Рішення

від 04.03.2019 по справі 620/62/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 року Чернігів Справа № 620/62/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Демусенко А.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Білонога О.О.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Ніжинського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) звернулася до суду з уточненим позовом до Ніжинського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (відповідач-1), Головного управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області (відповідач-2), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області щодо ОСОБА_3 з питання видалення унікального номеру запису реєстру з ЄДДР (єдиного державного демографічного реєстру);

- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області вилучити та скасувати унікальний номер запису реєстру ОСОБА_3,, який знаходиться у єдиному державному демографічному реєстрі (згідно заяви про уточнення позовних вимог а.с.131-132).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі права гарантованого ст.16 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (ЄДДР) у редакції Закону України від 20.11.2012 №5492 (далі - Закон №5492), громадянин за релігійними переконаннями має право як отримати паспорт громадянина України без електронного носія, так і просити про скасування та знищення унікального номера запису реєстру (УНЗР). Крім того, ст.32 Конституції України гарантовано право на відмову від обробки персональних даних про них. Виключенням з цього правила є умова, коли така обробка прямо передбачена законом та лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Позивачка вказує, що Закон №5492, як самою назвою, так і всім змістом, передбачає встановлення нового реєстру, за яким передбачається обліковувати громадян України, при цьому, створюється унікальний номер запису в реєстрі із персональних даних громадянина. Закон вимагає від громадян особистого підпису під заявою про включення персональних даних до реєстру та формування унікального номеру, що оскаржується позивачкою, оскільки такі дії суперечать реалізації її прав і свобод, передбачених законодавством.

Ухвалою суду від 08.01.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання. Ухвалою від 29.01.2019 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.

Представник позивачки в судовому засіданні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні вимоги не визнав, надавши протягом встановленого судом строку відзив на позов та зазначив, що на виконання приписів Закону №5492 та Порядку, 17.04.2018 за результатами звернення позивачки головним спеціалістом Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській області було сформовано заяву-анкету №9941923, роздруковано її та надано позивачці для перевірки правильності внесених до неї даних. Позивачка власними підписами надала Ніжинському МВ УДМС України в Чернігівській області згоду на обробку її персональних даних та підтвердила правильність внесених до заяви-анкети даних, після чого працівником органу міграційної служби інформацію про позивачку було внесено до Реєстру. Внесення інформації щодо позивачки, наданої нею особисто, до Реєстру та автоматичне формування УНЗР у зв'язку із цим жодним чином не надало права суб'єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними та тілом позивачки, а твердження, викладені в позовній заяві, з цього приводу є надуманими та не відповідають дійсності. Крім того, ст.8 Закону №5492 встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.

Також, відповідач вважає, що не можуть бути застосовані при вирішенні даної справи і положення ст.16 Закону №5492 в редакції від 20.11.2012, на які неодноразово посилається позивачка у позові, оскільки датою виникнення спірних правовідносин є 14.08.2018, а тому і норми Закону №5492 мають застосовуватися у редакції від 23.05.2017 (чинної на дату виникнення спору). Положення зазначеної статті в редакції від 23.05.2017 не містять винятків із порядку оформлення документів для осіб, які мають певні переконання, в тому числі і релігійні. На його думку, релігійні переконання будь-якої особи і належність її до певних соціальних груп не можуть бути законною підставою для вільного трактування нормативно-правових актів та відмови від виконання законів, а держава не зобов'язана робити винятки з встановлених законами правил в окремих, індивідуальних випадках, в тому числі через релігійні переконання осіб.

Тобто, в контексті вирішення спірних правовідносин необхідно звернути увагу на те, що релігійні переконання позивачки не можуть бути підставою для вчинення посадовими особами відповідачів дій, які не передбачені чинним законодавством України та будуть йому суперечити.

Позивачка надала відповідь на відзив, в якій не погодилася із позицією відповідача.

Останній надав заперечення на відподь на відзив, в яких зазначив, що внутрішні переконання особи не можуть бути підставою для відмови від виконання законів, а органи державної влади не можуть робити винятків з встановлених законами правилами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.04.2018 позивачка звернулася до Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській області з питанням щодо термінового оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з безконтактним електронним носієм.

