Рішення

від 05.03.2019 по справі 922/219/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/219/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Емімакс", м. Тернопіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан", м. Мерефа Харківського р-ну

про стягнення 25467,03 грн.

за участю представників:

позивач - не з'явився

відповідач - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Емімакс" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" про стягнення 25467,03 грн. Позовні вимоги обґрунтовано з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № АН-01/02/17-128/17 від 01.02.2017 щодо повного проведення розрахунків за отриманий товар.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.02.2019 р. прийнято позовну заяву ТОВ "Емімакс" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/219/19 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2, 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У судовому засіданні 05.03.2019 р., керуючись приписами ст. 252 ГПК України, суд перейшов до розгляду справи по суті в порядку спрощеного провадження.

Представник позивача у судове засідання свого повноважного представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Згідно з вимогами позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 25467,03 грн. Обґрунтовуючи свою позицію у спірних правовідносинах позивач посилається на те, що відповідачем були порушені взяті на себе зобов'язання за договором поставки № АН-01/02/17-128/17 від 01.02.2017 в частині оплати за поставлений позивачем товар.

Представник відповідача у судове засідання свого повноважного представника не направив, належне та своєчасне повідомлення про час та місце судового засідання підтверджується поштовим повідомленням про вручення 12.02.2019 р. представнику ТОВ "Астан" за дорученням ухвали суду від 06.02.2019 р.

На адресу суду відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. № 5672), згідно з яким відповідач не згоден з позовом та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що в порушення приписів п. 2.1 договору поставки № АН-01/02/17-128/17 від 01.02.2017 позивачем до позовної заяви не надано заявок відповідача; не надано копії довіреностей на отримання товару. При цьому, відповідач наголошує, що надані видаткові накладні підтверджують лише постачання товару, але жодним чином не вказують, що дані накладні не були оплачені, натомість за даними бухгалтерського обліку ТОВ "Астан" боргу перед ТОВ "Емімакс" не рахується.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази надані до суду, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Емімакс" (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Астан" (відповідач, покупець) укладено Договір поставки № АН-01/02/17-128/17, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного Договору (п.1.1. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору, поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на підставі заявки покупця. Заявка оформлюється в електронному вигляді за формою розробленою покупцем. В заявці зазначаються найменування, асортимент, кількість товару, адреси постачання товару, вартість товару.

У п. 2.5 договору сторонами узгоджено, що поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю. Перехід ризику випадкового знищення та випадкового пошкодження товару від постачальника до покупця відбувається в момент підписання покупцем видатково-прибуткової накладної на партію товару.

Відповідно до п.п. 4.2.,4.3. Договору ціна товару, яка входить у партію поставки, підтверджується у заявці та вказується у видатково-прибуткових накладних. Сума договору складається з суми вартості усіх партій товару, поставлених позивачем протягом строку дії цього договору.

Згідно п. 5.1. договору, оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем періодично протягом 21 банківського дня з моменту поставки товару на склад покупця, входячи з ритмічності поставок товару по даному договору.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє протягом року. Договір автоматично пролонгується на той самий строк, на який його було укладено, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання розірвати його. (п. 10.1., 10.2 Договору).

Як зазначає позивач, ним на виконання умов договору здійснювались поставки товару відповідачу, проте, відповідач в повному обсязі та у визначений договором строк не оплатив його вартість у повному обсязі. Позивач зазначає, що відповідач має заборгованість за договором в загальній сумі 25738,42 грн. за період часу з 09.06.2017 р. по 29.12.2017 р. за наступними накладними: від 09.06.2017 № ЕМ-0002261 на суму 577.48 грн.; від 09.06.2017 № ЕМ-0002237 на суму 395.84 грн.; від 09.06.2017 № ЕМ-0002235 на суму 1814.07 грн.; від 16.06.2017№ ЕМ-0002540 на суму 2934.23 грн.; від 16.06.2017№ ЕМ-0002536 на суму 144.37 грн.; від 16.06.2017№ ЕМ-0002539 на суму 632.42 грн.; від 16.06.2017№ ЕМ-0002538 на суму 721.59 грн.; від 03.11.2017№ ЕМ-0007724 на суму 1532.82 грн.; від 03.11.2017№ ЕМ-0007722 на суму 1988.52 грн.; від 03.11.2017№ ЕМ-0007723 на суму 2259.52 грн.; від 10.11.2017№ ЕМ-0007944 на суму 1670.42 грн.; від 10.11.2017№ ЕМ-0007945 на суму 335.50 грн.; від 10.11.2017№ ЕМ -0007946 на суму 509.70 грн.; від 24.11.2017№ ЕМ-0008503 на суму 628.09 грн.; від 24.11.2017№ ЕМ-0008506 на суму 905.24 грн.; від 24.11.2017№ЕМ-0008504 на суму 412.89 грн.; від 01.12.2017№ ЕМ-0008792 на суму 376.43 грн.; від 08.12.2017№ ЕМ-0009046 на суму 250.48 грн.; від 08.12.2017№ ЕМ-0009049 на суму 923.20 грн.; від 15.12.2017№ ЕМ-0009351 на суму 1464.88 грн.; від 15.12.2017№ЕМ-0009352 на суму 1864.42 грн.; від 15.12.2017 № ЕМ-0009349 на суму 85.49 грн.; від 29.12.2017 № ЕМ-0009863 на суму 1830.24 грн.; від 29.12.2017 № ЕМ-0009862 на суму 146.00 грн.; від 29.12.2017 № ЕМ-0009865 на суму 1334.58 грн., копії яких залучені до матеріалів справи (т. 1 а.с. 18 - 42).

