Ухвала

від 12.07.2007 по справі 11/14пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА         

12 липня 2007 р.                                                                                  

№ 11/14пн 

Вищий господарський суд України у

складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М.

і Львов Б.Ю., 

розглянувши матеріали касаційної

скарги виконавчого комітету Донецької міської ради Донецької

області, м. Донецьк (далі -  Виконком)

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2007

зі справи  № 11/14пн

за позовом Виконкому

до суб'єкта

підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Донецьк

про зобов'язання

виконати п. 6.1 рішення Виконкому від 20.07.2005 № 39,

третя особа -комунальне

підприємство “Управління генерального плану  

       м. Донецька”, м. Донецьк,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду

Донецької області від 12.03.2007 позов задоволено.

Постановою Донецького апеляційного

господарського суду від 22.05.2007 зазначене рішення місцевого господарського

суду скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Виконком звернувся до Вищого

господарського суду України з касаційною скаргою від 22.06.2007 № 01/12-3168, в

якій просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції скасувати, а рішення

господарського суду Донецької області від 12.03.2007 з даної справи залишити

без змін.

За результатами розгляду матеріалів

касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про

необхідність її повернення з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4 статті 111

Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна

скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті

порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального

права.

Проте хоча касаційна скарга Виконкому

й містить посилання на низку норм матеріального права, в ній не зазначено -

порушення або неправильного застосування яких саме з цих норм припустився, на

думку скаржника, суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної постанови,

в чому конкретно полягало таке порушення чи неправильне застосування та яким

чином воно вплинуло на прийняття даного судового рішення. Водночас доводи

касаційної скарги стосуються встановлення обставин справи, яке згідно із

статтею 1117 ГПК України перебуває поза межами повноважень

касаційної інстанції, та оцінки правомірності дій відповідача зі справи (а не

питань правильності застосування апеляційною інстанцією норм матеріального і

процесуального права).

Відповідно до пункту 6 частини

першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до

розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або

неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно з пунктом 2 частини першої

статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 “Про державне

мито”, сплачене за платіжним дорученням від 21.06.2007 № 772 скаржником

державне мито в сумі                  42,

50 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Керуючись пунктом 6 частини першої

і частиною другою статті 1113 ГПК

України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу на постанову

Донецького апеляційного господарського суду від 22.05.2006 зі справи № 11/14пн

повернути виконавчому комітету Донецької міської ради Донецької області.

2. Повернути виконавчому комітету

Донецької міської ради Донецької області державне мито в сумі 42, 50 грн.

Видачу довідки на повернення державного мита доручити господарському суду

Донецької області.

Суддя                                                    

                                         В.

Селіваненко

Суддя                                                                                             

І. Бенедисюк

Суддя                                                                               

              Б. Львов