Рішення

від 05.03.2019 по справі 492/66/16-ц

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 492/66/16-ц

Провадження № 2/492/54/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Череватої В.І.,

за участю: секретарів судових засідань - Распутіної М.С., Каширної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя, набутого під час шлюбу, -

Представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Афанасьєв А.О.,

ВСТАНОВИВ:

20.01.2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_4 про розподіл майна, набутого під час шлюбу, вимоги якого в подальшому уточнила, мотивуючи їх тим, що 16 листопада 2007 року між сторонами був укладений шлюб, який рішенням суду від 20 жовтня 2015 року було розірвано. За час перебування в шлюбі сторонами було набуто спільне майно, а саме житловий будинок АДРЕСА_2, а також земельні ділянки площею 0,1 га, 0,0944 га, розташовані за вищевказаною адресою. Оскільки зазначене майно придбане в період шлюбу, позивачка просила здійснити поділ майна між сторонами, визнати за сторонами право власності на 1/2 частину вищевказаного майна.

22.10.2018 року представник позивача ОСОБА_3 - Афанасьєв А.О. звернувся до суду з завою про збільшення позовних вимог, в якій просить суд поділити майно, що є спільною сумісною власністю сторін, визнавши за ОСОБА_3 право власності на: Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_3, загальною площею 46,6 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м; Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_3; Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0944 га, кадастровий номер НОМЕР_4, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_3. Визнати за ОСОБА_4 право власності на: Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_3, загальною площею 46,6 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м; Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_3; Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0944 га, кадастровий номер НОМЕР_4, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір по справі.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Череватій В.І.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином у порядку ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.

Ухвалою суду від 05.09.2018 року справа прийнята до провадження судді Череватої В.І.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Афанасьєв А.О. не з'явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, згідно якій позов підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання відповідач ОСОБА_4 не з'явився, від відповідача ОСОБА_4 надійшла заява, в якій він просить суд розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Між сторонами склалися правовідносини, що випливають із цивільного законодавства, пов'язані з розподілом майна подружжя, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Сімейним Кодексом України (далі - СК України) та Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 16 листопада 2007 року Виноградівською сільською радою Арцизького району Одеської області було зареєстровано шлюб між сторонами, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 22, що підтверджується копією Свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_5 (а.с. 9 т. 1). Сторони мають одну неповнолітню дитину - сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 (а.с. 10 т. 1). Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 20 жовтня 2015 року, шлюб між сторонами було розірвано, після припинення шлюбу змінено прізвище ОСОБА_3 на дошлюбне прізвище ОСОБА_3 (а.с. 11 т. 1).

Згідно розписки від 25.01.2010 року, ОСОБА_8 по усному договору між ним та ОСОБА_4, про продаж будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, отримав в присутності свідків 11856 грн. за вказаний будинок, зазначивши також що будинок більш нікому не належить. Крім того, даною розпискою ОСОБА_8 зобов'язався протягом 15 днів після укладення даної угоди по продажу будинку, спільно з покупцем ОСОБА_4 оформити угоду нотаріально (а.с. 32 т. 1).

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 19 квітня 2010 року, яке набрало законної сили 30 квітня 2010 року, визнано договір купівлі - продажу будівлі житлового будинку АДРЕСА_3, укладеного 25 січня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_8 дійсним. Визнано за ОСОБА_4 право власності на нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_3, згідно технічного паспорту виготовленого Арцизьким БТІ від 11.11.2009 року (а.с. 34 - 38 т. 1).

Як вбачається з копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії НОМЕР_7, виданого Арцизьким бюро технічної інвентаризації від 11.06.2010 року, будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3, належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі рішення Арцизького районного суду Одеської області від 19.04.2010р. (а.с. 39 т. 1).

Як вбачається з копії рішення Арцизької міської ради від 15.10.2010 року № 1854 - V Про надання ОСОБА_4 безкоштовно у приватну власність земельних ділянок в АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства , вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки по АДРЕСА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства ОСОБА_4 розроблену ТОВ Вектор . Надати безкоштовно в приватну власність ОСОБА_4 земельні ділянки в АДРЕСА_3 площею 0,1944 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства. Видати ОСОБА_4 державні акти на право власності, а саме: 0,1000 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, 0,0944 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 170 т. 1).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.05.2017 року, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0944 га кадастровий номер: НОМЕР_8, для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_3, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.05.2017 року (а.с. 171 т. 1).