Під час прийняття від позивачки документів для оформлення паспорта для виїзду за кордон та формування заяви-анкети працівниками Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській області роз'яснювався порядок формування і заповнення заяви-анкети, внесення даних до Реєстру, а також попереджалося про автоматичне формування унікального номера запису реєстру (УНЗР) після внесення даних до Реєстру. Жодних заперечень, пропозицій та зауважень під час зазначеної процедури від позивачки не надходило, а всі дії щодо неї здійснювалися на добровільній основі.

17.04.2018 за результатами звернення позивачки головним спеціалістом Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській області було сформовано заяву-анкету №9941923, роздруковано її та надано позивачці для перевірки правильності внесених до неї даних. Позивачка власними підписами надала Ніжинському МВ УДМС України в Чернігівській області згоду на обробку її персональних даних та підтвердила правильність внесених до заяви-анкети даних, після чого працівником органу міграційної служби інформацію про позивачку було внесено до Реєстру.

В подальшому, 20.04.2018 позивачці було виготовлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, терміном дії до 20.04.2028 та присвоєно НОМЕР_2.

11.05.2018 позивачці під особисті підписи було видано вищезазначений паспорт та повідомлено про присвоєння УНЗР (2 сторінка заяви-анкети позивачки №9941923 від 17.04.2018, а.с.67).

09.08.2018 позивачка звернулася до Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській області та до УДМС України в Чернігівській області із заявою про вилучення та знищення персональних даних з бази даних ДМС України, які були надані під час оформлення біометричного паспорта у зв'язку із поверненням його до органу ДМС України.

14.08.2018 звернення позивачки від 09.08.2018 було розглянуте Ніжинським МВ УДМС України в Чернігівській області та надано відповідь, згідно якої інформація про позивачку вносилася до Реєстру на підставі особистої заяви останньої від 17.04.2018 про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Крім того, зазначено, що до повноважень Ніжинського МВ УДМС України в Чернігівській області присвоєння або видалення УНЗР не належить.

21.08.2018 це ж звернення було розглянуте УДМС України в Чернігівській області та надано обґрунтовану відповідь, згідно із якою видалення достовірної інформації, внесеної до Реєстру з використанням відомчої інформаційної системи ДМС України, не передбачено нормами чинного законодавства України.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд зважає на таке.

В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог п.6 ч.1 ст.6 Закону України від 01.06.2010 №2297 "Про захист персональних даних", суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними. Пунктом 2 ч.2 ст.15 цього ж Закону №2297 передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Як видно зі змісту вимог ст.4 Закону України від 20.11.2012 №5492-VI "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру.

Внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним (ст.10 Закону №5492).

Відповідно до ч.3 ст.10 Закону №5492 для внесення інформації до Реєстру та для оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених), обміну документів за зверненням заявника формується заява-анкета, зразок якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що здійснює формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, в установленому порядку. Згідно п.1 ч.1 ст.13 Закону №5492 до документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Частиною 1 ст.22 Закону №5492 встановлено, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон є документом, що посвідчує особу, підтверджує громадянство України особи, на яку він оформлений, і дає право цій особі на виїзд з України і в'їзд в Україну (ч.1). Кожен громадянин України має право на отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.2 ст.22 Закону №5492). Оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюється в Україні розпорядником Реєстру, а за кордоном - ЗДУ. Прийняття заяв-анкет для внесення інформації до Реєстру, видача паспорта громадянина України для виїзду за кордон здійснюються розпорядником Реєстру та ЗДУ, а також уповноваженими суб'єктами, передбаченими п.4 ч.1 ст.2 цього Закону (ч.5 ст.22 Закону №5492).

Систематичний аналіз вищезазначених норм права дозволяє впевнено стверджувати, що паспорт громадянина України для виїзду за кордон оформлюється виключно із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, до якого вноситься інформація щодо ідентифікації осіб, які звернулися для оформлення такого паспорта (автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі).