Як вказує позивач, відповідач розрахунок за отриманий від позивача за вказаними видатковими накладними за спірним договором товар у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, у останнього виникла перед позивачем заборгованість за поставлений за договором поставки № АН-01/02/17-128/17 від 01.02.2017 р. товар у розмірі 25467,03 грн.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 25467,03 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Судом встановлено, що позивач на виконання своїх зобов'язань за договором поставки № АН-01/02/17-128/17 від 01.02.2017 р. поставив відповідачу за період з 09.06.2017 по 29.12.2017 року товар на суму 25467,03 грн., який прийнятий відповідачем, про що свідчить підписи уповноваженої особи ТОВ "Астан" на видаткових накладних та скріплення їх печатками товариства.

Разом з цим суд визнає безпідставними заперечення відповідача щодо відсутності письмових замовлень, оскільки умовами договору (п. 2.1.) сторонами узгоджено спосіб здійснення замовлень, як шляхом подачі заявок у електронному вигляді, а відтак відсутність письмової заявки не спростовую факту отримання товару відповідачем без зауважень, на підставі видаткових накладних

Щодо заперечень відповідача в частині поставки за спірним договором (відсутність довіреностей на осіб, які отримали товар), суд зауважує, що відповідач не беззаперечно вказує про відсутність поставок позивача на користь відповідача, а наголошує на вадах первинних документів, а саме видаткових накладних.

Надані до матеріалів справи первинні документи мають посилання на час здійснення господарської операції, договір, за яким здійснюється поставка товару, кількість та ціна товару, найменування сторін договору (підпис представників постачальника та покупця, печатки юридичних осіб) та всі видаткові накладні скріплені печаткою ТОВ "Астан".

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до приписів п.п. 2.1, 2.4 вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У даному разі, виникнення та наявність правовідносини між сторонами підтверджується саме іншими альтернативними даними, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку покупця, а саме підписом уповноваженої особи, який скріплений печаткою ТОВ "Астан".

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Умовами договору № АН-01/02/17-128/17 від 01.02.2017 р. зокрема п. 2.5. сторони визначили, що перехід ризику випадкового знищення товару відбувається з моменту підписання покупцем видаткової накладної на партію товару.

Отже, з аналізу умов договору вбачається, що первинним документом, яким підтверджується факт здійснення господарської операції з поставки товару за договором визначено видаткову накладну, яка повинна мати реквізити, що надають можливість ідентифікувати відповідний правочин, представників осіб, які беруть участь у його вчиненні (підпис представника договірної сторони та печатку юридичної особи).

Видаткові накладні з боку ТОВ "Астан" містять підписи осіб та їх прізвища та відтиски печатки ТОВ "Астан", яка не заперечується відповідачем як дійсний відтиск печатки ТОВ "Астан".

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Доказів вилучення відповідної печатки ТОВ "Астан" у відповідальної за її збереження особи та використання печатки за відсутності відповідних повноважень на вчинення відповідних дій, до матеріалів справи надано не було.

Відповідно до ст. 75 ГПК України підставою для звільнення від доказування, зокрема, є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала суду або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені цією особою.