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.05.2017 року, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,1 га кадастровий номер: НОМЕР_9, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_3, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.05.2017 року (а.с. 172 т. 1).

Як вбачається з Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом в Арцизькому районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 30.01.2018 року № 27, нормативно грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_9, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,1000 га, складає 186 165,94 грн.

Як вбачається з Витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданого Відділом в Арцизькому районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 30.01.2018 року № 26, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_8, розташованої за адресою: АДРЕСА_3, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0944 га, складає 1 821,39 грн.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, складеного ТОВ УкрПрофі від 05 вересня 2018 року, оціночна (ринкова) вартість житлового будинку з господарськими спорудами загальною площею 46,60 кв.м., що належить ОСОБА_4, складає 93 710,00 грн.

Як вбачається з повідомлення Відділу в Арцизькому районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 09.11.2018 року № 877/102-18, у відділі відсутня землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 За даними державного земельного кадастру на час проведення державної реєстрації 12.03.2015 року земельна ділянка площею 0,0944 га за кадастровим номером НОМЕР_9 представлена ріллею, за кадастровим номером НОМЕР_8 земельна ділянка площею 0,1000 га представлена як забудовані землі. Інша інформація у відділі відсутня.

Як вбачається з повідомлення Відділу в Арцизькому районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 28.12.2018 року № 0-15-0.260-963/102-18, згідно наявних у відділі в Арцизькому районі Головного управління Держгеокадастру Одеської області Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою та других примірників державних актів станом на 31.12.2012 року земельні ділянки на території Арцизького району Одеської області за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_3 не зареєстровані, але згідно з даними державного земельного кадастру за ОСОБА_4 зареєстровані земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та ведення особистого селянського господарства загальною площею 0,1000 га та 0,0944 га за кадастровими номерами НОМЕР_9 та НОМЕР_8 на території Арцизької міської ради Арцизького району Одеської області за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до повідомлення Відділу в Арцизькому районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 09.11.2018 року № 877/102-18, у відділі відсутня землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 За даними державного земельного кадастру на час проведення державної реєстрації 12.03.2015 року земельна ділянка площею 0,0944 га за кадастровим номером НОМЕР_9 представлена ріллею, за кадастровим номером НОМЕР_8 земельна ділянка площею 0,1000 га представлена як забудовані землі. Інша інформація у відділі відсутня.

Відповідно до повідомлення Арцизької міської ради Одеської області від 21.01.2019 року № 12744, до повноважень органів місцевого самоврядування згідно з законодавством України не входить облік особистого селянського господарства, у зв'язку з чим Арцизька міська рада не може надати інформацію про облік особистого селянського господарства стосовно ОСОБА_4 Згідно з Державним земельним кадастром про право власності та речові права на земельну ділянку ОСОБА_4 належить на праві власності земельна ділянка з наступними характеристиками: кадастровий номер НОМЕР_8, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, площа земельної ділянки - 0,0944 га; місце розташування - Одеська область, АДРЕСА_3.

Як вбачається з копії акту обстеження № 5 від 28.02.2019 року та фото будівель та споруд, складеного комісією Арцизької міської ради з питань земельних відносин та охорони навколишнього середовища, здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_3. Обстеживши земельні ділянки: - площею 0,1000 га з кадастровим номером: НОМЕР_9 та площею 0,0944 га з кадастровим номером НОМЕР_8, складено акт та встановлено, що на земельних ділянках розташовані будівлі та споруди наступного виду, розміру та призначення: житловий будинок з верандою, орієнтованими розмірами 16,10 м х6,60 м, збудовані з каменю - вапняку, веранда 1,5 м х 6,6 м;господарська будівля 13,45 м х 5,30 м, збудована з каменю - вапняку; дворова вбиральня з літнім душем, розміром 2,5 м х 1,6 м, збудовані з каменю - вапняку; колодязь розміром 0,8 м х 0,8 м. Вище зазначені будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, довжина якої від червоної лінії до кінця забудови становить 33 м.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 76, ст. 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у статті 317 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України у постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

За загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя згідно зі статтею 60 СК України майно, одержане одним із подружжя як набувачем за договором, що укладений під час перебування набувача в шлюбі, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов'язаний довести обставини, що її спростовують.