Підпунктом першим п.7 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - Порядок №152), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.05.2014 №152 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 №1001) встановлено, що оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін та видача паспорта для виїзду за кордон здійснюються: особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви-анкети, поданої нею особисто.

Згідно з п.10 Порядку №152 оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон територіальними органами/ територіальними підрозділами ДМС здійснюються через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Головний обчислювальний центр Реєстру) у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства "Поліграфічний комбінат "Україна" по виготовленню цінних паперів" (далі - Центр). Пунктами 12-13 Порядку №152 встановлено, що внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру здійснюється з використанням відомчої інформаційної системи ДМС та відомчої інформаційної системи МЗС. Для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС. Відповідно до п.23 Порядку №152 керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, керівник закордонної дипломатичної установи визначають працівників, які виконують функції з прийняття документів, оформлення заяв-анкет та видачі паспорта для виїзду за кордон, і працівників, які виконують функції з оформлення паспорта для виїзду за кордон (розгляд заяви-анкети, ідентифікація особи та прийняття рішення). Керівник уповноваженого суб'єкта визначає осіб, які в межах повноважень, встановлених законодавством, отримують доступ до інформаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, власником або розпорядником яких є ДМС, є матеріально відповідальними особами та виконують функції з прийняття документів, оформлення заяв-анкет і видачі паспорта для виїзду за кордон. Згідно із п.п. 25-26 Порядку №152 у разі відповідності поданих документів вимогам цього Порядку працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта із використанням електронного цифрового підпису та із застосуванням засобів Реєстру формує заяву-анкету (у тому числі здійснює отримання біометричних даних, параметрів). Після формування заяви-анкети працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, закордонної дипломатичної установи, уповноваженого суб'єкта друкує її та надає заявнику для перевірки правильності внесених до заяви-анкети відомостей. Реєстраиія заяви- анкети здійснюється із застосуванням засобів Реєстру під час її формування. Відповідно до п.п. 66-67 Порядку №152 після прийняття рішення про оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта для виїзду за кордон зазначені в заяві-анкеті відомості (персональні дані) передаються до Головного обчислювального центру Реєстру захищеними каналами зв'язку з обов'язковим дотриманням вимог до обробки персональних даних, визначених законом. Головний обчислювальний центр Реєстру проводить автоматизовану перевірку, накопичення та збереження даних, отриманих від відомчих інформаційних систем, установлює їх унікальність, формує набори даних для виготовлення паспорта та передає їх до Центру. Пункт 75 Порядку №152 встановлює, що видача заявникові паспорта для виїзду за кордон здійснюється тим територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, закордонною дипломатичною установою, уповноваженим суб'єктом, який прийняв документи для оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обміну паспорта для виїзду за кордон.

Так, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом відповідно до вказаних норм права, позивачка при оформленні закордонного паспорта, надала згоду на обробку її персональних даних.

Відповідно, внесення інформації щодо позивачки, наданої нею особисто, до Реєстру та автоматичне формування УНЗР у зв'язку із цим, жодним чином не надало права суб'єкту владних повноважень на здійснення будь-яких маніпуляцій з персональними даними, а твердження, викладені в позовній заяві, з цього приводу є надуманими та не відповідають дійсності. Крім того, ст.8 Закону №5492 встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Реєстру, що унеможливлює вчинення будь-яких незаконних дій з персональними даними осіб, інформація щодо яких внесена до Реєстру.

Разом з тим, в подальшому позивачка зверталася до відповідача з проханням вилучити всі дані з Державного Демографічного реєстру та знищити унікальний номер посилаючись на положення ст.16 Закону №5492 в редакції від 20.11.2012 та відмову від паспорту.

Як зазначалось судом, п.2 ч.2 ст.15 Закону №2297 передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню лише у разі: припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Однак, в даному конкретному випадку питання щодо припинення правовідносин не стосується спірних правовідносин, оскільки наявний спеціальний закон, який регулює правовідносини, які склались між сторонами, а саме Закон України №5492 "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" , відповідно до якого, не передбачено підстав для вилучення інформації стосовно особи із Реєстру.

