з урахуванням пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову в частині накладення арешту на майно.

Оскільки накладення арешту на майно полягає у забороні розпоряджатись ним з метою його збереження, заява в частині заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії, спрямовані на внесення змін до відомостей про нерухоме майно не підлягає задоволенню.

При цьому, суд, з врахуванням приписів статті 141 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно частині 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спец-Інвест про забезпечення позову задовольнити частково.

2. Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: (1) нежилий будинок-адміністративний (літ. А), загальною площею 1175,5 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81; (2) нежилий будинок-адміністративний (літ. Б), загальною площею 489,9 кв. м. за адресою м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 81а.

3. В іншій частині в задоволенні заяві відмовити повністю.

4. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю Спец-Інвест (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 12, код ЄДРПОУ 13668159).

5. Боржником у виконавчому провадженні за даною ухвалою є: Акціонерне товариство Балтік Інтернешнл Банк (Латвія, м. Рига, вул. Калею, 43, єдиний реєстраційний номер 0003127883) (представництво на території України: 01030, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 17/52, корпус А , БЦ Леонардо , офіс 706).

6. Зазначена ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження має статус виконавчого документа.

7. Дана ухвала набирає законної сили з 11.03.2019 та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

8. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання до 11.03.2022.

9. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

СуддяВікторія Вікторівна Сівакова