Згідно з частиною першою статті 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Якщо на (приватизованій) ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, яка є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу такого будинку, будівлі, споруди між подружжям і виділення конкретної його частини до особи, яка не має права власності або користування земельною ділянкою, до неї переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди відповідно до статті 120 ЗК України, та статтею 377 ЦК України (постанова Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ .

За відсутності домовленості та шлюбного договору - майно належить кожному з сторін у рівних частках, тобто по 1/2 частині кожному.

Установивши, що домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, побудовано під час перебування сторін у шлюбі, тобто є спільною сумісною власністю подружжя, а відповідачем не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, суд дійшов висновку про те, що вказане домоволодіння та земельна ділянка під ним підлягають поділу між колишнім подружжям у рівних частках.

Визнаючи спірне домоволодіння об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд на підставі статей 60, 70 СК України дійшов висновку про статус спірного майна як спільно нажитого, оскільки його було придбано (набуто) у період шлюбу, а тому частки сторін у такому майні є рівними.

Відповідач усвідомлював, що набуває майно, перебуваючи у шлюбі, а тому мав усвідомлювати правові наслідки набуття майна. Відповідачем не доведено, що спірне домоволодіння було придбано за його особисті кошти, не спростовано презумпцію спільності майна подружжя.

Якщо на земельній ділянці, яка є особистою приватною власністю одного із подружжя знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

У постанові від 12 жовтня 2016 року № 6-2225цс16 Верховний Суд України дійшов висновку, що норма статті 120 ЗК України і статті 377 ЦК України закріплює загальний принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю та споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного й цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку в разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України в поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку в набувача нерухомості виникає одночасно з виникненням права власності на зведені на ній об'єкти.

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено в договорі відчуження нерухомості.

Таким чином, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, оскільки спірний будинок визнаний судом об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а із урахуванням положень статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України, позивач набула і право спільної сумісної власності на земельну ділянку, на якій розташований вказаний спірний будинок.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року Про судове рішення у цивільній справі під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це - матеріально - правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Тобто у такому випадку предметом спору є набуте подружжям за час шлюбу майно.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідно до чинного законодавства загальною спільною власністю чоловіка і жінки є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, що може бути об'єктом права приватної власності, крім майна нажитого кожним з чоловіка і жінки за час їхнього роздільного проживання при фактичному припиненні подружніх відносин.

Згідно ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст. 60 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності, навіть якщо один із них не мав самостійного заробітку.

Право спільної сумісної власності не поділене на частки, тому усі співвласники мають однакове, рівне право володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном.

Підставою набуття подружжям права спільної сумісної власності є лише одна обставина: набуття (придбання) майна за час шлюбу, крім випадків встановлених законом або договором.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, що означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язанні доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте ними у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.

Якщо майно придбане під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного з подружжя не спростовує презумпції належності його до спільної сумісної власності подружжя, тобто якщо у відповідному документі власником чи набувачем вказано лише чоловіка, це ще не означає, що він є одноосібним власником майна.

Відповідно до ст. 61 СК України, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Подружжя володіє, користується та розпоряджається майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності на рівних засадах, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, відповідно до положень ст. 63 СК України.

Дружина та чоловік з часу реєстрації шлюбу мають право на поділ набутого ними майна як під час перебування у шлюбі, так і після його розірвання.

Ст. 68 СК України передбачає, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Статтею 69 СК України передбачено право подружжя на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Кожен із співвласників має право на поділ спільного майна. Прагнення реалізувати це право не завжди є свідченням відсутності злагоди між співвласниками.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Що стосується розподілу земельних ділянок, то суд зазначає наступне.