Законна і добровільна видача позивачці паспорта громадянина України для виїзду за кордон та внесення інформації щодо неї до Реєстру жодним чином не суперечить нормам Конституції України, Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI та Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради Української PCP від 19.10.1973 №2148-VIII.

Крім того, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у поставі за результатами розгляду справи №806/3265/17 (Пз/9901/2/18) від 19.09.2018, які зазначаються позивачкою в адміністративному позові від 25.12.2018, не можуть бути застосовані при розгляді даної справи, оскільки підстави позову у зразковій справі не відповідають підставам позову даної адміністративної справи.

В даному випадку релігійні переконання будь-якої особи і належність її до певних соціальних груп не можуть бути законною підставою для вільного трактування нормативно-правових актів та відмови від виконання законів, а держава не зобов'язана робити винятки з встановлених законами правил в окремих, індивідуальних випадках, в тому числі даних спірних правовідносин.

Слід звернути увагу, що положення Закону №5492, Порядку №152 та Порядку ведення Єдиного державного демографічного реєстру та надання з нього інформації, взаємодії між уповноваженими суб'єктами, а також здійснення ідентифікації та верифікації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №784, не передбачають можливості та механізму скасування, видалення та знищення УНЗР.

В той же час, позивачка фактично має право на поновлення або виправлення інформації, але ніяк не вилучення її, в зв'язку з релігійними переконаннями. Положення ст.16 Закону №5492 в редакції від 23.05.2017 (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) не містять винятків із порядку оформлення документів для осіб, які мають певні переконання, в тому числі і релігійні.

Такий підхід позивачки є недопустимим, оскільки буде суперечити наведеним конституційним положенням ст.24 і ст.35 Основного Закону, а також може призвести до зловживань з боку окремих осіб та/або їх груп з метою уникнення виконання покладених на них законом обов'язків.

Організаційні засади створення і функціонування Єдиного державного демографічного реєстру, види персональних даних, які підлягають обробці засобами Реєстру і мета цієї обробки визначені на законодавчому рівні, оскільки сфера цих суспільних відносин, за ст.92 Конституції України, є предметом винятково законодавчого регулювання.

Додатково, слід зазначити, що аналогічні висновки з цього спірного питання викладені і Верховним Судом, зокрема, у рішенні від 26.03.2018 по зразковій справі №806/3265/17.

Слід також звернути увагу, що вимагати надання згоди суб'єкта персональних даних у випадку оформлення йому паспорта громадянина України для виїзду за кордон не потрібно, адже обробка персональних даних здійснюється на підставі дозволу на обробку персональних даних, наданого володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень.

Пунктами 5, 6 ч.2 ст.8 Закону №2297 визначено, що суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що інформація про позивачку була отримана з дозволу останньої і без порушень вимог Закону №2297 та Закону №5492 та є достовірною, підстави для видалення УНЗР, а також даних щодо позивачки - відсутні. А отже, зважаючи на очевидну необґрунтованість позовних вимог, а також на законність дій працівників відповідача під час оформлення та видачі позивачці паспорта громадянина України для виїзду за кордон, можна дійти висновку, що права, свободи та законні інтереси позивачки відповідачами не порушувалися, жодних протиправних дій щодо позивачки відповідачем вчинено не було, рівно як і не було допущено будь-якої протиправної бездіяльності, що стало б підставою для задоволення позовних вимог.

Таким чином, проаналізувавши вищевикладені положення чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, суд дійшов висновку, що у позові ОСОБА_3 до Ніжинського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові ОСОБА_3 до Ніжинського міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, Головного управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - ОСОБА_3 (АДРЕСА_1

Відповідач-1 - Ніжинський міський відділ Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області (вул. Яворського,1 м. Ніжин 16600 код 22820749)

Відповідач-2 Головне управління Державної міграційної служби України у Чернігівській області (вул. Шевченка,51 м. Чернігів 14013 код 37804450).

Повний текст складено 11.03.2019.

Суддя Л.О. Житняк