Матеріали справи не містять вироку суду в кримінальному провадженні, яким підтверджується факт фальсифікації підпису уповноважених осіб чи печатки юридичної особи на спірних видаткових накладних, таким чином суд визнає наявність відтиску печатки відповідача як альтернативних даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а саме юридичної особи яка отримала товар - ТОВ "Астан", та, відповідно, взяла на себе зобов'язання щодо оплати такого отриманого товару, а відтак видаткові накладні на які посилається позивач, у сукупності з іншими матеріалами справи визнаються судом достатніми доказами виникнення у відповідача обов'язку оплатити отриманий від позивача товар.

При цьому, відповідачем не надано до матеріалів справи жодного належного доказу на підтвердження того, що доступ до печаток ТОВ "Астан" мали стороні особи.

Враховуючи вищевикладене, суд на підставі наявних матеріалів справи дійшов висновку, що спірні видаткові накладні, які скріплені печатками сторін, що не спростовано відповідачем, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", укладені з вадами такого документу, але не виключають можливість підтвердження факту участі покупця (відповідача) у в чиненні спірного господарського правочину, фіксує факт здійснення господарської операції і виконання договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторонами у договорі поставки визначений наступний порядок розрахунків за договором: оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем періодично протягом 21 банківського дня з моменту поставки товару на склад покупця, входячи з ритмічності поставок товару по даному договору (п. 5.1.).

Таким чином, строк оплати відповідачем отриманого протягом червня-грудня 2017 року товару, з огляду на вищевикладені положення договору настав, а відтак, відповідно до приписів ст. 612 ЦК України, відповідач визнається таким, що прострочив виконання з оплати поставленого ТОВ "Емімакс" товару за договором поставки № АН-01/02/17-128/17 від 01.02.2017 р.

З приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином, матеріали справи містять достатні докази виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо поставки відповідачу товару та не містять доказів в підтвердження оплати заборгованості за поставлений товар, що є предметом позову, або доказів повернення товару позивачу на цю суму.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 25467,03 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Зважаючи на те, що спір виник у зв'язку з невиконанням відповідачем у добровільному порядку своїх зобов'язань, позивачем доведено наявність основного боргу, суд керуючись приписами ст. 129 ГПК України, вважає за необхідне судовий збір у розмірі 1921,00 грн., сплачений позивачем, покласти на відповідача у повному обсязі та стягнути з останнього на користь позивача.

Крім того, як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено до стягнення витрати понесені ним за послуги Укрпошти за відправку претензії боржнику у розмірі 42,20 грн. та відправку копії позовної заяви і додатків до неї на адресу відповідача у розмірі 26,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат пов'язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Суд зазначає, що наведені витрати щодо направлення на адресу відповідача позову не віднесені до п. 1 - 3 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, однак аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України, суд приходить до висновку, що диспозиція такого пункту пов'язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії витрат, пов'язаних з розглядом справи , а відтак і до категорії судових витрат - їх пов'язаність з вчиненням інших процесуальних дій .

З викладеного вбачається, що будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом - в т.ч. явка в судове засідання, участь у судовому засіданні, відправлення документів є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, відносяться до складу судових витрат.

Таким чином, суд приходить до висновку, що понесені позивачем витрати пов'язані з направленням на адресу відповідача позову з додатками, є такими, що пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, та правомірно заявлені позивачем та можуть бути задоволені на підставі п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість витрати на направлення претензії не пов'язані з вчиненням процесуальних дій та до них не може бути застосовані приписи п. 4 ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесення витрат пов'язані з направленням на адресу відповідача позову з додатками, позивач долучив до матеріалів справи фіскальний чек № 215600426655 від 24.01.2019 на суму 26,00 грн. та опис вкладення до цінного листа. Дослідивши вказані документи, а також ті, що містяться в матеріалах справи, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою належними та достатніми доказами суму судових витрат у розмірі 26,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, ч.1, 3 ст. 202, 233, 236-238, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Астан" (62472, Харківська обл., м. Мерефа, вул. Дніпропетровська, 223, к. 6-9; ідент. код 37948856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕМІМАКС." (46010, м. Тернопіль, вул. Збаразька, 16, р/р 2600300140117 в ПАТ "Глобус , МФО 380526; ідент. код 40965892) 25467,03 грн. основного боргу; 1921,00 грн. судового збору та 26,00 грн. витрат на послуги Укрпошти.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 05.03.2019 р.

Суддя М.І. Шатерніков