У відповідності з роз'ясненнями, викладеними у п. 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України, окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку позивачу слід виділити у власність 1/2 частку земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок, враховуючи, що спірна земельна ділянка була приватизована відповідачем та виходячи із рівності часток подружжя при розділі спірного житлового будинку.

Щодо спірної земельної ділянки площею 0,0944 га, кадастровий номер НОМЕР_8, слід звернути увагу на наступне.

Як зазначалось вище, відповідно до копії акту обстеження № 5 від 28.02.2019 року та фото будівель та споруд, складеного комісією Арцизької міської ради з питань земельних відносин та охорони навколишнього середовища, здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_3. Обстеживши земельні ділянки: - площею 0,1000 га з кадастровим номером: НОМЕР_9 та площею 0,0944 га з кадастровим номером НОМЕР_8, складено акт та встановлено, що на земельних ділянках розташовані будівлі та споруди наступного виду, розміру та призначення: житловий будинок з верандою, орієнтованими розмірами 16,10 м х6,60 м, збудовані з каменю - вапняку, веранда 1,5 м х 6,6 м;господарська будівля 13,45 м х 5,30 м, збудована з каменю - вапняку; дворова вбиральня з літнім душем, розміром 2,5 м х 1,6 м, збудовані з каменю - вапняку; колодязь розміром 0,8 м х 0,8 м. Вище зазначені будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, довжина якої від червоної лінії до кінця забудови становить 33 м.

Таким чином, на вищевказаній земельній ділянці розташовані інші будівлі та споруди, які в подальшому можуть стати предметом поділу майна подружжя, у зв'язку з чим зазначена земельна ділянка також підлягає поділу виходячи із рівності часток подружжя.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимога позивача про рівний розподіл земельних ділянок є законною, обґрунтованою і справедливою, а тому підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 березня 2018 року у справі № 501/3599/13-ц.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. п. 22, 30 постанови від 21.12.2007р. № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Судовий захист цивільних прав та інтересів, шляхом визнання відповідного права, гарантується ст. 16 ЦК України відповідно до якої кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Таким чином, суд, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку, дійшов висновку, що майно, набуте сторонами за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу у встановленому законом порядку.

Також суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про рівний розподіл земельних ділянок між сторонами є законною і справедливою, оскільки, на вказаних земельних ділянках знаходяться спірний житловий будинок та інші споруди.

При визначені розміру часток майна дружини та чоловіка суд керується ст. 70 СК України, відповідно до положень якої у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи, що АДРЕСА_3, земельна ділянка площею 0,0944 га для ведення особистого селянського господарства та земельна ділянка площею 0,1 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) придбані у період шлюбу між сторонами, вони є спільною сумісною власністю та підлягають розподілу в рівних частинах, тому суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про розподіл майна подружжя, набутого під час шлюбу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню .

Відповідно до ст. 141 ЦПК України вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки її позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідними платіжними дорученнями.

Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 16, 368 ЦК України, ст. ст. 7, 8, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл майна подружжя, набутого під час шлюбу - задовольнити повністю.

Поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнавши за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (РНОКПП: НОМЕР_1) право власності на:

- Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_3, загальною площею 46,6 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м;

- Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_3;

-Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0944 га, кадастровий номер НОМЕР_4, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Визнати за ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, (РНОКПП: НОМЕР_2) право власності на:

- Ѕ частину житлового будинку АДРЕСА_3, загальною площею 46,6 кв.м, житловою площею 31,8 кв.м;

- Ѕ частину земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер НОМЕР_3, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої за адресою: АДРЕСА_3;

-Ѕ частину земельної ділянки площею 0,0944 га, кадастровий номер НОМЕР_4, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташованої за адресою: АДРЕСА_3.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, (РНОКПП: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір по справі у розмірі 2 816 (дві тисячі вісімсот шістнадцять) гривень 97 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 11 березня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, (РНОКПП: НОМЕР_1), проживає за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, (РНОКПП: НОМЕР_2), проживає за адресою: АДРЕСА_3.

СУДДЯ

Арцизького районного суду В.І. Черевата

Одеської області